МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2020 р. № 400/506/20 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " Мегабуд-Н", вул. 1 Слобідська, 8-А, кв.3,м.Миколаїв,54055
до відповідача:Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м.Київ 53, 04053
треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю " Чисто Клінінг", вул. Кагатна, 1-К,Миколаїв,54007
про:скасування рішення від 10.12.2019 р. № 1349887/41528079,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Мегабуд-Н , звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ Чисто Клінінг про скасування рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 10.12.2019 року №1349887/41528079.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення прийняте відповідачем є необґрунтованим, оскільки не зрозуміло з яких підстав позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних, не зазначено які саме недоліки позивач повинен усунути.
Відповідач в наданому відзиві просив відмовити в задоволені адміністративного позову, оскільки рішення є законним, та під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв в спосіб та в межах передбачених законодавством.
Представник позивача 21.02.2020 надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
01.10.2019 року ТОВ Мегабуд-Н (продавець) уклав договір купівлі-продажу № 01-10-2019 з ТОВ Чисто Клінінг (покупець), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Згідно п. 3.2. Договору, оплата за товар перераховується покупцем в безготівковій формі на поточний рахунок продавця. Оплата за товар може бути здійснена в будь-якій іншій формі, не забороненій чинним законодавством України.
Згідно видаткової накладної №281 від 22.10.2019 позивач поставив на адресу ТОВ Чисто Клінінг товар на суму 96,00 грн. з ПДВ.
22.10.2019 ТОВ Мегабуд-Н було складено податкову накладну №217 про постачання на адресу ТОВ Чисто Клінінг товару (шнур з довгими щупами) на загальну суму 96,00 гривень.
13.11.2019 позивач направив на реєстрацію податкову накладну №217 на суму 96,00 грн., в т.ч. ПДВ 16,00 грн.
13.11.2019 позивачем отримано від відповідача квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки ПК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
04.12.2019 позивач надав пояснення та копії фінансово-господарських документів.
10.12.2019 позивач отримав рішення комісії ДПС №1349887/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.10.2019 №217 з підстав ненадання: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Відповідно до п.201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п.201.16. ПКУ реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп.13-14 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» N 117 від 21.02.2018 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено,
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку,
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (п.21 постанови КМУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідачем ДПС України безпідставно зупинено реєстрацію податкової накладної №217 як передумова прийняття спірного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 вказано критерії ризиковості, визначені виключно листами ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18, від 05.11.2018, 07.08.2019.
Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.
Враховуючи наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної позивача є безпідставною (Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду від 02.04.2019 справа № 822/1878/18).
ТОВ Мегабуд-Н надав відповідачу всі наявні у нього документи, щодо надання ТОВ Чисто Клінінг у суборенду нерухомого майна: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, договір суборенди приміщень.
Рішення від 10.12.2019 року №1349887/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної №217 від 22.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає критеріям ч.2 ст.2 КАС України, а саме є необґрунтованим, тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, саме відповідачі повинні надати суду докази про те, що надані позивачем документи для реєстрації податкових накладних є недостатніми, що унеможливлює реєстрацію податкової накладної.
Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень щодо відмови у реєстрації податкових накладних, тому позов належить задовольнити у повному обсязі.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6306,00 грн.
На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (6306,00 грн.) позивач надав: договір-доручення № ПН-1 про надання правової допомоги від 03.01.2020, що був укладений ТОВ Мегабуд-Н і Адвокатським бюро «Сергія Бєліка» ; додаток № 1 до договору - протокол № 1 узгодження договірної ціни від 03.01.2020; ордер на надання правничої правової допомоги від 15.01.2020 №1008278; рахунок-фактуру № ПН-1/217-10 від 24.01.2020; платіжне доручення від 24.01.2020 №527; Акт №217-10/1 від 24.01.2020р. приймання-передачі правових послуг згідно договору про надання правових послуг № ПН-1 від 03.01.2020р.; Звіт № 217-10/1 про надані правові послуги від 24.01.2020р.
Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обгрунтованим та мати розумну суму.
Позивач просить скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 217 на загальну суму 96,00 грн., з яких ПДВ складає 16,00 грн., та заявляє про понесені витрати на правову допомогу у сумі 6306,00 грн.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави вважати, що розмір таких витрат повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" (вул. 1 Слобідська, 8-А, кв.3, м.Миколаїв,54055 код ЄДРПОУ 41528079) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м.Київ 53,04053 код ЄДРПОУ 43005393) задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення від 10.12.2019 №1349887/41528079.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м.Київ 53,04053 код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Мегабуд-Н" (вул. 1 Слобідська, 8-А, кв.3, м.Миколаїв,54055 код ЄДРПОУ 41528079) судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні), сплачений платіжним дорученням №542 від 24.01.2020 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. П. Фульга
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2020 |
Оприлюднено | 23.03.2020 |
Номер документу | 88329109 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Фульга А. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні