Рішення

від 10.03.2020 по справі 909/1234/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1234/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь"

про стягнення заборгованості в сумі 207 112 грн 69 к.

за участю:

від позивача: Боднар Назарій Ярославович ,

від відповідача: представник не з"явився.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" про стягнення заборгованості в сумі 207112 грн 69 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

19.11.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 12.12.2019 (ухвала від 19.11.2019), яке суд постановив відкласти на 15.01.2020 (ухвала від 12.12.2019).

15.01.2020 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 04.02.2020 (ухвала від 15.01.2020).

04.02.2020 судове засідання не відбулося у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

17.02.2020 суд постановив призначити розгляд справи на 10.03.2020.

10.03.2020 року за вх. № 3766/20 від представника позивача через канцелярію суду поступила заява, в якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 к., яку суд прийняв до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив суд позов задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалою суду від 17.02.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд застосовуючи частину 2 статті 11 ГПК України, норми статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що з правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.03.2020 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №06/08/2018-І від 06.08.2020 поставив відповідачу товар, однак відповідач в порушення умов договору, отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 167607 грн 77 к. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 610, 692 ЦК України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 4187 грн 90 к. - 3% річних та 5698 грн 66 к. - інфляційних втрат. Керуючись п.5.2. вказаного договору, за порушення строків оплати нарахував 29618 грн 36 к. пені, а також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 к. та судовий збір в розмірі 3106 грн 70 к.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

06.08.2018 сторони спору уклали договір поставки №06/08/2018-1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов"язався на умовах передбачених цим договором, постачати покупцеві товар, а покупець зобов"язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, дотримуючись умов передбачених цим договором.

Предметом постачання за цим договором є наступні товари: товарний бетон; розчини будівельні та збірний залізобетон; бетон з протиморозною добавкою, що забезпечує бетонування до температури навколишнього середовища мінус 10 градусів за Цельсієм при дотриманні вимог нормативної документації ( п.1.2 договору).

Найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару узгоджується сторонами і вказуються у відповідних рахунках та видаткових накладних. Весь товар поставлений постачальником та прийнятий покупцем протягом терміну дії цього договору за належним чином оформленими видатковими накладними, вважається таким, що поставлений на підставі та в межах цього договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на цей договір у видатковій накладній (п.1.4. договору).

Ціна товару вказується у накладних, які є невід"ємними частинами цього договору і передаються покупцеві при постачанні кожної чергової партії товару. Під час дії цього договору ціна товару може змінюватись на розсуд постачальника (наприклад, у зв"язку з підвищенням вартості сировини та/або енергоносіїв), про що постачальник завчасно попереджає покупця (п.2.1, 2.2. договору).

Покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою рахунком, що виписується постачальником на підставі замовлення, зробленого покупцем в усній або письмовій формі (п.2.4 договору).

Попередня оплата по кожній партії товару становить 100% вартості товару і повинна бути сплачена покупцем протягом 1 (одного) банківського дня з моменту погодження чергового замовлення, якщо інший порядок не буде погоджений сторонами (п.2.5. договору).

Оплата товару здійснюється на підставі цього договору та/або рахунку (акта виконаних робіт, накладної). При здійснені платежу покупець повинен вказати у платіжному дорученні номер та дату цього договору або рахунку, накладної чи акта виконаних робіт, згідно яких проводиться оплата (п.2.7 договору).

В пункті 5.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків покупець за письмовою вимогою сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.4.1, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін (в разі їх наявності) та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар та надав додаткові транспортні послуги на суму 1298700 грн 00 к., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних та актами, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання повністю не виконав, отриманий товар та надані послуги оплатив частково на суму 1131092 грн 23 к., що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких приєднані до матеріалів справи. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 167607 грн 77 к.

Станом на 14.11.2019 сума боргу залишилась не погашеною, у зв"язку з чим позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.5.2 договору за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 4187 грн 90 к. - 3 % річних, 5698 грн 66 к. - інфляційних втрат, 29618 грн 36 к. - пені та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару в сумі 167607 грн 77 к. в строк, встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 167607 грн 77 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 01.01.2019 - 30.06.2019, 3% річних за період з 01.01.2019 - 31.10.2019 та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період лютий - вересень 2019, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" більші за суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 167607 грн 77 к. - заборгованості, 29618 грн 36 к. - пені, 4187 грн 90 к. - 3 % річних, 5698 грн 66 к. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 3106 грн 70 к., що підтверджується платіжним дорученням №919 від 11 листопада 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 3106 грн 70 к. суд покладає на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

01 лютого 2019 позивач (клієнт) та Адвокатське об"єднання "ВІП Юрконсалтинг" уклали договір про надання правової допомоги №2-01/02/19.

02.04.2019 ТОВ "Бетон Груп Трейд" довіреністю уповноважило адвоката Адвокатського об"єднання "ВІП Юрконсалтинг" Боднара Назарія Ярославовича, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ІФ №001322 від 06.07.2018, представляти інтереси товариства.

Згідно акта від 10.03.2020 приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №2-01/02/19 від 01.03.2019, вартість наданих послуг становить 5000 грн 00 к.

На виконання умов договору про надання правової допомоги №2-01/02/19 від 01.03.2019, позивач перерахував Адвокатському об"єднанню "ВІП Юрконсалтинг" кошти в сумі 5000 грн 00 к., що підтверджується платіжними дорученнями №972 від 25 листопада 2019 року.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на належну підготовку адвокатом документів для подання до суду та виклад правової позиції, присутність в судових засіданнях, а також підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" 5000 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 123, 124, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" про стягнення заборгованості в сумі 207112 грн 69 к. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь", вул. Чорновола, 99, м. Івано-Франківськ, 76005 (код 22198103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд", вул. Автоливмашівська, 5, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, 76006 (код 40254044 ) - 167607 ( сто шістдесят сім тисяч шістсот сім гривень) 77 к. - заборгованості, 29618 (двадцять дев"ять тисяч шістсот вісімнадцять гривень) 36 к. - пені, 4187 (чотири тисячі сто вісімдесят сім гривень) 90 к. - 3 % річних, 5698 ( п"ять тисяч шістсот дев"яносто вісім гривень) 66 к. - інфляційних втрат, а також 3106 ( три тисячі сто шість гривень) 70 к. - судового збору та 5000 (п"ять тисяч гривень) 00 к. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.03.2020

Суддя Т.В. Максимів