Рішення

від 19.03.2020 по справі 910/690/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2020Справа № 910/690/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Драфт

до Приватного підприємства Бір Ганс

про стягнення 16 797,27 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Драфт (далі - ТОВ Драфт , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Бір Ганс (далі - ПП Бір Ганс , відповідач) про стягнення 16 797,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач постався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на виконання договору поставки № ДР-00014 від 03.07.2015.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 16 797,27 грн, з яких: 13 570,08 грн - основний борг, 2 408,20 грн - пеня, 409,81 грн - інфляційна складова боргу, 405,18 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/690/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 24.01.2020 була направлена сторонам за їх адресами місцезнаходження, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством поштового зв`язку через відсутність адресата за вказаною адресою. Направлення вказаної ухвали здійснено судом згідно рекомендованих поштових відправлень № 01030 52789943 та № 01030 52789951, які були повернуті до суду 29.01.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

03.07.2015 між ТОВ Драфт (постачальник) та ПП Бір Ганс (покупець) був укладений договір поставки № ДР-00014 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є товар, який постачальник зобов`язується поставити та передати згідно із замовленням у встановлений строк у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1 договору асортимент та кількість товару погоджуються сторонами додатково та зазначаються в накладних.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями за свій рахунок у кількості, за цінами та у строк, визначений у замовленні покупця на поставку, яке узгоджується з постачальником.

Всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно у національній валюті України - гривнях. Покупець перераховує кошти на рахунок постачальника за поставлений товарне пізніше 14 банківських днів з дати поставки товару. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списується з рахунку покупця (п.п. 6.1, 6.3, 6.4 договору).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017. У разі, якщо за 20 календарних днів до закінчення договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем належним чином та передав останньому товар загальною вартістю 269 444,86 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними за період з 03.07.2015 по 27.12.2018 у кількості 79 шт, копії яких долучені до матеріалів справи. Вказані накладні засвідчені підписами представників обох сторін та їх печатками.

Проте, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, переданий позивачем товар оплатив частково, а саме в сумі 253 148,78 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 17.07.2015 по 26.12.2018. Крім того, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 2 726,00 грн, що підтверджується накладними на повернення № НП-0000001 від 06.11.2017 на суму 1 286,00 грн, № 17 від 21.01.2019 на суму 1 440,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, переданий останнім на виконання умов договору поставки № ДР-00014 від 03.07.2015 становить 13 570,08 грн.

Викладене також підтверджується підписаним представниками обох сторін актом звірки взаєморозрахунків за 2018 рік, з якого вбачається, що станом на 31.12.2018 розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 15 010,08 грн, а за вирахуванням вартості товару в розмірі 1 440,00 грн, повернутого відповідачем після підписання вказаного акту звірки взаєморозрахунків за накладною на повернення № 17 від 21.01.2019, розмір заборгованості відповідача становить 13 570,08 грн (15 010,08 - 1 440,00).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 570,08 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 408,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що у ньому допущені помилки, а саме, позивачем не враховано, що для кожної із видаткових накладних за якими залишилась заборгованість за поставлений товар (№ 3276 від 09.11.2018, № 3350 від 16.11.2018, № 3399 від 22.11.2018, № 3593 від 13.12.2018, № 3598 від 14.12.2018, № 3741 від 27.12.2019) шестимісячний строк нарахування пені, встановлений приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, закінчується у різний час, а тому нараховувати пеню протягом встановленого позивачем загального періоду з 19.01.2019 по 19.07.2019 є неправомірним.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням періоду нарахування, визначного позивачем, суд встановив, що її розмір становить 2 092,14 грн, тобто є меншим ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом, а саме в розмірі 2 092,14 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 405,18 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 409,81 грн

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення 3% річних в розмірі 405,18 грн заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за вказаний позивачем період, суд встановив, що її розмір становить 410,29 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вказана вимога позивача заявлена ним правомірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме 409,81 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 570,08 грн, пені в розмірі 2 092,14 грн, 3% річних в розмірі 405,18 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 409,81 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Бір Ганс (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 45, ідентифікаційний код 36424657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Драфт (02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 22-А, ідентифікаційний код 30470666) основний борг у розмірі 13 570,08 грн (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят грн 08 коп.), пеню в розмірі 2 092,14 грн (дві тисячі дев`яносто дві грн 14 коп.), 3% річних у розмірі 405,18 грн (чотириста п`ять грн 18 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 409,81 грн (чотириста дев`ять грн 81 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 062,44 грн (дві тисячі шістдесят дві грн 44 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 19.03.2020.

Суддя О.Г. Удалова