Рішення

від 19.03.2020 по справі 495/1073/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1073/19

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

19 березня 2020 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої - одноособово судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Завацької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, проте надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючими підставами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01.09.2008 року Руськоіванівською сільською радою Білгород-Дністровського району, актовий запис №27.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки яка розташована: ділянка № НОМЕР_2 масив № НОМЕР_3 Руськоіванівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, загальною площею 4,06 га, кадастровий номер 5120886000:01:001:0077, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №158755, виданого на підставі розпорядження райдержадміністрації Білгород-Дністровського району Одеської області від 22 вересня 2004 року №1192/2004.

Так як єдиний син спадкодавця ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 19.04.2018 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №515, на даний час позивачка є єдиною спадкоємицею спадкового майна.

Те, що померлий був сином померлого ОСОБА_2 підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого 20.07.1966 року Руськоіванівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №37.

Те, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 підтверджується рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2010 року.

Позивачка звернулася до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори для отримання Свідоцтва про право на спадщину, проте згідно листа №294/02-17 від 21.03.2018 отримала відмову, у зв`язку з тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Згідно відповіді Завідувача Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори №3530/01-16 від 20.11.2019 року спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не заводилась, спадкоємці до нотаріальної контори письмово не звертались.

У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців0.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ч. 1, 2 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказі в їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, приймаючи до уваги все наведене вище, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом обґрунтованими, доведеними, тобто такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.328 ч.1, 1516-1218, 1261 ч.1, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 128, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку площею 4,06 га, яка розташована: ділянка № НОМЕР_2 масив № НОМЕР_3 Руськоіванівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886000:01:001:0077, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №158755, виданого на підставі розпорядження райдержадміністрації Білгород-Дністровського району Одеської області від 22 вересня 2004 року №1192/2004.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя