Рішення

від 17.03.2020 по справі 924/52/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. Справа № 924/52/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська доставка" с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області

до Державного підприємства "Нігинський кар'єр" с. Сахкамінь Кам'янець - Подільського району Хмельницької області

про стягнення 476 402,66 грн.

Представники сторін:

позивача: Назаренко В.В. - адвокат, діє на підставі ордеру серія ХМ № 015431 від 25.02.2020

відповідача: не з'явився

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська доставка" с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області до Державного підприємства "Нігинський кар'єр" с. Сахкамінь Кам'янець - Подільського району Хмельницької області про стягнення 476 402,66 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12.03.2019 року між ДП "Нігинський кар'єр" та ТОВ "Автоцентр Логістик" був укладений договір №1 поворотної фінансової допомоги, предметом якого була безпроцентна фінансова допомога в розмірі 295800,00грн., яку відповідач повинен був повернути протягом 2 календарних місяців, але не пізніше 12.05.2019 року. 21.03.2019 року між ДП "Нігинський кар'єр" та ТОВ "Автоцентр Логістик" був укладений договір №2 поворотної фінансової допомоги, за умовами якого відповідачу надано 14000,00грн. безпроцентної фінансової допомоги, яку останній повинен був повернути не пізніше 21.05.2019 року. Вказані суми відповідач не повернув. 14.11.2019 року між ТОВ "Автоцентр Логістик" та позивачем укладено договір відступлення права вимоги №14-11/19, за яким позивач набув усі права первісного кредитора за вищевказаними договорами про надання поворотної фінансової допомоги. Право вимоги у позивача виникло 10.12.2019 року. Позивач вказує, що 12.12.2019 року відповідач був повідомлений про зміну кредитора за вищевказаними договорами та про необхідність сплати позивачу коштів в розмірі 309800,00грн., однак, відповіді на таке повідомлення відповідач не надав, кошти в сумі 309800,00грн. не сплатив. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача 309800,00грн. боргу, 92940,00грн. штрафу, 65339,93грн. пені, 5973,31грн. 3 % річних та 2349,42грн. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2020 позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.01.2020 відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська доставка" с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області до Державного підприємства "Нігинський кар'єр" с.Сахкамінь Кам'янець - Подільського району Хмельницької області про стягнення 476 402,66 грн. в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.03.2020.

Ухвалою суду від 04.03.2020 закрито підготовче провадження у справі №924/52/20 та призначено справу №924/52/20 до судового розгляду по суті на 17 березня 2020 року.

Присутній в судовому засіданні 17.03.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив незважаючи на те, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (ухвал суду) від 06.02.2020, 04.03.2020, процесуальним правом щодо подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст.165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

12.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Логістик" (позикодавець) та Державним підприємством "Нігинський кар'єр" (позичальник) укладено договір №1 поворотної фінансової допомоги (договір), згідно п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбаченим даним договором.

Згідно п. 1.2 договору поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 2.1 договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 295800,00грн. без ПДВ, шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується випискою з банку (п. 2.5 договору).

У відповідності до п. 2.6 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більший ніж два календарних місяці з моменту надходження суми поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок позичальника.

Згідно п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в п. 2.6 цього договору.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту остаточного перерахування коштів, що позичалися, на розрахунковий рахунок позикодавця, що підтверджується відповідною випискою з банку.

За умовами п. 4.2 договору позичальник зобов'язаний повернути поворотну фінансову допомогу до закінчення строку визначеного в п. 2.6 цього договору.

Сторони зобов'язуються виконувати умови договору (п. 4.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору за порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги передбаченого п. 2.6 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від розміру поворотної фінансової допомоги, що є неповернутою на момент сплину строку визначеного у п. 2.6 цього договору, за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за порушення строку повернення суми поворотної фінансової допомоги більше, ніж на 10 календарних днів, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке відбулося під час дії договору (п. 5.5 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 12 травня 2019 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторону, що його порушила від повного виконання своїх зобов'язань за договором (п. 9.1 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками печатки.

Згідно платіжного доручення №3 від 12.03.2019 року ТОВ "Автоцентр Логістик" перерахувало ДП "Нігинський кар'єр" 295800,00грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 12.03.2019 року.

Перерахунок 12.03.2019 вказаної суми ДП "Нігинський кар'єр" підтверджується і банківською випискою по особовому рахунку ТОВ "Автоцентр Логістик" та карткою рахунку №3771 за січень 2019 - листопад 2019.

ТОВ "Автоцентр Логістик" зверталося до відповідача з листами №24-05/19 від 24.05.2019 року та №01-08-1/19 від 01.08.2019 року та вимогою №30-10/19 від 30.10.2019 року, у яких наголошувало на необхідності повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 295800,00грн. Листи та вимога отримані відповідачем, про що міститься відмітка у вказаних документах.

Згідно підписаного між сторонами акта звірки взаємних розрахунків за договром ПФЛ № 1 за період 01.01.2019 - 11.11.2019 заборгованість ДП "Нігинський кар'єр" становить 295800,00грн.

21.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Логістик" (позикодавець) та Державним підприємством "Нігинський кар'єр" (позичальник) укладено договір №2 поворотної фінансової допомоги (договір), згідно п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбаченим даним договором.

Згідно п. 1.2 договору поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 2.1 договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 14000,00грн. шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується випискою з банку (п. 2.5 договору).

У відповідності до п. 2.6 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більший ніж два календарних місяці з моменту надходження суми поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок позичальника.

Згідно п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в п. 2.6 цього договору.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту остаточного перерахування коштів, що позичалися, на розрахунковий рахунок позикодавця, що підтверджується відповідною випискою з банку.

За умовами п. 4.2 договору позичальник зобов'язаний повернути поворотну фінансову допомогу до закінчення строку визначеного в п. 2.6 цього договору.

Сторони зобов'язуються виконувати умови договору (п. 4.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору за порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги передбаченого п. 2.6 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від розміру поворотної фінансової допомоги, що є неповернутою на момент сплину строку визначеного у п. 2.6 цього договору, за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за порушення строку повернення суми поворотної фінансової допомоги більше, ніж на 10 календарних днів, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке відбулося під час дії договору (п. 5.5 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 21 травня 2019 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторону, що його порушила від повного виконання своїх зобов'язань за договором (п. 9.1 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток.

Згідно платіжного доручення №7 від 21.03.2019 року ТОВ "Автоцентр Логістик" перерахувало ДП "Нігинський кар'єр" 14000,00грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору №2 від 21.03.2019 року.

Перерахунок 21.03.2019 вказаної суми ДП "Нігинський кар'єр" підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ТОВ "Автоцентр Логістик".

ТОВ "Автоцентр Логістик" зверталося до відповідача з листами №27-05/19 від 27.05.2019 року та №01-08-1/19 від 01.08.2019 року та вимогою №31-10/19 від 31.10.2019 року, у яких наголошувало на необхідності повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 14000,00грн. Листи та вимога отримані відповідачем, про що міститься відмітка у вказаних документах.

Згідно підписаного між сторонами акта звірки взаємних розрахунків за договором ПФД № 2 за період 01.01.2019 - 11.11.2019 заборгованість ДП "Нігинський кар'єр" становить 14000,00грн.

14.11.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Логістик" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська доставка" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №14-11/19 (договір), згідно п. 1.1 якого вказано, що за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору до ДП "Нігинський кар'єр" (боржник) на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 (укладеного 12.03.2019 року між ТОВ "Автоцентр Логістик" та ДП "Нігинський кар'єр") та договору про надання поворотної фінансової допомоги №2 (укладеного 21.03.2019 року між ТОВ "Автоцентр Логістик" та ДП "Нігинський кар'єр").

За цим договором новий кредитор набуває усі права первісного кредитора за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 12.03.2019 року та № 2 від 21.03.2019 року (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні), включаючи, проте не обмежуючись: право вимоги Первісного кредитора на грошові кошти на загальну суму 309 800,00 (триста дев'ять тисяч вісімсот гривень) без ПДВ, а також інші фінансові та господарські санкції (пеня, штраф) які випливають з умов укладених Договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 12.03.2019 року та № 2 від 21.03.2019 року (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору первісний кредитор також відступає Новому кредитору всі права вимоги, а також способи захисту прав, які доступні первісному кредитору на момент укладання Договору.

За умовами п. 1.4 договору первісний кредитор підписанням та виконанням цього Договору про відступлення прав вимоги підтверджує відсутність будь-яких претензій будь-якого характеру до ДП "Нігинський кар'єр" за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1 (укладеним 12.03.2019 року між ТОВ "Автоцентр Логістик" та ДП "Нігинський кар'єр"), та Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 (укладеним 21.03.2019 року між ТОВ "Автоцентр Логістик" та ДП "Нігинський кар'єр").

За відступлення прав вимоги за цим договором Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму 61 960,00 грн. без ПДВ (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору право вимоги в розмірі 309 800,00грн. без ПДВ, що є предметом відступлення за даним договором, виникає у нового кредитора з моменту повної сплати ним на користь Первісного кредитора договірної вартості відступлення права вимоги, що передбачена пунктами 2.1 та 4.2 цього Договору за реквізитами вказаними у п. 8 умов цього Договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Додатком №1 до договору сторони оформили акт приймання - передачі права вимоги від 14.11.2019 року, за умовами якого ТОВ "Автоцентр Логістик" передав новому кредитору документи, що стосуються договорів поворотної фінансової допомоги.

У акті вказано, що цей акт є невід'ємною частиною договору відступлення права вимоги від 14.11.2019 року.

Акт підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Згідно платіжних доручень №3 від 14.11.2019 року та №15 від 10.12.2019 року позивач перерахував ТОВ "Автоцентр Логістик" 48000,00грн. та 13960,00грн. відповідно.

12.12.2019 року позивач звертався до відповідача з повідомленням про відступлення права вимоги за договором поворотної фінансової допомоги №1 від 12.03.2019 року та №2 від 21.03.2019 року. Відповідач отримав вказане повідомлення, про що свідчить його підпис.

Крім того, позивач 16.12.2019 року звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу за вищевказаними договорами, яка згідно відмітки на вимозі отримана відповідачем 16.12.2019 року.

Враховуючи, що відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача 309800,00грн. боргу, 92940,00грн. штрафу, 65339,93грн. пені, 5973,31грн. 3 % річних та 2349,42грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи надані докази та пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.03.2019 та 21.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Логістик" (позикодавець) та Державним підприємством "Нігинський кар'єр" (позичальник) укладено договори поворотної фінансової допомоги №1 та №2, на виконання яких позикодавець надав позичальнику поворотну фінансову допомогу на загальну суму 309800,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №3 від 12.03.2019 року на суму 295800,00грн. та №7 від 21.03.2019 року на суму 14000,00грн., а також банківськими виписками по особовому рахунку позикодавця, а позичальник зобов'язався повернути поворотну фінансову допомогу до закінчення строку визначеного в п. 2.6 цих договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У пункті п. 2.6 договорів визначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більший ніж два календарних місяці з моменту надходження суми поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок позичальника.

Згідно п. 3.1 договорів поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в п. 2.6 цього договору.

Зважаючи на вказане відповідач зобов'язаний був повернути кошти в сумі 295800,00 грн. до 12.05.2019 включно, кошти в сумі 14000,00 грн. - до 21.05.2019 включно.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку (п. 3.2 договорів).

Відповідно до п. 3.3 договорів поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту остаточного перерахування коштів, що позичалися, на розрахунковий рахунок позикодавця, що підтверджується відповідною випискою з банку.

Суд встановив, що станом на час розгляду даної справи позичальник не повернув позикодавцю отриману суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 309800,00грн., доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи 14.11.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Логістик" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська доставка" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №14-11/19 згідно п. 1.1 якого за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору до ДП "Нігинський кар'єр" (боржник) на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 (укладеного 12.03.2019 року між ТОВ "Автоцентр Логістик" та ДП "Нігинський кар'єр"), та договору про надання поворотної фінансової допомоги №2 (укладеного 21.03.2019 року між ТОВ "Автоцентр Логістик" та ДП "Нігинський кар'єр").

За цим договором новий кредитор набуває усі права первісного кредитора за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 12.03.2019 року та № 2 від 21.03.2019 року (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні), включаючи, проте не обмежуючись: право вимоги Первісного кредитора на грошові кошти на загальну суму 309 800,00 (триста дев'ять тисяч вісімсот гривень) без ПДВ а також інші фінансові та господарські санкції (пеня, штраф) які випливають з умов укладених Договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 12.03.2019 року та № 2 від 21.03.2019 року (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору первісний кредитор також відступає новому кредитору всі права вимоги, а також способи захисту прав, які доступні первісному кредитору на момент укладання Договору.

Додатком №1 до договору сторони оформили акт приймання - передачі права вимоги від 14.11.2019 року про передачу первісним кредитором новому кредитору документів, що стосуються договорів поворотної фінансової допомоги, а 14.11.2019 та 10.12.2019 позивач перерахував ТОВ "Автоцентр Логістик" 48000,00грн. та 13960,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

12.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відступлення права вимоги за договором поворотної фінансової допомоги №1 від 12.03.2019 року та №2 від 21.03.2019 року. Відповідач отримав вказано повідомлення про що свідчить його підпис.

Крім того, позивач 16.12.2019 року звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу за вищевказаними договорами, яка згідно відмітки на вимозі отримана відповідачем 16.12.2019 року.

Проте, відповідач не перерахував позивачу грошові кошти в сумі 309 800,00 грн. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 309800,00 грн. боргу заявлені обґрунтовано, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач заявив до стягнення 65339,93грн. грн. пені за період з 13.05.2019 по 02.01.2020 та 92940,00грн. грн. штрафу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 5.2 договорів поворотної фінансової допомоги за порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги передбаченого п. 2.6 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від розміру поворотної фінансової допомоги, що є неповернутою на момент сплину строку визначеного у п. 2.6 цього договору, за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3 договорів поворотної фінансової допомоги встановлено, що за порушення строку повернення суми поворотної фінансової допомоги більше, ніж на 10 календарних днів, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення 92940,00грн. грн. штрафу.

В той же час нарахування пені позивач здійснив без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевказаного, суд провів перерахунок пені в межах заявленого позивачем періоду і встановив, що обґрунтованим є нарахування пені в сумі 52754,04грн., в тому числі: з 13.05.2019 по 12.11.2019 на суму 295800,00грн. - 50383,25грн., з 22.05.2019 по 21.11.2019 на суму 14000,00грн. - 2370,79грн.

У стягненні 12585,89 грн. пені слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

При цьому суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, 09.07.2018р. у справі № 903/647/17.

Крім того, позивач просить стягнути 5973,31грн. 3% річних за період з 13.05.2019 по 02.01.2020 на суму боргу 295800грн. та з 22.05.2019 по 02.01.2020 на суму боргу в розмірі 14000,00грн. та 2349,42грн. інфляційних втрат за період з травня по листопад 2019 року на суму боргу 295800,00грн. та з червня по листопад 2019 року на суму 14000,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив нарахування 3% річних та встановив, що останні обраховано в межах максимально можливого розміру за заявлений період, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат то суд враховує, що згідно п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Суд встановив, що позивач невірно визначив період для обрахунку інфляційних втрат, оскільки позивач здійснив нарахування на суму боргу 309800,00 грн. починаючи з травня місяця, тобто з місяця, в якому виникла заборгованість, а не з наступного місяця.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та встановив, що правомірним буде нарахування в сумі 283,78 грн. за червень-листопад 2019 року. У стягненні інфляційних втрат в сумі 2065,64 грн. слід відмовити, в зв`язку з їх безпідставністю.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 309800,00грн. основного боргу, 92940,00грн. штрафу, 52754,04грн. пені, 5973,31грн. 3% річних, 283,78грн. інфляційних втрат. У стягненні 12585,89 грн. пені та 2065,64грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська доставка" с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області до Державного підприємства "Нігинський кар'єр" с.Сахкамінь Кам'янець - Подільського району Хмельницької області про стягнення 476 402,66 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Нігинський кар'єр" (Хмельницька обл., Кам'янець - Подільський район, с. Сахкамінь, вул. Радянська, 1А, код 00373741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська доставка" (Хмельницька обл., Хмельницький район, с.Малиничі, вул.Затишна, 52, код 38232320) 309800,00грн. (триста дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) основного боргу, 92940,00грн. (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сорок гривень 00 коп.) штрафу, 52754,04грн. (п'ятдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 04коп.) пені, 5973,31грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 31 коп.) 3% річних, 283,78грн. (двісті вісімдесят три гривні 78коп.) інфляційних втрат, 6926,28грн. (шість тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 28 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 12585,89 грн. пені та 2065,64грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 20.03.2020.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках:

1- до справи,

2 - позивачу (31360, Хмельницька обл., с. Малиничі, вул. Затишна, буд. 52),

3- відповідачу (32322, Хмельницька обл., Кам'янець - Подільський район, селище Сахкамінь, вул. Радянська, буд. 1А).

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.