Ухвала

від 20.03.2020 по справі 910/18021/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.03.2020Справа № 910/18021/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСАДНИК РОСЛИН "НАТАЛІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНІРІНГ"

про стягнення 108860,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗСАДНИК РОСЛИН "НАТАЛІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНІРІНГ" заборгованості у розмірі 108860,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №1/2509-18 від 25.09.2019 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

16.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18021/19, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

18.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що 27.12.2019 здійснив сплату заявленої до стягнення суми заборгованості, в підтвердження чого надав платіжне доручення №1245 від 108960,00 грн.

21.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 19.02.2020 (два примірника) про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом заяви про зменшення позовних вимог позивач зазначає, що відповідач після подання позивачем позову до суду здійснив оплату заборгованості у сумі 108860,00 грн за договором №1/2509-18 від 25.09.2019 у повному обсязі. У зв`язку із сплатою відповідачем заборгованості, позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 1971,41 грн судового збору та 22400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Під зменшенням розміру позовних вимог у розумінні процесуального закону, слід розуміти зменшення суми позову за вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Як вказано судом вище, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 108960,00 грн заборгованості.

Водночас, заявлені позивачем до стягнення з відповідача сума судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у відповідності до Господарського процесуального кодексу України належать до судових витрат та не є матеріально-правовою вимогою.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем у своїй заяві не заявлено вимог про стягнення заборгованості, а фактично заявлено про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, то суд не розцінює вказану заяву як заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим, суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви, а подальший розгляд справи здійснюється у редакції вимог заявлених у позові.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Позивачем у справі заявлені вимоги про стягнення заборгованості у сумі 108860,00 грн за договором №1/2509-18 від 25.09.2019.

Як встановлено судом, 27.12.2019 відповідач сплатив на користь позивача 108960,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1245 від 27.12.2019 та банківською випискою з рахунку позивача.

Ураховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 108960,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з цим позовом, то суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що суд закриває справдження у справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку про повернення позивачу судового збору сплаченого за подання цього позову у сумі 1970,41 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22400,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №04-12 від 04.12.2019, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЗСАДНИК РОСЛИН "НАТАЛІС" з адвокатом Кордюковою В.О.; копію акту №1 від 09.12.2019 до договору про надання правової допомоги; копію ордеру №817853 від 04.12.2019 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2154.

Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено наступне.

Умовами договору про надання правової допомоги №04-12 від 04.12.2019, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЗСАДНИК РОСЛИН "НАТАЛІС" з адвокатом Кордюковою В.О., сторонами передбачено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги визначається сторонами у розмірі 700,00 грн за одну годину. Надання правової допомоги підтверджується сторонами шляхом складення акту, в якому фіксується обсяг та вартість.

У відповідності до акту №1 від 09.12.2019 до договору про надання правової допомоги №04-12 від 04.12.2019, позивач отримав таку правову допомогу:

консультування (підготовка правової позиції, надання усних консультацій щодо ості ТОВ "УКРБУДІНЖИНІРІНГ" перед замовником тощо), обсяг - 8 годин;

написання, належне оформлення та підготовка до подання позовної заяви, інших документів судового процесу між замовником та ТОВ "УКРБУДІНЖИНІРІНГ", обсяг - 20 годин;

забезпечення виконання доручення замовника третіми особами (відносно підготовки процесу між замовником та ТОВ "УКРБУДІНЖИНІРІНГ", обсяг - 4 години;

Гонорар виконавця, у відповідності до вказаного акта, становить 22 400,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи здійснення відповідачем сплати заборгованості після звернення позивача до суду, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі №910/18021/19 до 7000,00 грн.

Керуючись п.2 ч. 1 ст.231, ст. 231, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/18944/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСАДНИК РОСЛИН "НАТАЛІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНІРІНГ" про стягнення 108860,00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНІРІНГ" (04050, м. Київ, ВУЛ. МЕЛЬНИКОВА, будинок 1, ідентифікаційний код 38800331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСАДНИК РОСЛИН "НАТАЛІС" (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Михайлівка-Рубежівка, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 1, ідентифікаційний код 38010994) витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "РОЗСАДНИК РОСЛИН "НАТАЛІС" (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Михайлівка-Рубежівка, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 1, ідентифікаційний код 38010994) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1970,41 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №557 від 16.12.2019, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №910/18021/19.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 20.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець