Рішення

від 10.03.2020 по справі 916/3405/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3405/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Луцюк Р.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Азотфострейд до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Березівський завод натуральних продуктів про стягнення 712397,13грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Азотфострейд звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Березівський завод натуральних продуктів про стягнення 712397,13грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Азотфострейд посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Березівський завод натуральних продуктів умов укладеного між сторонами договору поставки №ДГ-0000004 від 01.06.2017р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2019р. відкрито провадження у справі №916/3405/19, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.12.2019р. о 10:40.

У підготовче засідання від 12.12.2019р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2019р. відкладено підготовче засідання на 14.01.2020р. о 12:00 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

В підготовчому засіданні від 14.01.2020р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 04.02.2020р. о 10:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2020р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 04.02.2020р. о 10:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

14.01.2020р. за вх.суду№721/20 Товариство з обмеженою відповідальністю Азотфострейд звернулося до суду з клопотанням про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2020р. задоволено клопотання позивача та справу призначено до розгляду у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні від 04.02.2020р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.02.2020р. о 11:30 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 26.02.2020р. було оголошено про початок розгляду справи по суті.

В судовому засіданні від 26.02.2020р. було оголошено перерву на 10.03.2020р. о 10:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2020р. викликано учасників справи у судове засідання на 10.03.2020р. о 10:00.

У судове засідання від 10.03.2020р. представники сторін не з`явилися.

В судовому засіданні від 10.03.2020р. було винесено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3405/19.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Азотфострейд (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Березівський завод натуральних продуктів (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки ДГ-0000004 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах згідно п.3.1. договору у кількості та асортименті відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору сторони домовилися, що Постачальник поставляє Покупцю товар окремими партіями, за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Загальна сума договору складається з сум, зазначених у накладних до кожної партії переданого товару.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється Покупцем протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних до кожної окремої партії товару. Оплата вартості кожної партії товару проводиться Покупцем прямим банківським перерахуванням на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п.5.3. договору за порушення строків оплати Покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вказує позивач, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, а саме

- 30.11.2017р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000148 та видаткової накладної № РН-000255 на суму 194,40грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000147 та видаткової накладної № РН-000259 на суму 9820,08грн., строк оплати за поставлений 30.11.2017р. товар - 05.12.2017р., однак відповідач оплату не здійснив у зв`язку з чим термін прострочення оплати складає 710 днів.

- 29.12.2017р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000162 та видаткової накладної № РН-000278 на суму 39499,20грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000163 та видаткової накладної № РН-000279 на суму 9273,60грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000164 та видаткової накладної № РН-000280 на суму 62211,17грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000165 та видаткової накладної № РН-000281 на суму 7698,78грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000166 та видаткової накладної № РН-000282 на суму 9840,72грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000167 та видаткової накладної № РН-000283 на суму 1188,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000168 та видаткової накладної № РН-000284 на суму 211,20грн., строк оплати за поставлений товар - 04.01.2018р., однак відповідач оплату не здійснив у зв`язку з чим термін прострочення оплати складає 684 дні.

- 28.02.2018р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000016 та видаткової накладної № РН-000286 на суму 35416,97грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000017 та видаткової накладної № РН-000287 на суму 4488,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000018 та видаткової накладної № РН-000288 на суму 15828,60грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000019 та видаткової накладної № РН-000289 на суму 1650,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000020 та видаткової накладної № РН-000290 на суму 9350,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000021 та видаткової накладної № РН-000291 на суму 9735,41грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000022 та видаткової накладної № РН-000292 на суму 2061,56грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000023 та видаткової накладної № РН-000293 на суму 1203,47грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000024 та видаткової накладної № РН-000294 на суму 5077,71грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000025 та видаткової накладної № РН-000295 на суму 880,81грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000026 та видаткової накладної № РН-000296 на суму 61776,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000027 та видаткової накладної № РН-000297 на суму 6187,20грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000028 та видаткової накладної № РН-000298 на суму 75266,40грн., на підставі рахунку фактури №СФ-0000029 та видаткової накладної № РН-000299 на суму 10296,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000030 та видаткової накладної № РН-000300 на суму 1440,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000031 та видаткової накладної № РН-000301 на суму 919,08грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000032 та видаткової накладної № РН-000302 на суму 595,20грн., строк оплати за поставлений товар - 05.03.2018р., однак відповідач оплату не здійснив у зв`язку з чим термін прострочення оплати складає 620 днів;

- 30.04.2018р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000033 та видаткової накладної № РН-000306 на суму 1674,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000034 та видаткової накладної № РН-000307 на суму 6160,80грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000040 та видаткової накладної № РН-000310 на суму 26928,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000041 та видаткової накладної № РН-000311 на суму 158,40грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000042 та видаткової накладної № РН-000312 на суму 16402,56грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000043 та видаткової накладної № PH-000313 на суму 1170,24грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000044 та видаткової накладної № РН-000314 на суму 484,08грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000045 та видаткової накладної № РН-000315 на суму 283,20грн. строк оплати за поставлений товар - 04.05.2018р., однак відповідач оплату не здійснив у зв`язку з чим термін прострочення оплати складає 556 днів;

Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за договором складає 435800,56грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.01.2018р. по 11.04.2019р.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 263522,55грн. пені (розрахунок наданий у позовній заяві), 13074,02грн. 3% річних (відсутній розрахунок у позовній заяві).

Під час розгляду справи позивач надав розрахунок пені та 3% річних за яким пеня становить 263522,55грн., 3% річних становлять 22687,52грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 435800,56грн., 263522,55грн. пені та 22687,52грн. 3% річних.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки ДГ-0000004 відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар у кількості та асортименті відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язався цей товар оплати на умовах, встановлених договором.

Судом встановлено, що відповідачу був поставлений товар, що підтверджується наступними рахунками-фактурами та видатковими накладними:

- 30.11.2017р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000148 та видаткової накладної № РН-000255 на суму 194,40грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000147 та видаткової накладної № РН-000259 на суму 9820,08грн.;

- 29.12.2017р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000162 та видаткової накладної № РН-000278 на суму 39499,20грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000163 та видаткової накладної № РН-000279 на суму 9273,60грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000164 та видаткової накладної № РН-000280 на суму 62211,17грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000165 та видаткової накладної № РН-000281 на суму 7698,78грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000166 та видаткової накладної № РН-000282 на суму 9840,72грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000167 та видаткової накладної № РН-000283 на суму 1188,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000168 та видаткової накладної № РН-000284 на суму 211,20грн.;

- 28.02.2018р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000016 та видаткової накладної № РН-000286 на суму 35416,97грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000017 та видаткової накладної № РН-000287 на суму 4488,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000018 та видаткової накладної № РН-000288 на суму 15828,60грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000019 та видаткової накладної № РН-000289 на суму 1650,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000020 та видаткової накладної № РН-000290 на суму 9350,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000021 та видаткової накладної № РН-000291 на суму 9735,41грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000022 та видаткової накладної № РН-000292 на суму 2061,56грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000023 та видаткової накладної № РН-000293 на суму 1203,47грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000024 та видаткової накладної № РН-000294 на суму 5077,71грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000025 та видаткової накладної № РН-000295 на суму 880,81грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000026 та видаткової накладної № РН-000296 на суму 61776,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000027 та видаткової накладної № РН-000297 на суму 6187,20грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000028 та видаткової накладної № РН-000298 на суму 75266,40грн., на підставі рахунку фактури №СФ-0000029 та видаткової накладної № РН-000299 на суму 10296,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000030 та видаткової накладної № РН-000300 на суму 1440,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000031 та видаткової накладної № РН-000301 на суму 919,08грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000032 та видаткової накладної № РН-000302 на суму 595,20грн.;

- 30.04.2018р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000033 та видаткової накладної № РН-000306 на суму 1674,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000034 та видаткової накладної № РН-000307 на суму 6160,80грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000040 та видаткової накладної № РН-000310 на суму 26928,00грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000041 та видаткової накладної № РН-000311 на суму 158,40грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000042 та видаткової накладної № РН-000312 на суму 16402,56грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000043 та видаткової накладної № PH-000313 на суму 1170,24грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000044 та видаткової накладної № РН-000314 на суму 484,08грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-0000045 та видаткової накладної № РН-000315 на суму 283,20грн.

Всього відповідачу було поставлено товару на загальну суму 435800,56грн., оплата за який відповідачем не здійснена не була.

Статтею 691 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних до кожної окремої партії товару. Оплата вартості кожної партії товару проводиться Покупцем прямим банківським перерахуванням на поточний рахунок Постачальника.

Строк оплати за товар поставлений 30.11.2017р. - 05.12.2017р., строк оплати за товар поставлений 29.12.2017р. - 04.01.2018р., строк оплати за товар поставлений 28.02.2018р. - 05.3.2018р., строк оплати за товар поставлений 30.04.2018р. - 04.05.2018р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач за поставлений товар не розрахувався, доказів спростовуючих позовні вимоги не надав у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 435800,56грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 263522,55грн. пені слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п.5.3. сторони встановили, що за порушення строків оплати Покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 263522,55грн. у тому числі за видатковими накладними № РН-000255 на суму боргу 194,40грн., № РН-000259 на суму боргу 9820,08грн. за період з 05.12.2017р. по 15.11.2019р. у сумі 6692,90грн., за видатковими накладними № РН-000278 на суму боргу 39499,20грн., № РН-000279 на суму боргу 9273,60грн., № РН-000280 на суму боргу 62211,17грн., № РН-000281 на суму боргу 7698,78грн., № РН-000282 на суму боргу 9840,72грн., № РН-000283 на суму боргу 1188,00грн., № РН-000284 на суму боргу 211,20грн. за період з 04.01.2018р. по 15.11.2019р. у сумі 84310,75грн., № РН-000286 на суму боргу 35416,97грн., № РН-000287 на суму боргу 4488,00грн., № РН-000288 на суму боргу 15828,60грн., № РН-000289 на суму боргу 1650,00грн., № РН-000290 на суму боргу 9350,00грн., № РН-000291 на суму боргу 9735,41грн., № РН-000292 на суму боргу 2061,56грн., № РН-000293 на суму боргу 1203,47грн. № РН-000294 на суму боргу 5077,71грн., № РН-000295 на суму боргу 880,81грн., № РН-000296 на суму боргу 61776,00грн., № РН-000297 на суму боргу 6187,20грн., № РН-000298 на суму боргу 75266,40грн., № РН-000299 на суму боргу 10296,00грн., № РН-000300 на суму боргу 1440,00грн., № РН-000301 на суму боргу 919,08грн., № РН-000302 на суму боргу 595,20грн. за період з 05.03.2018р. по 15.11.2019р. у сумі 143857,05грн., № РН-000306 на суму боргу 1674,00грн., № РН-000307 на суму боргу 6160,80грн., № РН-000310 на суму боргу 26928,00грн., № РН-000311 на суму боргу 158,40грн., № РН-000312 на суму боргу 16402,56грн., № PH-000313 на суму боргу 1170,24грн., № РН-000314 на суму боргу 484,08грн., № РН-000315 на суму боргу 283,20грн. за період з 04.05.2018р. по 15.11.2019р. у сумі 28661,86грн. та здійснивши власний розрахунок пені, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 262456,23грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 22687,52грн. слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 13074,02грн., однак не надано розрахунок цієї суми. На прохання суду позивачем був наданий розрахунок 3% річних сума яких збільшилася та склала 22687,52грн. Будь яких пояснень стосовно суми зазначеної у позовній заяві та розрахунку позивачем не надано, заяв щодо збільшення позовних вимог о суду не надходило.

Враховуючи розбіжності сум 3% річних у заявлених позовних вимогах та розрахунку, ненадання позивачем пояснень щодо вказаних розбіжностей у сумах та відсутність письмових заяв про збільшення суми позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Азотфострейд до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Березівський завод натуральних продуктів підлягають частковому задоволенню у сумі 699323,11грн. у тому числі 435800,56грн. основного боргу, 262456,23грн. пені, у позовних вимогах про стягнення з відповідача 1066,32грн. пені та 22687,52грн. 3% річних судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 10473,85грн. покласти на відповідача, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 212,11грн. покласти на позивача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азотфострейд» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Березівський завод натуральних продуктів» про стягнення 712397,13грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Березівський завод натуральних продуктів» (65005, м. Одеса, вул. Колонічна, 7, код ЄДРПОУ 37422158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азотфострейд» (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, офіс 13, код ЄДРПОУ 35579031) 435800,56грн. основного боргу, 262456,23грн. пені, 10473,85грн. судового збору.

3. У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Азотфострейд» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Березівський завод натуральних продуктів» про стягнення 1066,32грн. пені, 22655,38грн. 3% річних - відмовити.

4. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 212,11грн. покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азотфострейд» .

Повне рішення складено 19 березня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова