Рішення

від 16.03.2020 по справі 911/34/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/34/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ - Форсаж", м. Дніпро

до відповідача дочірнього підприємства "Рітейл Іст" , м. Ірпінь Київської області

про стягнення 13 517,71 грн.

без виклику представників учасників справи,

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "БТЛ - Форсаж", м. Дніпро (далі по тексту - ТОВ БТЛ-Форсаж ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 27.12.2019 до відповідача - дочірнього підприємства "Рітейл Іст", м. Ірпінь (далі по тексту - ДП Рітейл Іст ), в якому просить суд стягнути з відповідача 13 517,71 грн. заборгованості за договором №РІ022444 від 27.01.2014 та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2014 між ТОВ "БТЛ - Форсаж"(постачальник) та ДП "Рітейл Іст" (покупець) укладено договір №РІ022444, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Позивач на виконання умов договору №РІ022444 від 27.01.2014 поставляв відповідачу товар, однак відповідач за отриманий товар розрахувався не в повній мірі та станом на 28.02.2019 заборгував перед позивачем 13 517,71 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/34/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

03.02.2020 від ТОВ "БТЛ - Форсаж" до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення від 30.01.2020.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 13.01.2020 про відкриття провадження отримав 20.01.2020.

Разом із тим, станом на 13.03.2020 відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення обґрунтованого рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

27.01.2014 між ТОВ "БТЛ - Форсаж" (постачальник) та ДП "Рітейл Іст" (покупець) укладено договір №РІ022444, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет» (п. 1.1 договору);

- у разі якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі, або якщо товар не був реалізований на протязі його строку придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар (пункт 3.7.1). Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення (3.7.2). Постачальник зобов`язаний не пізніше ніж через 5 календарних днів після вивезення товару надати коригуючи податкову накладну (3.7.3). Покупець не оплачує постачальнику вартість поверненого товару, витрати на перевезення або інші витрати, в тому числі збитки (3.7.4). у разі якщо постачальник не вивезе товар, він зобов`язаний відшкодувати покупцю вартість вивезення і утилізації товару (пункт 3.7.5).

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору);

- оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 (тридцять) дні(ів). При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) грн. з кожного магазину (пункт 7.9. договору);

- даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 (пункт 10.1 договору).

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач на виконання умов договору №РІ022444 від 27.01.2014 за період 2015 до 2016 здійснював поставку товару відповідачу на суму 176 517,56 грн., а відповідач товар отримував, зокрема згідно видаткових накладних, залучених до матеріалів справи. Як твердить позивач, відповідачем був повернутий позивачу товар на загальну суму 70 990,57 грн.

Позивач зазначає про те, що за поставлений товар в період з 2015 по 2016 відповідач розрахувався частково в сумі 92 000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками, у зв`язку з чим станом на 28.02.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 517,71 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Сторонами було складено та підписано акти перевірки розрахунків станом на 30.01.2018 та на 28.02.2018, відповідно до яких за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у сумі 13 517,71 грн., дані якого підтверджуються залученими до матеріалів справи первинними документами - видатковими накладними, оформленими належним чином, які містять всі належні реквізити та за якими суд може достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала за ними товар.

Суд враховує позицію постанов Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, у яких вказано, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Позивач належним чином виконав свою частину зобов`язань за договором, поставивши відповідачу товар, зокрема за спірними накладними, відтак вправі був очікувати належного виконання відповідачем зобов`язань з оплати.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, зокрема згідно вище перерахованих видаткових накладних, суду не подано, в тому числі і на вимогу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2020, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України. Також суду не подано доказів, що відповідач в порядку пункту 3.7 договору вживав заходів до повернення товару продавцю.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 7.9 Договору передбачено оплату товару після його реалізації кожні тридцять днів за умови, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Відповідно до ч. 3. ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 5.1 договору передбачено перехід права власності на товар з моменту приймання-передачі товару на складі покупця.

Однак, виходячи з умов укладеного договору всі ризики (в тому числі ризик пошкодження, завершення терміну придатності, ненастання взагалі події реалізації товару) та всі додаткові витрати (доставка, вивіз та утилізація непроданого товару, надання знижок, вивезення зворотної тари тощо) фактично несе продавець.

Договором передбачена відповідальність за порушення його умов виключно постачальника, покупець не несе жодної відповідальності.

Крім того, сторонами у договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків. Фактично в Договорі визначена можливість покупця в односторонньому порядку встановлювати та змінювати строк оплати, ухилятися від оплати отриманого товару, на що продавець згідно умов Договору не має механізму впливу.

В силу частин 1, 3 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

За таких обставин, суд встановив, що строк оплати товару, отриманого відповідачем за договором №РІ022444 від 27.01.2014, є таким, що настав.

На підставі наведеного суд встановив, що розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за договором №РІ022444 від 27.01.2014 становить 13 517,71, у зв`язку з чим вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу належить задовольнити повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ - Форсаж" повністю, приймає рішення про стягнення з дочірнього підприємства "Рітейл Іст" 13 517,71 грн. боргу.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надав суду: копію договору про надання правової допомоги від 16.12.2019 №37/19-Є з додатком №1, копію акту про надання послуг - правової допомоги від 27.12.2019, копію довіреності від 16.12.2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 17.05.2017 №75, орієнтований розрахунок суми судових витрат від 30.01.2019 на суму 4000,00 грн., оригінал платіжного доручення від 21.01.2020 на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (зокрема щодо співмірності витрат на професійну правову допомогу) суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таке клопотання відповідачем до суду не заявлено, у зв`язку з чим витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ - Форсаж" задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Рітейл Іст" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, ідентифікаційний код 38903507)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ - Форсаж" (49026, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 2, кв. 52, код 36366461)

13 517,71 (тринадцять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень сімдесят одну копійку) основного боргу ,

1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) судового збору,

4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 19.03.2020

Суддя О.В. Конюх