Рішення

від 12.03.2020 по справі 360/184/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/184/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників

позивача Петрощук К.В. (ордер від 04.02.2020 серії АН № 1008175),

відповідача Ікешової А. ОСОБА_2 (довіреність від 01.11.2019 № І-1419/14/12-32-00, витяг з Реєстру),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 08 січня 2020 року надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 218899,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з актом перевірки від 29 вересня 2019 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 позивач визначив суму загального оподатковуваного доходу за 2016 рік у розмірі 10224683,79 грн, при цьому витрати пов`язані з діяльністю позивача склали 10097762,92 грн.

Позивачем у 2016 році до загального складу витрат в розмірі 10097762,93 грн віднесено витрати на страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту на загальну суму 2414959,35 грн, у тому числі за послуги отримані: за генеральним договором від 01 жовтня 2014 року № ВБ14-019/002ХФ добровільного страхування вантажів від УСК ПрАТ Харківська філія - 2416738,78 грн; від УСК ПрАТ Харківська філія - 2097484,07 грн; ПрАТ СК Перша - 55159,00 грн; ПрАТ УТСК - 595,59 грн; ПрАТ Європейський Страховий Союз - 29509,83 грн; ПрАТ АСК ІНГО Україна - 17236,00 грн, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями. За таких обставин позивач фактично поніс витрати протягом 2016 року та здійснив оплату послуги страхування на 2199984,49 грн. Однак відповідачем до переліку документально підтверджених витрат віднесено страхування вантажу лише на суму 1501719,11 грн.

З посиланням на положення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України позивач зазначає, що основними видами діяльності позивача у 2016 році були надання послуг з вантажних перевезень на території України та за межами України, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна. Віднесення до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрат на страхування транспорту, водіїв та вантажу обґрунтовується тим, що під витратами на експлуатацію майна у податковому законодавстві розуміються витрати з технічного обслуговування (підтримання їх в робочому стані), утриманню, ремонту, модернізації, страхуванню. Отже, витрати на здійснення страхування основних засобів, які використовуються у господарській діяльності, позивач має право включити до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю. Таким чином загальний розмір показника Вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік складає 9882788,93 грн, оскільки позивачем помилково завищено витрати на оплату послуг страхування потягом 2016 року на суму 214974,00 грн (10097762,93 - 9882788,93), відповідно сума чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік повинна становити 341894,86 грн (10224683,79 - 9882788,93).

Згідно з положеннями пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України сума податку з доходу позивача у 2016 році, яка підлягає сплаті повинна становити 61540,92 грн. При цьому, позивачем самостійно визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 22845,75 грн. Таким чином ФОП ОСОБА_1 занижено податок на суму 38695,17 грн (61540,92 - 22845,75), а не 145933,17 грн, як визначено відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Ухвалою від 13 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (т. 2 арк. спр. 44-45).

Представником відповідача 10 лютого 2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (т. 2 арк. спр. 161-165).

За результатами розгляду справи № 812/1823/17, предметом оскарження в якій було податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 0027221314, винесене на підставі акта перевірки від 29 вересня 2019 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 , в результаті часткового скасування цього податкового повідомлення-рішення, в силу положень підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 0027221314 вважається відкликаним. На заміну такого податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314, яким позивачу нараховано зменшену за судовим рішенням суму грошового зобов`язання.

Представник відповідача вважає, що у справі № 812/1823/17 доведено правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 218899,75 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 145933,17 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 72966,58 грн. Хоча предметом оскарження у даній справі є інше податкове повідомлення-рішення ніж у справі № 812/1823/17, представник відповідача вважає, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та постановою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року, постановлене у справі № 812/1823/17, має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

Ухвалою від 12 лютого 2020 року (т. 3 арк. спр. 55) відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Луганській області про залишення адміністративного позову без розгляду (т. 2 арк. спр. 76-84).

Ухвалою від 26 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 3 арк. спр. 71).

У вступному слові позивач та його представник підтримали позовні вимоги повністю, надали пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у вступному слові заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є: код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію від 01 лютого 2017 року про майновий стан і доходи за 2016 рік, у якій визначено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 126920,86 грн, самостійно визначено податок на доходи фізичних осіб у сумі 22845,75 грн та військовий збір у сумі 1903,81 грн (т. 3 арк. спр. 63-64).

У подальшому 25.09.2017 та 03.10.2017, позивачем подавались уточнюючі декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, однак, показники одержаного доходу за 2016 рік та вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, позивачем не коригувались (т. 3 арк. спр. 59-60, 61-62).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України від 08.07.2010 № 2755-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та згідно з планом-графіком проведення планових документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб на ІІІ квартал 2017 року, наказу ГУ ДФС у Луганській області проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 29 вересня 2019 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 (т. 2 арк. спр. 86-141).

Згідно з пунктом 6 висновку акта від 29 вересня 2019 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 документальною плановою невиїзною перевіркою встановлено порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 810189,90 грн.

На підставі акта від 29 вересня 2019 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 0027221314 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов`язання на суму 810189,90 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 405094,95 грн (т. 2 арк. спр. 170).

Згідно з розрахунком штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням штраф нараховано у розмірі 50 відсотків від донарахованої суми податкового зобов`язання у зв`язку з повторністю виявленого порушення (т. 2 арк. спр. 171).

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Луганській області з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 0027221314.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 812/1823/17 (т. 2 арк. спр. 172-182), залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (т. 2 арк. спр. 183-192), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № 0027221314 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 664256,73 грн та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 332128,37 грн, а всього на суму 996385,10 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 812/1823/17 в частині відмови в розподілі судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення вимог в цій частині; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Луганській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 49530,62 грн; в іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 812/1823/17 залишено без змін (т. 2 арк. спр. 193-201).

ГУ ДФС у Луганській області на підставі акта від 29 вересня 2019 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 винесено податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов`язання на суму 145933,17 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 72966,58 грн (т. 2 арк. спр. 85).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Абзацом другим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі - Постанова № 537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.

Також, зазначеною Постановою № 537 реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у Луганській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Луганській області.

Кабінетом Міністрів України 21 серпня 2019 року прийнято розпорядження № 682-р Питання Державної податкової служби , яким вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з наказом Державної податкової служби України від 28 серпня 2019 року № 36 Про початок діяльності Державної податкової служби України розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу України.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (пункт 60.4 статті 60 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (тут та надалі наведено норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

1) витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

2) витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

3) суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

4) інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (далі - Порядок № 1204), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

З вищеописаних доказів, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314, яке є предметом оскарження у даній справі, прийнято на заміну податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 0027221314, надісланого позивачу на підставі акта від 29 вересня 2019 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 за встановлене порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті фізичними особами за результатами річного декларування на 1215284,85 грн, у тому числі: 810189,90 грн за податковими зобов`язаннями, 405094,95 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), яке було предметом оскарження у справі № 812/1823/17 та вважається відкликаним з підстави, визначеної підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Як слідує з рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 812/1823/17, під час розгляду справи ОСОБА_1 надано до суду розшифровку витрат, пов`язаних з отриманням доходів, у 2016 році, відповідно до якої позивачем віднесено до складу витрат у 2016 році витрати на страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту у загальній сумі 2414959,35 грн.

На підтвердження зазначеної суми позивачем надано таблицю витрат по страховикам та журнал-ордер по рахунку 631 за 2016 рік в розрізі контрагентів - страховиків.

Дослідженням вказаних документів встановлено, що у 2016 році позивачем здійснювалось страхування вантажу за договором страхування з УСК ПрАТ Харківська філія, а також страхування вантажних автомобілів та життя і здоров`я водіїв.

Суд не погодився з розміром витрат, задекларованих позивачем як витрати на страхування у 2016 році.

Так, за правилами бухгалтерського обліку облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками . За кредитом рахунку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Субрахунок 631 рахунку 63 призначений для обліку розрахунків з вітчизняними постачальниками.

З журналів-ордерів по рахунку 631 встановлено, що у 2016 році позивачем сплачено за страхування вантажів, транспорту та водіїв УТСК ПрАТ (код 22945712) 595,59 грн, АСК Інго-України (код 16285602) - 17236,00 грн, Першій страховій м. Київ (код 31681672) - 55159,00 грн, Європейському Страховому Союзу (код 33552636) - 29509,83 грн та УСК ПрАТ Харківська філія (код 33301622) - 1827484,07 грн.

Перерахування вищевказаних сум підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками та додатком 4.2 до акту перевірки.

При цьому, у розрахунку витрат на страхування за контрагентом Європейський Страховий Союз (код 33552636) зазначено витрати на суму 29647,00 замість 29509,83 грн (різниця становить 137,17 грн), а за контрагентом УСК ПрАТ Харківська філія (код 33301622) зазначено витрати на суму 2312321,76 грн, замість фактично сплачених 1827484,07 грн.

Жодних пояснень щодо вказаних невідповідностей позивачем та його представником суду не надано.

Крім того, з журналу-ордеру по рахунку 631 встановлено, що на кінець 2016 року за УСК ПрАТ Харківська філія (код 33301622) обліковується сальдо у сумі 325764,96 грн, що означає те, що станом на 31.12.2016 не понесено витрат на зазначену суму.

Таким чином, позивач не мав підстав для включення 325764,96 грн до витрат 2016 року, страхування вантажу на вказану суму відбудеться у 2017 році, а тому і вказані витрати будуть пов`язані з доходом 2017 року.

Тобто, по контрагенту УСК ПрАТ Харківська філія позивач у 2016 році мав право задекларувати витрати лише на суму 1501719,11 грн (1827484,07 грн - 3257764,96 грн) (різниця - 810602,65 грн).

Таким чином, документально підтвердженими витратами по страхуванню вантажу, страхуванню вантажних автомобілів та водіїв є витрати у сумі 1604219,53 грн, а не 2414959,35 грн, як зазначено позивачем.

Тобто, позивачем не підтверджено витрати на суму 810739,82 грн.

Посилання позивача на те, що ним враховано заборгованість УСК ПрАТ Харківська філія шляхом здійснення відповідних корегувань суд вважає необґрунтованими.

Так, позивачем надано до суду розшифровку до декларації за 2016 рік, в якій зазначено, що витрати за 2016 рік всього становлять 10526246,34 грн, які зменшено на суму корегування по заробітній платі на 14,50 грн, не виплачені витрати - 317013,29 грн, витрати по неоплаченим рейсам - 250474,09 грн, збільшено на вартість залишків ТМЦ на складі - 159092,49 грн та зменшено на вартість невикористаних шин та акумуляторів - 20074,02 грн.

Однак, в ході перевірки встановлено наявність дебіторській заборгованості станом на 01.01.2017 за надані підприємцем послуги з перевезення вантажів, яка не сплачена замовниками (перелік дебіторської заборгованості у розрізі контрагентів наданий платником податків є невід 'ємною частиною акту), в розрізі контрагентів:

ПАТ Пігмент - 630000 рос.руб.,

ТОВ Поліпласт Новомосковськ - 184000 рос.руб.,

ТОВ Хімтрейд - 363800 рос.руб.,

TOB Minimalogik Sp.z.o.o. 7119 євро.,

ТОВ Хімпостачальник - 43000 грн.,

ФОП ОСОБА_3 - 38000 грн. та інші.

Вказана інформація відображена у додатку 9 до акту перевірки.

В акті перевірки також зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки надано аналітичні відомості з розшифровкою витрат у загальному розмірі 567487,38 грн, які понесені підприємцем на виконані роботи (надані послуги), та які станом на 01.01.2017 замовниками (відповідно до переліку наведеного вище) не оплачено.

Оскільки корегування не виплачених витрат становить 317013,29 грн, витрати по неоплаченим рейсам в сумі 250474,09 грн складають саме 567487,38 грн та стосується виключно неоплачених рейсів, суд дійшов висновку, що позивачем не здійснювалось зменшення загальної суми витрат 2016 року на заборгованість по УСК ПрАТ Харківська філія у сумі 3257764,96 грн.

Під час розгляду справи судом призначалась судово-економічна експертиза, за результатами проведення якої надано висновок експерта № 2640 від 30.11.2018.

Експертом зроблено висновок про те, що дослідженням наданих документів, висновки ГУ ДФС у Луганській області, викладені в акті від 29.09.2017 № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 про результати документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 810189,90 грн, документально не підтверджуються.

Суд дійшов висновку, що вказаний висновок не в повній мірі відповідає матеріалам справи.

Так, у розділі дослідження щодо Сплати інформаційних послуг , Придбання канцтоварів, бланків , Страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту експертом зроблено висновок про те, що проведеним дослідженням, первинних документів та Журналів-ордерів і Відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2016р ФОП ОСОБА_1 документально підтверджуються витрати на страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту в сумі 2513368,82 грн.

Жодного посилання на первинні документи зазначений розділ експертизи не містить, крім того, самим позивачем до витрат на страхування небезпечних вантажів, працівників, транспорту в сумі 2414959,35 грн, а не в сумі 2513368,82 грн, як зазначено експертом.

З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку, що загальний розмір показника Вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік складає 9287023,11 грн, оскільки позивачем не підтверджено витрати на суму 810739,82 грн.

Таким чином, сума чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік повинна становити 937660,68 грн (10224683,79 грн - 9287023,11 грн).

Тобто, сума податку з доходу ФОП ОСОБА_1 , яка підлягає сплаті становить 168778,92 грн.

При цьому, позивачем самостійно визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 22845,75 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 занижено податок на суму 145933,17 грн.

Відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 03 листопада 2017 року № 0027221314 збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов`язання на суму 810189,90 грн, тобто, з урахуванням висновків суду вказане податкове повідомлення-рішення необхідно скасувати в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 664256,73 грн (810189,90 грн - 145933,17 грн).

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у сумі 145933,17 грн, то штрафні санкції повинні становити 72966,58 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № 0027221314 необхідно також скасувати в частині застосування штрафних санкцій у сумі 332128,37 грн.

З вищевикладеного слідує, що правомірність збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням на суму 145933,17 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 72966,58 грн за податковим повідомленням-рішенням від 03 листопада 2017 року № 0027221314 встановлена рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, та погоджена постановою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2019 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд вважає звільненими від доказування обставини, встановлені рішеннями суду у справі № 812/1823/17.

У подальшому ГУ ДФС у Луганській області, керуючись положеннями підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України та пункту 5 розділу ІІ Порядку № 1204, направило платнику податків податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314 на зменшену за судовим рішенням суму грошового зобов`язання та штрафну (фінансову) санкцію (штраф).

Суду не надано доказів, що під час направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314 контролюючим органом порушено вимоги податкового законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що під час направлення податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314 податковий орган вже не надав оцінки обставинам, встановленим перевіркою, результати якої оформлені актом від 29 вересня 2019 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 , а керувався виключно судовим рішенням у справі № 812/1823/17.

Посилання позивача та його представника, що докази, надані ними на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги у даній справі, не були предметом дослідження під час розгляду справи № 812/1823/17 та не враховані судом під час постановлення судового рішення, судом до уваги не приймаються, оскільки позивач зобов`язаний був надати до суду разом з позовною заявою всі наявні у нього докази, на підставі яких суд мав встановити розмір понесених позивачем витрат по страхуванню вантажу, страхуванню вантажних автомобілів та водіїв у 2016 році, чого зроблено не було. Про існування додаткових доказів позивач суду також не повідомляв.

Позивач звернувшись до адміністративного суду за оскарженням податкового повідомлення-рішення, направленого на заміну податкового повідомлення-рішення, яке вже було предметом оскарження, часткову правомірність якого підтверджено за рішенням суду, яке набрало законної сили, намагається повторно встановити обставини, якими обґрунтовано його позовні вимоги, тим самим піддати сумніву обставини встановлені рішенням суду та висновки суду у невизначений процесуальним законом спосіб, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України є неприпустимим.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, керуючись положеннями статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 43143746) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20 березня 2020 року.

Суддя К.О. Пляшкова