Рішення

від 10.03.2020 по справі 913/7/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року Справа № 913/7/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали позовної заяви №110.20-17/406 від 24.12.2019

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (місцезнаходження: вул. Енергетиків, буд.36, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова торгова компанія «Сприяння» (місцезнаходження: городок Пархомєнко, буд.32 «А» , кв.6, м.Луганськ, 91053)

про стягнення 5057610 грн 03 коп.

Секретар судового засідання - Гулевич В.В.

У судовому засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою №110.20-17/398 від 24.12.2019 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова торгова компанія Сприяння (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 2361351 грн 67 коп. проценти за користування кредитом за період з 01.02.2016 по 31.10.2019; 337335 грн 95 коп. 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.02.2016 по 31.10.2019; 232765 грн 19 коп. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 01.02.2016 по 31.10.2019; 1347000 грн 00 коп. інфляційних втрат банку за період з лютого 2016 по жовтень 2019 за прострочення сплати кредиту та 779157 грн 22 коп. інфляційних втрат банку з лютого 2016 по жовтень 2019 за прострочення сплати процентів за користування кредитом за договором кредитної лінії №190 від 26.07.2013.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Луганської області від 12.07.2016 у справі №913/191/16 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 3000000 грн 00 коп., проценти за користування кредитом у розмірі 947442 грн 85 коп., 3% річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 136335 грн 28 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 19778 грн 08 коп., інфляційні витрати в розмірі 1792800 грн 00 коп. за прострочення сплати кредиту, інфляційні витрати в розмірі 191206 грн 91 коп. за прострочення сплати процентів за кредитом.

Як зазначає позивач, станом на 01.11.2019 рішення суду не виконано, тому, посилаючись на п.2.7.2 кредитного договору, просить стягнути з відповідача нараховані проценти за користування кредитом, 3% річних та інфляційні витрати в порядку ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.01.2020.

В судовому засіданні 28.01.2020 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 11.02.2020 об 11 год. 30 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 11.02.2020 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 25.02.2020 об 11 год. 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 25.02.2020 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.03.2020 об 11 год. 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи те, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізінгова торгова компанія Сприяння (позичальник, відповідач) укладено договір кредитної лінії №190, відповідно до п.2.1 якого, банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку, та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.07.2014 (п.2.2 договору).

В пункті 2.3 договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування та визначили його в розмірі 3000000 грн 00 коп.

Відповідно до п.2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 21% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п.п.2.7.2. - 2.7.3 договору, проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором; нараховані за період з першого дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником Кредиту (або його частки) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4. цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового погашення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.07.2016 у справі №913/191/16 позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова торгова компанія «Сприяння» заборгованість за договором кредитної лінії №190 від 26.07.2013, існуючу станом на 01.02.2016, а саме:

- прострочений борг по кредиту в сумі 3000000 грн 00 коп.;

- прострочені проценти по кредиту в сумі 947442 грн 85 коп.;

- 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 136335 грн 28 коп.;

- 3% річних за прострочення сплати відсотків в сумі 19778 грн 08 коп.;

- інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту в сумі 1792800 грн 00 коп.;

- інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків у сумі 191206 грн 91 коп., а також стягнуто судовий збір в сумі 91313 грн 44 коп.

У зв`язку з тривалим невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізінгова торгова компанія Сприяння рішення Господарського суду Луганської області 12.07.2016 у справі №913/191/16 утворилась заборгованість за договором кредитної лінії №190 від 26.07.2013, яка, станом на 01.11.2019, складає 5057610 грн 03 коп., у тому числі:

- проценти за користування кредитом з 01.02.2016 по 31.10.2019 в сумі 2361351 грн 67 коп.;

- 3% річних за прострочення сплати кредиту з 01.02.2016 по 31.10.2019 в сумі 337335 грн 95 коп.;

- 3% річних за прострочення сплати процентів за кредитом з 01.02.2016 по 31.10.2019 в сумі 232765 грн 19 коп.;

- інфляційні втрати з лютого 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати кредиту в сумі 1347000 грн 00 коп.;

- інфляційні втрати з лютого 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати процентів за кредитом в сумі 779157 грн 22 коп.

Позивач звернувся з позовом про стягнення відповідних сум.

Відповідно до статей 599 та 629 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З аналізу статей 598 - 609 Цивільного кодексу України слід дійти висновку, що рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов`язання.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов`язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов`язань.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 25.05.2016 у справі №6-157цс16, відповідно до якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 3 статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти невиконання відповідачем зобов`язань з повернення суми одержаного кредиту у строк, встановлений договором кредитної лінії №190 від 26.07.2013 та неналежного виконання зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016, встановлено рішенням Господарського суду Луганської області від 12.07.2016 у справі №913/191/16 (між тими ж сторонами), тому ці факти не підлягають повторному доказуванню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, в пункті 2.7.2. кредитного договору сторони погодили, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором.

Отже суд зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 2.7.2 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18.

Оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє Банк права на нарахування процентів в порядку, передбаченому статтею 1048 Цивільного кодексу України, а також інших сум за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем процентів, 3% річних за прострочення сплати кредиту, 3% річних за прострочення сплати процентів за кредитом, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за кредитом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 2361351 грн 67 коп. за період з 01.02.2016 по 31.10.2019, вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до діючого законодавства та умов кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню судом повністю.

Ураховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова торгова компанія «Сприяння» про стягнення 5057610 грн 03 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова торгова компанія «Сприяння» (городок Пархомєнко, буд.32 «А» , кв. 6, м. Луганськ, 91053, код ЄДРПОУ 33765806) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, б. 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Луганського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Енергетиків, буд.36, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 09304612) проценти за користування кредитом в сумі 2361351 грн 67 коп., 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 337335 грн 95 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 232765 грн 19 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту в сумі 1347000 грн 00 коп., інфляційні втрати банку за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 779157 грн 22 коп., судовий збір у сумі 75864 грн 15 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2020.

Суддя С.В. Масловський