Ухвала

від 19.03.2020 по справі 910/14097/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14097/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Укрпластик

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020

у справі № 910/14097/19

за позовом Акціонерного товариства Таскомбанк

до Публічного акціонерного товариства Укрпластик (далі - ПАТ Укрпластик , скаржник)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Укрпластик 20.02.2020 (згідно з відбитком штампу вхідної кореспонденції Північного апеляційного господарського суду) через Північний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/14097/19, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви ПАТ Укрпластик .

Дослідивши матеріали касаційної скарги ПАТ Укрпластик у справі № 910/14097/19, Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/14097/19, повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ Укрпластик і додані до неї документи відповідно до приписів частини першої та шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ПАТ Укрпластик звернулося з касаційної скаргою, в якій зазначає, що судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій з надмірним формалізмом та з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень, які ґрунтуються на висновках, зроблених після неповного та необ`єктивного з`ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню.

Касаційний господарський суд відзначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/14097/19 відкрито провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства Таскомбанк . Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву відповідно до вимог частини восьмої статті 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 отримана ПАТ Укрпластик 04.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи № 910/14097/19. Отже, останнім днем для подання відзиву на позовну заяву і зустрічної позовної заяви до суду є 19.11.2019 . Натомість ПАТ Укрпластик тільки 18.12.2019 подало до суду зустрічну позовну заяву, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції канцелярії суду, тобто із пропуском зазначеного строку. Суди попередніх інстанцій також відзначили, що відзив на позовну заяву ПАТ Укрпластик подало до суду 19.11.2019, тобто в межах строку, наданого судом.

Верховний Суд зазначає, що за статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зустрічна позовна заява подана ПАТ Укрпластик до канцелярії суду першої інстанції 18.12.2019 (майже через місяць з останнього дня встановленого судом для подання відзиву на позову заяву і зустрічну позовну заяву) з порушенням вимог частини першої статті 180 ГПК України, що є підставою відповідно до частини шостої статті 180 ГПК України для повернення зустрічної позовної заяви.

Крім того судом апеляційної інстанції взято до уваги, що зустрічна позовна заява не містила клопотання про поновлення строку на її пред`явлення.

Північний апеляційний суд також врахував положення частин першої та другою статті 119 ГПК України та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 922/1161/18, відповідно до яких пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, в той час як продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також із власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може мати місце лише до його закінчення.

Таким чином Касаційним господарським судом встановлено, що постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, місцевий суд керувався частинами першою та шостою статті 180 ГПК України, виходячи з яких зустрічна позовна заява, подана поза межами встановленого судом строку для подання відзиву. У зв`язку з чим була повернута ухвалою суду заявнику.

Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі №925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі №910/2892/19 і колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від неї.

Відтак правильне застосування судами попередніх інстанцій норм ГПК України під час постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/14097/19, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Разом з цим заінтересовані особи, які звертаються до касаційного суду зі скаргами мають розуміти, що Верховний Суд є судом права , а не фактів , який забезпечує сталість та єдність судової практики, а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа ZUBAC v. CROATIA (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано, що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).

Виходячи з наведеного, Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ Укрпластик на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/14097/19 у відповідності до частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.

Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укрпластик на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/14097/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос