Постанова

від 23.07.2007 по справі 25/496-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23.07.07                                      м.

Київ                                    

25/496-А      

17 год. 51 хв.

За позовом

Закритого акціонерного товариства «Компанія з управління

активами «Тект»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста

Києва

про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2006

№№ 0000012311/0, 0000022311/0, 0000032211/0, 0000021703/0, 0000022312/0,

Головуючий суддя

Сташків Р.Б.

Судді

Євсіков О.О. Копитова

О.С.

секретар судового засідання

   Поліщук О.В.

Представники:

від позивача 

Пилипенко А.О. (довіреність від 03.10.2006 б/н);

Сухарнікова

І.О. (довіреність від 23.07.2007 № 18);

від відповідача

Трощій Н.Ю. (довіреність від 06.07.2007 № 3582/9/10-015);

Пипко

Р.П. (довіреність від 09.01.2007 № 15/9/10-015).

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного

судочинства України (далі -КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ

цього Кодексу. 

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Компанія з управління активами

«Тект»(далі -Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової

інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -Інспекція) про визнання

нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2006:

№ 0000012311/0, яким донараховано податок на прибуток в сумі

6626,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3313,00 грн.;

№ 0000022311/0, яким донараховано податок на додану вартість в

сумі 9783,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4891,50

грн.;

№ 0000032211/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з

податку на додану вартість на 123 375,00 грн.;

№ 0000021703/0, яким донараховано податок з доходів найманих

працівників в сумі 1109,54 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в

сумі 2219,08 грн.;

№ 0000022312/0, яким донараховано збір за забруднення

навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в

сумі 0,71 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 340,0 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

1. Висновки Інспекції викладений в Акті про результати планової

виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного

законодавства від 23 грудня 2005 року № 82-23/11-20393384 (далі -Акт перевірки)

про безпідставне завищення Товариством валових витрат в ІІІ кварталі 2003 року

на 7399,00 грн., в ІV кварталі 2003 року на 5311,00 грн. та І кварталі 2004

року на 2806,00 грн., а також порушення Товариством підпункту 5.2.7 пункту 5.2

статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо віднесення

до складу валових витрат в декларації про прибуток ІІІ та ІV кварталів 2003

року витрат понесених, за попередні податкові періоди в сумі 39373,00 грн., є

такими, що не відповідають первинним документам, що були предметом дослідження

під час перевірки, і суперечать нормам чинного законодавства.

Товариством правомірно, відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7

статті 8 вищевказаного Закону, віднесено до складу валових витрат вартість

ремонту орендованих основних засобів у розмірі, що не перевищує 10% сукупної

балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного

періоду.

Оскільки, Товариством у 2002 році помилково не були віднесені до

складу валових витрат цього року витрати на послуги нотаріуса, на рекламу, на

підписку, та інші витрати, понесені за цей податковий період, а також у зв'язку

із тим, що первинні документи, що підтверджують вказані валові витрати, були

фактично отримані ним у ІІІ кварталі 2003 року, то позивач правомірно, на

підставі абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 та підпункту 5.2.7 пункту 5.2

статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включив ці

витрати до валових витрат ІІІ та ІV кварталів 2003 року.

2. Позаяк позивач самостійно виявив заниження податку на додану

вартість за ІІІ квартал 2003 року в сумі 9783,00 грн., що підтверджується

відповідною доповідною запискою на ім'я Генерального директора від 10.10.2005

та наказом про дисциплінарне стягнення, і самостійно виправив помилку в

податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2005 року, а

також у зв'язку із тим, що він згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181) самостійно

нарахував штрафні санкції в розмірі 5% від суми донарахованого податкового

зобов'язання (489,15 грн.), які були відображені в податковій декларації з ПДВ

за грудень 2005 року, то у Інспекції були відсутні правові підстави для

застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50%

донарахованого податкового зобов'язання у сумі 4891,50 грн.

3. Товариством самостійно виявлено помилку і зменшено від'ємне

значення ПДВ на суму 42 063,00 грн. в декларації за жовтень 2005 року, яка була

прийнята Інспекцією 18.11.2005 за № 262116. Факт самостійного виправлення

позивачем помилки був зафіксований Інспекцією в Акті перевірки (стор. 13).

Позивачем, також самостійно виявлено помилку і зменшено суму від'ємного

значення ПДВ на 18 169,00 грн., що підтверджується доповідною запискою на ім'я

Генерального директора від 10.10.2005 та наказом про дисциплінарне стягнення, в

декларації за листопад 2005 року, прийнятої Інспекцією 19.12.2005 за № 276835.

Зазначені документи були подані Інспекції згідно вимог чинного законодавства, про

що було повідомлено працівників Інспекції, які проводили перевірку, з наданням

документів для ознайомлення. Проте, відповідачем у порушення вимог пункту 17.2

статті 17 Закону №2181 не були враховані зазначені обставини і в оспорюваному

податковому повідомленні-рішенні від 16.01.2006 № 0000032211/0 вказана сума 123

375,00 грн. замість 63 143,00 грн. (123 375,00 грн. - 42 063,00 грн. - 18

169,00 грн.).

4. Позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати за

оплату послуг мобільного зв'язку в сумі 645,91 грн., оскільки ці витрати були

виробничою необхідністю, а не наданням додаткових матеріальних і соціальних

благ працівникам Товариства, як помилково вважає Інспекція.

Згідно наказів по основній діяльності Товариства, у зв'язку з

виробничою необхідністю, певним співробітникам позивача надані мобільні

телефони та  здійснюється оплата за

рахунок коштів Товариства за послуги мобільного зв'язку (в т.ч. роумінгу).

Виробнича необхідність вимагає наявності зв'язку зі співробітниками компанії у

будь-який час, у тому числі у неробочий час, вихідні дні, та у випадку, коли

працівник позивача перебуває у відпустці. В додатку № 1 до Акта перевірки

зазначені сім працівників позивача, які в період з липня до вересня 2003 року

перебували у відпусках, і з якими була виробнича необхідність зв'язуватися та

підтримувати постійний контакт.

Право позивача на включення зазначених витрат до складу валових

витрат Товариства підтверджується листом Державної податкової адміністрації

України №3324/6/22-3216 від 08.05.2001 за підписом Заступника Голови Державної

податкової адміністрації України Г. Бондаренко, у якому зазначається, що

«послуги мобільного зв'язку і роумінгу, якими користуються працівники за умови,

що телефони належать юридичній особі, то перераховані за дані послуги суми, на

нашу думку, не відносяться до додаткових матеріальних благ і тому не повинні

включатися до сукупного оподатковуваного доходу зазначених громадян».

Інспекція дійшла помилкового висновку про те, що Товариство

неправомірно здійснило відшкодування працівникові витрат на проїзд (вартість

авіаквитка ОСОБА_1., який у період, що перевірявся, займав посаду Генерального

директора Товариства), оскільки ці витрати у порушення вимог підпункту 5.4.8

пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств»документально не підтверджені.

Під час проведення перевірки, представнику відповідача була надана

копія авіаквитка. Крім цього, надана письмова довідка Авіаагснства «Міжнародні

Авіалінії України»в оригіналі, якою підтверджений факт придбання  авіаквитка №566 4400283862 Грибом В.В., а

також, те що він дійсно летів рейсом авіакомпанії «КLМ»РS 9386 Київ-Амстердам

09.03.2004, рейсом КL 1567 Амстсрдам-Лондон 09.03.2004, та повертався рейсом РS

502 Лондон-Київ 15.03.2004.

Товариство вважає, що оскільки підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5

зазначеного Закону не містить вичерпного переліку документів, якими слід

підтверджувати витрати на проїзд, а також, враховуючи, що такий перелік не

визначений в жодному  іншому підзаконному

акті, то у такому разі Інспекцією повинен був бути застосований підпункт 4.4.1

пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181 і прийнято рішення на користь Товариства.

5. Відповідно до Інструкції про порядок обчислення та сплати збору

за забруднення навколишнього природного середовища (затверджена наказом

Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки

України та Державної податкової адміністрації України від 09.08.1999 за

№544/3837) та пунктів 2 та 4 Порядку встановлення нормативів збору забруднення

навколишнього середовища та справляння цього збору (затверджений постановою

Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 за № 303) для подання розрахунку

збору за забруднення навколишнього природного середовища за будь-який звітний

(податковий) квартал є тільки одна підстава - необхідність сплати збору за

такий квартал. Тому позивач вважає, що якщо в будь-якому звітному періоді був

відсутній факт експлуатації джерел забруднення, то і немає підстав для

розрахунку сплати збору за забруднення навколишнього середовища.

Товариство зазначає, що доказом відсутності у нього джерела

забруднення є договір купівлі-продажу автомобілю, відповідно до якого воно

перестало бути власником зазначеного автомобіля, а отже і не повинно було

подавати звітності щодо такого збору.

Таким чином, застосування до позивача штрафної (фінансової)

санкції у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за неподання

розрахунку вказаного збору за періоди, за які збір не повинен сплачуватися є

неправомірним.

Заборгованість з цього збору в сумі 0,71 грн. у Товариства

утворилась внаслідок того, що позивач не врахував коригуючий коефіцієнт за

забруднення навколишнього природного середовища, що призвело до заниження

податкового зобов'язання на цю суму. При цьому, Товариство мало переплату з

цього збору в сумі 7,22 грн. Отже, переплата з цього податку перекривала суму

недоїмки, а тому Інспекція неправомірно прийняла оспорюване рішення про

донарахування Товариству збору за забруднення навколишнього природного

середовища в сумі 0,71 грн.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення проти позову

мотивував наступним.

1. Товариством у порушення положень підпункту 5.2.7 пункту 5.2 та

підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств»включено до складу валових

витрат витрати понесені за попередні податкові звітні періоди (2002 рік) на

суму 14 689,00 грн. Згідно з даними попередньої документальної перевірки

Товариства, за результатами якої складено акт №23/23-1107-20393384 від 17.10.2003,

у періоді з 01.04.2001 до 01.07.2003 Інспекцією відхилень у складі валових

витрат не встановлено, Товариство не подавало ніяких уточнень і заперечень до

зазначеного Акта стосовно валових витрат.

Інспекція зазначає, що згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті

5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу

валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,

платіжними  та іншими документами,

обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення

податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів,

платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та

здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має

бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань

звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву

та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що

настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не

визнаються валовими витратами.

Таким чином, на думку Інспекції, оскільки позивачем не була подана

відповідна письмова заява у відповідний податковий період, то Товариство

втратило право на включення до складу валових витрат майбутній періодів,

витрати понесені у попередніх податкових періодах.

Оскільки орендоване приміщення не знаходиться на балансі

Товариства і не підлягає амортизації, то позивач не має права відносити на

витрати проведене поліпшення орендованого приміщення, а може лише відповідно до

положень підпункту 8.7.1 пункту 8.7 та підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшити (створити)

балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість проведених

поліпшень орендованого приміщення.

2-3. У ході перевірки встановлено, що Товариством безпідставно

включено до складу  податкового кредиту в

III кварталі 2003 року суму ПДВ 9783,00 грн. та в IV кварталі 2003 року суму

ПДВ 160 589 грн. сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та

основних засобів, оскільки Товариство здійснювало лише операції з продажу

цінних паперів, що не є об'єктом оподаткування. За III квартал 2003 року

позивач задекларував податкових зобов'язань з ПДВ на суму 10834,00 грн.,

внаслідок завищеного податкового кредиту до бюджету не сплачено 9783,00 грн. За

І-ІІІ квартали 2004 року Товариство задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ

на загальну суму 37214,0 грн. та за лютий 2005 року на суму 4849,00 грн., які

не були сплачені до бюджету, оскільки зараховані за рахунок неправомірно

завищеного податкового кредиту.

Перевіркою була врахована донарахована позивачем сума заниженого

податку на додану вартість у розмірі 42 063,00 грн., згідно з податковою

декларацією за жовтень 2005 року № 262116, про що зазначено у Акті

перевірки. 

Крім того, Товариством при переході на податкову декларацію з ПДВ

за повною формою неправомірно здійснено коригування податкового кредиту на суму

123375,00 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на

додану вартість за січень 2005 року на 123375,00 грн.

Посилання позивача на ту обставину, що ним самостійно було

виявлено факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та

відображено суму такої недоплати у складі декларації з податку на додану

вартість за листопад 2005 року, збільшену на суму штрафу в розмірі 5% від такої

суми, Інспекція заперечувала тим, що перевірка Товариства проводилась з 21

листопада по 16 грудня 2005 року, декларація з ПДВ за листопад 2005 року №

276835 подана 19.12.2005 року, тобто, після закінчення перевірки.

4. У ході перевірки встановлено, що позивачем не утриманий податок

з доходів фізичних осіб з сум доходів виплачених приватним нотаріусам, чим

порушено пункти 1.3, 1.9, 1.13, 1.15 статті 1, підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті

4, статті 7, 17 та пункт 22.3 статті 22. Закону України «Про податок з доходів

фізичних осіб» Всього по 2-х особових рахунках донараховано податку з доходів

фізичних осіб на суму 21,45 коп.

Товариством не утриманий податок з доходів фізичних осіб з суми

додаткового блага, що утворилося в результаті відшкодування працівнику по

авансовому звіту про відрядження за кордон вартості авіаквитка, без наявності

авіаквитка в оригіналі, чим порушено абз. 6 пункту 2.1.4 розділу II Інструкції

«Про службові відрядження в межах України та за кордон»(затверджена наказом

Мінфіну України від 13.03.1998 № 59), підпункт 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункт

7.1 статті 7 та пункт 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів

фізичних осіб». За результатами перевірки донараховано прибуткового податку з

доходів фізичних осіб на суму 442,18 грн.

Крім того, Товариством не утриманий податок з доходів фізичних

осіб з вартості послуг мобільного зв'язку (телефонних розмов з мобільного

телефону, який перебуває на балансі підприємства), що сплачується за рахунок

цього підприємства, за здійснені його працівником «невиробничі»телефонні

розмови.

5. Товариством в І кварталі 2005 року подано до Інспекції

розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища в яких не

враховано коригуючий коефіцієнт, що призвело до заниження податкового

зобов'язання за даний податковий період на 0,71 грн.

Відповідно до підпунктів 1.4, 1.5 пункту 1 Інструкції щодо

складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного

середовища (затверджена наказом ДПА України від 17.03.2005 № 111, зареєстрована

в Мін'юсті України 01.04.2005 за №357/106371.4) збір за забруднення

навколинього природного середовища за квартал, півріччя, 9 місяців та рік розраховується

за правилами, встановленими Порядком та Інструкцією про обчислення збору,

наростаючим підсумком з початку звітного календарного року, у податковому

розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища

зазначаються всі передбачені в ньому показники. Якщо будь-який рядок розрахунку

не заповнюється через відсутність здійснених викидів, скидів, розміщених

відходів або інших показників, то такий рядок прокреслюється, крім випадків,

прямо визначених у розрахунку.

У ході перевірки встановлено, що Товариством за III квартал 2005

року не подано до Інспекції розрахунки збору за забруднення навколишнього

природного середовища, а це відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6

Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами

державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової

адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110, зареєстрована в

Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за N 268/5459) є підставою

для застосування штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян за кожне таке неподання або його затримку.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали залучених до

матеріалів справи документів, заслухавши пояснення представників сторін,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією з 21 листопада до 16 грудня 2005 року проведена виїзна

планова документальна перевірка дотримання Товариством (код 20393384) вимог

податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 до 01.10.2005.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт № 82-23/11-20393384

від 23.12.2005, яким, зокрема, встановлено порушення Товариством положень

пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.7 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3

статті 5, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1,

підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», в результаті чого: занижено податок на прибуток в ІІІ кварталі

2003 року на суму 6626 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування

податком на прибуток за І квартал 2005 року на суму 132538 грн.; підпункту

7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в

результаті чого, занижено податок на додану вартість за ІІІ квартал 2003 року

на 9783 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за січень

2005 року на 123375 грн.; статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього

природного середовища»та пунктів 4, 9, 10 постанови Кабінету Міністрів України

«Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення

навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»; статті 2, 7, 8

Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»,

пунктів 1.3, 1.9, 1.13, 1.15 статті 1, підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2

статті 4, статті 17, пункту 7.1 статті 7 

та пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних

осіб», абзацу 6 пункту 2.1.4, підпунктів «а», «в»пункту 2.1.5, абзацу 4, пункту

2.1.15, розділу ІІ Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за

кордон»(затверджена наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998),

в результаті чого до бюджету не нараховано та не сплачено податку з доходів

фізичних осіб на суму 1357,06 грн., в тому числі по періодах: 2003 рік -645,91

грн., 2004 рік -711,15 грн.

На підставі Акта перевірки Інспекцією 16.01.2006 прийняті

податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012311/0, яким донараховано податок на прибуток в сумі

6626,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3313,00 грн.;

- № 0000022311/0, яким донараховано податок на додану вартість в

сумі 9783,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4891,50

грн.;

- № 0000032211/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з

податку на додану вартість на 123 375,00 грн.;

- № 0000021703/0, яким донараховано податок з доходів найманих

працівників в сумі 1109,54 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в

сумі 2219,08 грн.;

- № 0000022312/0, яким донараховано збір за забруднення

навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в

сумі 0,71 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 340,0 грн.

1. Як вбачається з Акта перевірки, при перевірці правильності

визначення валових витрат встановлено, що в порушення підпункту 8.8.1 пункту

8.8. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств»Товариством віднесено до складу валових витрат в ІІІ-ІV кварталах

2003 року витрати пов'язанні з ремонтом орендованого приміщення на загальну

суму 12710,30 грн., згідно наступних документів:

- накладна № 409/1 від 04.09.2003 на фарбу водоемульсійну на суму

897,60 грн.;

- накладна № 07/04 від 14.07.2003 на фарбу під мозаїчну штукатурку

на суму 459 грн.;

- накладна № 07/04 від 14.07.2003 на мозаїчну штукатурку на суму

5184 грн.;

- авансовий звіт від 17.04.2003 на фарбу емаль в ІІІ кварталі 2003

року на суму 21 грн.

- накладна № 08/0 від 08.08.2003 на фарбу під мозаїчну штукатурку

на суму 648 грн.

- накладна № 08/06 від 21.08.2003 на фарбу під мозаїчну штукатурку

на суму 189,80 грн.

- проектні роботи з ремонту орендованого приміщення в сумі 5310,90

грн. (акт виконаних робіт від 31.05.2002 ТОВ «Трейдінг Буд сервіс»код 25640080)

списано на валові витрати в ІV кварталі 2003 року;

- в І кварталі 2004 року підприємством було списано з основних

засобів першої групи на валові витрати залишкову вартість ремонту орендованого

приміщення в сумі 2805,76 грн.

Посилаючись на підпункт 8.8.1 пункту 8.8. статті 8 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, у разі коли

договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю

здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може

збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на

вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта, Інспекція дійшла

висновку про те, що Товариство повинно було збільшити (створити) балансову

вартість відповідної групи основних фондів на вказану суму, а не відносити її

до складу валових витрат. На підставі зазначеного, Інспекція дійшла висновку

про завищення Товариством валових витрат в ІІІ кварталі 2003 року на суму 7399

грн., в ІV кварталі 2003 року на суму 5311 грн. та І кварталі 2004 року на суму

на 2806 грн.

Із зазначеним висновком Інспекції суд не може погодитись з

наступних підстав.

Спір у даному випадку виник у зв'язку із тим, чи правомірно

Товариство віднесло до складу валових витрат у ІІІ-ІV кварталах 2003 року та І

кварталі 2004 року суму витрат пов'язанних з ремонтом орендованого приміщення.

Як убачається з матеріалів справи, 01.06.2003 між Товариством

(Орендар) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Охрименко

Олександром Володимировичем (Орендодавець) укладено договір № 347/4-01-В,

відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю приміщення строком до

31.12.2008. Пунктом 6.2 цього Договору передбачено право орендаря з письмового

дозволу Орендодавця вносити зміни в склад орендованого майна, проводити його

реконструкцію та технічне переобладнання.

05.06.2003 Орендодавець згідно з вищенаведеною умовою Договору

надав письмовий дозвіл (згоду) Товариству на внесення змін до складу

орендованого майна, для чого воно мало право на власний розсуд проводити

будь-які ремонти, реконструкції та переобладнання орендованого майна (міститься

у матеріалах справи).

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла у ІІІ-ІV

кварталах 2003 року та І кварталі 2004 року) платники податку мають право

протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати,

пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що

не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних

фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла в цей же період) у

разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє

орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може

збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на

вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. При цьому орендарем не

враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди) за

винятком вартості фактично проведених його поліпшень при застосуванні пункту

8.7 цього Закону.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств»передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення

витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у

цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи з аналізу вказаних норм Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств», суд дійшов висновку про те, що оскільки цей закон не

містив прямої заборони (обмеження) щодо права платника податку -орендаря

протягом звітного періоду відносити до валових витрат витрати на поліпшення

орендованих основних фондів, що підлягають амортизації (у межах 10 відсотків

сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого

звітного періоду), то Товариство правомірно віднесло до складу валових витрат

витрати пов'язанних з ремонтом орендованого приміщення у ІІІ-ІV кварталах 2003

року та І кварталі 2004 року. (Спірна сума витрат пов'язанних з ремонтом

орендованого приміщення не перевищує 10% ліміту, встановленого підпунктом 8.7.1

пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Окрім того, суд зауважує, що у даному випадку Інспекція повинна

була застосувати положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181,

відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового

акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних

нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав

та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є

можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і

контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Перевіркою також встановлено, що Товариством у порушення підпункту

5.2.7 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у

ІІІ-ІV кварталах 2003 року включено до складу валових витрат в декларації з

податку на прибуток підприємства в р.04.1 (витрати на придбання товарів (робіт,

послуг) витрати понесені за попередні податкові періоди на загальну суму 39373

грн., а саме:

- послуги нотаріуса (акт виконаних робіт від 18.04.2003) на суму

480 грн. включені до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2003 року;

- послуги нотаріуса (акт виконаних робіт від 10.06.2003) на суму

12870 грн. включені до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2003 року;

- акт виконаних робіт з обслуговування приміщення за травень 2003

року на суму 1339,19 грн. включений до складу валових витрат в ІІІ кварталі

2003 року;

- послуги на рекламу в Інвестиційній газеті (акт виконаних робіт

від 14.05.2003) на суму 20405 грн. включені до складу валових витрат в ІV

кварталі 2003 року;

- списано на валові витрати в ІV кварталі 2003 року витрати за

підписку за 2002 рік на суму 4278,77грн.

За висновком Інспекції в зв'язку з тим, що попередньою

документальною перевіркою було перевірено період з 01.04.2001 року до

01.07.2003 року та за результатами перевірки (акт №23/23-1107-20393384 від

17.10.2003) відхилень в складі валових витрат на придбання товарів (робіт,

послуг) не встановлено та Товариство не подавало ніяких уточнень і заперечень

до акту щодо валових витрат пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) за

перевіряємий період, підстав для включення витрат за перевірений період до

складу валових витрат в ІІІ-ІV кварталах 2003 року не має.

Таким чином, за висновком Інспекції Товариством неправомірно

включено в ІІІ-ІV кварталах 2003 року до складу витрат, витрати за перевірений

період попередньою документальною перевіркою в сумі 39372,96 грн., що призвело

до завищення валових витрат на суму 39373 грн. в тому числі по періодах:

ІІІ квартал 2003 року на 14689 грн.;

ІV квартал 2003 року на 24684 грн.

Крім того, Інспекція послалась на підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті

5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не

належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені

відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість

ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У

разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має

право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні

для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом

з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку

не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до

закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені

відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.

Виходячи з даної норми Інспекція дійшла висновку, про те що

оскільки Товариство не подавало до Інспекції письмової заяви щодо втрати,

знищення або зіпсуття вищевказаних первинних документів протягом податкового

періоду в якому виникли витрати зазначені у цих документах, то воно втратило право

на їх включення до валових витрат майбутніх звітних періодів.

Із висновком Інспекції щодо неправомірності включення до складу

валових витрат звітного податкового періоду, витрат які були понесені у

попередні податкові періоди, суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті

5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу

валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,

платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких

передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за відсутністю зазначених документів Товариство не

мало права на включення спірних витрат до складу валових витрат тих податкових

періодів, у яких ці витрати фактично були понесені.

Разом з тим, підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону

передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані

у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у

звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку

підприємств»не містить якихось обмежень щодо неможливості включення до складу

валових витрат звітного податкового періоду витрат не врахованих у минулих

податкових періодах у зв'язку із відсутністю первинних документів, якщо ці

документи були отримані (знайдені) у звітному податковому періоду, або тих, що

помилково не були включені у попередніх періодах.

Інспекцією не доведено того факту, що витрати за спірними

первинними документами були включені у попередніх податкових періодах. Проте

згідно з положеннями частини 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування

зазначеного факту покладається на відповідача.

Відповідно ж до вже наведеного пункту 5.11 статті 5 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо

віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що

зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, Товариством правомірно, на підставі абзацу 4 підпункту 5.3.9

пункту 5.3 та підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», було включено витрати понесені у

попередній податкових періодах до валових витрат ІІІ та ІV кварталів 2003 року.

2. У ході перевірки правильності визначення повноти нарахування та

своєчасності сплати Товариством податку на додану вартість було встановлено

заниження податку на додану вартість за ІІІ квартал 2003 року на суму 9783 грн.

та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2005 року

на суму 123375 грн.

Товариством зазначені факти не спростовуються.

Проте позивач зазначає, що ним самостійно було виявлено заниження

податку на додану вартість за ІІІ квартал 2003 року в сумі 9783,00 грн. та

самостійно виправлено помилку в податковій декларації з податку на додану

вартість за листопад 2005 року, а також на підставі підпункту 17.1.4 пункту

17.1 статті 17 Закону № 2181 самостійно нараховані штрафні санкції в розмірі 5%

від суми донарахованого податкового зобов'язання (489,15 грн.), які були

відображені в податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2005 бухгалтером

Товариства Сухарніковою І.О. було виявлено факт заниження ПДВ за ІІІ квартал

2003 року в сумі 9783 грн. та факт завищення податкового кредиту з ПДВ за

січень 2005 року у сумі 123 375 грн. Про зазначені факти було повідомлено

керівника Товариства доповідною запискою (міститься у матеріалах справи).

Наказом Генерального директора Товариства від 10.10.2005 за №

69/1-к за вчинення зазначених порушень при веденні бухгалтерського та

податкового обліку до винної особи застосовано дисциплінарне стягнення,

Вказана помилка щодо заниження ПДВ за ІІІ квартал 2003 року в сумі

9783 грн. була виправлена Товариством шляхом подання податкової декларації з

ПДВ за листопад 2005 року в якій були зазначені ці уточнені показники.

Зазначена декларація була отримана Інспекцією 19.12.2005, про що свідчить

відбиток штемпеля на цій декларації.

Товариством також на підставі підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті

17 Закону № 2181 було самостійно нараховані штрафні санкції в розмірі 5% від

суми донарахованого податкового зобов'язання (489,15 грн.), які були

відображені в податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 року, яка отримана

Інспекцією 18.01.2006, про що свідчить відбиток штемпеля на цій декларації.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 передбачено, що якщо у

майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених

статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у

показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має

право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати

такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі

податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого

такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 вказаного Закону платник

податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно

виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів,

зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої

недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого

уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з

цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму

штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням

загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Судом встановлено, що уточненні показники за ІІІ квартал 2003 року

в сумі 9783 грн. були включені до декларації за листопад 2005 року, яка була

подана до Інспекції після закінчення перевірки Товариства, а штрафні санкції у

розмірі 5% були відображені у декларації за грудень 2005 року, яка була подана

до Інспекції вже навіть після винесення оспорюваного податкового

повідомлення-рішення.

Відтак, Інспекцією правомірно на підставі підпункту 17.1.3 пункту

17.1 статті 17 Закону № 2181 застосувала до Товариства штрафну санкцію у

розмірі 50% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

Щодо включення позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад

2005 року 9783 грн. заниженої суми податкового зобов'язання за ІІІ квартал 2003

року, то суд зауважує, що оскільки ця декларація подана до Інспекції вже після

закінчення перевірки, то відповідач правомірно донарахував Товариству зазначену

суму податку на додану вартість.

Таким чином, підстав для скасування податкового

повідомлення-рішення від 16.01.2006 № 0000022311/0 суд не вбачає.

3. Щодо посилання позивача на ту обставину, що ним самостійно

виявлено помилку і зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 42 063,00 грн. в

декларації за жовтень 2005 року, яка була прийнята Інспекцією 18.11.2005 за №

262116, суд зазначає наступне.

Вказана сума заниженого ПДВ була врахована Інспекцією під час

перевірки, про що зазначено у Акті перевірки. Про врахування цієї суми

свідчать, зокрема зведені дані таблиці № 12, яка наведена у Акті перевірки

(стор. 12-13).

Посилання позивача на те, що ним самостійно було виявлено помилку

і зменшено суму від'ємного значення ПДВ на 18169,00 грн. в декларації з ПДВ за

листопад 2005 року, суд не бере до уваги, оскільки вказана декларація була

подана до Інспекції 19.12.2005, тобто вже після проведення перевірки (перевірка

закінчилась 16.12.2005).

У решті суми податкове повідомлення-рішення Інспекції від

16.01.2006 №0000032211/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на

123 375,00 грн., позивачем не оскаржено, а тому підстави для його скасування

відсутні.

4. Як вбачається з Акта перевірки, при перевірці правильності

обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум прибуткового податку з

громадян встановлено, що Товариством в порушення приписів статей 2, 7, 8

Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»не

утриманий прибутковий податок з сум додаткового доходу, що утворився в

результаті надання позивачем додаткових матеріальних і соціальних благ своїм

працівникам, а саме оплати у липні -вересні 2003 року за рахунок коштів

підприємства послуг мобільного зв'язку (роумінгу), за відсутності наказів про

направлення у відрядження та посвідчень про відрядження. Всього по 7-ми

особових рахунках донараховано прибуткового податку в сумі 645,91 грн., про що

зазначено у додатку № 1 до Акта перевірки (довідки про перевірку).

Зокрема, згідно з вказаним Додатком № 1 Товариством не утримано за

додаткове благо на послуги мобільного зв'язку:

 № п/п

 місяць, рік

 П.І.Б.

додатковий прибуток (грн.)

Необхідно утримати податку

1

липень 2003

Винничук Л.Д.

90,08

18,02

2

липень 2003

Гриб В.В.

349,47

69,89

3

липень 2003

Климашина Л.М.

563,39

112,68

4

серпень 2003

Якуніна О.С.

553,78

110,76

5

серпень 2003

Ткаченко Ю.Ю.

1267,28

253,46

6

серпень 2003

Гриб В.В.

86,32

17,26

7

вересень 2003

Винничук Л.Д.

319,22

63,84

Інспекцією у ході перевірки зроблено висновок про те, що оскільки

Товариством не надано документів, які б підтвердили факт використання послуг

мобільного зв'язку виключно у виробничих цілях, то витрати понесені позивачем

на ці послуги вважаються додатковим матеріальним і соціальним благом, яке

надається працівникам Товариства, а тому позивач з цих доходів зобов'язаний був

утримувати прибутковий податок з громадян.

Крім того, у ході перевірки Інспекцією встановлено, що вартість

послуг мобільного зв'язку (роумінгу) не включена до складу валових витрат

позивача, оскільки Товариством не надано документів, які б підтвердили

протилежне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу

розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або

нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,

послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх

подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону господарська

діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в

грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня

участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та

суттєвою.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу

валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,

платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких

передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, виходячи із зазначених норм, Інспекція правомірно

зазначає про те, що послуги мобільного зв'язку та роумінгу можуть бути включені

до складу валових витрат платника податку, лише у разі, якщо вони

використовуються ним виключно у цілях, що відповідають визначенню господарської

діяльності, за наявності відповідних документів, які підтверджують ці витрати

та використання мобільного зв'язку і роумінгу виключно у виробничих цілях.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про

прибутковий податок з громадян»оподатковуваними прибутковим податком доходами,

одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи,

одержані від підприємств, установ i організацій усiх форм власності, фізичних

осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові

відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки i

провадження відрахувань до фонду соціального страхування.

До сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за

місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових

обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами

підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок

коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних i соціальних благ у

грошовій i натуральній формі.

Отже, спір у даному випадку виник у зв'язку із тим, яким чином

слід визначити витрати понесенні окремими співробітниками позивача на послуги

мобільного зв'язку (т.ч. роумінгу), як валові витрати Товариства або як

додаткові матеріальні і соціальні блага, які надавалися цим працівникам.

Як свідчать матеріали справи, згідно наказів Товариства, у зв'язку

з виробничою необхідністю, певним співробітникам позивача надані мобільні

телефони (див. т. 1 а.с. 109 -113). Оплата за послуги мобільного зв'язку (в

т.ч. роумінгу) здійснюється за рахунок коштів Товариства.

З матеріалів справи також вбачається, що наведені у додатку № 1 до

Акта перевірки (довідки про перевірку) співробітники Товариства у спірний

період перебували у відпустках (відповідні накази Товариства в т.3 а.с. 16-22).

Виходячи із того, що ці співробітники позивача перебували у

відпустках Інспекція і дійшла висновку про те, що ці особи користувалися

послугами мобільного зв'язку (в т.ч. роумінгу) у зв'язку із

«невиробничими»телефонними розмовами.

Проте даний висновок Інспекції спростовується матеріалами справи.

Зокрема, як вбачається з наказів Товариства № 2 від 13.01.2003 та

№ 51/2 від 01.01.2004 «Про використання послуг мобільного зв'язку в

господарській діяльності»у зв'язку із необхідністю вирішувати співробітникам

питання пов'язані з виробничою діяльністю у вихідні, святкові та дні відпусток,

затверджено вважати користування мобільними телефонами в вихідні, святкові та

дні відпусток, як витрати пов'язані з підготовкою, організацією, продажем

продукції.

У наказах Товариства № 34/1 від 01.10.2003, № 40 від 03.11.2003, №

41/1 від 07.11.2003, № 45 від 10.12.2003, від 12.01.2004 «Про використання в

господарській діяльності послуг мобільного зв'язку»зазначені витрати на послуги

мобільного зв'язку, які враховані як витрати пов'язані із підготовкою,

організацією, продажем продукції (робіт, послуг).

Серед цих витрат значаться і витрати на послуги мобільного зв'язку

(роумінгу) понесені вищевказаними працівниками Товариства у спірний період,

зокрема, наприклад: Винничук Л.Д. (фінансове забезпечення) у липні 2003 року

враховано 797,83 грн., у вересні 2003 року -2147,31 грн.; Грибом (організація

діяльності) у липні 2003 року враховано 1534,19 грн., у серпні -776,81 грн.

Інспекцією не доведено того факту, що у вказані суми не входять ті

витрати понесені цими працівниками, на які нею донараховано прибутковий податок

з громадян.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо

доказування зазначеного факту покладається на відповідача.

У зв'язку із цим Інспекцією не доведений розрахунок донарахування

Товариству податку на прибуток з громадян на витрати на послуги мобільного

зв'язку (роумінгу), понесені працівниками Товариства під час їх відпусток не на

виробничі потреби.

Крім того, слід зазначити, що відповідно роз'яснення Державної

податкової адміністрації України наданого в листі №3324/6/22-3216 від

08.05.2001 послуги мобільного зв'язку і роумінгу, якими користуються працівники

за умови, що телефони належать юридичній особі, то перераховані за дані послуги

суми, на думку Державної податкової адміністрації України, не відносяться до

додаткових матеріальних благ і тому не повинні включатися до сукупного

оподатковуваного доходу зазначених громадян.

Перевіркою також встановлено, що Товариством у порушення абзацу 6

підпункту 2.1.4, підпункту «а», «в»підпункту 2.1.5, абзацу 4 підпункту 2.1.15

розділу ІІ Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за

кордон»(затверджена наказом Мінфіну України № 59 від 13.03.1998), підпункту

4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7 та пункту 22.3 статті 22 Закону

України «Про податок з доходів фізичних осіб»не утриманий податок з доходів фізичних

осіб з суми додаткового блага, що утворилося в результаті відшкодування

працівнику по авансовому звіту про відрядження за кордон:

- вартості авіаквитка, без наявності авіаквитка в оригіналі;

- добових за відсутності у авансовому звіті завіреної ксерокопії

відміток у закордонному паспорті про перетин кордону.

За результатами перевірки донараховано прибутковий податок з

доходів фізичних осіб на суму 442,18 грн.

Відповідно до підпункту «а»пункту 1.4 розділу ІІ Інструкції про

службові відрядження в межах України та за кордон (затверджена наказом

Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (в редакції наказу

Міністерства фінансів України від 10.06.1999 № 146), зареєстрована в

Міністерстві юстиції України 31.03.1998 № 218/2658) за час перебування у відрядженні

працівникові відшкодовуються витрати на проїзд (включаючи попереднє замовлення

квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів,

перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем

відрядження.

Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за

наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у

вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з

розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або

рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо.

Витрати у зв'язку із поверненням відрядженим працівником квитка на

потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу

керівника підприємства лише з поважних причин (рішення про відміну відрядження,

відкликання з відрядження тощо) при наявності документа, що підтверджує

витрати.

Посилаючись на зазначені норми Інспекція дійшла висновку про

неправомірність відшкодування Товариством працівникові вищевказаних витрат,

пов'язаних із службовим відрядженням.

Проте із зазначеним висновком Інспекції суд не може погодитись з

наступних підстав.

Як убачається з мате5ріалів справи Гриб Вадим Валентинович

здійснював переліт з Києва до Лондона за візою Об'єднаного Королівства Великої

Британії №UK 9363964 (термін дії до 18.02.2006). Здійснення такого перельоту

підтверджується штампом іміграційного офіцера (працівника аеропорту Об'єднаного

Королівства Великої Британії) № 13 від 09.03.2004 (т.3 а.с. 41).

Крім того, факт придбання вказаним громадянином України авіаквитка

№56644283862, за маршрутом: Київ -Амстердам -Лондон -Київ на рейс авіакомпанії

«Міжнародні Авіалінії України»на КLМ, та здійснення польоту рейсом авіакомпанії

КЛМ (рейс РS 9386) Київ -Амстердам 09.03.2004 та рейсом КЛМ 1567 Амстердам

-Лондон 09.03.2004 підтверджується довідкою авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії

України»(т.3 а.с. 28).

Цією ж довідкою зазначено, що вказаний авіаквиток після

зазначеного перельоту можливо було вжити для подальшого використання зі зміною

дати польоту або повернути залишок грошей протягом року.

У зв'язку із зазначеною особливістю квитка, виходячи із пояснень

позивача, і було додано до документів бухгалтерської та фінансової звітності

лише засвідчену копію авіаквитка. (Бухгалтерією Товариства було враховано лише

половину вартості зазначеного авіаквитка виходячи з того, що він був

використаний на службові цілі лише частково. Інша частина авіаквитка була

використана Грибом В.В. на особисті цілі (була обміняна на інший квиток), що підтверджується

поясненнями ОСОБА_1. від 06.03.2007 (т.3 а.с. 39).

Відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати

на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким

платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах

фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення

багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості

проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на

харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу,

взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення

закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування,

витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат,

пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи

будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких

витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат

платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують

вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків

(багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що

надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів

тощо.

З матеріалів справи також вбачається, що придбання вказаного

авіаквитка відбулося у зв'язку із запрошенням ОСОБА_1. фірмою EF International

у якості учасника на міжнародну конференцію «Рынок капитала Украины» (м.

Лондон, Великобританія), яка відбувалась 10-11 березня 2004 року, відповідно до

угоди від 13.02.2004 (т.3 а.с. 32-36).

Наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що придбання

і використання авіаквитка, а також спірні витрати на відрядження (звіт про

використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 125 від 31.03.2004,

т.3 а.с. 27) були понесенні Грибом В.В. у зв'язку із вказаною службовою

конференцією. Розмір вказаних витрат пов'язаних з відрядженням й факт

перебування ОСОБА_1. за кордоном підтверджуються вищенаведеними документами, а

тому Товариством правомірно було здійснено відшкодування ОСОБА_1. витрат на проїзд

(вартість авіаквитка) та добові.

Крім того, суд зазначає, що у даному випадку Інспекція повинна

була застосувати положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181.

Оскільки Інспекцією неправомірно донараховано Товариству

прибутковий податок з громадян у сумі 1068,09 грн., то у зв'язку із цим

неправомірно застосовано на цю суму на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1

статті 17 Закону №2181 штрафні санкції.

У решті суми податкове повідомлення-рішення Інспекції від

16.01.2006 №0000021703/0 позивачем не оскаржено, а тому підстави для його

скасування в решті суми відсутні.

Враховуючи викладене податкове повідомлення-рішення від 16.01.2006

№0000021703/0 підлягає скасуванню в частині донарахування Товариству

податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі

1068,09 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2136,18 грн.

5. У ході перевірки правильності нарахування та своєчасності

сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони

навколишнього середовища встановлено, що Товариством у І кварталі 2005 року,

занижено податкове зобов'язання за забруднення навколишнього природного

середовища на 0,71 грн.; за ІІІ квартал 2005 року не подано розрахунок збору за

забруднення навколишнього природного середовища до Інспекції, чим порушено

статтю 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та

пункти 4, 9 Порядку встановлення нормативів збору забруднення навколишнього

середовища та справляння цього збору (затверджений постановою Кабінету

Міністрів України від 01.03.1999 за № 303).

Товариство оспорює нарахування податкового зобов'язання зі збору

за забруднення навколишнього природного середовища на суму 0,71 грн. та

застосування на цій підставі штрафних санкцій за І квартал 2005 року у зв'язку

із наявністю переплати з цього збору в сумі 7,22 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в І кварталі 2005 року

Товариство подало до Інспекції розрахунки збору за забруднення навколишнього

природного середовища, в яких не враховано коригуючий коефіцієнт, що призвело

до заниження податкового зобов'язання за даний період на 0,71 грн.

Враховуючи вказане Інспекцією застосовано до позивача фінансові

санкції у сумі 170 грн. згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону

№ 2181 та 170 грн. відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17

зазначеного Закону.

Статтею 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного

середовища»передбачено, що збір за забруднення навколишнього природного

середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів

забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Згідно з пунктами 4, 9 Порядку встановлення нормативів збору

забруднення навколишнього середовища та справляння цього збору (затверджений

постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 за № 303) суми збору, який

справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються

платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи

з кількості фактично використаного пального та його виду.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого

дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної

податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім

календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової

реєстрації.

Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів

державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом

40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4

Закону № 2181 податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму

податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних

перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або

завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у

разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового

зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті

«б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків

зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати

(заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів,

установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з

податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим

періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового

повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої

суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за

весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних

(фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом

Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, зареєстрована

в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за № 268/5459) передбачено, що

недоплата -заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові

податкові (звітні) періоди.

При цьому якщо за результатами перевірки виявлено в окремих

податкових періодах суми недоплати, то за кожний з таких періодів нараховуються

штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах визначених підпунктом 17.1.3

пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 та підпунктом 6.1.3 підпункту 6.1 пункту 6

вказаної Інструкції.

Відповідно до підпунктів 1.4, 1.5 пункту 1 Інструкції щодо

складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного

середовища (затверджена наказом ДПА України від 17.03.2005 № 111, зареєстрована

в Мін'юсті України 01.04.2005 за №357/106371.4) збір за забруднення

навколинього природного середовища за квартал, півріччя, 9 місяців та рік

розраховується за правилами, встановленими Порядком та Інструкцією про

обчислення збору, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року, у

податковому розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища

зазначаються всі передбачені в ньому показники. Якщо будь-який рядок розрахунку

не заповнюється через відсутність здійснених викидів, скидів, розміщених

відходів або інших показників, то такий рядок прокреслюється, крім випадків,

прямо визначених у розрахунку.

У ході перевірки встановлено, що Товариством за III квартал 2005

року не подано до Інспекції розрахунки збору за забруднення навколишнього

природного середовища.

Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181

платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені

законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Таким чином, донарахування Товариству збору за забруднення

навколишнього природного середовища на суму 0,71 грн. та застосування штрафний

(фінансових) санкцій на загальну суму 340 грн. відповідає вимогам чинного

законодавства та здійснено Інспекцією правомірно.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позов задоволено частково, то судові витрати підлягають

розподіленню між сторонами пропорційно.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 24, 71, 86, 94, 98,

158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної

податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000012311/0 від

16.01.2006.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у

Голосіївському районі міста Києва № 0000021703/0 від 16.01.2006 в частині

донарахування Закритому акціонерному товариству «Компанія з управління активами

«Тект»податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі

1068,09 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2136,18 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого

акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Тект»1,70 грн.

судового збору.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу

адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку

заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного

господарського суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі,

шляхом подання через Господарський суд міста Києва заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                                      

Сташків Р.Б.

Судді                                                                      

                                        Євсіков

О.О.

Копитова О.С.

Дата

складення та підписання постанови в повному обсязі -25.03.2007.