Ухвала

від 19.03.2020 по справі 927/220/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

19 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/220/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю. , розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову №б/н від 16.03.2020

Позивача: Фізичної особи-підприємця Лобосок Володимира Петровича

АДРЕСА_1

До відповідача: Чернігівської міської ради

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Лобосок Володимиром Петровичем подано позов до Чернігівської міської ради: 1) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та 2 ) визнання протиправним та скасування пункту 26 рішення №2З/VII-19 Чернігівської міської ради від 21.09.2017 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02 серпня 2001 року, Лобосок В.П. придбав нерухоме майно - склад, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Відповідно до п. 4.3 договору від 02.08.2001, правовстановлюючим документом, що підтверджує право тимчасового, довгострокового користування Продавцем земельною ділянкою загальною площею 31,94 га, на якій знаходиться склад, є державний акт на право постійного користування землею від 05.01.1994, виданий виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №168. 06.04.2002 (мовою документа) Лобосок В.П. придбав нерухоме майно - частину будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Відповідно до п. 4.2 вказаного договору правовстановлюючим документом, що підтверджує право тимчасового, довгострокового користування Продавцем земельною ділянкою загальною площею 31,94 га, на якій знаходиться склад, є державний акт на право постійного користування землею від 05.01.1994 року, виданий виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №168. Рішенням Чернігівської міської ради від 21 вересня 2017 року п. 26 частина земельної ділянки площею 0,9957 (кадастровий номер 7410100000:01:036:0547), що за твердженням позивача знаходиться у його користуванні, була передана Управлінню житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва автомобільної дороги). Позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що відповідачем по справі не було чітко встановлено користувачів земельної ділянки, її правовий статус, розмір та її цільове призначення, дане оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що фактично відповідач по справі розділив земельну ділянку та частину вилучив із його користування не поставивши його до відома. Також, позивач вказує, що не було внесено жодних змін у технічну документацію. За таких обставин, позивач переконаний, що вказаними діями Чернігівська міська рада порушила порядок встановлення та зміни цільового призначення землі, що у відповідності до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсним відповідного рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсною угоди щодо земельної ділянки.

Позивачем з позовною заявою 17.03.2020 одночасно подано заяву про забезпечення позову від 16.03.2020 шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій щодо будівництва дороги через земельну ділянку що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул.Щорса, 57-Б.

В обґрунтування поданої заяви фізична особа-підприємець Лобосок Володимир Петрович зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана тим, що поведінка відповідача свідчить про нехтування своїми обов`язками та його правами щодо користування земельною ділянкою. У разі побудування дороги через земельну ділянку, якою позивач користується, він вважає, що буде позбавлений можливості вільно нею користуватися. Оскільки після прийняття дороги в експлуатацію, автоматично виключить можливість використовувати її за призначенням.

Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Окрім того, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Відповідно до приписів ч.1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України вказано, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову суд вважає за необхідне здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо доцільності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адекватності заходу до забезпечення позову, тобто його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а також справедливого балансу інтересів сторін у справі.

Частиною ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як передбачено в п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками застосування обраного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта.

Крім того, застосування заходів забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі.

Як вбачається з позовної заяви, виниклий між сторонами спір стосується захисту права постійного користування фізичною особою-підприємцем Лобосок Володимиром Петровичем земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Заявлені позовні вимоги при цьому спрямовані на визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, згідно державного акту на право постійного користування землею від 05.01.1994 та визнання недійсним та скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки в постійне користування іншій юридичній особі.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, якщо особа звернулася до суду з немайновою позовною вимогою, то судове рішення у разі її задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає порушене суб`єктивне право та охоронюваний законом інтерес.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися із предметом та підставами позову.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено будь-яких обставин, не подано доказів, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що позивачем не визначено цілком конкретних дій, які забороняється вчиняти відповідачу, щодо будівництва дороги через земельну ділянку що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 57-Б.

Позивачем не наведено узгодження визначеного заходу забезпечення позову із предметом позовних вимог та поданими до позовних матеріалів доказами.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

Відмовити фізичній особі-підприємцю Лобосок Володимиру Петровичу у задоволенні заяви про забезпечення позову №б/н від 16.03.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://www.court.gov.ua. або в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала підписана 19.03.2020.

Суддя Н.Ю. Книш