Рішення

від 10.03.2020 по справі 397/971/19

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/971/19

н/п : 2/397/106/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2020 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко Л.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Олександрівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Мелєзгінов Ю.В. звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на позивача безпідставно отримані кошти у сумі 92414 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обгрунтування позову вказав, що 14.10.2013 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 92414 грн. у рахунок орендної плати за користування земельними ділянками кадастровий номер 35219100:03:000:0190 та № 35219100:03:000:0057 терміном на 49 років із урахуванням по 1886 грн. за кожен рік оренди земельними ділянками. Вищевказані земельні ділянки належали на праві приватної власності її чоловікові ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час написання розписки перебував у край важкому стані за станом здоров`я та не міг самостійно здійснювати будь - які фізичні дії. Після отримання відповідних коштів відповідач зобов`язувалась після смерті чоловіка передати земельні ділянки в оренду позивачу терміном на 49 років.

05.12.2018 відповідач надала доручення ОСОБА_6 на вчинення будь-яких дій стосовно земельної ділянки кадастровий номер 35219100:03:000:0057.

У грудні 2018 на адресу позивача надійшов лист від ОСОБА_6 з вимогою повернути вищевказані земельні ділянки.

Отже, свої зобов`язання відповідач не виконала та передала у користування земельні ділянки іншій особі, що підтверджується копіями договорів оренди.

У березні 2018 земельні ділянки вибули із користування позивача.

На їх звернення до відповідача з вимогою повернути отримані кошти остання повідомила, що їх не має у неї, оскільки були потрачені на особисті потреби.

Ухвалою від 26.06.2019 позовну заяву залишено без руху, надано представнику позивача строк для усунення недоліків (а.с. 8-9).

Ухвалою від 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження (а.с. 35-36).

Відповідачем подано відзив на позов в якому вона просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному об`ємі. Зазначила, що дійсно її чоловіку ОСОБА_5 на праві приватної власності належали зазначені позивачем земельні ділянки. За усною домовленістю, навесні 2003, її покійний чоловік передав у користування належні йому вказані земельні ділянки ОСОБА_4 із подальшим належним документальним оформленням договорів оренди. ОСОБА_4 зобов`язався підготувати договори оренди зазначених земельних ділянок, підписати їх разом з чоловіком та подати договори оренди на державну реєстрацію. Але, як до моменту смерті власника земельних ділянок, тобто до 11.01.2014, так і після цього, ОСОБА_4 користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів. Договори оренди на земельні ділянки так і не були укладені між власником землі та орендарем. У жовтні 2013 вона дійсно отримала фактичну орендну плату від ОСОБА_4 за користування земельними ділянками, які належали її чоловікові, але у розмірі 15000 грн., а не 92414 грн., як зазначає позивач. Окрім того, позивач надав їй документ в надрукованому вигляді, в якому вона лише заповнювала графи, які він їй диктував. Вона є людиною похилого віку, дуже хворою, зазначеними обставинами й скористався позивач. Окрім того, зі змісту розписки вбачається, що вона передала в оренду позивачеві земельні ділянки, але вона ніколи не передавала позивачеві земельні ділянки в оренду та і не могла це зробити, оскільки останні належали не їй. Розписка не містить її зобов`язання передати позивачеві в оренду на 49 років земельні ділянки після смерті її чоловіка, оскільки вона такого зобов`язання ніколи позивачеві не давала. Крім того, позивачем не надано жодного доказу про звернення до відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів в сумі 92414 грн., і, відповідно, відмови відповідача виконати зазначене. Таким чином, обставини, що заважали позивачу укласти договори земельних ділянок, якими він користувався з усного дозволу власника, але не в законний спосіб, відсутні. Позивач протягом тривалого часу з 2003 по 2018 не вчинив жодної дії, спрямованої на юридичне оформлення відносин між сторонами. Набуття або збереження особою майна здійснено за рахунок іншої особи означає, що майно потерпілого зменшується внаслідок вибуття з його складу деякої частини або неотримання доходів, на які ця особа могла правомірно розраховувати. У даному випадку умова набуття або збереження особою майна здійснено за рахунок іншої особи відсутня, оскільки позивач фактично не зменшував своє майно, маючи в користуванні і отримуючи постійний прибуток від майна відповідача, яке використовував.

Таким чином, вважає, що у даному випадку відсутня ознака безпідставності заволодіння відповідачем майном позивача, так як земельні ділянки кадастровий номер 3521910100:03:000:0057 та кадастровий номер 3521910100:03:000:0190 фактично надані позивачу в оренду і він здійснював користування останніми.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності за позовними вимогами, так як позивач просить стягнути грошові кошти в сумі 92414,00 грн., які вона начебто отримала від нього (якщо рахувати з дня написання розписки) - 14.10.2013, тобто з порушенням строку позовної давності, у зв`язку з цим позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с. 82-84).

Ухвалою від 01.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 121-122).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Вказав, що відповідач отримала від позивача 92414 грн. у рахунок майбутньої орендної плати, що підтверджується поданою розпискою. Дані земельні ділянки повинні були передаватися позивачу для користування, але, відповідно, відповідач змінив свою думку та передав вказані земельні ділянки іншим особам, не дотримавшись умов розписки від 14.10.2013. Тому, вважає, що дані кошти повинні бути повернуті позивачу як безпідставно отримані. Кошти відповідач отримала за передачу земельних ділянок позивачу в оренду з подальшим їх продажем. Оскільки, на той час діяв мораторій щодо продажу земельних ділянок, тому визначено, що користування у майбутньому буде встановлено на 49 років з подальшою передачею, у разі зняття мораторію, цих земельних ділянок позивачу. Згодом, на виконання цієї розписки, чоловіком відповідача складений заповіт. Орендні відносини між сторонами фактично існували, правочин в усній формі виконувався, одноразово відповідач отримала орендну плату в сумі згідно позову за користування вказаними земельними ділянками. На момент складання розписки, договори оренди між сторонами не існували.

Відповідач у судовому засіданні пояснила, що позивач не давав їй кошти у розмірі 92414 грн., а надав їй лише 15000 грн. і більше до 2019 коштів їй не давав. Через шість місяців після смерті її чоловіка, у червні 2019, позивач зателефонував їй та просив приїхати та переоформити землю на себе. Наступного дня, вона приїхала до позивача, він зустрів її на залізничному вокзалі та вони поїхали до нотаріуса. Дорогою проїздили державного нотаріуса, вона пропонувала позивачу поїхати до нього, але той не погодився та відвіз її до іншого, який знаходився у якомусь підвальному приміщенні. Нотаріус щось спочатку писав, потім вийшов з приміщення та повернувся з якимись документами. Вона запитала позивача чому він відмовився від землі, а він повідомив, що йому своєї землі достатньо, а вона щоб оформляла свою, на що повідомила, що у неї відсутні кошти. 18.12.2018 представники позивача не приїздили до неї з питанням врегулювання спору, ніяких договорів не укладали. Приїздили до неї також навесні 2019. Їй позивач надавав листок на якому нічого не було, позивач заставив її написати - ОСОБА_2 , номер паспорта, ким виданий, 92000 та поставити підпис. Коли приїздили навесні 2019 його хлопці, показували розписку про отримання коштів, на що вона казала що не брала кошти. Її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а син - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнає, що отримала у 2013 від позивача в сумі 15000 грн. за оренду землі, яка була надана фактично у користування без оформлення документів. Позивач на той час не пропонував укласти договори оренди. Про те, що її чоловік складав заповіт про передачу земельної ділянки позивачу їй не відомо. Із позивачем у нотаріуса ніяких документів не підписувала.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Вказала, що подана позивачем розписка не містить зобов`язання відповідача передати позивачу в оренду на 49 років земельні ділянки після смерті чоловіка. Крім того, розписка складена за життя чоловіка відповідача, а тому не зрозуміло чому розписка писалася особою, яка не має відношення до зазначених земельних ділянок.

Заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розписки про отримання орендної плати від 14.10.2013, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 кошти в рахунок сплати орендної плати за 49 років наперед в сумі 92414 грн. по 1886 грн. за кожний рік оренди земельної ділянки, за передану нею в оренду земельну ділянку кадастровий номер 3521910100:03:000:0190 та номер 3521910100:03:000:0057 загальною площею 3,27 га ріллі, що знаходиться на території Долинської міської ради Кіровоградської області. Претензій щодо орендної плати за використання вказаної земельної ділянки до ОСОБА_4 не має. Сплачена їй орендна плата індексації не підлягає, так як отримана наперед (а.с. 23).

На момент складання розписки (14.10.2013), відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 № 499483 від 19.04.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1610, земельна ділянка кадастровий номер 3521910100:03:000:0057 (ділянка № НОМЕР_1 ), площею 1,64 га, розташована на території Долинської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на праві приватної власності належала ОСОБА_5 (а.с. 87).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 № 499285 від 30.08.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1870, земельна ділянка кадастровий номер 3521910100:03:000:0190 (ділянка № НОМЕР_2 ), площею 1,63 га, розташована на території Долинської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на праві приватної власності належала ОСОБА_5 (а.с. 88).

Згідно свідоцтва про смерть сері НОМЕР_3 , виданого 14.01.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції у Кіровоградській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с. 86).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 838, ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 є спадкоємцем земельної ділянки № НОМЕР_2 загальна площа якої становить 1,6283 га в межах згідно з планом, що розташована на території Долинської міської ради Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 12.04.2002 № 234-р, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія: Р2 № 499285, виданого 30.08.2002 Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1870, кадастровий № 3521910100:02:000:2190 (а.с. 89).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.01.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 43, ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 є спадкоємцем земельної ділянки № НОМЕР_1 загальна площа якої 1,6404 га в межах згідно з планом, що розташована на території Долинської міської ради Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 12.04.2002 № 234-р, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія: Р2 № 499483, виданого 19.04.2002 Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1610, кадастровий № 3521910100:02:000:0057 (а.с. 90).

Видача вказаних свідоцтв та відомості щодо власника вказаних земельних ділянок підтверджується також Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 25941448 від 22.08.2014 і № 32586347 від 23.01.2015 та Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3506159982018 та № НВ-3506160062018 від 24.10.2018 (а.с. 91-98).

Довіреністю від 05.12.2018, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_6 бути її представником при вирішенні будь-яких питань, що її стосуватимуться у тому числі розірвання договорів оренди та емфітевзису відносно земельної ділянки площею 1,6404 га що розташована на території Долинської міської ради переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3521910100:02:000:0057 (а.с. 24).

05.12.2018 ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_4 з заявою в інтересах ОСОБА_2 , в якій вказав, що остання є власником земельної ділянки сільгоспризначення (рілля) площею 1,6404 га що розташована на території Долинської міської ради та передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3521910100:02:000:0057, якою тривалий час він користується без відповідного належного оформлення права на користування, внаслідок чого порушуються права власності на володіння та розпорядження майном ОСОБА_2 . А тому, просив не порушувати прав та інтересів ОСОБА_2 на безперешкодне володіння та розпорядження своїм майном; добровільно повернути ОСОБА_2 через нього належну їй земельну ділянку та не вчиняти будь-яких можливих незаконних дій направлених на перешкоджання чи унеможливлення володіння її власністю. У разі ігнорування заяви та продовження порушення прав власності змушений буде звертатись за захистом прав та інтересів у правоохоронні та судові інстанції, захищати порушені права усіма можливими законними засобами, а з початку 2019 користуватися та розпоряджатися вказаною земельною ділянкою відповідно до чинного законодавства та наданих йому довіреністю повноважень (а.с. 25-26).

Згідно договору оренди землі від 05.04.2019 ОСОБА_2 надала, а ОСОБА_6 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3521910100:02:000:0057, яка розташована за межами населених пунктів на території Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, площею 1,6404 га, строком на 10 років, починаючи з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до діючого законодавства (а.с. 27-28).

Згідно договору оренди землі від 04.04.2019 ОСОБА_2 надала, а ОСОБА_6 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3521910100:02:000:2190, яка розташована за межами населених пунктів на території Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, площею 1,6283 га, строком на 10 років, починаючи з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до діючого законодавства (а.с. 29-30).

Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 162883842 від 09.04.2019 та № 163092858 від 11.04.2019 підтверджується право оренди земельних ділянок на підставі вищевказаних договорів оренди землі від 04.04.2019 та 05.04.2019 (а.с. 99-100).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 1 Закону України Про оренду землі , ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст. 14 Закону України Про оренду землі визначені вимоги щодо форми договору оренди землі, а саме договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.11.2018 у справі № 388/688/16-ц, провадження № 61-15358св18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12.09.2018 у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12.12.2018 у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18), від 20.06.2018 у справі № 752/13032/16-ц, від 17.04.2019 у справі № 759/1206/17.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц, провадження № 14-445цс18).

Як встановлено судом, на момент складання розписки (14.10.2013) між позивачем та відповідачем, земельні ділянки останній не належали. За користування земельними ділянками відповідач отримала від позивача в якості орендної плати грошові кошти у розмірі 92414 грн.

Відповідач під час розгляду справи, на запитання головуючого, надала ствердну відповідь, що підпис у розписці належить їй. У подальшому між сторонами зазначені вище вимоги щодо форми договору оренди та його державної реєстрації сторони не дотримали, договір оренди між сторонами укладений не був.

Судом надавався сторонам час для вирішення питання мирним шляхом, однак спір між сторонами у добровільному порядку не врегульований.

Таким чином, отримавши від позивача кошти згідно розписки, відповідач діяла недобросовісно, оскільки не мала права здійснювати будь-які дії щодо земельних ділянок, які на той час не перебували у її власності.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не доведено правових підстав отримання від позивача грошових коштів у сумі 92414 грн., суд вважає, що дані кошти є майном, яке відповідач набула без достатньої правової підстави.

Суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм інституту набуття майна без достатньої правової підстави та повернення позивачу набутих відповідачем без достатніх правових підстав грошових коштів у розмірі 92414 грн.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що вона на момент складання розписки (14.10.2013) не розуміла значення своїх дій, оскільки її чоловік, тобто власник земельних ділянок тяжко хворів, а також і вона погано себе почувала, хворів її син.

Згідно довідки Олександрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП Олександрівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Олександрівської районної ради Кіровоградської області від 15.10.2019, ОСОБА_7 перебуває на Д обліку у терапевта з діагнозом ІХС, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, цукровий діабет ІІ середньої тяжкості, хронічний панкреатит (а.с. 101).

Згідно довідки поліклінічного відділення КНП Олександрівської центральної районної лікарні від 17.10.2019, ОСОБА_2 з 2015 перебуває на обліку у психіатра Олександрівської ЦРЛ з діагонозом: депресивний розлад органічного генезу (а.с. 102).

Згідно інформації КНП Олександрівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Олександрівської районної ради Кіровоградської області від 22.10.2019 № 451, ОСОБА_2 зверталася до закладу 21.09.2012 з діагнозом: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., СНІІАст., хр. пенкреатит, поліостеоартроз суглобів нижніх кінцівок, порушення функції суглобів ІІст, призначено амбулаторне лікування; 13.11.2013 - до лікаря ЗПСЛ, діагноз: ІХС, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ, хр. панкреатит, призначено лікування в стаціонарі вдома по 22.11.2013. Також неодноразово зверталася до лікаря в подальшому в період 2013-2019 (а.с. 106-107).

Разом з тим, ці обставини не можуть свідчити про те, що відповідач на момент підписання розписки та отримання грошових коштів не усвідомлювала значення своїх дій та не могла адекватно керувати ними. Належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем суду не надано. Вимога про визнання розписки від 14.10.2013 недійсною у зв`язку з викладеним вище сторона відповідача не заявляла, а також не заперечувала щодо належності підпису у розписці саме їй.

Окрім того, відповідач заявляла під час розгляду справи, що отримала від позивача лише 15000 грн. і не заперечувала отримання саме цієї суми, проте належних доказів на підтвердження своїх тверджень суду не надала, а тому суд не приймає їх до уваги.

Крім того, суд вважає, що заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог по стягненню грошових коштів не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями із визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правова позиція Верховного Суду України викладена у справі № 6-2469цс16).

Судом встановлено, що позивач довідався про порушення свого права після отримання від представника відповідача заяви від 05.12.2018 про повернення земельних ділянок.

Тому саме з цієї дати слід обраховувати початок перебігу позовної давності.

Позивач не вважав, що його право порушено до моменту пред`явлення представником відповідача вимоги про повернення земельних ділянок.

Таким чином, зважаючи що позивачем отримана вимога про повернення земельних ділянок у грудні 2018, суд вважає, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права за розпискою від 14.10.2013 в межах строку позовної давності (позов подано 26.06.2019).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 925 грн. (а.с. 1).

Крім того, у судовому засіданні представником позивача подано клопотання в якому просив вирішити питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 безпідставно отримані грошові кошти у сумі 92414 (дев`яносто дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 925 грн. 00 коп. сплаченого ним судового збору.

Призначити до розгляду клопотання представника позивача ОСОБА_1 про вирішення питання щодо судових витрат позивача ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу адвоката на 23 березня 2020 о 15 год. 00 хв. в залі судових засідань в приміщенні Олександрівського районного суду Кіровоградської області.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 03.10.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Олександрівський районний суд Кіровоградської області).

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2020.

Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_4 .

Представник позивача: ОСОБА_8 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР № 000061 від 01.07.2016, договір-доручення про надання прпавової допомоги від 01.04.2019, ордер серія КР № 026014 від 18.06.2017.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп - НОМЕР_5 .

Представник відповідача: Надьон Олена Станіславівна, місце знаходження: 27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 63, доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 736 від 09.10.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР № 000085 від 26.01.2017, довіреність від 17.10.2019 № 179.

Суддя: /підпис/ Д.В. Мирошниченко

Згідно з оригіналом.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення станом на

Оригінал судового рішення знаходиться у матеріалах справи №397/971/19.

Помічник голови суду

Копію засвідчено