Ухвала

від 20.03.2020 по справі 910/4455/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4455/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк")

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020

у справі № 910/4455/19

за позовом АТ КБ "ПриватБанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна компанія "Мегаполіс" (далі - ТОВ "УНК "Мегаполіс");

фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ФО ОСОБА_1 )

про стягнення 249 354,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 (згідно з відміткою на поштовому конверті) АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 зі справи № 910/4455/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "УНК "Мегаполіс", ФО ОСОБА_1 скасувати, у вказаній частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій частині - залишити без змін.

Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" у справі № 910/4554/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у справі № 910/4455/19 є стягнення у розмірі 249 354,67 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2020 про відкриття провадження у справі з урахуванням положень статті 12 ГПК України, враховуючи предмет спору, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку, що ця справа є справою незначної складності та у розумінні ГПК України справа є малозначною.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку, що сторони не погодили істотні умови договору щодо порядку та розміру процентів, комісії та неустойки (пені), оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг є неналежним доказом та цей доказ має мінливий характер. Посилається на те, що висновки судів здійснені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.12.2019 у справі № 718/2145/18, від 11.09.2019 у справі № 153/1334/16-ц170, від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15, від 12.12.2018 у справі 924/790/15, від 08.07.2019 у справі № 923/760/18, від 14.08.2019 у справі № 910/12419/18.

Колегією суддів вищенаведене не приймається до уваги, з огляду на те, що правові висновки, зазначені скаржником, не доводять наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.

Натомість, висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 910/4455/19 викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18. Відтак, доводи та аргументи наведені у касаційній скарзі не свідчать про необхідність про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає також необґрунтованими доводи касаційної скарги відносно того, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не підпадає під дію частини четвертої статті 247 ГПК України, в якій зазначено перелік справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 зі справи № 910/4455/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 зі справи № 910/4455/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова