Рішення

від 17.03.2020 по справі 906/1225/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1225/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Воробйової І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

- від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (м. Харків)

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного концерну "Укроборонпром" (м. Київ)

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс" (м. Житомир) в особі Київської філії Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс" (м. Київ)

про стягнення 28265,23 грн.

До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява від Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до ПВКФ "Ленс" про стягнення 28265,23 грн., з яких 18679,38 грн. попередньої оплати, 7667,09 грн. пені, 654,00 грн. 3 % річних, 1264,76 грн. інфляційних втрат, понесених судових витрат у вигляді 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару погодженого сторонами у договорі № 54/18-205 від 25.06.2018.

Ухвалою від 10.12.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 08.01.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті у спрощеному позовному провадженні на 31.01.2020 об 11:00 (а.с. 104).

Відповідними ухвалами від 30.01.2020 господарський суд залучив до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний концерн "Укроборонпром"; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду на 27.02.2020 о 12:00 (а. с. 119 -121).

Ухвалою від 27.02.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020 о 11:30 (а. с. 147).

12.03.2020 до суду повернулась копія ухвали господарського суду від 30.01.2020, адресована відповідачу, з відміткою працівника поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Представники позивача та третьої особи в засідання суду не прибули.

26.02.2020 до суду від Державного концерну "Укроборонпром" надійшли письмові пояснення від 24.02.2020, вих. № UOP 2.2.1-1428 з додатками, відповідно до яких позовні вимоги підтримано повністю (а. с.129-142).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

25.06.2018 між Київською філією Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс" (продавець, відповідач) та Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (покупець, позивач) укладено договір № 54/18-205 (далі - договір) (а. с. 13-16), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця папір мікалентний довговолокнистий бавовняний, іменований надалі товар, у кількості, за ціною і на суму згідно специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах, зазначених у договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору, згідно специфікації № 1 складає 37358,77 грн. з урахуванням ПДВ 20 % 6226,46 грн., в т.ч.

Пунктом 2.2. договору сторонами погоджено, що розрахунок за даним договором здійснюється передоплатою в розмірі 50 % від вартості товару, остаточний розрахунок проводиться протягом 10 робочих днів з моменту отримання товару.

Продавець поставляє товар на умовах DDP - м. Харків, вул. Сумська, 132 - відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010 (п. 3.1. договору); поставка товару здійснюється з наступними товаросупровідними документами: рахунок-фактура; видаткова накладна; паспорт виробника (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору поставка товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту перерахування попередньої оплати.

Сторонами було підписано специфікацію № 1 (додаток №1 до договору) щодо поставки товару на загальну суму 37358,77 грн. з урахуванням ПДВ (а. с. 17).

Позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-26/06 від 26.06.2018 (а. с. 19), 16.08.2018 перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 18679,38 грн. в якості передплати за товар, визначений у специфікації № 1, про що свідчить платіжне доручення № 1246 від 16.08.2018 (а. с. 18).

У зв`язку з тим, що товар не було поставлено, позивач на адресу відповідача направляв лист від 23.10.2018, вих. № 205/1522 про повернення сплачених коштів у сумі 18679,38 грн. (а. с. 59), вимогу (претензію) вих. № 232-08/38, від 25.02.2019 про повернення передоплати у розмірі 18679,38 грн. та про відмову від прийняття обумовленого договором зобов`язання як такого, що втратило для покупця інтерес (а. с. 20,21), яка залишена без відповіді та належного реагування з боку відповідача.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів у розмірі 18679,38 грн., 7667,09 грн. пені, 654,00 грн. 3 % річних, 1264,76 грн. інфляційних втрат.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

За ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

У відповідності із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення попередньої оплати у сумі 18679,38 грн.

Посилаючись на Положення про здійснення закупівельної діяльності підприємствами ДК "Укроборонпром", затвердженого наказом Концерну № 330 від 29.12.2016 та Інструкцію щодо здійснення закупівельної діяльності підприємствами ДК "Укроборонпром", затвердженої наказом Концерну № 331 від 29.12.2016, позивачем зазначено, що вибір постачальника здійснювався проведенням конкурентних процедур закупівлі, таких як, тендер або аналіз цін.

Водночас, з метою ефективності вибору постачальників товарів, робіт та послуг, уникнення ризиків при здійснення фінансово-господарської діяльності підприємство керувалось Порядком попередньої кваліфікації постачальника матеріально-технічних ресурсів, робіт та послуг у ДК "Укроборонпром" та підприємствах-учасниках Концерну, який затверджений наказом Концерну № 61 від 25.02.2013.

Позивачем направлено запит на комерційну пропозицію № 2569248, яким оголошено тендер "Бумага микалентная длинноволокнистая хлопковая" (а. с. 61). До участі в торгах запрошено фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих в системі. Комерційну пропозицію запропоновано надати до 15.00 14.06.2018; дата постачання з 18.06.2018 по 29.06.2018.

Переможцем тендеру визнано Київську філію Приватної виробничо - комерційної фірми "Ленс", про що свідчить порівняльна таблиця за результатами тендеру №2569248 від 11.06.2018 (а. с. 62).

Як вбачається з листа (а. с. 63), адресованого позивачу, відповідачем вказано про можливість та погодження виконати замовлення за наступними цінами: папір мікалентний довговолокнистий бавовняний, рулон 11 кг/ф.900мм кг, 2830,21 грн. з ПДВ; за такими умовами оплати, зокрема: аванс в розмірі 50 % від вартості товару, остаточний розрахунок проводиться протягом 10-ти робочих днів після підписання видаткової накладної; термін постачання: не пізніше 10 робочих днів з моменту перерахування попередньої оплати.

В подальшому, між сторонами було укладено договір від 25.06.2018 № 54/18-205 з додатком № 1 до нього (а. с.13 -17).

Позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-26/06 від 26.06.2018 (а. с. 19), 16.08.2018 перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 18679,38 грн. в якості передплати за товар, визначений у специфікації № 1, про що свідчить платіжне доручення № 1246 від 16.08.2018 (а. с. 18).

Виходячи з дати перерахування коштів (16.08.2018) та умов п. 3.3. договору, яким передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту перерахування попередньої оплати, відповідач був зобов`язаний поставити товар до 30.08.2018, однак своїх зобов`язань щодо цього не виконав.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що якщо одна із сторін цього договору порушить виконання своїх зобов`язань за договором, то інша сторона має право відмовитися від подальшого виконання своїх зобов`язань в односторонньому порядку та звільняється від відповідальності.

В матеріалах справи є лист від 23.10.2018, вих. № 205/1522, адресований відповідачу, про повернення сплачених коштів у сумі 18679,38 грн. (а. с. 59) та повідомлення позивача про відмову від прийняття зобов`язання, яке викладено у вимозі (претензії) вих. № 232-08/38, від 25.02.2019 (а. с. 20, 21).

Доказами направлення відповідачу листа від 23.10.2018, вих. №205/152 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та копія поштового конверту з відміткою вхідної кореспонденції позивача (а. с. 67, 66).

Вимога (претензія) від 25.02.2019, вих. № 232-08/38 направлялась відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 65), яке згідно з відміткою працівника поштового зв`язку на копії поштового конверту повернулося до позивача "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 64).

Оскільки сторонами у договорі не встановлено строк повернення сплаченого авансу, суд керується положеннями ст.530 ЦК України, якою передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює відносини, які склались між сторонами, аванс мав бути повернений відповідачем позивачу у семиденний строк від дня отримання останнім листа - вимоги від 23.10.2018, вих. № 205/152 про повернення сплаченого авансу.

Однак, вказана вимога була повернута позивачу без вручення відповідачу (а. с. 66, 67).

Таким чином, враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов`язання по поверненню сплачених грошових коштів (авансу) у відповідача настав 31.10.2018 з такого розрахунку: 23.10.2018 + 7 календарних днів.

Авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Станом на дату розгляду справи відповідач доказів повернення попередньої оплати позивачу не надав.

Зважаючи на викладені обставини, відповідач зобов`язаний сплатити (повернути) позивачу попередню плату у сумі 18679,38 грн.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 7667,09 грн. пені.

Згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві, позивач нарахував пеню за період з 31.08.2018 до 31.10.2019 на загальну суму 7667,09 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування вимоги про стягнення пені посилається на п. 8.1. договору, відповідно до якого сторонами передбачено, що у випадку порушення сторонами зобов`язань з поставки або оплати, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту п. 8.1. договору, суд вважає, що сторонами погоджено відповідальність у вигляді сплати пені.

Однак, позивач невірно визначив період нарахування пені з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.2. договором передбачено, що розрахунок за даним договором здійснюється передоплатою в розмірі 50 % від вартості товару, остаточний розрахунок проводиться протягом 10 робочих днів з моменту отримання товару.

Сторонами було підписано специфікацію № 1 (додаток №1 до договору) щодо поставки товару на загальну суму 37358,77 грн. з урахуванням ПДВ (а. с. 17).

Позивач перерахував відповідачу 50% грошових коштів у розмірі 18679,38 грн. в якості передплати за товар, про що свідчить платіжне доручення №1246 від 16.08.2018 (а. с. 18).

Пунктом 8.3. договору передбачено право відмовитися від подальшого виконання своїх зобов`язань в односторонньому порядку.

В матеріалах справи є лист від 23.10.2018, вих. № 205/1522 про повернення сплачених коштів у сумі 18679,38 грн. (а. с. 59) та відповідна вимога (претензія) вих. № 232-08/38, від 25.02.2019 (а. с. 20, 21, 58).

Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України та зважаючи на лист від 23.10.2018, вих. № 205/1522, судом встановлено строк виконання зобов`язання по поверненню сплачених грошових коштів (авансу) у відповідача з 31.10.2018.

Суд вважає, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, оскільки він проведений без врахування вказаних вище обставин.

За розрахунком суду, проведеним за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", з відповідача слід стягнути на користь позивача 3386,27 грн. пені з 31.10.2018 до 02.03.2019, враховуючи норми ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку її нарахування.

Загальна сума пені за розрахунком суду становить 3386,27 грн. В частині стягнення пені у розмірі 4280,82 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 1264,76 грн. інфляційних втрат та 654,00 грн. 3% річних згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з серпня 2018 до жовтня 2019 судом встановлено більший розмір, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог, до задоволення підлягають інфляційні втрати в сумі 1264,76 грн., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Судом також перевірено правильність розрахунку 3% річних, внаслідок чого встановлено, що розмір 3 % річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих 3 % річних, до задоволення підлягають 3% річних за період з 31.08.2018 до 31.10.2019 в сумі 654,00 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Отже, до стягнення з відповідача підлягають 1264,76 грн. інфляційних втрат та 654,00 грн. 3% річних.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Матеріали справи не містять заперечення відповідача проти позовних вимог; доказів сплати заборгованості та мирного врегулювання спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 23984,41 грн. боргу, з яких 18679,38 грн. основного боргу, 3386,27 грн. пені, 654,00 грн. 3 % річних, 1264,76 грн. інфляційних втрат, В частині стягнення пені у сумі 4280,82 грн. слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної виробничо - комерційної фірми "Ленс" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, код ЄДРПОУ 25184679) на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, код ЄДРПОУ 14310052):

- 18679,38 грн. основного боргу;

- 3386,27 грн. пені;

- 654,00 грн. 3% річних;

- 1264,76 грн. інфляційних втрат;

- 1921,00 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4280,82 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.03.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (реком.)

3 - третій особі (реком.)