Ухвала

від 12.03.2020 по справі 201/6478/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 201/6478/18

провадження № 61-4319ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Норочевського Олександра Олександровича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про визнання безпідставним списання коштів з рахунків та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунках,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати безпідставним списання Акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ) грошових коштів з картки для виплат № НОМЕР_1 в сумі 9 100 грн на рахунок ОСОБА_2 , за яким обліковуються операції з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 ; визнати безпідставним списання АТ КБ ПриватБанк з картки Універсальна № НОМЕР_3 в сумі 27 000 грн на рахунок ОСОБА_2 (плюс 1 525,74 грн комісія банку за проведення платежів), в тому числі за рахунок 32 800,61 грн кредитного ліміту; визнати безпідставним списання АТ КБ ПриватБанк грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ДДК-ГАРАНТ (далі - ТОВ ДДК-ГАРАНТ ) № НОМЕР_4 (карта ключ до рахунку № НОМЕР_5 ) в сумі 5 025,13 грн; зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 до такого стану, в якому він був перед виконанням вищевказаних списань, шляхом нарахування на рахунок № НОМЕР_3 коштів у розмірі 32 800,61 грн; зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на рахунку ТОВ ДДК-ГАРАНТ № НОМЕР_4 до такого стану, в якому він був перед виконанням вищевказаних списань, шляхом нарахування на рахунок № НОМЕР_4 коштів у розмірі 5 025,13 грн.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він є клієнтом АТ КБ ПриватБанк і користувався послугами банку згідно з Умовами і правилами надання банківських послуг, розпоряджався коштами на платіжних картках, в тому числі за допомогою електронної системи Приват24 . 04 травня 2018 року з його рахунків було безпідставно списано грошові кошти. З приводу несанкціонованого зняття з карткових рахунків грошових коштів Соборним відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року - без змін.

02 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Норочевський О. О. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є визнання безпідставним списання коштів з рахунків в загальній сумі 37 825,74 грн та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунках.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник ОСОБА_1 - адвокат Норочевський О. О. обґрунтував тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржувані судові рішення суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у вищенаведеному судовому рішенні Верховного Суду України встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі. Підставою для скасування Верховним Судом України судових рішень судів попередніх інстанцій у справі № 6-71цс15 і направлення справи на новий розгляд було невстановлення судами обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Натомість в цій справі встановлено порушення позивачем пункту 1.1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг, за яким банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів. При проведенні операцій з перерахування коштів використовувалися не лише дані для входу в Приват24 , номер фінансового телефону, код доступу та електронна скринька позивача, операції було проведено з IP-адреси НОМЕР_6 , що є робочою ІР-адресою позивача за місцем роботи. На робочому комп`ютері клієнта була встановлена програма teamviewer - програма віддаленого доступу до робочого комп`ютера. Віддалений доступ мав не тільки ОСОБА_1 , а також і його бухгалтер (для проведення платежів), для цього в кінці робочого дня комп`ютер позивача не вимикався.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

При цьому Верховним Судом взято до уваги суму, списану з банківських рахунків, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Норочевського О. О. про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Норочевського Олександра Олександровича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про визнання безпідставним списання коштів з рахунків та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунках.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов