Рішення

від 17.03.2020 по справі 904/546/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020м. ДніпроСправа № 904/546/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Фізичної особи-підприємця Лузіни Альони Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Миронова, буд. 7А)

про стягнення 22 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 660,00 грн. інфляційних втрат та 660,00 грн. 3% річних

Представники:

Від позивача: Нугаєва В.В., ордер, адвокат

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Лузіна Альона Анатоліївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №1 від 24.01.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" заборгованості на загальну суму 23 320,00 грн., з яких:

- 22 000,00 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 660,00 грн. інфляційні втрати за період з лютий по грудень 2019 року;

- 660,00 грн. 3% річних за період з 24.01.2019 по 24.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за товар отриманий за видатковою накладною №РН-000170 від 23.01.2019 на суму 22 000,00 грн.

Також позивач просить суд розглянути позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/546/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.02.2020 о 09:30 год.

У судовому засіданні 18.02.2020 розгляд справи відкладено до 17.03.2020 о 11:00 год.

До суду 16.03.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву яким просить суд надати можливість ознайомлення з матеріалами справи, для чого оголосити перерву у розгляді справи, та вирішити питання щодо призначення почеркознавчої експертизи. У відзиві відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" не визнає жодних заборгованостей перед позивачем, як не визнає і сам факт наявності господарських правовідносин з ним. Відповідач зазначає, що Лузіна Альона Анатоліївна є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна", в свою чергу, чоловік Лузіної Альони Анатоліївни , ОСОБА_2 , з 01 лютого 2016 року займав посаду фінансового директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна", після звільнення з підприємства, ОСОБА_2 не повернув печатку. Крім того, ОСОБА_2 , зокрема, займався питанням отримання поштової кореспонденції підприємства. Таким чином, відповідач заявляє, що не мав жодних правовідносин з Фізичною особою-підприємцем Лузіною Альоною Анатоліївною та не приймав жодного товару чи послуг від даної особи. На переконання відповідача для встановлення дійсних обставин по справі потрібно призначити почеркознавчу експертизу, з метою виявлення, завідомо штучного створених документів на підставі яких позивач намагається здійснити стягнення неіснуючої заборгованості.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі від 04.02.2020 отримана відповідачем ще 19.02.2020, отже у відповідача була можливість ознайомитися з матеріалами справи.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, клопотання відповідача про оголошення перерви судом не задоволено, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Лузіною Альоною Анатоліївною (далі - позивач) 23.01.2019 поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" (далі - відповідач) товар - сувенір з олова із логотипом у кількості 11 шт. на загальну суму 22 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000170 від 23.01.2019 (а.с.12 том 1), яка містить підписи та печатки сторін, та позивачем виставлено рахунок № РФ-000169 від 23.01.2019 на оплату товару на загальну суму 22 000,00 грн. (а.с.13 том 1).

Відповідачем поставлений позивачем товар не оплачено у зв`язку з вказаним, позивачем на адресу відповідача 24.12.2019 направлено претензію на суму 22 000,00 грн., яку відповідач отримав 10.01.2020, в якій позивач вимагав протягом 10 банківських днів, але не пізніше 10.01.2020, сплатити суму боргу у сумі 22 000,00 грн. (а.с. 14-17). Докази направлення вказаної претензії відповідачу наявні в матеріалах справи.

Отриманий 23.01.2019 товар відповідачем не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 22 000,00 грн., вказане і є причиною спору.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обставина, яка пов`язана із поставкою товару 23.01.2019 на суму 22 000,00 грн. свідчить про укладення між сторонами спору договору у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення, вказана накладна підписана представником відповідача та скріплена відтиском печатки підприємства.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем видаткової накладної № РН-000170 від 23.01.2019 без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов`язок з його своєчасної оплати.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати товару за спірною накладною № РН-000170 від 23.01.2019 настав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 22 000,00 грн., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 22 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 660,00 грн. інфляційних втрат за період з лютий по грудень 2019 року та 660,00 грн. 3% річних за період з 24.01.2019 по 24.01.2020.

Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зробленого позивачем у позовній заяві, та встановлено, що під час його проведення позивачем правильно визначений період нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 660,00 грн. та 3% річних у сумі 660,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи, оскільки встановлення обставин справи не потребує спеціальних знань та дійсної необхідності у призначенні такої експертизи немає.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лузіни Альони Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" про стягнення 22 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 660,00 грн. інфляційних втрат та 660,00 грн. 3% річних задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" (49000, м. Дніпро, вулиця Миронова, будинок 7 А, ідентифікаційний код 36093812) на користь Фізичної особи-підприємця Лузіни Альони Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 22 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 660,00 грн. інфляційних втрат, 660,00 грн. 3% річних та 2 102,00 витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 20.03.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв