Рішення

від 19.03.2020 по справі 904/76/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2020р. Справа № 904/76/20 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ.Велтек , м. Київ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю Гонта , м. Кривий Ріг

Про: стягнення 23 618, 06 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Т.М.Велтек (позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ Гонта (відповідач) про стягнення 23 618, 06 грн. ( в т.ч.: 13 000, 00 грн. - основна заборгованість; 3 909, 13 грн. - інфляційні втрати; 982, 45 грн. - 3% річних та 5 726, 48 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків із своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки, укладеним за усними домовленостями між сторонами.

Ухвалою суду від 20.01.20р. відкрито провадження у справі № 904/76/20, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ Гонта ( відповідач ) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином на адресу , зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.03.20р. ( що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 24.02.20р. ухвали суду від 20.01.20р. про відкриття провадження у справі (а.с.36). Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

12.07.18р. між ТОВ ТМ.Велтек (позивач) та ТОВ Гонта (відповідач) були досягнуті усні домовленості про поставку позивачем відповідачу товару (дріт порошковий) на загальну суму 38 040, 00 грн. , що підтверджується відповідними рахунками-фактурами №135 від 12.07.18р. на суму 10 365, 90 грн. ( в т.ч. ПДВ) та №167 від 14.08.18р. на суму 27 674, 10 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с.12-13). На виконання вищезазначених усних домовленостей позивач у період з 12.07.18р. по 22.08.18р. здійснив на користь відповідача поставку товару на загальну суму 38 040, 00 грн. (що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання відповідачем товару, а.с. 14-17). Водночас, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань оплату поставленого товару не здійснив. У зв`язку з чим, позивач направив відповідачу 15.01.19р. претензію №2/Ю від 15.01.19р. про сплату заборгованості 38 040, 00 грн. ; 456, 48 грн. - 3% річних та 722, 76 грн - інфляційних втрат (а.с.18-22).

За твердженням позивача, після отримання вказаної претензії відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений товар в загальному розмірі 25 040, 00 грн. ( а саме: 30.01.19р. сплачено 10 365, 90 грн. та 4 634, 10 грн.; та 22.05.19р. сплачено 10 040, 00 грн.) (а.с.25). Таким чином, відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар та згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача рахується заборгованість перед ним в розмірі 13 000, 00 грн. ( 38 040, 00 грн. - 25 040, 00 грн.= 13 000, 00 грн. ). У зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися з цим позовом до суду.

Окрім того, позивач відповідно до приписів ст. 536 та 625 ЦК України нарахував відповідачу: 3 909, 13 грн. - інфляційних втрат; 982, 45 грн. - 3% річних та 5 726, 48 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами. (а.с.4-8).

Судом було перевірено правильність нарахувань позивачем інфляційних втрат та 3% річних, порушень не виявлено.

В той же час, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 726, 48 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами ( оскільки умовами усного договору між сторонами не передбачено такого нарахування та чинне законодавство, також не містить обов`язок та умови сплати процентів за користування чужими грошовими коштами за такими правовідносинами) . Також посилання позивача на приписи ст. 1048 ЦК України ( як на такі, що можуть встановлювати розмір процентів за користування чужими грошовими коштами) , суд оцінює критично, оскільки дана стаття застосовується до зобов`язань сторін за договорами позики.

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно до ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). (ст.610 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України ). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України ).

Згідно приписів ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.13р. №14 , якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України ; цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. Згідно п. 6.1 та 6.2. цієї постанови Пленуму, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу; стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). . Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 13 000, 00 грн. - основної заборгованості; 3 909, 13 грн. - інфляційних втрат; 982, 45 грн. - 3% річних. В іншій частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, з вищенаведених підстав.

Згідно приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов`язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках , коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Гонта (50006, м. Кривий Ріг, вул. Ветеранів Праці, буд.26, корп.2; код ЄДРПОУ 25535251) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ.Велтек ( 04201, м. Київ, вул. Полярна, 8-Е, кв.72; код ЄДРПОУ 31749248): 13 000, 00 грн. - заборгованості за договором; 3 909, 13 грн. - інфляційних втрат; 982, 45 грн. - 3% річних та 1 455, 23 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 19.03.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя О.Ю.Васильєв