Рішення

від 19.03.2020 по справі 920/18/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2020 Справа № 920/18/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/18/20

за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного

комітету України (вул. Коперника, буд. 4, м. Львів, 79000),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лассен» (вул.Горького,

буд. 12, м. Суми, 40030),

про стягнення 50000,00 грн пені ,

за участю представників сторін:

позивача - не прибув,

відповідача - не прибув.

Суть спору: до господарського суду Сумської області звернулось Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 50 000,00 грн., згідно з рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2017 № 30.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/18/20 в порядку загального позовного провадження та з урахуванням ухвали від 24.01.2020 у цій справі про виправлення описки, призначено підготовче засідання на 04.02.2020, 11:50 з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.02.2020 відкладено підготовче засідання на 27.02.2020, 11:20; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.02.2020 та позивачу для подання відповіді на відзив - до 21.02.2020.

17.02.2020 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.02.2020 задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції та доручено Господарському суду Львівської області забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні 27.02.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.02.2020 закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2020, 11:30.

Представник позивача в судове засідання 19.03.2020 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема повернуте на адресу суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судове засідання 19.03.2020 не з`явився, при цьому, судом було зауважено, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 27.02.2020, також, як і ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.01.2020 та про відкладення провадження у справі від 04.02.2020 було повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначеннім причин повернення «адресат за даною адресою відсутній .

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.01.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 40030, Сумська область, місто Суми, Ковпаківський район, вул. Горького, будинок, 12., на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.52-55).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався, у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

За результатами розгляду справи № 2-01-49/2016 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Лассен законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій та накладення штрафу адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 30.06.2017 № 30 р/к, яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю Лассен щодо узгодження своєї поведінки з іншим учасником під час участі в конкурсних торгах на закупівлю 25.93.1-Вироби з дроту, ланцюги та пружини (Електродизварювальні) є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів.

Так, за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до п.3 резолютивної частини рішення від 30.06.2017 № 30 р/к на Товариство з обмеженою відповідальністю Лассен накладено штраф у розмірі 50 000,00грн.

Копія зазначеного вище рішення позивачем була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 19.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) АТ Укрпошта № 7901103267350 ( а.с. 20-21).

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач протягом відповідного строку (20.07.2017-20.09.2017) оскаржив до господарського суду рішення, тому, рішення є чинним і обов`язковим до виконання.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції відповідач повинен сплатити штраф у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, штраф підлягав сплаті у строк до 20.09.2017.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив штраф в сумі 50 000 грн. 26.09.2018, що підтверджується платіжним дорученням від 26.09.2018 № 2642 (а.с. 22).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідачем в порушення ч. 3 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції штраф у розмірі 50 000,00грн. сплачено з прострочкою, на думку позивача, такі обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для нарахування пені в розмірі 50 000,00грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про Антимонопольний комітет України адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

За приписами ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч.2 ст.22 Закону України Про Антимонопольний комітет України .

З метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України (ст. 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України Про захист економічної конкуренції за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно із ч.1 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення органів Антимонопольного комітету України надається для його виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (ч.3, ч.8 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції ).

Таким чином, як вбачається з аналізу вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч.7 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

В зв`язку з простроченням оплати штрафу позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 50000 грн за період з 21.09.2017 по 26.11.2017.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Судом встановлено, що відповідач мав сплатити 50000,00грн. штрафу до 20.09.2017. Отже, нарахування пені починається з 21.09.2017.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, судом вбачається, що півтора відсотка від штрафу складає 750 грн. за кожний день прострочення штрафу. Сума пені за прострочення сплати штрафу за 67 днів становить 50250 грн.

Однак, оскільки за приписами ч. 5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 000,00грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 50 000,00грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ч. 9 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції сума стягнутої пені зараховується до державного бюджету.

Враховуючи вказані обставини, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а сума пені в розмірі 50 000,00грн. підлягають стягненню з відповідача з зарахуванням до Державного бюджету України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лассен (40030, м. Суми, вул. Горького, 12, код 38136606) 50 000,00грн. пені із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лассен (40030, м. Суми, вул. Горького, 12, код 38136606) на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 4, код 20812013) - 1921 грн 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 20.03.2020.

Суддя С.В. Заєць