Постанова

від 17.03.2020 по справі 820/5934/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року

Київ

справа №820/5934/15

адміністративне провадження №К/9901/26215/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 (суддя Лук`яненко М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2015 (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Бартош Н.С. , Донець Л.О.) у справі №820/5934/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" до Вовчанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" звернулось до адміністративного суду з позовом Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області звернулось до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2015, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2015 у справі №820/5934/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/5934/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено попередній розгляд справи на 17.03.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на результати проведеної перевірки, якою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що належним чином зафіксовані в акті перевірки, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Відповідач вказує, що в ході перевірки документи щодо підтвердження відвантаження товару на адресу покупців частково не надані, а товарно-транспортні накладні, що надані до перевірки, складені з порушенням вимог чинного законодавства, без зазначення обов`язкових реквізитів, що унеможливлює підтвердити факт транспортування товару. Врахуючи викладене, податковим орган дійшов висновку, що позивач не здійснював відвантаження товару на адресу контрагентів; не підтверджено факту здійснення подальшої реалізації покупцями придбаного товару; у покупців не значиться в залишках товар, придбаний у позивача. Відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що висновки, викладені в них не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу припущення. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СП Білий Колодязь (код ЄДРПОУ 31235456) з питань підтвердження взаємовідносин з ПП Універсал Будтрест (код 38922404), ПП Сіті-М-Торг (код 3885389), ПП БК Атріум - Сервіс (код 38871786), ПП Евроальянсбуд (код 38781754), ВКФ Авента (код 38925651), ТОВ Франківські сучасні технології (код 38518156) за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2015 №80/22-31235456, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік всього у сумі 3'469'734грн.

Перевіркою на підставі первинних документів та даних бухгалтерського обліку встановлено, що ТОВ СП Білий Колодязь на підставі видаткових та податкових накладних відвантажено в адресу: ПП Універсал Будтрест , ПП Сіті-М Торг , ПП БК Атриум-Сервіс , ПП Євроальянсбуд , ПП ВКФ Авента , TOB Франківські сучасні технології цукор - пісок на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 19'276'299грн. (2014 рік). У ході перевірки документи щодо підтвердження транспортування відвантаженого цукру-піску в адресу зазначених покупців частково не надані, а товарно-транспортні накладні, що надані до перевірки, складені з порушенням вимог чинного законодавства, без зазначення обов`язкових реквізитів, що унеможливлює підтвердити факт транспортування відвантаженого товару. Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ СП Білий Колодязь не здійснювало відвантаження цукру-піску в адресу: ПП Універсал Будтрест , ПП Сіті-М Торг , ПП БК Атриум-Сервіс , ПП Євроальянсбуд , ПП ВКФ Авента , ТОВ Франківські сучасні технології , про що свідчить й те, що згідно з даними вказаними в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, зазначені покупці в подальшому не здійснювали реалізацію, придбаного у ТОВ СП Білий Колодязь цукру-піску. Одночасно згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ СП Білий Колодязь товар (цукор-пісок), який нібито реалізовано в адресу: ПП Універсал Будтрест , ПП Сіті-М Торг , ПП БК Атриум-Сервіс , ПП Євроальянсбуд , ПП ВКФ Авента , ТОВ Франківські сучасні технології не лічиться в залишках товару ТОВ СП Білий Колодязь у відповідних періодах. Таким чином, ТОВ СП Білий Колодязь цукор-пісок продано в адресу невстановлених покупців безоплатно.

Враховуючи вказані обставини, відповідач дійшов висновку, що грошові кошти, отримані ТОВ СП Білий Колодязь на розрахунковий рахунок від зазначених покупців, у загальній сумі 19'276'299грн. вважаються безповоротною фінансовою допомогою, та, відповідно, до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, повинні включатися до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 3'469'734грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав на них свої заперечення до податкового органу.

Листом від 10.04.2015 №1152/10/20-08-22-54 відповідач повідомив позивача, що його заперечення залишено без розгляду у зв`язку із порушенням законодавчо встановленого 5 денного строку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0000242200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 5'204'601грн., у тому числі: за основним платежем - 3'469734грн., штрафні (фінансові) санкції - 1'734867грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами. Суди дійшли висновку, що отриманий позивачем дохід в період з березня 2014 року по травень 2014 року, липня 2014 року по вересень 2014 року не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки, за своєю природою не є сумою коштів, переданою платнику податків згідно з договорами дарування, сумою безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості, сумою заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, основною сумою кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, сумою процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Отриманий позивачем дохід є доходом від здійснення останнім своєї безпосередньої господарської діяльності, підтверджений належним чином оформленими документами первинного обліку.

Верховний Суд, переглянувши постанови суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів (пункт 135.3 статті 135 ПК України).

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає: дохід від реалізації товарів.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.1 статті 135 ПК України визначено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як з`ясовано судами, згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області від 28.02.2014 №06/3-11/1029, позивач у періоді, що підлягав перевірці, здійснював такі види діяльності, зокрема, 10.81 Виробництво цукру, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У вказаному періоді позивач перебував у господарських відносинах з ПП Універсал Будтрест , ПП Сіті-М Торг , ПП БК Атриум-Сервіс , ПП Євроальянсбуд , ПП ВКФ Авента , ТОВ Франківські сучасні технології .

Судами встановлено, що між позивачем (продавець) та ПП Універсал Будтрест (покупець) укладено договір купівлі - продажу №01/09/14 від 01.09.2014 №01/09/14, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийнять і сплатити товар: цукор пісок врожаю 2014 року відповідно до видаткових накладних, а також наданих рахунків-фактури. Згідно умов договору відвантаження та вивіз товару здійснюється за рахунок покупця. Судами вказано, що на підтвердження виконання умов вказаного договору до матеріалів справи долучено: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок на оплату, довіреність на отримання ТМЦ, виписки з банку.

Також, між позивачем (продавець) та ПП Сіті-М-Торг (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 10.04.2014, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та сплатити за товар: цукор-пісок в мішках відповідно до видаткових накладних. На підтвердження виконання умов договору від 10.04.2014 позивачем надано: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок - фактури, довіреність, виписку з банку.

Встановлено, що між позивачем (продавець) та ПП БК Атріум - Сервіс (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 03.09.2014 №7, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та сплатити за товар: цукор-пісок врожаю 2014 року відповідно до видаткових накладних, а також наданих рахунків-фактури. Відповідно до умов договору відвантаження та вивіз товару здійснюється за рахунок покупця. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок - фактури, рахунок на оплату, довіреність на отримання ТМЦ, виписками з банку.

Крім того, між позивачем (продавець) та ПП Евроальянсбуд (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 10.07.2014 №10/07/14, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та сплати за товар: цукор-пісок врожаю 2014 року відповідно до видаткових накладних, а також наданих рахунків-фактури. Відповідно до умов договору відвантаження та вивіз товару здійснюється за рахунок покупця. На підтвердження виконання умов договору від 10.07.2014 позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок - фактури, рахунок на оплату, довіреність на отримання ТМЦ, виписками з банку.

Позивачем (продавець) з ВКФ Авента (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 09.09.2014 №12, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та сплатити за товар: цукор-пісок в мішках відповідно до видаткових накладних. Відповідно до умов договору відвантаження та вивіз товару здійснюється за рахунок покупця. На підтвердження виконання умов договору від 09.09.2014 позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок-фактури, рахунок на оплату, довіреність на отримання ТМЦ, виписками з банку.

А також, між позивачем (продавець) та ТОВ Спецконсалт (станом на звітну дату обліковується як ТОВ Франківські сучасні технології ) (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 29.08.2014 №29/08/14, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та сплатити за товар: цукор-пісок врожаю 2014 року відповідно до видаткових накладних, а також наданих рахунків-фактури Відповідно до умов договору відвантаження та вивіз товару здійснюється за рахунок покупця. У підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок на оплату, довіреність на отримання ТМЦ, виписками з банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Дослідивши матеріали справи, суди вважали, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 ПК України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб`єктами права.

Відтак, суди дійшли висновку, що позивачем доведено продаж цукру - піску своїм контрагентам. У свою чергу, контролюючим органом не наведено обґрунтованих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, апеляційний суд правомірно підтримав висновок суду першої інстанції про необґрунтованість посилання в акті перевірки, як на одну з підстав порушення позивачем приписів підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, відсутність повного пакету товарно-транспортних накладних та наявність у поданих до перевірки товарно-транспортних накладних вад в їх оформленні.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно укладених позивачем зі своїми контрагентами договорів купівлі-продажу, відвантаження та вивіз цукру-піску здійснювався покупцями, тобто на замовлення: ПП Універсал Будтрест , ПП Сіті-М-Торг , ПП БК Атріум-Сервіс , ПП Евроальянсбуд , ВКФ Авента , ТОВ Франківські сучасні технології .

Як відзначили суди, контролюючим органом не спростовується та обставина, що в наслідок відвантаження цукру-піску на адресу зазначених контрагентів матеріальні активі підприємства змінились, заборгованість по розрахунках за господарськими договорами відсутня.

Також, обґрунтованою є позиція судів щодо безпідставності посилання податкового органу в акті перевірки на порушення позивачем положень Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , оскільки з приписів даного Закону вбачається, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. При цьому, сторонами не оспорюється, що у перевіряємому періоді ТОВ СП Білий Колодязь не надавало своїм контрагентам транспортно-експедиційні послуги.

Касаційний суд зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника. Слід відзначити, що платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суди дійшли правомірного висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду