Ухвала

від 20.03.2020 по справі 908/676/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.03.2020 Справа № 908/676/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши матеріали заяви вих. № 612 від 05.03.2020 про видачу судового наказу

заявника: Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 , код ЄДРПОУ 05478717 (69032, м. Запоріжжя, пр.Металургів, 11) до боржника: Приватного підприємства фірма Лита , код ЄДРПОУ 31139919 (69095, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, 145, кв.22)

за вимогою про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 12.03.2020 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/676/20 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Зі змісту статті 148 ГПК України вбачається, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1, ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, до видачі судового наказу, який є особливою формою судового рішення обов`язкового до виконання за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень, суд повинен перевірити відповідність заяви усім необхідним вимогам, виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).

Із змісту поданої КП ВРЕЖО №7 заяви слідує, що вимога про стягнення суми грошової заборгованості виникла на підставі договору оренди державного нерухомого майна № 1573/1308 від 22.09.2005 з подальшими змінами. Заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника:

- на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя заборгованості зі сплати 70% орендної плати в розмірі 28610,80 грн.;

- на користь КП ВРЕЖО №7 - заборгованості зі сплати 30% орендної плати в розмірі 8175,63 грн.

До заяви додано, зокрема, копію вищезазначеного договору з подальшими змінами (додатковими угодами) та розрахунки заборгованості станом на 01.02.2020, згідно з якими сума заборгованості на користь місцевого бюджету виникла за період з березня 2018 по січень 2020 , на користь КП ВРЕЖО № 7 (балансоутримувача) - за період з жовтня 2018 по січень 2020.

При цьому, згідно з доданою до заяви копією додаткової угоди від 13.08.2019 до договору оренди від 22.09.2005 № 1573/1308, укладеної Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), КП ВРЕЖО №7 (Балансоутримувач) з одного боку та Приватним підприємством Лита (Орендар) з іншого боку, сторони на підставі звернення орендаря від 05.08.2019 уклали дану угоду про розірвання з орендарем договору оренди від 22.09.2005 № 1573/1308 та здійснення остаточних розрахунків по орендній платі по дату передачі приміщення за актом прийому-передачі. Вказана додаткова угода є невід`ємною частиною вказаного договору оренди та вступає в дію з дати підписання. Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 13.08.2019 Орендар передав, а орендодавець та балансоутримувач прийняли нежитлове приміщення.

В заяві про видачу судового не зазначено обставин на яких ґрунтуються вимоги щодо нарахування орендної плати після розірвання договору оренди додатковою угодою від 13.08.2019 та передачі нежитлового приміщення за актом, а також щодо укладення додаткової угоди від 01.10.2019 до договору оренди, який було розірвано. У зв`язку із цим виключається можливість розгляду заявлених заявником вимог у порядку наказного провадження.

Враховуючи зазначене, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги до божника зі сплати орендної плати за вищевказаний період у заявленому до стягнення розмірі, в заяві не зазначено обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви про видачу судового наказу на підставі пунктів 1 та 8 частини першої статті 152 ГПК України.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Крім того, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 у видачі судового наказу за заявою вих. № 612 від 05.03.2020.

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/ .

Ухвала підписана 20.03.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя О.С. Боєва