Рішення

від 19.03.2020 по справі 910/967/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2020Справа № 910/967/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/967/20

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Житлобуд"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

24 січня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 17.01.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Житлобуд" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду № 5583-ДНОЭ від 18.03.2019 року в розмірі 126 976,54 грн., з них: авансу - 93 228,00 грн. (дев`яносто три тисячі двісті двадцять вісім гривень), неустойки - 20 696,62 грн. (двадцять тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 62 копійки) та штрафу - 13 051,92 грн. (тринадцять тисяч п`ятдесят одна гривня 92 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 5583-ДНОЭ від 18.03.2019 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/967/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Житлобуд" за адресою: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 31.01.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті інші причини - 30.01.2020 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 28.01.2020 року у справі № 910/967/20 є 30.01.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 14.02.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 року між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (ндалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Житлобуд" (надалі - відповідач, підрядник) укладено договір підряду № 5583-ДНОЭ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами відповідно до умов договору, виконати роботи (надалі іменовані роботи ) (код робіт згідно державного класифікатора продукції та послуг: 42.22 Технічне переоснащення ПЛ-0,4 кВ ТП-1325 у м. Дніпро ) технічного переоснащення певних об`єктів, що будуть визначені в додаткових угодах до цього договору, які з моменту їх укладення становляться невід`ємною частиною договору, а замовник приймає та оплачує належним чином виконані роботи.

За умовами п. 2.1. договору, загальна вартість робіт за цим договором складається з вартості робіт, визначеної у відповідних кошторисних документаціях до кожної з укладених додаткових угод, що після їх укладення стають невід`ємними частинами договору. Загальна вартість робіт за цим договором не повинна перевищувати 186 456,00 грн.

В п. 2.2.1. договору визначено, що якщо це буде прямо передбачено відповідною додатковою угодою до цього договору на виконання робіт, то для придбання підрядником матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт, замовник виплачує підрядникові аванс. Аванс виплачується у розмірі 50% від договірної ціни та складає 93 228,00 грн.

Згідно з п. 3.1. договору, підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт з моменту надання йому фронту робіт за актом приймання-передачі, а також отримання письмової заявки (підтвердження) замовником про початок робіт на об`єкті.

Відповідно до п. 3.2. договору, строки виконання робіт, початок та закінчення робіт/етапів робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт, який затверджується сторонами окремо до кожної додаткової угоди і є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до календарного графіку, який є додатком № 3 до договору, кінцевий термін виконання робіт - 30 квітня 2019 року.

26.03.2019 року позивачем було передано відповідачу майданчик під будівництво для виконання робіт за договором, що підтверджується приймання-передачі майданчика під будівництво, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та проектну документацію РД 13623/18-ЕП 2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду № 5583-ДНОЭ від 18.03.2019 року позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 93 228,00,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1068795 від 28.03.2019 року (копія міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи слідує, що 20.08.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом № 45803/1001 від 20.08.2019 року про розірвання договору підряду № 5583-ДНОЭ від 18.03.2019 року та повернення авансового платежу у розмірі 93 228,00 грн. протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання даного листа. Вказаний лист був направлений відповідачу за адресою: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, проте не був отриманий останнім та був повернутий позивачу з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті за закінченням встановленого строку зберігання .

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення строків виконання робіт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Суд зазначає, що згідно аналізу положень законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Умови договору щодо проведення попередньої оплати (авансу) узгоджуються з цими положення законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 910/10931/17.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як вже було встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору підряду № 5583-ДНОЭ від 18.03.2019 року позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 93 228,00,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1068795 від 28.03.2019 року.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, у разі якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

В п.п. 14.2.4. п. 14.2. договору визначено, що замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши повідомлення Підряднику, у разі якщо підрядник за своєї вини не розпочав виконання робіт протягом 1 (одного) календарного дня з дня, коли він повинен згідно з договором розпочати їх виконання.

Відповідно до умов п. 14.3. договору, у разі якщо рішення про розірвання договору приймається відповідно до умов пункту 14.2. договір вважається розірваним на 15 (п`ятнадцятий) календарний день з направлення замовником повідомлення про таке рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 5583-ДНОЭ від 18.03.2019 року, позивач звернувся до відповідача з листом № 45803/1001 від 20.08.2019 року про розірвання договору підряду № 5583-ДНОЭ від 18.03.2019 року та повернення авансового платежу у розмірі 93 228,00 грн. протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання даного листа.

За таких обставин, суд зазначає, що позивачем вчинено односторонній правочин стосовно припинення договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак договір вважається розірваним (припиненим).

Оскільки, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення авансового платежу та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 93 228,00 грн. авансу за договором підряду № 5583-ДНОЭ від 18.03.2019 року є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь неустойку в розмірі 20 696,62 грн. та штраф у розмірі 13 051,92 грн. за порушення строків виконання робіт.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України унормовано, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України видами забезпечення виконання зобов`язання є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.п. 12.1.1. п. 12.1. договору, підрядник несе відповідальність за порушення таких зобов`язань за договором за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від договірної ціни за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від договірної ціни.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18, Верховний Суд дійшов висновку, що одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України . Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно із ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що він арифметично вірний, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, в сумі 20 696,62 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 051,92 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Житлобуд" (ідентифікаційний код 42046828, адреса: 03039, м. Київ, провул. Руслана Лужевського, 14) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (ідентифікаційний код 23359034, адреса: 49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22) грошові кошти: авансу - 93 228,00 грн. (дев`яносто три тисячі двісті двадцять вісім гривень), пені - 20 696,62 грн. (двадцять тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 62 копійки), штрафу - 13 051,92 грн. (тринадцять тисяч п`ятдесят одна гривня 92 копійки) та судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.03.2020р.

Суддя О.В. Котков