Ухвала

від 20.03.2020 по справі 522/2492/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2-ві/522/10/20

Справа № 522/2492/20

УХВАЛА

20 березня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Свяченкої Ю.Б. від 16.03.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченої Ю.Б. перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року повернуто заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, з підстав відсутності внесення пропозицій щодо зустрічного забезпечення відповідно до вимог статті 154 ЦПК України.

До суду від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючому судді Свяченій Ю.Б., яка мотивована тим, що суддею Свяченою Ю.Б. порушені процесуальні строки щодо постановлення ухвали про відкриття провадження, порушений порядок розгляду заяви про забезпечення позову та не відображено виклик позивача - ОСОБА_1 на 10 березня 2020 року на веб-сайті Судової влади .

Ухвалою суду від 19.03.2020 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Свяченої Ю.Б. з підстав передбачених п.п.3,5 ч.1 ст. 36 ЦПК України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про стягнення боргу - відмовлено. Заяву про відвід передано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю.Б..

У порядку авторозподілу заява про відвід головуючого судді надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. 19.03.2020 року.

Пунктами сьомим та восьмим статті 40 ЦПК визначено, що питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви, без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із заявою позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Свяченої Ю.Б., суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Також, підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст.37 ЦПК), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст.46 ЦПК).

За умовами ч.3 ч.4 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (ч.5 ст.36 ЦПК України).

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:

- суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне ;

- слід застосувати об`єктивний підхід , метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: Білуха проти України від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; Бочан проти України від 03 травня 2007 року, п.66; Агрокомплекс проти України від 06 жовтня 2011 року, п.136; Олександр Волков проти України від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).

Крім того, законодавець передбачив і запобігання зловживанням учасниками процесу права на заяву відводу. Пунктом четвертим статті 36 ЦПК встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можу бути підставою для відводу . Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду (п.5 ст.39 ЦПК).

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Щодо доводів заявника з приводу порушення головуючим суддею процесуального строку на постановлення ухвали про відкриття провадження суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 185 ЦПК України.

Частинами 6, 7 ст. 187 ЦПК України встановлено, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 187 ЦПК України, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

У провадження судді вказана позовна заява надійшла 14 лютого 2020 року.

На виконання п. 6 ст. 187 ЦПК України судом 14 лютого 2020 року було направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області для визначення місця реєстрації відповідача - ОСОБА_3 .

У зв`язку із ненадходженням відповіді у визначений ч. 7 ст. 187 ЦПК України строк, а саме протягом п`яти днів, про місце реєстрації відповідача, судом 20 лютого 2020 року повторно надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.

Відповідь із Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області отримана суддею 24 лютого 2020 року.

У це же день ухвалою суду провадження по справі було відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14 квітня 2020 року.

Отже, провадження у справі суддею відкрито з дотриманням всіх вимог передбачених ст. 187 ЦПК України, а доводи заявника не знайшли свого належного підтвердження.

Із приводу тверджень заявника щодо порушення порядку розгляду заяви про забезпечення позову суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позов у.

Частиною 3 ст. 153 ЦПК України встановлено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Із змісту ухвали головуючої судді Свяченої від 19.03.2020 року вбачається, що представником позивача ОСОБА_1 заява про забезпечення позову була подана одночасно з позовною заявою. Провадження по справі було відкрите ухвалою суду 24 лютого 2020 року. Позивача ОСОБА_1 було викликано до суду на 28 лютого 2020 року для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням у відповідності до вимог ч.3 ст. 153 ЦПК України. 28 лютого 2020 року позивач не з`явився. Судом було повторно здійснено виклик позивача ОСОБА_1 для з`ясування вищевикладених обставин у формі телефонограми на 10 березня 2020 року, про що позивач в заяві про відвід головуючому судді Свяченій Ю.Б. не заперечує.

10 березня 2020 року близько 15 годині до суду з`явилась представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та не дочекавшись повернення головуючого судді Свяченої Ю.Б. з нарадчої кімнати, покинула приміщення суду, про що також зазначено у самій заяві про відвід судді.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року (с. Свячена Ю.Б.) заяву представника позивача про застосування заходів забезпечення позову повернуто, з підстав відсутності внесення пропозицій щодо зустрічного забезпечення відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, яка передбачає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, окрім іншого пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У той же день, тобто 10 березня 2020 року, ухвала про повернення заяви представника позивача - Іванова О ОСОБА_6 про забезпечення позову була відправлена на електронну адресу представника позивача - Форманюк О. ОСОБА_7 . та була отримана останньою, про що також вказано в заяві про відвід судді.

Між тим, у відповідності до п.4 ст. 36 ЦПК України, прийняття суддею відповідних процесуальних документів та вчинення інших процесуальних дій під час розгляду цивільної справи, не є підставою для відводу судді та не можуть оціночно визначатись як сумніви у її об`єктивності та упередженості при розгляді цивільної справи, а можуть бути вирішенні у визначеному процесуальним законодавством порядку шляхом оскарження винесених судом процесуальних документів.

Проте, до теперішнього часу вищевказана ухвала суду від 10.03.2020 року заявником оскаржена не була.

Отже, заявлених із вищевказаних підстав відвід головуючій судді Свяченій Ю.Б. суд вважає також необґрунтованим.

З приводу інших доводів заявника суд враховує, що згідно з вимогами п. 8 ч. 1 Розділу ХIV Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення) встановлено, що на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (в розрізі кожного суду), автоматично, крім випадків, установлених законом, оприлюднюється по кожній судовій справі, що слухається у відкритому судовому засіданні, окрім іншого, інформація щодо місця, дати і часу наступного судового засідання.

Відображення виклику учасників процесу для з`ясування обставин передбачених нормами діючого законодавства на веб-порталі Судова влада Положенням не передбачено. Тому твердження позивача ОСОБА_1 про відсутність опублікування виклику про з`ясування обставин для вирішення питання про забезпечення позову на веб-порталі Судова влада суд вважає безпідставним.

Також, суд не приймає до уваги посилання заявника на обставини щодо притягнення головуючої судді до дисциплінарної відповідальності та перебування останньої на навчанні в школі суддів, оскільки дані обставини не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді та не ставлять під сумнів відсутність інтересів судді при розгляді даної справи.

Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 відводу головуючого судді за обставин, визначених ст.36 ЦПК України, оскільки заявником не надано жодних належних та допустимих доказів щодо упередженості, заінтересованості головуючого судді у розгляді цивільної справи.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, недоведені, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної цивільної справи, тому приходить до висновку про необґрунтованість заяви.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Свяченкої Ю.Б..

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.35-40 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Свяченкої Ю.Б. від 16.03.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про стягнення боргу .

Повернути матеріали цивільної справи головуючому для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили із моменту її підписання суддею.

Суддя Домусчі Л.В.