Рішення

від 19.03.2020 по справі 910/55/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2020Справа № 910/55/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Державного підприємства Житомирське лісове господарство , Житомирська обл., с. Левків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліс-буд , м. Київ

про стягнення 25 770,48 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Житомирське лісове господарство (далі - ДП Житомирське лісове господарство /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліс-буд (далі - ТзОВ Ліс-буд /відповідач) про стягнення 25 770,48 грн, у тому числі: 18 541,82 грн - основного боргу, 5 581,23 грн - інфляційних втрат, 1 647,43 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань зі своєчасної оплати товару, поставленого за договором купівлі-продажу необробленої деревини №34/18-10-2016 від 18.10.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.01.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Положеннями статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі четвертого кварталу 2016 року, між Державним підприємством Житомирське лісове господарство (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліс-буд (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №34/18-10-2016, відповідно до якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаним в цьому договорі.

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає 27 820,00 грн.

У відповідності до п. 2.4. договору покупець здійснює оплату (передоплату 100% вартості) кожної партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку ( рахунках) протягом 3-х банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Даний договір діє з 18.10.2016 по 31.12.2016. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.2, п. 7.3. договору).

10.11.2016 на виконання умов цього договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 59 612,82 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною ЖТА-823794, копія якої міститься в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов договору купівлі-продажу відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 41 071,00 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18 541,82 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 453 від 26.06.2017 та № 813 від 30.09.2019 на суму 18 541,82 грн. Проте відповідачем вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням ТзОВ Ліс-буд своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини, позивач також нараховує до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 647,43 грн та інфляційні втрати у сумі 5 581,23 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №34/18-10-2016 від 18.10.2016, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 59 612,82 грн, проте в порушення умов цього договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 41 071,00 грн, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 18 541,82 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у відповідності до п. 2.4. договору покупець здійснює оплату (передоплату 100% вартості) кожної партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3-х банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).

Отже, судом встановлено, що в порушення умов договору купівлі-продажу необробленої деревини №34/18-10-2016 відповідач оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких доказів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ Ліс-буд порушило умови договору купівлі-продажу необробленої деревини №34/18-10-2016 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 18 541,82 грн.

Крім того, ураховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу та встановив, що позивачем допущено арифметичні помилки.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 647,43 грн та інфляційних втрат в розмірі 5 532,99 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства Житомирське лісове господарство задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліс-буд (03680, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-В, офіс 306; ідентифікаційний код 40264482) на користь Державного підприємства Житомирське лісове господарство (12405, Житомирська область, Житомирський район, село Левків, вулиця Гринцевича; ідентифікаційний код 22050949) заборгованість в розмірі 18 541 (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) грн 82 коп., 3 % річних в сумі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн 43 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 532 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 99 коп. та 1 917 (одну тисячу дев`ятсот сімнадцять) грн 40 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук