Рішення

від 17.03.2020 по справі 510/121/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/121/20

Провадження № 2/510/560/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія свідоцтва про народження позивача; копія витягу з Державнорго реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_4 ; довідка Долинської сільської ради Ренійського району від 10.12.2019р. про склад сім`ї ОСОБА_2 на день його смерті; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія довідки Долинської сільської ради від 23.12.2019р. із інформацією з погосподарської книги № 1 виконкому Долинської сільради щодо житлового будинку; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомості від 26.12.2019р.; копія державного акту серії ІV - ОД в„– 071687 від 19.06.2003р. на право приватної власності на землю - земельну ділянку площею 1,91 га, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оформленого на ім`я ОСОБА_2 ; копія державного акту серії ІV -ОД №071688 від 19.06.2003р. на право приватної власності на землю - земельну ділянку площею 2,18 га, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_5 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оформленого на ім`я ОСОБА_3 ; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 17.12.2019р.; копії кадастрових планів земельних ділянок; копії витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.12.2019р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_3 належало наступне майно:

на підставі державного акту серії ІV-ОД №071688 від 19.06.2003р. на право приватної власності на землю - земельна ділянка площею 2,18 га, розташована на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_5 ), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_2 належало наступне майно:

на підставі даних погосподарської книги №1 виконавчого комітету Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області - житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 ;

на підставі державного акту серії ІV-ОД №071687 від 19.06.2003р. на право приватної власності на землю - земельна ділянка площею 1,91 га, розташована на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 ), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 були чоловік та син.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 жодний із спадкоємців за прийняттям спадщини до нотаріуса із заявою не звертався. Не зважаючи на це, вдівець померлої - ОСОБА_2 прийняв спадщину на земельну ділянку в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р. (який діяв на той час), оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, поніс витрати на поховання, виконав поминальні обряди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. За життя він належним йому майном не розпорядився, заповіту не склав. Також за життя ОСОБА_2 не оформив своє право на спадщину після смерті дружини, свідоцтво про прийняття спадщини не отримав.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадкоємцем після його смерті є позивач у справі - син ОСОБА_1 .

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_2 позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Проте, навіть у випадку своєчасного звернення, оформити спадщину було б неможливо у зв`язку із тим, що в нього були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Все своє життя, у тому числі і в останні роки перед смертю батька, позивач мешкав разом із батьками, після смерті матері - доглядав за батьком, як син. Відповідач у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач.

У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані житловий будинок та земельні ділянки, про що 26.12.2019р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Що стосується житлового будинку, то і його неможливо оформити, як спадщину, оскільки свого часу ця нерухомість не була внесена батьком позивача до державного реєстру нерухомості.

Необхідні нотаріусу документи (оригінали - стосовно земельних ділянок) позивач надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцями. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачем не було оформлено, він не в змозі отримати дублікати державних актів про право власності на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті батьків позивача це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки та житловий будинок, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, батько позивача прийняв спадщину за законом після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , а позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_2 , і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ч. 1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавець помер у 2003р., спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963р.

Згідно із вимогами ст. 548 ЦК УРСР 1963р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_3 за прийняттям спадщини в установлений законом строк ніхто не звертався, однак, батько позивача - ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, після смерті дружини прийняв її фактично, в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом . Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. За ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Як передбачено ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини.

За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті дружини в порядку ч.1 ст. 549 ЦК УРСР.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (батька) позивач не звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Однак, він спільно мешкав разом із спадкодавцем (батьком) до його смерті. Як зазначив позивач, після смерті батьків у нього були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки та житловий будинок. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично (після смерті батька), оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих та технічних документів на земельні ділянки та нерухомість, мешкання у житловому будинку, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки він постійно проживав разом із спадкодавцем (батьком) на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки та житловий будинок з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963р., -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 03.02.2000р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 (рахується оформленим за даними погосподарської книги за ОСОБА_2 );

-земельну ділянку площею 1,9133 га із кадастровим номером 5124180500 :01:001:0024, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту серії ІV-ОД №071687 від 19.06.2003р. на право приватної власності на землю (оформленого на ім`я ОСОБА_2 );

-земельну ділянку площею 2,1755 га із кадастровим номером 5124180500 :01:001:0025, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_5 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту серії ІV-ОД №071688 від 19.06.2003р. на право приватної власності на землю (оформленого на ім`я ОСОБА_3 );

що належали ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник