Рішення

від 17.03.2020 по справі 917/166/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020 Справа № 917/166/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агросервіс", вул.Шинна, буд.4, Дніпро, Дніпропертовська область, 49017, код ЄДРПОУ 38965275

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 132 093,6 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: не з"явився

представник відповідача: не з"явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агросервіс" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 132 093,6 грн. збитків за порушення Договору зберігання №053101/ВЗ від 31.05.2019р.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Судом встановлено, що відповідачем у даній справі є фізична особа, що не є підприємцем.

Ухвалою від 03.02.20 суд постановив звернутися до Миргородської міської ради з запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 та зобов`язати Миргородську міську раду у п`ятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали надіслати на адресу Господарського суду Полтавської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

21.02.2020 до суду від Миргородської міської ради надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 було знято з останнього місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на даний час інформація про реєстрацію місця проживання в реєстрі територіальної громади м.Миргород та в Реєстрі територіальних громад на ОСОБА_1 відсутня.

Ухвалою від 25.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 17.03.20, викликати учасників справи у судове засідання, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 917/166/20 та про його право подати відзив на позовну заяву, фізична особа ОСОБА_1 як відповідач у справі повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, ухвала від 25.02.20 надіслана учасникам справи 26.02.20 (згідно відмітки канцелярії на оригіналі ухвали, що міститься в матеріалах справи).

Копія ухвали суду, що надіслана відповідачу за вказаною позивачем адресою, 02.03.20 р. повернулася на адресу суду з відміткою пошти "Не проживає".

При цьому судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у справі № 917/166/20 про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Тобто, за висновками суду, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

Відповідач у встановлений ч. 1 п. 6 ухвали суду від 25.02.20 р. термін, не виконав вимоги суду щодо надання відзиву на позов.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 17.03.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

31 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Агросервіс (надалі- Позивач, ІІоклажодавець) та ОСОБА_1 (надалі- Відповідач, Зберігач) було укладено Договір зберігання № 053101/B3 (далі Договір), відповідно до умов якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання майно (далі - Майно), згідно із акту приймання-передачі, накладної, які є невід`ємною частиною цього договору та підписуються Сторонами по факту передачі майна.

Згідно з п 1.3.1. Договору майно, що передається - насіння соняшнику, кукурудзи та засоби захисту рослин.

Згідно з п.. 1.3.3. Договору одиниці виміру кількості майна - мішки, літри, кілограми.

Згідно з п. 1.3.4. Договору загальна кількість майна по Договору складається з кількості майна вказаної в актах приймання-передачі майна, що с невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1.3.5. Договору загальна (оціночна) вартість по Договору складається з сум вказаних в актах приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.1.3. Договору зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає Поклажодавцю те саме майно (для індивідуально визначених речей) або рівну кількість речей того самого роду і якості (для речей, визначених родовими ознаками).

Згідно з п. 4.1.10. Договору Зберігач повертає майно Поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 5 (п`яти) днів з дня одержання такої вимоги.

Відповідно до п.4.1.11 Договору повертає майно повністю після припинення Договору.

Згідно з п.8.2 Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 2.3.1. цього Договору та закінчується в момент визначений в п. 2.3.2. цього Договору.

Пунктами 2.3.1. та 2.3.2. Договору визначено строк зберігання, а саме: початок зберігання - 03 червня 2019 року, закінчення зберігання - 01 г рудня 2019 року.

Матеріали справи свідчать, що на виконання зазначених умов договору позивач відповідно до Актів приймання-передачі манна №1, № 2 від 03.06.2019 року, а також Накладних 1 та 2 від 03.06.2019 року, які є невід`ємними додатками до Договору передав, а Відповідач прийняв, засіб захисту рослин МайсТер Пауєр у кількості 140 одиниць (каністри 5л.) та насіння соняшнику і кукурудзи різних виробників у кількості 9 мішків, а також 90 літрів засобу захисту рослий МайсТер Пауєр (каністри 5л.) на загальну суму 5 520 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що після закінчення зберігання, а саме після 01.12.2019 року, Відповідач передане на зберігання майно Позивачу не передав. 06.12.2019 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 0612, в якій просив відшкодувати йому суму збитків за порушення договору зберігання № 053101/15Н від 31.05.2019 року у розмірі 5 520 дол. США , що еквівалентно 132 093,6 грн. відповідно до офіційного курсу НКУ станом на 05.12.2019 року.

Вимоги позивача про відшкодування збитків були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання зазначених умов договору позивач відповідно до Актів приймання-передачі манна №1, № 2 від 03.06.2019 року, а також Накладних 1 та 2 від 03.06.2019 року, які э невід`ємними додатками до Договору передав, а Відповідач прийняв, засіб захисту рослин МайсТер Пауєр у кількості 140 одиниць (каністри 5л.) та насіння соняшнику і кукурудзи різних виробників у кількості 9 мішків, а також 90 літрів засобу захисту рослий МайсТер Пауєр (каністри 5л.) на загальну суму 5 520 дол. США.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 1, 2 ст.938 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 949 цього Кодексу зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. (ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України)

Згідно п.1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст.953 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1.3. Договору зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає Поклажодавцю те саме майно (для індивідуально визначених речей) або рівну кількість речей того самого роду і якості (для речей, визначених родовими ознаками).

Згідно з п. 4.1.10. Договору Зберігач повертає майно Поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 5 (п`яти) днів з дня одержання такої вимоги.

Відповідно до п.4.1.11 Договору повертає майно повністю після припинення Договору.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не надав, крім того, твердження позивача про те, що після закінчення зберігання, а саме після 01.12.2019 року, передане на зберігання майно Позивачу не передав, при розгляді справи не спростував.

За відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача факт невиконання відповідачем зобов`язання перед Позивачем за Договором приймається судом як юридичний факт із подальшими відповідними наслідками.

Матеріали справи свідчать, що оскільки після закінчення зберігання, а саме після 01.12.2019 року, Відповідач передане на зберігання майно Позивачу не передав, 06.12.2019 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 0612, в якій просив відшкодувати йому суму збитків за порушення договору зберігання № 053101/15Н від 31.05.2019 року у розмірі 5 520 дол. США, що еквівалентно 132 093,6 грн. відповідно до офіційного курсу НКУ станом на 05.12.2019 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України). Згідно з статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно з ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона вважає, що її права були порушені, та нею понесені збитки, вона повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення 132 093,6 грн. збитків на підставі статті 951 Цивільного кодексу України, що становлять вартість переданих на зберігання відповідачу та не повернутих ним позивачу матеріальних цінностей.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій з повернення майна.

Таким чином, в порушення приписів ст. ст. 11, 14, 938, 949 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України позивачу не було повернено майно, передане на зберігання.

Пунктом 1 частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Як вбачається з матеріалів справи та з`ясовано судом, вартість переданихвідповідно до Актів приймання-передачі манна №1, № 2 від 03.06.2019 року, а також Накладних 1 та 2 від 03.06.2019 року становить 5 520 дол. США, що еквівалентно 132 093,6 грн. відповідно до офіційного курсу НКУ станом на 05.12.2019 року.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій з повернення майна та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається наявність всіх складових елементів правопорушення, а саме: неналежного зберігання майна відповідачем, що призвело до неможливості отримання власником свого майна та, відповідно, завдано збитків позивачу у розмірі вартості знищеного майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві згідно приписів статті 951 ЦК України та умов договору зберігання вартість переданого на зберігання майна, а отже вимоги про стягнення суми збитків за порушення договору зберігання № 053101/ВЗ від 31.05.2019 року у розмірі 5520 дол. США, що еквівалентно сумі 132 093,6 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.12.2019 року, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Миргородським МРВ УМВС України в Полтавській області від 15.10.1998 року, адреса: АДРЕСА_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний дім АГРОСЕРВІС (ідентифікаційний код юридичної особи: 38965275, місцезнаходження: 49017, м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 4) суму збитків у розмірі 5520 дол. США, що еквівалентно сумі 132 093,6 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.12.2019 року, суму судового збору у розмірі 2102 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.03.2020р.

Суддя Киричук О.А.