Постанова

від 13.04.2007 по справі 28/78-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.04.2007р.

м.Київ

№ 28/78-А

за

позовом           управління

Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва,                     м. Київ

до                     відділу державної

виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

про                     скасування

постанови

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Ільмухіній

Т.Ф.

За

участю представників сторін:

від

позивача:           Марченко Н.М.

-головний спеціаліст юридичного відділу (довіреність                               20/11 від

09.01.2007 р.);

від

відповідача           не з'явився;

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного

судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні

положення цього Кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства

України в судовому засіданні 13.04.07 року оголошено вступну та резолютивну

частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста

Києва  звернулось до господарського суду

міста Києва з позовом до державної виконавчої служби у Святошинському районі

міста Києва  про скасування постанови від

30.11.2006 р. № 714/9 про повернення виконавчого документа щодо примусового

виконання рішення УПФУ від 18.01.2005 р. № 18 про стягнення з МПП «Холод»боргу

в сумі 18,43 грн., а також зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії щодо

звернення до суду про стягнення зазначеної суми з рахунку боржника на виконання

вимоги позивача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем не було вжито

всіх необхідних заходів для повного виконання виконавчого документу. Також

позивач зазначає, що відповідачем були порушені вимоги ст. 5 Закону України

“Про виконавче провадження” і не були виконані вимоги ст.ст. 50, 63 цього ж

Закону.

Відповідач надав суду письмові пояснення стосовно спірного

виконавчого провадження, в якому зазначив, що позов є необґрунтованим, оскільки

посадовою особою ВДВС у Святошинському р-ні м. Києва були здійсненні всі

можливі заходи щодо примусового виконання вимоги УПФУ у Святошинському р-ні м.

Києва. Також, у поясненнях, відповідач наполягав на тому, що не мав змоги здійснити

стягнення заборгованості з банківського рахунку боржника посилаючись на ст.

1074 Цивільного Кодексу України, в якій зазначено: “Обмеження прав клієнта щодо

розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не

допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням

суду у випадках, встановлених законом” і ст. 59 Закону України “Про банки і

банківську діяльність”, яка передбачає, що арешт на майно або кошти банку, що

знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або

фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюється виключно за рішенням суду

про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому

законом.

Відповідач в своїх поясненнях наполягав, що стягнення коштів з

рахунку боржника без згоди останнього, можливе лише на підставі рішення суду, в

той час, як Конституція України, Цивільний кодекс України (надалі - ЦК

України), Закон України “Про виконавче провадження” (надалі -Закон) та

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв.

постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., не

ставлять в обов'язок державної виконавчої служби звертатися до суду з вимогою

про стягнення коштів за виконавчими документами, які не були видані судом, а

Управління має право самостійно звернутися до суду з позовом щодо стягнення з

Боржника суми недоїмки зі збору до Пенсійного фонду України на підставі вимоги.

В зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням остаточних доказів

по суті спору, розгляд справи неодноразово відкладався, в судовому засіданні

оголошувалась перерва

В судове засідання 13.04.2007 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в своїх поясненнях просив розглядати справу у його

відсутності.

Ухвалою суду від 13.04.2007 року, за клопотанням позивача,

замінено Державну виконавчу службу в Святошинському районі м. Києва, у зв'язку

з його ліквідацією на -Відділ державної виконавчої служби Святошинського

районного управління юстиції у м. Києві.

За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній

матеріалами.

Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах

справи документи господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного фонду України у Святошинському р-ні м.

Києва на адресу МПП «Холод»було надіслано рішення № 18 від 18.01.2005 р. про

сплату боргу в сумі 18,43 грн.

Враховуючи той факт, що МПП "Холод" в десятиденний строк

суму боргу не погасив, рішення було передано до ВДВС у Святошинському р-ні м.

Києва для стягнення в примусовому порядку.

В даному рішенні позивачем були зазначені назва боржника, його

ідентифікаційний код, адреса і номер розрахункового рахунку в установі банку

(докази в матеріалах справи).

Відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” та

Інструкції “Про проведення виконавчих дій”, затвердженої Наказом Міністерства

юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р., 24.01.2006 р. державним виконавцем

була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. В подальшому для

здійснення примусового виконання рішення позивача, відповідачем надсилались

запити до Головного міжрегіонального Управління статистики в м. Києві щодо

діяльності боржника, до ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва щодо наявності в

нього розрахункових рахунків в банківських установах України, до БТІ м. Києва

щодо наявності у боржника нерухомого майна в м. Києві та Київській області, до

ДАІ м. Києва щодо перебування у власності МПП “Холод” транспортних засобів.

28.06.2006 р. відповідачем була прийнята постанова № 714/9 про

повернення виконавчого документа стягувачеві. Підставою для повернення вимоги в

постанові зазначається ст. 40 Закону “Про виконавче провадження”, а саме те, що

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені

державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого

майна виявилися безрезультатними.

Розглянувши спір по суті господарський суд звертає увагу на

наступні обставини.

Згідно ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” (надалі

-Закону), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою,

на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону, виконанню підлягають, зокрема,

виконавчі документи -рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за

законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

В той же час, згідно ст. 106 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно

не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно

обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах,

визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені

страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі

обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених

частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю

із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені

та застосуванням фінансових санкцій.

Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами

дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного

фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення,

які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються

страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Відповідно до п. 10.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати

страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, 10.4. нарахування

пені проводиться органами Пенсійного фонду; п. 10.5. - рішення про нарахування

пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям

рішення про застосування фінансових санкцій, яке протягом трьох робочих днів із

дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені є виконавчим документом і

виконуються в тому самому порядку, що й стягнення недоїмка зі сплати страхових

внесків.

Відповідно до п. 10.8. Інструкції, у разі, якщо страхувальник чи

банк отримали рішення про нарахування пені і не сплатили зазначену в ньому суму

протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили

у цей строк відповідний орган Пенсійного фонду про його оскарження, це рішення

передається для виконання органу державної виконавчої служби та страхувальнику.

Рішення про застосування фінансових санкцій або рішення суду про

стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку,

встановленому законом.

Отже, рішення про застосування фінансових санкцій є виконавчим

документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Як слідує з матеріалів справи, постановою ДВС у Святошинському

районі міста Києва було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з МПП

"Холод" на користь управління Пенсійного фонду України у

Святошинському районі м. Києва недоїмки в розмірі 19,43 грн.

Однак, в подальшому постановою від 18.01.2005 р. № 18, на підставі

якої було відкрито виконавче провадження, було повернуто Управлінню у зв'язку з

тим, що майно божника на яке може бути звернено стягнення, і здійснені

державним виконавцем відповідно до цього Закону “Про виконавче провадження”

заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 п.п. 2 та 6 ст. 40 Закону України “Про

виконавче провадження”, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до

виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково,

повертається стягувачеві, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може

бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього

Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними а також у

випадку, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо

з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання

боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у

частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими

мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих

документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.

Також ч. 2 ст. 5 Закону встановлено, що державний виконавець

здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення,

зазначеного в документі на примусове виконання рішення (надалі -виконавчий

документ) у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Крім того, ч. 3 ст. 5 цього ж Закону встановлює перелік

правомочностей державного виконавця під час здійснення виконавчих дій. Серед

цього переліку останнім пунктом є право державного виконавця вчинювати інші

повноваження, передбачені цим та іншими законами. Тобто, положення вказаної

норми Закону не обмежує коло прав державного виконавця переліком, встановленим

ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”.

Так, зокрема, статтею 377 Цивільно-процесуального кодексу України

(надалі -ЦПК України) встановлено, що питання про звернення стягнення на

належні боржнику грошові кошти, що знаходяться на його рахунках в установах

банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів

(посадових осіб) вирішується судом за поданням державної виконавчої служби. Суд

негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення

сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, погодженим

з начальником відділу державної виконавчої служби.

Тобто, дана процесуальна норма встановлює право державного

виконавця на звернення до суду для вирішення питання про можливість звернення

на грошові кошти боржника в установах банків та процедуру такого звернення.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”

заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи,

пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів,

зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” звернення

стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та

примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на

кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти

на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних

організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що

знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних

організаціях, на них накладається арешт.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів

указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в

разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше

місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу,

який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку

виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення

іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах,

необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на

виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє

майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що

визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ст. 63 Закону України „Про виконавче провадження”

готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших

сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її

виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Копія акта

вручається представнику боржника - юридичної особи.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня

здається в установу банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття

боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на

проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній валюті у той же строк здається

державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу

іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в

розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на

проведення виконавчих дій.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника -

юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому

цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і

вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець

одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну

інформацію у 3-денний строк.

В даному випадку відповідачу був наданий номер розрахункового рахунку

боржника а саме: № 26001300033101, МФО 322700, ЄДРПОУ 16286211.

У разі якщо коштів на рахунках боржника - юридичної особи

недостатньо, для погашення заборгованості перед стягувачами в повному обсязі,

стягнення може бути звернуто на кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих

боржниками - юридичними особами через свої філії, представництва та інші

відокремлені підрозділи.

Не підлягають стягненню в порядку, передбаченому цим Законом,

кошти, які знаходяться на спеціальному рахунку експлуатуючої організації

(оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних

із забезпеченням ядерної безпеки”.

Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти

боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно

не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових

установах, державний виконавець направляє до відповідних правоохоронних органів

матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти

з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його

розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених

договором між банком і клієнтом.

Крім того, відповідно до пп. 1.5 п. 1 Інструкції “Про проведення

виконавчих дій”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від

15.12.1999р. заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на

грошові кошти боржника. Підпункт 5.1.1 пункту 5 цієї ж Інструкції встановлює,

що звернення на майно боржника, зокрема, на грошові кошти полягає в його

виявленні шляхом надіслання запитів до відповідних органів (одним з яких є

банк), описі, арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.

Відповідач у своїх поясненнях послався на Інструкцію про

безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка була затверджена

постановою Правління Національного банку України за № 22 від 21.01.2004р.,

вказавши при цьому, що він на підставі цієї інструкції, а також Закону України

“Про виконавче провадження” та ЦК України, не зобов'язаний звертатися до суду з

вимогою про арешт рахунків.

Однак, як було встановлено судом, в процесі примусового виконання

рішення Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста

Києва, державний виконавець з відповідним поданням, погодженим з начальником відділу

державної виконавчої служби про звернення стягнення на кошти боржника, що

знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах

до суду не звертався, що свідчить про те, що державним виконавцем не зверталось

стягнення на кошти боржника, яке знаходяться на рахунках цих осіб в установах

банків та інших фінансових установах.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що Державною виконавчою

службою у Святошинському районі м. Києва не було вжито всіх заходів примусового

виконання рішення Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі

м. Києва і, зокрема, заходів передбачених ст.ст. 50 і 63 Закону України “Про

виконавче провадження” та ст. 377 ЦПК України.

Таким чином, з урахуванням всіх встановлених в ході судового розгляду

обставин, приймаючи до уваги той факт, що саме на державну виконавчу службу

покладено обов'язок вживати всі можливі заходи для забезпечення виконання

виконавчих документів, а також враховуючи спрощений порядок звернення

державного виконавця до суду для вирішення питання про можливість звернення

стягнення на грошові кошти боржника в установах банків, господарський суд

приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та вважає їх такими,

що підлягають задоволенню.

Судові витрати компенсуються за рахунок державного бюджету.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163

Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову державної виконавчої служби в Святошинському

районі м. Києва від 30.11.2006 р. про повернення виконавчого документа

-рішення від 18.01.2005 р. № 18 Управління Пенсійного фонду України у

Святошинському районі м. Києва.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Святошинського

районного управління юстиції у м. Києві вчинити необхідні дії щодо звернення до

суду про стягнення боргу в сумі 18,43 грн. з рахунку МПП "Холод" на

виконання рішення № 18 від 18.01.2005р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку,

встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в

строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України

до

Київського апеляційного господарського суду.

Суддя:                                                                                                   

О.С. Копитова судового засідання