Рішення

від 12.03.2020 по справі 923/1043/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м.Херсон Справа № 923/1043/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора-керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області м.Берислав, Херсонської області в інтересах держави

до Відповідача-1: Нововоронцовської селищної ради Херсонської області 74200, смт. Нововоронцовка,вул.Суворова,4,ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 26283366

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Груп , 50074, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Байкальська, 96, ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 40171372

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, та зобов`язання повернути земельну ділянку

За участю

від прокуратури Херсонської області - Федоренко О.Б.

від відповідача-1 - Солянко А.О.-дов. від 29.01.2020р.

від відповідача-2 - Бігус К.О., дов. від 23.03.2019р.

встановив:

Прокурор-керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Відповідача-1 Нововоронцовської селищної ради Херсонської області та Відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Груп (Херсонська область, Нововоронцовський район, с.Гаврилівка ) про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку. Прокурор просить суд винести рішення, яким

- визнати недійсним пункт 2 рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 від 22.04.2019, яким надано ТОВ Таврія Груп в оренду, строком на 10 (десять) років, земельну ділянку, площею 1,0000 га, для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, яка розташована по вул. Приморська,1, в смт.Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області та встановлено розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1, 0000 га, із земель комунальної власності, по вул. Приморській, 1, наданої для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, кадастровий номер земельної ділянки: 6524155100:01:001:0315, укладений між Нововоронцовською селищною радою та ТОВ Таврія Груп .

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Груп повернути земельну ділянку площею 1,000га, по вул. Приморській, 1, кадастровий номер 6524155100:01:001:0315 вартістю 499 999,76 грн. до земель комунальної власності.

Позовні вимоги мотивовані порушенням встановленого у державі порядку надання у користування земель комунальної власності, а саме надання в оренду земельної ділянки комунальної власності у розмірі, що значно перевищує площу належного Відповідачеві-2 нерухомого майна та без проведення аукціону (земельних торгів).

Ухвалою від 04.12.2019 відкрито провадження у справі. Ухвалою від 19.12.2019р. суд розгляд справи відклав на 16 січня 2020р., зобов"язав Прокурора - до дня засідання надати докази направлення позову відповідачу-2 за його новим місцезнаходженням, встановив учасникам провадження строк для надіслання (надання) до суду відзиву, відповідь на відзив та заперечення, відповідно до вимог ст.ст. 165 - 167 ГПК України - до дня засідання. Ухвала надіслана учасникам справи рекомендованим листом у встановленому порядку, відтак, сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (ухвала від 19.12.2019р. надіслана судом за адресою місцезнаходження відповідача-2- 50074, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Байкальська,96).

Прокурор надав суду належні докази направлення 02.01.2020р. позову з додатками за адресою місцезнаходження відповідача-2 - 50074, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Байкальська,96) - а.с.71-73.

Ухвалою від 16.01.2020 (а.с.82-84) суд розгляд справи відклав, призначив судове засідання у підготовчому провадженні на 30 січня 2020р.

Суд зазначив, що відповідно до ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

29.01.2020р. до суду надійшов відзив відповідача-2 (від 28.01.2020р. № 13/01-20), проти позову повністю заперечує, оскільки прокурор невірно зазначив площу нерухомого майна 108,8кв.м. замість дійсних 216,3кв.м. Відтак, прокурором невірно розрахована площа земельної ділянки. Вважає, що право оренди земельної ділянки площею 1,0га набуто у встановленому законом порядку, проведення торгів з продажу права оренди на конкурентних засадах у даному випадку не було обов"язковим.

Також відповідач-2 зазначає та обгрунтовує відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

Ухвалою від 30.01.2020р. суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

В судовому засіданні 13.02.2020р. учасники справи повідомили, що ними подано усі наявні докази на підтвердження позовних вимог та заперечення проти зазначених вимог, подано усі заяви та заявлені усі клопотання у підготовчому провадженні, відтак можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою від 13.02.2020р. суд закрив підготовче провадження у справі, призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 12 березня 2020р.

Завданням розгляду справи по суті відповідно до ст.194 ГПК України є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно ст.195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Справа по суті розглядається протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За приписами ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 16 ГПК України врегульовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відтак, судом створено належні умови учасникам справи вирішити наявний спір з дотриманням встановлених принципів судочинства.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Бериславською місцевою прокуратурою під час вивчення законності рішень Нововоронцовської селищної ради, прийнятих XXXII сесією селищної ради VII скликання встановлено, що п. 1 рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 від 22.04.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Таврія Груп для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, загальною площею 1 га, із земель комунальної власності за адресою: вул. Приморська,1 в смт. Нововоронцовка.

Пунктом 2 цього рішення селищною радою надано ТОВ Таврія Груп в оренду терміном на 10 (десять) років земельну ділянку площею 1, 0000 га, для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, яка розташована по вул. Приморська, 1, в смт. Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області та встановлено розмір орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому 26.04.2019 Нововоронцовською селищною радою на підставі вищевказаного рішення укладено з ТОВ Таврія Груп договір оренди вказаної земельної ділянки.

На підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 26.04.2019 орендодавець Нововоронцовська селищна рада передала юридичній особі ТОВ Таврія Груп у строкове, платне користування земельну ділянку розміром 1,0000 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 6524155100:01:001:0315.

Станом на 30.10.2019 року вказаний договір оренди земельної ділянки не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Дана обставина відповідачами не заперечується.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.09.2019 відповідачу-2 ТОВ Таврія-Груп (код 40171372) належить на праві приватної власності нежитлова будівля насосної станції, загальною площею 108,8 кв.м., за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Приморська, 1. Підставою виникнення права власності є протокол загальних зборів учасників ТОВ Таврія Груп від 01.06.2016. Право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано за ТОВ Таврія Груп 09.06.2016.

Разом із тим, на момент державної реєстрації права власності на нерухоме майно ТОВ Таврія-Груп - нежитлової будівлі насосної станції загальною площею 108,8 кв.м та на день розгляду справи останнє не мало зареєстрованого права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля. Таким чином до ТОВ Таврія-Груп не перейшло право користування земельною ділянкою площею 1,0000 га, із земель комунальної власності, по вул. Приморській, 1 у смт. Нововоронцовці.

Крім того, встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.10.2019 кадастровий номер спірної земельної ділянки присвоєно лише 10.07.2019, тобто земельна ділянка сформована під вказаним номером після прийняття рішення Нововоронцовською селищною радою № 556 від 22.04.2019 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Приморська,1 , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Таврія Груп для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, загальною площею 1 га, із земель комунальної власності за адресою: вул. Приморська,! в смт. Нововоронцовка, що є порушенням ст.79-1 Земельного Кодексу України.

Таким чином, Нововоронцовська селищна рада на день прийняття рішення № 556 від 22.04.2019 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Приморська,1 не мала право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки до формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру вона не може бути об`єктом цивільних прав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.І ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частин 1, 2 ст. 120 ЗК України, ч.І ст. 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки ТОВ Таврія Груп не мало зареєстрованого права власності, чи користування земельною ділянкою, на якій розташовано нежитлової будівлі насосної станції загальною площею 108,8 кв.м, то відповідно до ТОВ Таврія Груп не перейшло право власності чи користування цією земельною ділянкою.

ТОВ Таврія Груп після набуття у власність нерухомого майна площею 108, 8 кв.м дійсно має право на отримання у власність або у користування ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно та ділянку, яка є необхідною для її обслуговування.

Однак рішенням Нововоронцовської селищної ради №556 від 22.04.2019 передано ТОВ Таврія Груп в оренду ділянку площею 1,0000 га, яка у 92 рази перевищує площу належного товариству нерухомого майна. Земельна ділянка, на якій відсутнє належне товариству нерухоме майно, відповідно до ч.І ст.116, ч.І ст.134 ЗК України, підлягає передачі в оренду виключно за результатами аукціону.

На офіційному Інтернет сайті Держгеокадастру України інформація про проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на вказану ділянку відсутня.

Відповідно до ч.2 п.18-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Відповідно до ст.1, ч.І ст.15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) -обов`язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров`ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення. Підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Так, в державі Україна, зокрема, діють:

1. з 17.04.1992 Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44;

2. з 24.07.1996 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. N173, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996р. за № 379/1404;

3. з 01.01.2006р. Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80, надано чинності наказом Держбуду України від 28.09.2005 N 175.

Дані норми чинного законодавства встановлюють порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд.

Зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду (постанова від 09.02.2018, справа № 910/4528/15-г).

Разом із тим, пунктом 2 рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 від 22.04.2019 передано ТОВ Таврія Груп в оренду, строком на 10 (десять) років, земельну ділянку, площею 1,0000 га, із земель комунальної власності, по вул. Приморській, 1, для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції. Отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, зокрема для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст.134, 135 ЗК України.

Відповідач-2 не надав доказів дотримання ним законодавства, що встановлює порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд. Розрахунку площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної відповідачу-2 насосної станції суду не надано.

У відзиві на позовну заяву (а.с.86-98) відповідач-2 повідомив, що має право власності на нежитлову будівлю насосної станції загальною площею 216,3 кв.м. , що знаходиться за адресою вул.Приморська,1 смт.Нововоронцовка Нововоронцовськогор-ну Херсонської області, тому до нього переходить право на земельну ділянку, на якій вона розташована.

Проте на момент прийняття рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 від 22.04.2019 земельна ділянка, на якій знаходиться належне відповідачу-2 нерухоме майно, не була сформована (у земельної ділянки не було кадастрового номеру). Дата державної реєстрації земельної ділянки площею 1.0000 га та присвоєння ій кадастрового номеру 6524155100:01:001:0315 - лише 10.07.2019р. (а.с.28).

Суд враховує, що відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ч.9 цієї статті земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до чч. 1, 2 ст.135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, вищевказані норми ч.2 ст.134 Земельного кодексу передбачають, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте, не передбачають такого виключення для земельних ділянок під звичайне будівництво нових об"єктів нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, в силу наведених ч.2 ст.124, ч.І ст.134 та ч.ч.1,2 ст.135 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під звичайне будівництво житлових будинків підлягали виключно продажу на земельних торгах.

Відповідно до 4.4.1,2 ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Отримання права оренди на земельні ділянки, необхідні орендарю для обслуговування належної йому будівлі та земельної ділянки для розміщення нового будівництва відповідно до вказаних норм законодавства відбувається у різному порядку.

Пункт 2 рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 від 22.04.2019 не містить ні чіткого зазначення, яка саме частина вищевказаної ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено ч.І ст.79 Земельного кодексу) призначається та є необхідною саме для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, загальною площею 108,8,3 кв.м будівлі на вул. Приморська,1, відповідно до вимог ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України, ні посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка відповідно до вищевказаних ДБН та СНІП.

Необхідність отримання земельної ділянки значно більшого розміру для розміщення та обслуговування належного ТОВ Таврія Груп нерухомого майна та поза межами, визначеної статтею 134 ЗК України процедури у рішенні Нововоронцовської селищної ради №556 від 22.04.2019 жодним чином не обґрунтовано.

Враховуючи викладене право оренди земельною ділянкою площею 1, 0000 га по вул. Приморській, 1 у смт. Нововоронцовка підлягає продажу на конкурентних засадах.

Оскільки земельна ділянка площею 1, 0000 га по вул . Приморська, 1 у смт . Нововоронцовка підлягає продажу на конкурентних засадах, то надання її у користування відповідачу-2 без конкурсу суперечить вимогам ст. ст. 120, 134, 135 ЗК України.

Таким чином, рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 від 22.04.2019, яким передано ТОВ Таврія Груп в оренду, строком на 10 (десять) років, земельну ділянку, площею 1,0000 га, із земель комунальної власності, по вул. Приморській, 1, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Таврія Груп для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, загальною площею 1 га, із земель комунальної власності за адресою: вул. Приморська, 1 в смт.Нововоронцовка та надано в оренду земельну ділянку терміном на 10 років прийнято у порушення вимог ст. ст.120, 124, 134 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рн/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, або в чому існує загроза інтересам держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує на орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності інших підприємств, товариств. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави є факт порушення вимог чинного законодавства під час прийняття відповідачем рішення №556 від 22.04.2019 про надання ТОВ Таврія Груп в оренду, земельної ділянки, площею 1,0000 га, із земель комунальної власності, по вул. Приморській, 1 поза конкурсом.

Виходячи з положень чинного законодавства Нововоронцовська селищна рада та її посадові особи мають діяти в інтересах територіальної громади смт.Нововоронцовка. Однак, прийняте Нововоронцовською селищною радою рішення № 556 від 22.04.2019 рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 від 22.04.2019, яким передано ТОВ Таврія Груп в оренду, строком на 10 (десять) років, земельну ділянку, площею 1,0000 га, із земель комунальної власності, по вул. Приморській, 1, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Таврія Груп для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, загальною площею 1 га, із земель комунальної власності за адресою: вул. Приморська, 1 в смт.Нововоронцовка та надано в оренду земельну ділянку терміном на 10 років суперечить інтересам територіальної громади смт. Нововоронцовка та дозволяє суб`єкту господарювання безпідставно отримати у користування земельну ділянку без проведення земельних торгів.

Порушення державних інтересів полягає у тому, що прийняте відповідачем рішення не відповідає інтересам територіальної громади смт. Нововоронцовка, призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету за надання у користування земельної ділянки у більшому розмірі, який би можна було встановити під час торгів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що... правильне застосування законодавства незаперечно становить Суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Враховуючи викладене, прокурор реалізовує надані Конституцією України та Законом України Про прокуратуру повноваження щодо представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із цим позовом в інтересах держави.

Відповідно до чч. 1,3 ст. 16, ч.І ст. 20, ч. 1 ст. 21 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частинами 3, 6 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно із частинами 3, 5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Так як при наданні у користування земельної ділянки порушено вимоги законодавства щодо порядку надання земельних ділянок у користування, то наведене вказує на наявність, визначених ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", підстав для представництва прокурором у даній справі інтересів держави.

У спірних правовідносинах відсутній орган державної влади до повноважень якого віднесено оскарження рішень органу місцевого самоврядування, які прийняті з порушенням закону, то відповідно прокурор у даній справі набуває статусу позивача.

Суд вважає обгрунтованим наведені прокурором підстави та повноваження щодо представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із цим позовом в інтересах держави.

Судом не приймаються заперечення відповідача-2 проти наявності у прокурора повноваження щодо представництва інтересів держави, викладені ним у відзиві на позовну заяву. Прокурор прямо зазначив, що у спірних правовідносинах відсутній орган державної влади до повноважень якого віднесено оскарження рішень органу місцевого самоврядування, які прийняті з порушенням закону, тому відповідно прокурор у даній справі набуває статусу позивача.

Посилання відповідача про розгляд 08 лютого 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 915/20/18 (ЄДРСРУ № 79687771) питання щодо представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування не є коректним. Оскільки прокурор у даній справі звернуся з позовом в інтересах держави, набувши статусу позивача.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК України, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Статтею 127 Земельного кодексу України встановлено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України визначено випадки за якими земельні ділянки або право на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Тобто, надання спірних земельних ділянок в оренду не належить до випадків, передбачених ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, а тому необхідною умовою для передачі в оренду в такому випадку є проведення земельних торгів, за результатами яких органом місцевого самоврядування приймається відповідне рішення.

Згідно приписів ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що п.2 рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул.Приморська,1", прийнятого 22.04.2019 (про надання ТОВ "Таврія Груп" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 1,0000га, для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, яка розташована по вул.Приморській, в смт. Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області) з порушенням вимог ст. 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України (прийнято рішення про передачу землі в оренду без проведення земельних торгів, не на конкурентних засадах).

Як передбачено ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. (ст. 140 Конституції України).

В ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельної ділянки виключно відповідно до закону та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

За наведених обставин та правових норм, рішення (п.2) Нововоронцовської селищної ради № 556 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул.Приморська,1", прийнятого 22.04.2019 прийняте всупереч норм законодавства України, відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно приписів ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів ст. 4, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державну реєстрацію речових прав та обтяжень на нерухоме майно, що посвідчують право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснює реєстраційна служба, яка входить у склад управління юстиції.

Натомість, договір оренди землі б/н від 26.04.2019, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 6524155100:01:001:0315 у встановленому порядку не зареєстрований, державний реєстраційний номер не присвоєний. Даний факт підтверджує Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № НВ 6507027512019 від 30.10.2019 (а.с.28-31).

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів недійсними" встановлено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст. 205 - 210, 640 ЦК України, ч. 2-5, 7 ст. 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Враховуючи наведене, договір оренди землі б/н від 26.04.2019р. (а.с.21-22) слід вважати неукладеним. За таких обставин не може бути задоволена позовна вимога прокурора про визнання недійсним зазначеного неукладеного договору.

Стосовно позовної вимог прокурора зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Груп повернути земельну ділянку площею 1,000га, по вул. Приморській, 1, кадастровий номер 6524155100:01:001:0315 вартістю 499 999,76 грн. до земель комунальної власності суд зазначає наступне.

У матеріалах справи наявна копія Акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.04.201р. (а.с.23), з якого вбачається, що Нововоронцовська селищна рада дійсно передала у користування ТОВ "Тавря -Груп" земельну ділянку площею 1,000га, по вул. Приморській, 1, кадастровий номер 6524155100:01:001:0315. При дослідженні матеріалів справи обидва відповідача не заперечували, що передача зазначеної земельної ділянки дійсно відбулась і відповідач-2 нею користується для своїх цілей.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що така передача земельної ділянки відбулась абсолютно безпідставно, оскільки договір оренди станом і на день розгляду справи сторони (відповідачі) не уклали. За таких обставин позовна вимога прокурора зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Груп повернути земельну ділянку площею 1,000га, по вул. Приморській, 1, кадастровий номер 6524155100:01:001:0315 вартістю 499 999,76 грн. до земель комунальної власності підлягає задоволенню.

Також суд зазначає наступне. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У даному випадку судові витрати покладаються на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 116, 120, 124, 134, 152 ЗК України ст. 377 ЦК України, ст. ст. 4, 53, 238, 240 ГПК України, - суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 2 рішення Нововоронцовської селищної ради № 556 від 22.04.2019, яким надано ТОВ Таврія Груп в оренду, строком на 10 (десять) років, земельну ділянку, площею 1,0000 га, для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, яка розташована по вул. Приморська,1, в смт. Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області та встановлено розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Груп повернути земельну ділянку, площею 1,000 га, по вул. Приморській, 1, кадастровий номер 6524155100:01:001:0315 вартістю 499 999,76 грн. до земель комунальної власності.

4. Відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1, 0000 га, із земель комунальної власності, по вул. Приморській, 1, наданої для для обслуговування нежитлової будівлі насосної станції, кадастровий номер земельної ділянки: 6524155100:01:001:0315, укладений між Нововоронцовською селищною радою та ТОВ Таврія Груп .

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Груп (50074, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Байкальська, 96, ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 40171372 ) на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у сумі 1921 (Одна тисяча дев"ятсот двадцять один ) грн. за подачу позовної заяви (р/р 35210003002291, ЄДРПОУ 04851120, МФО 820172, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Херсон, вул. Михайлівська 33)

6. Стягнути з Нововоронцовської селищної ради Херсонської області (74200, смт.Нововоронцовка,вул.Суворова,4,ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 26283366 ) на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у сумі 1921 (Одна тисяча дев"ятсот двадцять один ) грн. за подачу позовної заяви (р/р 35210003002291, ЄДРПОУ 04851120, МФО 820172, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Херсон, вул. Михайлівська 33)

Повне рішення складено 19.03.2020р. та може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційого господарського суду в порядку та в строки відповідно до ст.254 - 259 ГПК України.

Суддя Т.Г. Пінтеліна