Рішення

від 24.02.2020 по справі 160/11569/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Справа № 160/11569/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ :

19 листопада 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2019 року №2017-18-19-5050-0465, податкову вимогу від 10.09.2019 року №61928-50/65 та рішення №61928-50/65 про опис майна в податкову заставу.

В мотивування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 06.03.2007 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено Договір оренди землі за умовами якого орендодавець (Дніпропетровська міська рада) передає, а орендар ( ОСОБА_1 ) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:085:0226 (пункт 1.1 Договору). Відповідно до п.3.1 Договору він укладається на п`ятнадцять років. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що річна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі, у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3. 31.07.2009 року між орендодавцем і орендарем було укладено Додатковий договір до договору оренди землі від 06.03.2007 року, згідно з яким п.4.1 первісного договору було викладено в наступній редакції: Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України Про оренду землі . З дня укладення первісного договору і по теперішній час позивачем справно сплачувалась орендна плата з фізичних осіб на підставі податкових повідомлень контролюючого органу про сплату податку. Так, 21.08.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №8540-1311, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2017 рік у розмірі 35 063,70 грн. Позивачем було сплачено дане податкове зобов`язання, що підтверджується банківськими квитанціями №0.0.836720014.1 від 28.08.2017 року, №0.0.838084259.1 від 29.08.2017 року, №0.0.838497925.1 на загальну суму 35 063,70 грн. Також, 25.04.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №855292-1311-0465, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2018 рік у розмірі 35 063,70 грн. Позивачем було сплачено дане податкове зобов`язання, що підтверджується банківськими квитанціями №3813469901 від 21.05.2018 року та №3840542501 від 20.07.2018 року на загальну суму 35 063,70 (тридцять п`ять тисяч шістдесят три) грн. 70 коп. Разом з тим, 11.02.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №12761-5050-0465, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2018 рік у розмірі 35 063,70 грн. Позивачем було сплачено дане податкове зобов`язання, що підтверджується банківською квитанцією №ПН171500 від 29.05.2019 року. Отже, позивач вважає, що є добросовісним платником податків, своєчасно сплачує орендну плату з фізичних осіб за повідомленнями контролюючого органу. Окрім цього, контролюючим органом 28.05.2019 року було винесено податкове повідомлення-рішенні №2017-18-19-5050-0465, згідно з яким позивачу було донараховано розмір податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2017,2018 і 2019 роки.

20.01.2020 року засобами електронного зв`язку на електронну адрес у суду та 20.01.2020 року до канцелярії суду від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому контролюючий орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування означеного відповідач зазначив, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та рішення про опис майна у податкову заставу діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2019 року зазначена вище справа розподілена та 20.11.2019 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/11569/19, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

У період з 10.01.2020 року по 24.01.2020 року, та 21.02.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а в період з 27.01.2020 року по 31.01.2020 року перебував на лікарняному.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що

06.03.2007 року між Орендодавцем Дніпропетровською міською радою, яка діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, Закону України, "Про оренду землі", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, в особі першого заступника міського голови Крупського А.Ф., який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , з одного боку, та Орендарем громадянкою ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , з другого боку, укладено договір оренди землі.

Відповідно до розділу 1 Предмет договору означеного договору оренди землі - Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:085:0226. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 29.12.06 № 132/9.

Вказаний договір укладено строком на п`ятнадцять років.

Із розділу 4 Орендні плата договору оренди землі від 06.03.2007 року убачається, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України. Орендар повинен щорічно, протягом першого кварталу, надавати до комітету земельних відносин Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності Орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок Орендодавця. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку. Платіжне доручення або квитанція мають містити в кодовому рядку обов`язкову інформацію про номер державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, за яку справляється плата, та строк, за який здійснюється платіж. Розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: змін умов господарювання, змін у цільовому використанні земельної ділянки, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законом. У разі несплати орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня на суму боргу орендної плати за кожний календарний день прострочення у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його повного погашення і застосовується та величина ставки, яка є більшою.

31.07.2009 року між орендодавцем і орендарем було укладено Додатковий договір до договору оренди землі від 06.03.2007 року, згідно з яким п.4.1 первісного договору було викладено в наступній редакції: Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України Про оренду землі .

На підставі п.288.2 та п.288.3 ст.288 ПК України, позивачу, як орендарю вищезазначеної земельної ділянки винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2019 року №2017-18-19-5050-0465, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати за 2017-2019 роки на суму 26297,55 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було відправлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку (поштове відправлення 4900809098511) і отримано позивачем 19.06.2019 року.

ОСОБА_1 було направлено на адресу Державної податкової служби України скаргу від 10.09.2019 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.05.2019 року №2017-18-19-5050-0465. 07.10.2019 року Державною податковою службою було надано відповідь 737/Р/99-00-08-05-04-14, згідно з якою контролюючим органом було прийнято рішення про залишення скарги без розгляду, посилаючись на те, що скаржником ОСОБА_1 було пропущено 30-денний термін на оскарження.

На підставі п.59.1 ст.59 ПКУ відповідачем сформовано та направлено позивачу податкову вимогу від 10.09.2019 №61928-50/65.

Також, ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №61928-50/65 від 10.09.2019 року.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень п.287.10 ст.287 ПК України, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно п.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного, подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, положення ст.102 Податкового кодексу України, не передбачають обов`язку відповідача провести перевірку для визначення суми грошового зобов`язання, в той час контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов`язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктами 288.5.1 і 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно з переліком, наведеним у статті 9 Податкового кодексу України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння цього обов`язкового платежу.

Саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх нормативної грошової оцінки.

Наведені правові норми свідчать про те, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Враховуючи викладене, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Диспозиція пункту 288.5 статті 288 ПК України, чітко розрізняє розмір орендної плати, яка визначається договором, та річну суму платежу, яка не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру.

Отже, незалежно від установленого договором розміру орендної плати сума річного платежу не повинна бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством, що регулює означені правовідносини.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, суд вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 квітня 2015 року (справа № 131а15), від 14 березня 2017 року (справа № 21-2246а16), а також Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року (справа № 817/206/15), від 07 березня 2018 року (справа № 813/6875/14), від 29 серпня 2018 року (справа № 804/1866/16), від 20 листопада 2018 року (справа №813/269/18) від 28 березня 2019 року (справа №814/1834/16), і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як убачається із матеріалів справи, податковим органом отримано лист Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 22.05.2019 №12/12-159, яким направлено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок фізичних осіб, у тому числі, витяг №0205-3096 від 07.05.2019 року по земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 за договором оренди від 06 березня 2007 №1536.

Відповідно до вищезазначеного витягу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , (225 кв.м.) з кадастровим номером 1210100000:06:085:0226 складає 1 378 287,95 грн.

Рішеннями Дніпропетровської міської ради встановлені наступні ставки орендної плати за земельні ділянки, які надано в користування: 2017 рік - рішення міської ради від 15.02.2017 №12/18 (набуває чинності з першого числа місяця, що настає за датою його офіційного оприлюднення) - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано в користування (п.п.4.1.1. рішення); 2018 рік -рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 (набирає чинності з 01.01.2018) -3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано в користування (п.1.1. додатку 1 до рішення).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п.289.2 ст.289 ПКУ).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019р. №22-28-0.22-125/2-19 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель , коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік -1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік-1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік-1,0, 2018 рік-1,0.

Судом установлено, що відповідно до п. 4.2 договору оренди землі від 06.03.2007 року зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України

Таким чином, умовами договору оренди чітко встановлено, що визначення розміру орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а зміна нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки є підставою для перегляду орендної плати.

З наданого відповідачем розрахунку грошових зобов`язань з орендної плати видно, що визначеним спірним податковим повідомленням-рішенням, контролюючий орган нарахував позивачеві грошові зобов`язання, виходячи з наступного:

Так, за 2017 рік: (1378287,95 *3*1,06)/100 = 43829,55 грн.

Згідно раніше сформованого податкового повідомлення-рішення за 2017 р. №8540-1311 від 21.08.2017р. сума складала 35063,7 грн. Різниця становить 8765,85 грн.

За 2018 рік: (1378287,95 *3* 1,06*1)/100 = 43829,55 грн.

Згідно раніше сформованого податкового повідомлення-рішення за 2018 р. №928298-1311-0465 від 25.04.2018р. сума складала 35063,7 грн. Різниця становить 8765,85 грн.

За 2019 рік: (1378287,95 *3*1,06*1*1)/100 = 43829,55 грн.

Згідно раніше сформованого податкового повідомлення-рішення за 2019 р. №12761-5050-0465 від 11.02.2019р. сума складала 35063,7 грн. Різниця становить 8765,85 грн.

Приписами п.п.14.1.42 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості з державного земельного кадастру надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 14.142 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п.289.3 ст.289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

У пункті 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386 зазначено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Оскільки позивачем сплачувалися суми орендної плати без врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в період 2017-2019 років, цілком обґрунтованим є збільшення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання з орендної плати за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Позивачем до суду не надано витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі яких позивачем проводився розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:085:0226 за 2017-2019 роки.

Зважаючи на вищенаведені норми, відповідачем правомірно при здійсненні розрахунку грошових зобов`язань позивача з орендної плати використано відомості з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від №0205-3096 від 07.05.2019 року.

Відповідач звертає увагу суду на те, що пункт 287.10 статті 287 Податкового кодексу України фактично визначає якими повноваженнями наділений контролюючий орган в частині того, в межах яких строків він має право нарахувати податкове зобов`язання платнику. Тобто вказана норма передбачила з 01.01.2018 року право контролюючого органу при визначенні платнику податкового зобов`язання враховувати строки, визначені пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом 28.05.2019, тобто в момент, коли у нього вже було право визначати податкове зобов`язання в межах строків, встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 102.1 ст.102, ст.288 ПКУ, позивачу правомірно донараховано податкові зобов`язання з орендної з фізичних осіб за 2017-2019 роки, згідно податкового повідомлення-рішення від 28.05.2019 року №2017-18-19-5050-0465 на суму 26297,55 грн.

Щодо податкової вимоги від 10.09.2019 року №61928-50/65 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.09.2019 року №61928-50/65 суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПКУ).

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Судом установлено, що у зв`язку з несплатою позивачем грошового зобов`язання з орендної плати, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 28.05.2019 року №2017-18-19-5050-0465, в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг.

Таким чином, податковим органом, в порядку п.59.1 ст.59 ПКУ сформовано та направлено позивачу податкову вимогу від 10.09.2019 №61928-50/65.

Статтями 88, 89 ПКУ встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу з подальшою реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого або нерухомого майна.

Згідно п.п.89.1.2. п.89.1 ст.89 ПКУ, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.п.89.2. З п.89.2 ст.89 ПКУ).

Опис майна, на яке поширюється право податкової застави, здійснюється відповідно до Порядку застосування податкової застави контролюючими органами від 16.06.2017 №586 та на підставі рішення про опис майна в податкову заставу, яке приймається керівником (заступником керівника) та надається платнику податків, що має податковий борг.

На підставі вищезазначеного, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №61928-50/65 від 10.09.2019 року.

Відтак, суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судом під час розгляду зазначеної адміністративної справи не встановлено факту недодержання суб`єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, а також не виявлено факту порушення суб`єктом владних повноважень прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то суд доходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник