Рішення

від 16.03.2020 по справі 120/387/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 березня 2020 р. Справа № 120/387/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш"

до: Управління Держпраці у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" (далі - ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш", товариство, позивач) звернулось в суд з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що у період з 23.12.2019 по 24.12.2019 інспектором праці Кривонос Н.М. проведено інспекційне відвідування товариства, за результатами якого складено акт №ВН1480/197/АВ-ВН2220П199. В подальшому Управлінням Держпраці у Вінницькій області прийнято постанову від 22.01.2020 №ВН1480/197/АВ-ВН2220П199, яка на переконання позивача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки у вказаному вище акті відповідач керується та посилається на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26.04.2017, який рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 визнаний нечинним. Крім того, позивач не погоджується із висновками уповноваженої особи про виявлені порушення, оскільки останні базуються на помилковому розумінні інспектором норм права та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалою від 05.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 12.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

21.02.2020 представником відповідача подано до суду відзив адміністративний позов, зі змісту якого вказав, що заперечує щодо задоволення заявленого адміністративного позову. Зазначив, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, вимог Конвенції Міжнародної організації праці №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985- IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 про інспекцію праці в сільському господарстві, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1986-І, на підставі пп.1 п.5 Порядку та наказу начальника управління від 09.10.2019 № 884-0, та направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.10.2019 №5068/04-03 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Кацан Ніною Кузьмівною проведено інспекційне відвідування ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш", яке здійснює діяльність за адресою Тиврівський район, с. Краснянське, вул. Д. Нечая, 2, з питань додержання законодавства про працю за пунктами: 6.32, 6.33, 6.37, 6.38, 6.41, 6.43, 6.44 форми акту інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338. Інспекційне відвідування ТOB "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" проведено з 10.10.2019 по 24.10.2019.

У ході інспекційного відвідування встановлено:

- виплата заробітної плати працівникам товариства провадиться два рази на місяць, проте з порушенням строків виплати, встановлених колективним договором, що підтверджується довідкою про строки виплати заробітної плати по ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш".

- заробітна плата за першу половину місяця виплачується у розмірі меншому ніж за фактично відпрацьований час виходячи з тарифної ставки чи посадового окладу.

Розрахунок із звільненими працівниками проведено не у день звільнення.

- не виплачено компенсацію у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку із звільненими працівниками.

Наказом від 28.08.2019 № 0000000003-82/52 звільнений з роботи з 28.08.2019 водій ОСОБА_2 , при цьому виплата усіх належних коштів у день звільнення проведена лише 26.09.2019, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 290 від 26.09.2019.

Слюсар ОСОБА_3 , звільнений з роботи 22.08.2019 на підставі наказу № 00000000058-466/51 від 22.08.2019, виплата усіх належних коштів в день звільнення перераховано на картковий рахунок, згідно відомості від 11.10.2019 № 306 у розмірі 2281,38 грн., згідно відомості від 16.09.2019 № 262 частково виплачено належні кошти при звільненні в розмірі 591,28 грн., остаточну виплату належних коштів при звільненні проведено лише 23.12.2019 , відомість № 365 від 23.12.2019.

Слюсаря ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі наказу № 00000000062-227/53 від 23.08.2019, виплату належних коштів в день звільнення проведено 16.09.2019 (зарплатна відомість № 262 від 16.09.2019) та 11.10.2019 (зарплатна відомість 306 від 11.10.2019).

Завідувача гаражем ОСОБА_5 звільнено з роботи на підставі наказу № 0000000007-121/54 від 09.09.2019, згідно відомості від 11.10.2019 № 313 частково виплачено належні кошти при звільненні в розмірі 9111,44 грн., остаточну виплату належних коштів при звільненні проведено лише 03.01.2020 , відомість № 1 та №2 від 03.01.2020.

Згідно відомостей нарахування заробітної плати при звільненні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 не розраховувалась та не нараховувалась компенсація за час затримки розрахунку при звільненні, про що складено акт інспекційного відвідування № ВН 1480/197/АВ від 11.10.2019 та видано припис про усунення виявлених порушень № ВН 1480/197/АВ/П від 11.10.2019.

На підставі акту, яким встановлено порушення мінімальних гарантій чотирьом працівникам в оплаті праці, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, уповноваженими особами Управління прийнято постанову № ВН 1480/197/АВ-ВН 2220П199/МГ-ФС від 22.01.2020 про накладення штрафу на ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" у розмірі 166920 грн.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України не проведення розрахунку із працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99). Повний розрахунок із звільненим працівником проводиться не на вимогу цього працівника, а є обов`язком роботодавця та не може залежати від певної дії звільненої особи (особистого звернення, пред`явлення вимоги).

02.03.2020 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій в спростування мотивів наведених у відзиві, останній вказав, що оскільки Постанова №295 визнана нечинною, то будь-які інспекційні відвідування та невиїзні інспектування, які тривали або призначені цією постановою мали бути зупинені або відмінені (скасовані) Управлінням Держпраці. Зауважив, що при проведенні інспекційного відвідування відповідач не застосовував Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 №823.

Звернув увагу суду, що оплата праці врегульована главою VII КЗпП України (ст.94-117), а гарантії та компенсації встановлені у главі VIIІ КЗпП України (ст.118-129). При цьому відповідач притягує позивача за порушення норм ч.1 ст.117 КЗпП України.

У судове засідання 16.03.2020 представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином.

Суд, за відсутності заперечень з боку представника позивача, керуючись положеннями статті 205 КАС України, дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи та надані докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 10.10.2019 по 11.10.2019 інспектором праці Кацан Н.К. відповідно до ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295 проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш", за результатами виявлених порушень складено Акт №ВН1480/197/АВ від 11.10.2019, згідно висновків якого встановлено порушення ч.1, ІІ ст.155, ч. 3 ст.115, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України, а саме виплата заробітної плати працівникам товариства провадиться два рази на місяць, проте з порушенням строків виплати, встановлених колективним договором, що підтверджується довідкою про строки виплати заробітної плати по ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш"; заробітна плата за першу половину місяця виплачується у розмірі меншому ніж за фактично відпрацьований час виходячи з тарифної ставки чи посадового окладу.

Розрахунок із звільненими працівниками проведено не у день звільнення. Не виплачено компенсацію у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку із звільненими працівниками.

Крім того, 11.10.2019 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ВН1480/197/АВ/П.

З 23.12.2019 по 24.12.2019 інспектором праці Кривонос Н.М. проведено інспекційне відвідування товариства з виконання вимог припису №ВН1480/197/АВ/П та встановлено порушення ч.1 ст.117 КЗпП України, а саме вказано, що триває порушення вимог щодо не проведення звільненому працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Наказом від 28.08.2019 № 0000000003-82/52 звільнений з роботи з 28.08.2019 водій ОСОБА_2 , при цьому виплата усіх належних коштів у день звільнення проведена лише 26.09.2019, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 290 від 26.09.2019.

Слюсар ОСОБА_3 , звільнений з роботи 22.08.2019 на підставі наказу №00000000058-466/51 від 22.08.2019, виплата усіх належних коштів в день звільнення перераховано на картковий рахунок, згідно відомості від 11.10.2019 № 306 у розмірі 2281,38 грн., згідно відомості від 16.09.2019 № 262 частково виплачено належні кошти при звільненні в розмірі 591,28 грн., остаточну виплату належних коштів при звільненні проведено лише 23.12.2019 , відомість № 365 від 23.12.2019.

Слюсаря ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі наказу № 00000000062-227/53 від 23.08.2019, виплату належних коштів в день звільнення проведено 16.09.2019 (зарплатна відомість № 262 від 16.09.2019) та 11.10.2019 (зарплатна відомість 306 від 11.10.2019).

Завідувача гаражем ОСОБА_5 звільнено з роботи на підставі наказу №0000000007-121/54 від 09.09.2019, згідно відомості від 11.10.2019 № 313 частково виплачено належні кошти при звільненні в розмірі 9111,44 грн., остаточну виплату належних коштів при звільненні проведено лише 03.01.2020 , відомість № 1 та №2 від 03.01.2020.

Згідно відомостей нарахування заробітної плати при звільненні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 не розраховувалась та не нараховувалась компенсація за час затримки розрахунку при звільненні.

На момент здійснення заходу державного контролю на виконання вимог припису від 11.10.2019 №ВН1480/197/АВ/П, встановлено про те, що в порушення вимог ч.1 ст.117 КЗпПУ вказаним звільненим працівникам середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не проведений.

Крім того, інспектором Кривонос Н.М. 24.12.2019 складено акт про відмову від підпису №ВН1480/197/АВ-ВН2220П199/ВП.

22.01.2020 Управлінням Держпраці, на підставі акту, яким встановлено порушення мінімальних гарантій чотирьом працівникам в оплаті праці відповідно абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України винесено постанову №ВН1480/197/АВ-ВН2220П199/МГ-ФС про накладення штрафу на ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" у розмірі 166920 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою та підставами її винесення, товариство звернулось до суду з вимогами про її скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці (пункт 1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Управління Держпраці у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Системний аналіз наведених вище норм є підставою для висновку про наявність у відповідача права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у тому числі, щодо оформлення трудових відносин.

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі - Порядок).

Разом із тим суд зауважує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вищевказаний судовий акт набрав законної сили з дати його прийняття, тобто з 14 травня 2019 року.

Таким чином, з 14.05.2019 Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою № 295 від 26 квітня 2017 року, втратив чинність та більше не може застосовуватись.

Відтак, з 14.05.2019 Управління Держпраці може здійснювати заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, виключно на підставі вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877 від 05 квітня 2007 року.

Матеріалами справи підтверджено, що захід державного контролю в формі інспекційного відвідування здійснено відповідачем упродовж періоду з 10.10.2019 по 11.10.2019 (Акт ВН1480/197/АВ) та в подальшому з 23.12.2019 по 24.12.2019 (Акт ВН1480/197/АВ-ВН2220П199) в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України", яка з 14.05.2019 за рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнана нечинною.

Вищевикладене дає підстави вважати щодо відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування позивача на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України".

Оцінюючи доводи відповідача щодо факту допущення позивачем порушення вимог трудового законодавства, суд зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначається Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати така. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій). Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Таким чином, норми і гарантії в оплаті праці, які визначені частиною першою статті 12 Закону України "Про оплату праці" та положеннями КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Крім того, за приписами статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", основні державні соціальні гарантії встановлюються законами.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Таким чином, державне регулювання оплати праці, що визначено законодавством, полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці, та в даному випадку слід встановити, чи було позивачем дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством, що є мінімальними державними гарантіями.

Так, питання оплати праці врегульовані главою VII КЗпП України, у той час як гарантії та компенсації встановлені главою VIIІ КЗпП України.

При цьому, суд зазначає, що глава VIIІ КЗпП України, визначаючи гарантії та компенсації, не містить положень щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що грошова компенсація за весь час затримки по день фактичного розрахунку не належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що передбачені ч.1 ст.12 ЗУ Про оплату праці та КЗпП України.

З огляду на вищевикладене суд зауважує на відсутність підстав для накладення на позивача штрафу, передбаченого абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України, з огляду на те, що допущене позивачем порушення частини першої статті 117 КЗпП України не підпадає під визначення недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

З урахуванням висновків суду про протиправність застосування Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України", при проведенні інспекційного відвідування позивача та висновків щодо відсутності підстав для для накладення на позивача штрафу, передбаченого абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України, суд вважає, що спірна постанова Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу від 22.01.2020 №ВН 1480/197/АВ-ВН 2220П199/МГ-ФС. прийнята без достатніх на те правових підстав, а тому остання підлягає визнанню протиправною та скасуванню судом.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі позивач надав суду достатні, допустимі та належні докази на підтвердження протиправності спірної постанови, разом із тим, відповідач не довів обґрунтованості останньої.

Судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу від 22.01.2020 №ВН 1480/197/АВ-ВН 2220П199/МГ-ФС.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" судовий збір у розмірі 2503 (дві тисячі п`ятсот три ) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" (вул. Д.Нечая, 2, с. Красне, Вінницька область, 23342, код ЄДРПОУ 00902501)

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вулю. Магістратська, 37, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483)

Повний текст рішення складено 20.03.2020

Суддя Томчук Андрій Валерійович