Рішення

від 13.03.2020 по справі 917/54/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2020 Справа № 917/54/20

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , Місцезнаходження та поштовий індекс: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 Код ЄДРПОУ: 20077720

до Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу, місцезнаходження та поштовий індекс: 37012, Полтавська обл., Пирятинський район, село Нові Мартиновичі Код ЄДРПОУ: 22546343

про стягнення 6 887,14 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу про стягнення 6 887,14 грн. заборгованості згідно договору № 4068/15-БО-24 від 30.12.14, у тому числі: у тому числі: пеня у сумі 5 981,47 грн.; три проценти річних у сумі 349,60 грн.; інфляційні втрати у сумі 556,07 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений природний газ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

27.01.20 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у позові за необгрунтованістю.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Позивач) та Госпрозрахункова дільниця Облсількомунгоспу (далі - Відповідач) 30.12.2014 укладено договір № 4068/15-БО-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

В п. 6.1 договору зазначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

До договору сторони вносили зміни шляхом підписання додаткових угод. Так, зокрема, Додатковою угодою № 5 до Договору п.6.1. викладено в наступній редакції: " Оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. .

Пунктом 7.2 Договору визначено, що У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 494 188,42 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу (від 31.01.15, від 28.02.15., від 31.03.15, від 30.10.15, від 30.11.15, від 31.12.15), які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені до матеріалів справи).

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов`язання, на підтвердження чого додав до матеріалів справи довідку по операціях за договором № 4068/15-БО-24 за період з с 01-01-2015 по 30-09-2019.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач нарахував відповідачеві 6 887,14 грн. заборгованості згідно договору № 4068/15-БО-24 від 30.12.14, у тому числі: у тому числі: пеня у сумі 5 981,47 грн.; три проценти річних у сумі 349,60 грн.; інфляційні втрати у сумі 556,07 грн.

Відповідач проти вимог позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує за мотивами відзиву, зазначаючи, що позов не підлягає задоволенню з огляду на приписи Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою договір купівлі-продажу природного газу № 4068/15-БО-24 від 30.12.14 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому, судом встановлено, що позивачем в даній справі заявлено до стягнення штрафні санкції та компенсаційні втрати, що виникли у зв"язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за поставлений природний газ, який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 Договору).

30.11.2016 року набрав чинності Закон України № 1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас, частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд (Постанова від 07.02.2018 року у справі № 927/1152/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що остаточне погашення боргу відповідачем по Договору відбулося 30.05.2016, що підтверджується Позивачем доданими до позовної заяви Розрахунком та Довідкою по операціях за договором.

Оскільки погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ у 2016 році було здійснено у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня, інфляційні та 3% річних підлягали списанню.

Позивач не списав вказані суми, натомість подав до суду позов про стягнення пені, інфляційних та 3% річних з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені у сумі 5 981,47 грн.; трьох процентів річних у сумі 349,60 грн.; інфляційних втрат у сумі 556,07 грн., є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.03.20 р.

Суддя Киричук О.А.