Окрема думка

від 20.03.2020 по справі 280/2993/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

20 березня 2020 року

м. Київ

справа №280/2993/19

касаційне провадження №К/9901/26872/19

Судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шипуліної Т.М.

у справі № 280/2993/19 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ ТЕКНОЛОДЖИ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків .

Колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановлено ухвалу від 20.03.2020, згідно з якою справу № 280/2993/19 передано на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Мною, Шипуліною Т .М . , у зв`язку із незгодою із зазначеним результатом висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому.

Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

У справі, яка розглядалась, Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області в порядку статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України звернулось до суду з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків

Запорізький окружний адміністративний суд, залишаючи ухвалою від 24.06.2019 зазначену позовну заяву без руху, застосував правила статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають процедуру провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, безпідставно поширив, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, спеціальні вимоги до заяв органів доходів і зборів, обумовлені статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, на загальне позовне провадження та, в подальшому, ухвалою від 24.06.2019 повернув позовну заяву (заяву) контролюючого органу.

Натомість у постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № П/811/1766/17; від 15.05.2018 у справі № 820/2312/17; від 22.05.2018 № 820/2040/17; від 19.06.2018 у справ № 820/818/17; від 13.08.2018 № 820/816/17; від 27.08.2019 № 520/9866/18 відповідні спори розглянуто по суті та викладено правовий висновок, відповідно до якого відсутні підстави для задоволення позову про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, якщо на час звернення контролюючого органу до суду сплинув строк - 96 годин.

Тобто, правовідносини в цих справах не є подібними, адже вирішення спору по суті у розглядуваній справі не відбулось, а відтак предметом касаційного перегляду може бути лише наявність або відсутність недоліків поданої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області позовної заяви, а не порядок її подання.

Частиною п`ятою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.

На мою думку, за наведених обставин підстави для передачі справи № 280/2993/19 на розгляд палати відсутні.

Т.М. Шипуліна

Суддя Верховного Суду