Рішення

від 03.02.2020 по справі 160/11347/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Справа № 160/11347/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "СІТЕН" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

13.11.2019 року ПП "СІТЕН" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019 року №0024881417 на суму 48750,00 грн., винесене ГУ ДФС України у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 37484/04-36-14-17 від 09.07.2019 р., що став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не ґрунтуються на доведених належними та допустимими доказами обставинах, а фактично полягають у суб`єктивному припущенні контролюючого органу щодо нереальності спірних господарських операцій, а відтак податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019 року №0024881417, є безпідставним, необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного податковий орган зазначив, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП СІТЕН за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016 з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість (далі-ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ Торговий Дім Форум Брендінг за результатами якої складено акт від 09.07.2019 № 37484/04-36-14-17/36961750. Вказаним актом встановлено порушення скаржником вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток на 39 000 грн. ТОВ Торговий Дім Форум Брендінг на адресу скаржника були виписані податкові накладні з номенклатурою кокс доменний, суми ПДВ по яких були віднесені до складу податкового кредиту ПП СІТЕН за відповідний період. На підтвердження вказаних взаємовідносин були виписані специфікації, рахунки, видаткові накладні, перелік яких зазначено в акті перевірки. Крім того, щодо ТОВ Торговий Дім Форум Брендінг перевіркою встановлено, що свідоцтво платника ПДВ статус анульоване 02.02.2018 за рішенням контролюючого органу причина анулювання - відсутність поставок та ненадання декларацій протягом року. Директор, головний бухгалтер та засновник в одній особі гр. ОСОБА_1 з 30.01.2015 по теперішній час. За весь період своєю діяльності по теперішній час до органів ДФС подано податкову звітність лише з ПДВ з додатками за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2016 року. Вищезазначені декларація з ТОВ Торговий Дім Форум Брендінг підписані директором Авраменко О. В., посада головного бухгалтера не передбачена. Податкові декларації з податку на прибуток не подано. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ТОВ Торговий Дім Форум Брендінг за 2016 рік не подано, наявність основних засобів встановити не можливо. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) не подано, що свідчить про відсутність найманих працівників. Також, до перевірки було отримано вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 у справі № 359/6918/2017 (пр. 1-КП/З59/489/2017), відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (далі-ККУ). А саме, дії ОСОБА_1 виразилися у створенні за винагороду суб`єкту підприємницької діяльності ТОВ ТД Форум Брандіг з метою прикриття незаконної діяльності та призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формального призначення засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 ККУ. Отже, перевіркою не підтверджено поставки товару на адресу ПП СІТЕН від ТОВ Торговий Дім Форум Брендінг за період взаємовідносин. На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято та направлено ППР від 21.08.2019 № 0024881417, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 48 750 грн, з яких на 39 000 грн за основним платежем та на 9 750 грн за штрафними санкціями.

Ухвалою суду від 27.11.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У період з 10.01.2020 року по 24.01.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а в період з 27.01.2020 року по 31.01.2020 року перебував на лікарняному.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ПП СІТЕН (код ЄДРПОУ 36961750) перебуває на обліку в ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 11.02.2010 за місцем реєстрації: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, офіс 320. Основним видом діяльності Підприємтсва за КВЕД є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу №3083-п від 28.05.2019 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Сітен" (код ЄДРПОУ 36961750) та повідомлення від 28.05.2019 №930, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17- а, м. Дніпро, МСП, 49000, тел. (056) 744-01-12, факс (056) 744-14-65, електронна пошта dp.official@sfs.gov.ua) головним державним ревізор-інспектором відділу аудиту платників Західно - Донбаського управління управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Молотовою Н.М. відповідно до п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р.№ 2755-VІ, із змінами та доповненнями 09.07.2019 року проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП "Сітен" (код ЄДРПОУ 36961750) за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016 з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Торговий Дім Форум Брендінг (код ЄДРПОУ 39611230).

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт №37484/04-36-14-17 від 09.07.2019 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Сітен" (код ЄДРПОУ 36961750) за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016 з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Торговий Дім Форум Брендінг (код ЄДРПОУ 39611230) .

В означеному акті перевірки зафіксововані наступні порушення у відношенні ПП "СІТЕН":

- пп. 134.1.1., п. 134.1. ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 39000 грн., в т. ч.: за 2016 рік у сумі 39 000 грн.;

- а також порушення п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2016 р. у сумі 43 333 грн., в т. ч.: у червні 2016 року на суму 43 333 грн.

Акт проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №37484/04-36-14-17 від 09.07.2019 року отримано позивачем засобами поштового зв`язку 29.07.2019 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято та направлено ППР від 21.08.2019 № 0024881417, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 48 750 грн, з яких на 39 000 грн за основним платежем та на 9 750 грн за штрафними санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019 року №0024881417 було оскаржено ПП СІТЕН в адміністративному порядку до ДФС України.

07.11.2019 року позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги від 28.10.2019 №7456/6/99-00-08-05-02 ДПС України, яким вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до положень п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п.22.1 ст.22 ПК України).

Відповідно до ст. 83 Податкового Кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пункт 187.1 статті 187 ПК України, передбачає, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Крім того, суд зазначає, що норми п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складання податкових накладних) встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку затвердженого Наказом Міністерстві фінансів України №318 від 31.12.1999р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000р. за №27/4248. А саме: прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Пункт 7 Положення №318 визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктами 11 та 12 визначеного Положення №318 вказує, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п. 198.1.ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

П. 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної-) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема в постанові від 03.09.2018 р. у справі № П/811/698/14 (адміністративне провадження №К/9901/8657/18).

Судом установлено, що господарські операції між ПП СІТЕН та ТОВ ТД ФОРУМ БРАНДІГ (код ЄДРПОУ 39611230) здійснювались на підставі договору поставки № 062016 від 06.06.2016 року (копія додається), відповідно до п.1.1 якого на умовах і в порядку, встановлених у даному договорі, ТОВ ТД ФОРУМ БРАНДІГ зобов`язується передати кокс доменний (надалі - товар) у власність ПП СІТЕН , а ПП СІТЕН зобов`язується прийняти товар, найменування, асортимент, кількість, строки і спосіб поставки якого вказані у Специфікаціях і сплатити товар на умовах цього договору.

Специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін, є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п.2.1. вказаного договору поставки ціни на товар встановлюються відповідно до специфікації на кожну партію товару.

06.06.2016 р. ПП СІТЕН та ТОВ ТД ФОРУМ БРАНДІГ було укладено Специфікацію № 1 до договору поставки № 062016 від 06.06.2016 року (копія додається), за умовами якої ТОВ ТД ФОРУМ БРАНДІГ зобов`язується передати у власність, а ПП СІТЕН прийняти і сплатити наступну продукцію: кокс доменний у кількості 78 (Сімдесят вісім) тонн за ціною 2791,67 грн. (без ПДВ) за 1 тонну, загалом на суму 261 300, 00 грн. (Двісті шістдесят одна тисяча триста гривень 00 коп.).

На виконання умов договору поставки № 062016 від 06.06.2016 року та специфікації № 1 до нього 09.06.2019 р. ТОВ ТД ФОРУМ БРАНДІГ було поставлено та передано у власність ПП СІТЕН кокс доменний у кількості 49,540 т. на загальну суму 165959,00 грн. (Сто шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 00 коп.), що підтверджується рахунком-фактурою №90601 від 09.06.2016, належним чином оформленою видатковою накладною № 90601 від 09.06.2016 р. (копії додаються), а також 30.06.2016 р. кокс доменний у кількості 20,8 т. на загальну суму 69680,00 грн. (шістдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 коп.), що в свою чергу підтверджується рахунком-фактурою №300601 від 30.06.2016, належним чином оформленою видатковою накладною №90601 від 30.06.2016 (копії додаються).

Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору поставки № 062016 від 06.06.2016 року термін оплати кожної партії товару, в т.ч. провізної плати по доставці Товару - протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання Товару Покупцем або в інший термін, який буде узгоджений Сторонами в Специфікації.

Оплата за поставлений товар та попередня оплата за наступну партію товару у загальному розмірі 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень 00 коп.) здійснена 13.06.2016 відповідно до платіжного доручення №168 від 13.06.2016 (копія додається).

Крім того, факт перевезення (переміщення/рух) зазначеного товару підтверджується наступними документами (копії додаються):

Перевезення товару згідно до видаткової накладної від 09.06.2016:

- Договір-заявка №08/06/16/1 на транспортні послуги перевезення вантажів від 08.06.2016 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ).

- Договір-заявка №08/06/16/1 на транспортні послуги перевезення вантажів від 08.06.2016 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ).

- акт№ 1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.06.2019.

- рахунок-фактура № 1 від 09.06.2019.

Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 .

Витяг з реєстру платників єдиного податку від 18.03.2016 № 1610313401640.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ у Київській області.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , центр ДАІ 3206. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Послуги щодо перевезення за вказаними договорами-заявками було сплачено в повному обсязі відповідно платіжного доручення № 166 від 09.06.2016 на суму 19848,00 грн. (копія додається).

Перевезення товару згідно до видаткової накладної від 30.06.2016:

- Договір-заявка №30/06 на транспортні послуги перевезення вантажів від 30.06.2016 (перевізник ФОП ОСОБА_3 );

- акт приймання №26 виконаних послуг до договору-заявки №30/06 від 30.06.2016.

- рахунок № 26 від 30.06.2016.

- свідоцтво НОМЕР_6 від 25.05.2012 р. платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 ;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . Посвідчення водія ОСОБА_4 . Послуги щодо перевезення за вказаним договором-заявкою було сплачено в повному обсязі відповідне платіжного доручення № 175 від 01.07.2016 на суму 8000,00 грн.

Більш того, придбаний позивачем у ТОВ ТД ФОРУМ БРАНДІГ товар використано ним у власній господарській діяльності, а саме зазначений товар в подальшому було реалізовано ТОВ УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ (код ЄДРПОУ 00372536), що підтверджується наступними первинними документами:

- Договір поставки №032016 від 03.06.2016 зі Специфікацією №1.

- Рахунок-фактура №-00000045 від 30.06.2016. Видаткова накладна №300601.

- Рахунок-фактура №-00000044 від 09.06.2016.

- Видаткова накладна №90601 від 09.06.2016.

Відтак, позивачем придбано товар у ТОВ ТД ФОРУМ БРАНДІГ та реалізовано наступному покупцю ТОВ УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ , що свідчить про реальність господарської операї та реальну зміну майнового становища позивача, а також про реальний рух активів.

Загальновідомою обставиною також є те, що кокс доменний використовується під час технологічно, процесу виробництва цукру, а саме на етапі кристалізації (відбілювання) цукру, а отже ТОВ УЗИНСЬКИ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ також використало вказаний товар у власній господарській діяльності під ч, виробництва цукру.

Водночас, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержаніня, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документі неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмоми у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Зазначений правовий висновок узгоджується у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 р. у справі 808/2524/15 (адміністративне провадження №К/9901/8283/18), від 30.05.2019 у справі №820/1009 (адміністративне провадження №К/9901/41695/18).

Право на податковий кредит позивача окрім іншого посвідчується складеними ТОВ ТОРГОВИЙ ФОРУМ БРАНДІГ податковою накладною № 20 від 09.06.2016 на загальну суму 35000, 00 грн.; № 109 від 12.10.2016 на загальну суму 165959,00 грн., а також податковою накладною № 31 від 13.06.2016 на загал суму 94041, 00 грн., що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. ст. 198, 201 ПК України, щодо яких в акті перевірки відсутні будь-які зауваження. На момент складення та реєстрації податкових накладних ПП СІТЕН було платником податку на додану вартість (ЄДРПОУ 369617504632), що підтверджується інформацією з Реєстру платників податку на додану вартість, що міститься у відкритому доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарі в/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Всі вищезазначені первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять відомості щодо змісту та обсягу відповідних господарських операцій, одиниці виміру тощо, підписані повноважними представниками Скаржника, а відтак свідчать про реальне вчинення господарської операції її учасниками.

Крім того, Верховним Судом також в постанові від 10.05.2018 р. у справі № №820/1763/16 (адміністративне провадження №К/9901/19439/18) було сформовано правову позицію, відповідно до якої ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Фактичне понесення витрат ПП СІТЕН за договором поставки №062016 від 06.06.2016 за поставлений товар підтверджується платіжним дорученням №168 від 13.06.2016, відповідно до якого було сплачено вартість поставленого товару та попередню оплату, а окрім того платіжним дорученням № 166 від 09.06.2016 на суму 19848,00 грн. та платіжним дорученням № 175 від 01.07.2016 на суму 8000,00 грн., які свідчать про понесення витрат, пов`язаних з оплатою послуг перевезення товару на користь кінцевого покупця, та додатково підтверджують реальність господарських операцій та переміщення відповідних товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця (копії додаються).

Отже, в акті перевірки, що став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019 року №0024881417, контролюючим органом не наведено жодних мотивів та доказів неврахування належним чином складених первинних документів, що підтверджують вчинення спірних з точки зору контролюючого органу господарських операцій, не надано належної правової оцінки зазначеним документам, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає засадам обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності та розумності, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наявності вироку відносно ТОВ ТД ФОРУМБРАНДІГ суд зазначає наступне.

Так, слід зазначити, що одним з доводів контролюючого органу, що стали підставою для висновків акту перевірки №37484/04-36-14-17 від 09.07.2019 р., який в свою чергу став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019 року №0024881417, є вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 року по справі № 359/6918/2017 (пр. 1-кп/359/489/2017), відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, а саме дії ОСОБА_1 виразилися у створенні за винагороду суб`єкту підприємницької діяльності ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ (код ЄДРПОУ 39611230) з метою прикриття незаконної діяльності та призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формального призначення засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за ч. 1 ст. 205 КК України, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Варто звернути увагу, що вищезазначені факти, жодним чином не стосуються діяльності ПП СІТЕН , а тим більше, не встановлюють факту його незаконної діяльності.

Окрім іншого, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 року по справі № 359/6918/17 (пр. 1-кп/359/489/2017) не встановлено факт взаємовідносин між ПП СІТЕН та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ .

Варто зазначити, що відповідно до ч. 6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору, про що вказують вимоги ч.1 та ч.2 ст.74 КАС України.

Отже, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Стосовно використання вироків суду під час розгляду адміністративних справ слід врахувати правову позицію Верховного Суду (викладена у постанові від 08.08.2018р., справа №820/4428/17, адміністративне провадження №К/9901/51373/18): "Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу, щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/4590/17, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), оскільки вказаний вирок не містить будь - яких відомостей про господарські операції між ТОВ "Форум Брандіг" та позивачем, окрім того він стосується гр. ОСОБА_5, натомість директором у період здійснення господарських правовідносин та підписання первинних документів від імені ТОВ "Форум Брандіг" була гр.ОСОБА_7 .

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22 травня 2018 року (справа №826/14638/14, адміністративне провадження №К/9901/11318/18): "Щодо вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к, на який посилається скаржник, то такому судами було надано оцінку, зокрема зазначено, що вказаним вироком визнано винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Старксервіс") громадянина ОСОБА_9, тоді як всі перинні документи за господарськими операціями позивача з ТОВ"Старксервіс" підписано ОСОБА_11 (директором ТОВ "Старксервіс" з 04.12.2012), вказаним вироком не було встановлено, що ТОВ "Старксервіс" не мало взаємовідносин з ТОВ "Глобал Партнер", обставини господарської діяльності ТОВ"Старксервіс" по взаємовідносинам із ТОВ "Глобал Партнер" не досліджувались.".

Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14) адміністративне провадження №К/9901/8100/18) містить правовий висновок про те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Постанова Верховного Суду від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) містить висновок про те, що оцінюючи доводи податкового органу щодо наявності зазначеного вироку, як такого, що беззаперечно свідчить про фіктивність контрагентів позивача, суд зазначає наступне. Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Так, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у справі №754/1073/16-к встановлено, що обвинувачені ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 вчинили фіктивне підприємництво, зокрема придбали суб`єкт підприємницької діяльності (Товариство з обмеженою відповідальністю "Альшар Груп" (ЄДРПОУ 39195353) з метою прикриття незаконної діяльності. Проте жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством, цим вироком не встановлено. Зокрема, вказаним вироком не встановлена вина уповноваженої особи контрагента позивача - Товариства з обмеженою діяльністю "Альшар Груп" (ОСОБА_15.), яка здійснювала підписання первинних документів протягом червня 2014 року.

За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. З урахуванням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необгрунтованим.".

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/1507/16, адміністративне провадження №К/9901/25309/18) необхідно зазначити те, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили".

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про помилковість висновків податкового органу щодо відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з ТОВ "ТД ФОРУМ БРАНДІНГ".

Суд зазначає, що вирок щодо посадової особи контрагента позивача ТОВ "ТД ФОРУМ БРАНДІНГ" не містить будь яких посилань на операції з позивачем ПП "СІТЕН".

Окрім іншого, належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки податкового органу, який повинен утримувати чіткі факти щодо спірних податкових періодів, строків сплати податку, строків виплати доходу тощо.

Вказаної інформації акт перевірки не містить, а тому податковим органом фактично не доведено наявність складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019 року №0024881417.

Зазначений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від від 05.06.2018 у справі №2а-1570/6063/12 (адміністративне провадження №К/9901/2621/18), від 12.06.2018 у справі №822/2198/17 (адміністративне провадження №К/9901/49072/18, №К/9901/48686/18), від 31.07.2018 у справі №808/1507/16 (адміністративне провадження №К/9901/25309/18), від 18.12.2018 у справі №826/10205/16 (адміністративне провадження №К/9901/61801/18), від 05.02.2019 у справі №826/8779/16, від 20.02.2019 у справі №820/4729/16 (№К/9901/5 5978/18), від 26.03.2019 у справі №815/266/18 (№К/9901/3187/19), від 02.04.2019 у справі №826/6245/18 (№К/9901/3279/19), від 21.05.2019 у справі №826/14542/15 (№К/9901/19420/18), від 28.05.2019 у справі №0540/7873/18-а №К/9901/9570/19).

Натомість вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 року по справі № 359/6918/17 (пр. 1-кп/359/489/2017) встановлено, що .діючи з указаною метою, знайомий ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 , протиправні дії якого розслідуються у кримінальному провадженні №32017000000000016, запропонував їй придбати корпоративні права на 100 % часток у статутному капіталі суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Форум Брандіг (код ЄДРПОУ 39611230), тобто стати одноособовим засновником та директором цього товариства без справжнього наміру здійснювати господарську та поточну діяльність товариства, яка передбачена статутом даного Товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, за щомісячну грошову винагороду у розмірі 2000 гривень. ОСОБА_1 , діючи з корисливими мотивами та бажаючи отримати указану грошову винагороду, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, у тому числі те, що внаслідок реєстрації нею юридичної особи без наміру здійснювати господарську діяльність, особа на ім 'я Віктор, протиправні діяння якого розслідуються у кримінальному провадженні №32017000000000016, здобуде фактичний контроль над ТОВ ТД Форум Брандіг .

Проте жодних фактів, які б свідчили про здійснення ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із ПП СІТЕН , цим вироком не встановлено.

Разом з тим, податковим органом в акті перевірки не проаналізовано взаємовідносини ПП СІТЕН та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ , не надано жодної оцінки тому факту, що фактичний контроль над діяльністю ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ отримала невстановлена особа на ім`я ОСОБА_5 (вбачається зі змісту вироку), дії якої розглядались в окремому кримінальному провадженні № 32017000000000016 (станом на теперішній час вирок у даному кримінальному провадженні відсутній), та яка могла здійснювати безпосередньо реальні господарські операції від імені ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ , не перевірено хто брав участь у складенні та підписанні первинних документів по спірним господарським операціям, не перевірено у який саме період здійснювалися господарські операції та чи могла ОСОБА_1 укласти зазначений договір до моменту, з якого вироком суду підтверджена фіктивність її діяльності тощо.

Слід зауважити, що на теперішній час відсутній вирок у кримінальному провадженні № 32017000000000016, про що свідчить інформація з Єдиного реєстру судових рішень, а відтак юридичної оцінки діям невстановлених осіб, у тому числі особи на ім`я ОСОБА_5 , не надано на теперішній час, що унеможливлює формулювання однозначного висновку про незаконну діяльність вказаних осіб та фіктивну діяльність фактично підконтрольних таким особам підприємств, що в свою чергу також не дає підстав для невизнання первинних документів ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ , тим більше за наявності інших обставин, які свідчать про реальний рух активів та реальне вчинення господарських операцій.

Також слід наголосити, що вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області було винесено 28.12.2017 року, в той час як поставка коксу доменного за Договором №062016 від 06.06.2016 відбувалася за півтора року до його винесення, тобто Скаржник об`єктивно був позбавлений можливості передбачити наявність зазначеного кримінального вироку та ризиків у зв`язку з співпрацею з вказаним контрагентом. Та більш того, Скаржник не був та не міг бути обізнаним про наявність будь-яких кримінальних проваджень щодо ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ , адже на момент поставки товару в Єдиного державному реєстрі судових рішень не було ЖОДНОГО судового рішення у якому б фігурувало ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАЩПГ .

Таким чином, контролюючим органом в акті перевірки зазначеним фактам не надано жодної оцінки, не перевірено доведеність кожного податкового правопорушення і не здійснено комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій, що свідчить про необґрунтованість податкового повідомлення - рішення.

Щодо дослідження походження товару та принципу індивідуальної відповідальності платника податків.

Так, контролюючий орган зазначає у акті перевірки, що ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ здійснювали придбання салатниці, чарки, тазу, хлібниці, відра, горщиків, лотків для столових приладів, вазонів з підставкою, бензину А-92, набору деталей для зливу, напівсифону для умивальника, сифону для душу, вазону ОРХІДЕЯ , миски 1,75 л, Опсіцв стакану для зубних щіток, плити деревноволокнистої сухої, а реалізовано ПП СІТЕН кокс доменний. .

Слід зазначити, що ПП СІТЕН позбавлено об`єктивної можливості можливості контролювати номенклатуру придбаного товару контрагентів та здійснює господарську діяльність виключно в межах досягнутих домовленостей з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ , та не відповідає за дії свого контрагенти та тим більше дії його контрагентів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків закріплений ч. 2 ст. 61 Конституції України та підтверджений усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р. № 3477-ІУ (із наступними змінами) практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини є в Україні джерелом права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. по справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в пункті 70, 71 якого сформовано висновок наступного змісту: ...Суд вважає, що Держави - члени Конвенції володіють інформацією про зловживання системою оподаткування ПДВ зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності .

Також, в п. 69 рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. по справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) було вказано: ...компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов`язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов`язання з подання звітності з ПДВ постачальник .

Аналогічні висновки Європейським судом з прав людини було викладено у рішенні від 18.03.2010 р. у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (заява № 6689/03).

В п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) також визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку .

Сучасна національна судова доктрина також виходить з принципу індивідуальної відповідальності платника податків.

Так, Верховним Судом в постановах від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а (адміністративне провадження №КУ9901/4022/18), від 26.06.2018 р. у справі № 808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18), від 03.09.2018 р. у справі №П/811/698/14 (адміністративне провадження №К/9901/8657/18) було сформовано правовий висновок наступного змісту.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Окрім того, в постанові від 27.03.2018 р. у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17) Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №803/2094/15.

Слід також зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час здійснення перевірки таких обставин встановлено не було.

Вказану правову позицію сформовано Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 року у справі №826/19384/16.

Щодо відсутності у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ належних матеріальних та трудових ресурсів суд зазначає наступне.

З акту перевірки № 37484/04-36-14-17 від 09.07.2019, що став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019 року №0024881417, вбачається, що однією з підстав для висновку контролюючого органу про відсутність реального вчинення господарських операцій стало те, що ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ не могло виконувати роботи та реалізувати товар ПП СІТЕН , так як у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ відсутні кваліфіковані працівники, відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортні засоби, тощо.

При цьому, акт перевірки не містить інформації щодо дослідження контролюючим органом інших доказів, проведення звірок тощо, у зв`язку з чим висновки акту перевірки не можуть бути обгрунтованими, зробленими внаслідок дослідження всіх обставин вчинення спірних господарських операцій.

Окрім іншого, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів Скаржника по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 рок у справі №817/1339/17 та у постанові від 29 січня 2019 року у справі №824/392/17-а.

Варто також звернути увагу, що придбання відповідної номенклатури товару (робіт, послуг) постачальниками, обсяг таких товарів, а тим паче умови транспортування та зберігання товару знаходиться поза межами контролю Позивача, оскільки є результатом виключно підприємницької діяльності постачальників, що здійснюється ними самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Окрім іншого, контролюючим органом в акті перевірки зазначено про неможливість фактичного здійснення спірної господарської операції через оформлення на ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ лише одного директора, що

стало відомо Скаржнику лише з акту перевірки. Слід зазначити, що у Скаржника об`єктивно немає можливості перевірки чисельності оформлення працівників у свого контрагента, з огляду на відсутність таких повноважень та додержання принципів ведення господарської діяльності.

Водночас Верховним Судом в постановах від 15.05.2018 р. у справі № 810/4391/16 (адміністративне провадження №К/9901/29144/18), від 07.08.2018 р. у справі № 808/760/16 (адміністративне провадження №К/9901/29091/18) та інших було сформовано правовий висновок, за змістом якого відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників с можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо ділової мети спірної господарської операції.

Контролюючий орган в акті перевірки одним із доводів нереальності господарських операцій між ПП СІТЕН та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ФОРУМ БРАНДІГ зазначає: ...досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (діловоїмети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою .

Та однак, такий висновок контролюючого органу є помилковим, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Суд зазначає, що не є обов`язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому чи з об`єктивних причин не настане взагалі Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Поряд з цим обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи вартості.

Економічна ефективність використання платником капіталу відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мают цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 ГК).

Підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК).

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв`язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик. Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 року в справі № 803/719/17 та від 27.11.2018 у справі № 804/8024/14.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розглядувана позиція узгоджується із змістом підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефекту результаті господарської діяльності.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Дана правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема, в постанові від 05.11.2019 року в справі № 818/6203/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3574/18).

Крім того, в постанові від 05.11.2019 у справі № 802/462/14-а (адміністративне провадження №К/9901/3160/18) Верховний Суд зазначив, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не завжди свідчить пре те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. (Постанова Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №812/1787/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства та як наслідок правомірність прийняття 21.08.2019 року податкового повідомлення-рішення № 0024881417.

Відтак, доводи позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019 року податкового повідомлення-рішення № 0024881417є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Наведене свідчить, що право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1921грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1032 від 13.11.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1921 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 та від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.

Судом установлено, що з метою реалізації конституційного права на професійну правничу допомогу позивач уклав договір про надання правової допомоги № 16/19 від 02.08.2019 року з адвокатським об`єднанням БІЛІ КОМІРЦІ (код ЄДРПОУ 42273174, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Шевченка, буд. 59, офіс 234).

Так, адвокатським об`єднанням БІЛІ КОМІРЦІ відповідно до умов вказаного договору № 16/19 від 02.08.2019 року були надані наступні юридичні послуги, а позивачем фактично понесені витрати на суму 4 000 (чотири тисячі гривень) 00 коп. кількістю 8 годин, де ціна за одну годину склала 500 грн. за аналіз податкового законодавства та судової практики щодо реальності вчинення господарських операцій, надання консультацій, розроблення правової позиції, підготовка проекту адміністративного та комплекту документів - додатків до адміністративного позову, подання позову з додатками до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Фактичне понесення ПП СІТЕН судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги підтверджується наступними документами: договором про надання правової допомоги № 16/19 від 02.08.2019; рахунком на оплату № 66 від 11.11.2019; актом надання послуг № 66 від 13.11.2019; платіжним дорученням № 1050 від 20.11.2019

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного підприємства "СІТЕН" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019 року №0024881417 на суму 48750,00 грн., винесене Головним управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь приватного підприємства "СІТЕН" (ЄДРПОУ36961750) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Стягнути на користь приватного підприємства "СІТЕН" (ЄДРПОУ36961750) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник