Рішення

від 17.03.2020 по справі 905/1965/19 (905/139/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.2020 Справа № 905/1965/19 (905/139/20)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Новікової К.Ю розглянувши матеріали господарської справи за позовом Приватного підприємства "Відікаст" до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення заборгованості у розмірі 136 648 грн 62 коп,-

від позивача не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Відікаст" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення заборгованості у розмірі 136 648 грн 62 коп,-.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа №905/139/20 передана до провадження судді Зекунова Е.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з перебуванням у провадженні судді Зекунова Е.В. справи №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договорами постачання №1568/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 та №1569/ДМТЗ-17 від 29.12.2017.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.02.2020 до канцелярії господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає частково, а саме:

-за договором постачання №1568/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 в розмірі основного боргу 118 375, 02 грн, 3% річних 2474,50 грн, інфляційне збільшення в розмірі 5069,57 грн;

- за договором постачання №1569/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 в розмірі основного боргу 821,34 грн, 3% річних 36,59 грн, інфляційне збільшення в розмірі 79,79 грн.

13.02.2020 до канцелярії господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.02.2020 відкладено розгляд справи на 17.03.2020 року.

24.02.2020 до господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли пояснення по справі.

16.03.2020 до господарського суду Донецької області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів та про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 17.03.2020 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз`яснено, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2017 року між Публічним Акціонерним Товариством Київенерго в особі керівника департаменту закупівель Зайченка Олександра Володимировича, що діяв на підставі довіреності від 01.11.2017 року № 17110101 (Покупець) та Приватним підприємством Відікаст , в особі директора Ширяева Віктора Володимировича, що діяв на підставі Статуту (Постачальник) було укладено Договір постачання № 1568/ДМТЗ-17 (Далі - Договір 1568).

Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар, Зазначений в специфікації, а Покупець - прийняти та оплатити такий товар, код ДК 021:2015: 44423 - Вироби різні (броня живильного столу, направляючі, ролики, колосники та ін.) (Далі - Товар), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі Специфікацією (п. 1.1. Договору 1568).

Сума цього Договору становить: 252 231, 44 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі двісті тридцять одна грн. 44 коп.) без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 50 446,29 грн. (п`ятдесят тисяч чотириста сорок шість грн. 29 коп.) Разом з ПДВ - 302 677, 73 грн. (триста дві тисячі шістсот сімдесят сім грн. 73 коп.) (п.3.1 Договору 1568).

Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 50% від вартості замовленої партії Товару, з моменту отримання Постачальником письмової заявки від Покупця; решта 50% від вартості замовленої партії Товару, за фоктом постачання, протягом 30-ти календарних днів після передачі Товару, що оформлюється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної та відповідного Акту приймання - передавання Товару за кількістю та якістю (п.4.1 Договору 1568).

Строк поставки товару замовленими партіями, протягом 60-ти календарних днів після попередньої оплати на підставі письмової заявки покупця (п. 5.1. Договору 1568).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п. 10.1 1 Договору 1568).

Постачальник згідно видаткової накладної №130 від 23.03.2018, здійснив поставку Товару Покупцю на загальну суму 104904,24 грн, згідно видаткової накладної №210 від 07.05.2018 на загальну суму 131849,06 грн. Загальна вартість поставленого Товару склала 236753,30 грн.

Товар за вказаними вище видатковими накладними прийняті Відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних документах.

Фактично Покупець здійснив наступні оплати: 19.01.2018 перерахував на банківський рахунок Постачальника 52454,00 грн. та 28.02.2018.р. перерахував 65924,28грн. Загальна сума отриманих Постачальником грошових коштів від Покупця складає 118378,28 грн.

Згідно п. 4.1. Договору 1568, останній день для оплати Покупцем отриманого Товару:

-згідно видаткової накладної від 23.03.2018 року № 130 сплинув 22.04.2018 року (заборгованість складає 52450,24 грн.);

-згідно видаткової накладної від 07.05.2018 року № 210 сплинув 06.06.2018 року (заборгованість складає 65924,78).

Отже, станом на 10 січня 2020 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором постачання № 1568/ДМТЗ -17 від 29 грудня 2017 року становить 118375,02 грн.

10.10.2018 року Позивач направив Відповідачу Претензію № 1/10/2018 з вимогою сплатити суму заборгованості за вищевказаним Договором.

Листом № 63/4-4088 від 31.10.2018 року ПАТ КИЇВЕНЕРГО запевнило Позивача, що виконає взяті на себе зобов`язання в повному обсязі в максимально стислий термін.

Однак, станом на 10.01.2020 року оплати за поставлений товар за Договором 1568 так і не було здійснено.

Окрім цього, 29 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Київенерго в особі керівника департаменту закупівель Зайченка Олександра Володимировича, що діяв на підставі довіреності від 01.11.2017 року № 17110101 (Покупець) та Приватним підприємством Відікаст , в особі директора Ширяева Віктора Володимировича, що діяв на підставі Статуту (Постачальник) було укладено Договір постачання № 1569/ДМТЗ-17 (Далі - Договір 1569).

Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар, зазначений в специфікації, а Покупець - прийняти та оплатити такий товар, код ДК 021:2015:42164 - Допоміжне обладнання для котлів (колосники) (Далі - Товар), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі Специфікацією (п. 1.1. Договору 1569).

Сума цього Договору становить: 86237,50 грн без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 17 247,50 грн. Разом з ПДВ - 103 485,00 грн (п.3.1 Договору 1569).

Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 50% від вартості замовленої партії Товару, з моменту отримання Постачальником письмової заявки Покупця. Решта 50% від вартості замовленої партії Товару, за фактом постачання, протягом 30-ти календарних днів після передачі товару, що оформляється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної та відповідного Акту приймання-передавання Товару за кількістю та якістю (п.4.1 Договору 1569).

Строк поставки товару замовленими партіями, протягом 45-ти календарних днів після попередньої оплати на підставі письмової заявки покупця (п. 5.1. Договору 1569).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п. 10.1 1 Договору 1568).

Фактично Покупець здійснив наступні оплати: 21.03.2018 перерахував на банківський рахунок Постачальника 51742,50 грн.

Згідно умов Договору останній день для оплати Покупцем отриманого Товару сплинув 24 травня 2018.

Отже, станом на 10 січня 2020 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором постачання № 1569/ДМТЗ-17 від 29 грудня 2017 року становить 821,34 грн.

10.10.2018 року Позивач направив Відповідачу Претензію № 2/10/2018 з вимогою сплатити суму заборгованості за вищевказаним Договором.

Листом № 63/4-4088 від 31.10.2018 року ПАТ КИЇВЕНЕРГО запевнило Позивача, що виконає взяті на себе зобов`язання в повному обсязі в максимально стислий термін.

Однак, станом на 10.01.2020 року оплати за поставлений товар за Договором 1569 так і не було здійснено.

Вважаючи порушеним своє право Приватне підприємство "Відікаст" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з АТ К.Енерго заборгованості у розмірі 119 196,36 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення Договорів поставки № 1568/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 та № 1569/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. вищезазначених Договорів визначено строк проведення розрахунку за отриманий Товар - протягом 30-ти календарних днів після передачі товару, що оформляється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної та відповідного Акту приймання-передавання Товару за кількістю та якістю.

Отже, суд вважає, що товар був поставлений постачальником та прийнятий АТ К.Енерго належним чином, без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по Договорам №1568/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 та №1569/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 у АТ К.Енерго виникло зобов`язання з його оплати.

Сплату заборгованості по спірним договорам на загальну суму 119 196,36 грн боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за Договорами №1568/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 та №1569/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 щодо оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов від 05.02.2020 року відповідач пояснив, що за даними бухгалтерського обліку Акціонерного товариства К.ЕНЕРГО підтверджується заборгованість перед Приватним підприємством "Відікаст" за Договорами №1568/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 та №1569/ДМТЗ-17 від 29.12.2017 в сумі 119 196,36 грн., тому позовна вимога Приватного підприємства "Відікаст" в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 119 196,36 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 23.04.2018 по 10.01.2020 за Договором №1568/ДМТЗ-17 в сумі 5850,00 грн., за період з 25.05.2018 по 10.01.2020 за Договором №1569/ДМТЗ-17 в сумі 40, 23 грн. та інфляційні втрати за період з 23.04.2018 по 10.01.2020 за Договором №1568/ДМТЗ-17 в сумі 11 482,37 грн., за період з 25.05.2018 по 10.01.2020 за Договором №1569/ДМТЗ-17 в сумі 79,66 грн.

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2019 у справі № 905/1965/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що кінцевою датою нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 17.11.2019.

Зробивши розрахунок 3% річних за період з 23.04.2018 по 17.11.2019 за Договором №1568/ДМТЗ-17 та за період з 25.05.2018 по 17.11.2019 за Договором №1569/ДМТЗ-17, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 5621,29 грн.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати за період за період з 23.04.2018 по 10.01.2020 за Договором №1568/ДМТЗ-17 в сумі 11 482,37 грн., за період з 25.05.2018 по 10.01.2020 за Договором №1569/ДМТЗ-17 в сумі 79,66 грн.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Водночас, суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат, за період травня 2018 по жовтень 2019 за Договором №1568/ДМТЗ-17 та за період з 25.05.2018 по 10.01.2020 за Договором №1569/ДМТЗ-17 в загальному розмірі 11 390, 32 грн

Щодо витрат Позивача на правову допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві ПП ВІДІКАСТ просить стягнути з АТ К.Енерго витрати на правову допомогу в сумі 9900,00 грн.

Між ПП Відікаст (клієнт) та адвокатом Черниш О.М. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого, Адвокат зобов`язується, за дорученням Клієнта, надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

За період ведення справи № №905/1965/19 (905/139/20) за позовом Приватного підприємства ВІДІКАСТ до Акціонерного товариства К.Енерго про стягнення заборгованості, у Господарському суді Донецької області адвокатом були виконані роботи на суму 9900,00 грн., що підтверджується звітом.

У відповідності до звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, складеного 10.02.2020 року адвокатом Черниш О.М., останнім були виконанні наступні роботи:

- Аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів - 3 години;

- Підготовка позовної заяви - 3 години;

- Надсилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову до суду - 1 година;

- Підготовка та надсилання до суду відповіді на відзив відповідача - 2 години;

А всього виконано робіт об`ємом 9 годин.

Згідно з п.4.1. Договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката визначається з розрахунку 1100,00 грн. за годину роботи. Загальна вартість наданої правової допомоги склала 9900,00 грн.

Тобто, заявником доведено факт виконання адвокатом Черниш О.М. послуг правничої допомоги, передбачених договором про надання правничої допомоги від 26.12.2019.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено, що понесені ним витрати та професійну допомогу в розмірі 9900 грн. пов`язані з розглядом справи № 905/139/20, а зазначений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

При цьому, відповідно до положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 9868,07 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Відікаст" до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення заборгованості у розмірі 136 648 грн 62 коп - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "К.Енерго" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Приватного підприємства "Відікаст" (03179, м.Київ, вул. Львівська, будинок 59, квартира 70, код ЄДРПОУ 34187278) основний борг - 119 196,36 грн, 3% річних - 5621, 29 грн, інфляційні втрати - 11 390, 32 грн, судовий збір в сумі 2095,22 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9868,07 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 17 березня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2020 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов