Постанова
від 12.03.2020 по справі 524/270/19
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/270/19 Номер провадження 22-ц/814/468/20Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.,

З участю секретаря судового засідання: Зеленської О.І.,

Апелянта Байдуж А.Я., його представника ОСОБА_1 ,

Представника позивача Нетеса ОСОБА_2 . ОСОБА_3 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_4 про відшкодування збитків

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2019 року, ухвалене у період часу з 17:13:42 год. до 17:23:22 год. 26 листопада 2019 року під головуванням судді Предоляк О.С. ,-

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2019 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , у якому просила суд стягнути з останнього 18137 гривень 57 копійок в рахунок відшкодування збитків.

Зазначали, що у період з 25 липня 2007 року по 10 жовтня 2016 року відповідач використовував земельну ділянку, визначену для обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення комплексу будівель, що призвело до недоотримання Кременчуцькою міською радою доходу від орендної плати за землю, який би остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Невиконання вказаного обов`язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 листопада 2019 року позов Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_4 про відшкодування збитків - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області грошові кошти за фактичне користування земельною ділянкою у розмір 18137 гривень 57 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 гривні.

З даним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_4 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Кременчуцької міської ради за недоведеністю позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Вказує на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки Кременчуцька міська рада звернулася з позовом про відшкодування збитків на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України, а суд самостійно змінив предмет позову ухваливши рішення про стягнення коштів на підставі 1212 Цивільного кодексу України.

Також апелянт зазначає, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки на якій вони розміщені. Матеріали справи не містять жодних доказів належного оформлення права користування відповідачем земельною ділянкою, внаслідок чого відсутні правові підстави для відшкодування збитків власнику.

Земельна ділянка для обслуговування об`єктів нерухомості, що перебували у власності ОСОБА_4 у спірний період не відводилася, межі земельної ділянки на місцевості не встановлювалися, кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, а сформована документація за орендарем ОСОБА_5 ніякого відношення до ОСОБА_6 не має. Наданий позивачем у підтвердження займаної відповідачем площі земельної ділянки, акт обстеження земельної ділянки вважає неналежними доказами.

Вказує на те, що положення ст. 1212 ЦК України не врегульовують деліктні правовідносини і передбачають обов`язок особи повернути потерпілому безпідставно набуте майно, а не відшкодовувати заподіяну майнову шкоду (збитки).

Окрім цього, для розрахунку збитків позивача, заподіяних відповідачем, комісією для розрахунку використана технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка належала попередньому власнику ОСОБА_5 і не стосується ОСОБА_4 , що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Вважає, що суд не взяв до уваги відсутність у нього заборгованості по сплаті земельного податку за 2016, 2017, 2018 роки, а плата за землю сплавляється або у формі земельного податку, або у формі орендної плати. Подвійне оподаткування суперечить положенням податкового законодавства. Податок за землю в сумі 36275,70 гривень сплачений юридичною особою за договором, кошти зараховані до місцевого бюджету, а тому спір на думку апелянта відсутній.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так місцевим судом вірно встановлені фактичні обставини справи, що:

19.12.2005 року між Кременчуцькою міською радою та ПП Агрошляхбуд був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:05:001:0055, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 20873 кв.м.. На вказаній земельній ділянці знаходиться ряд об`єктів нерухомості. ( а.с.10-14)

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 січня 2007 року № ВЕМ 822285 ПП Агрошляхбуд в особі директора ОСОБА_4 . відчужив ФОП ОСОБА_5 будівлю ангару літ К площею 152,3 кв.м., будівлю ангару літ. Л площею 151,3 кв.м., будівлю моторного цеху літ. П площею 40,2 кв.м., будівлю гаражу літ. Н площею 313,3 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_7 18.06.2008 року уклала із Кременчуцькою міською радою договір оренди землі, площею 7327 кв. м. , на якій розташовані придбані будівлі, та вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 53104361000605:001:0326.

( Земельна ділянка була сформована в межах земельної ділянки із кадастровим номером 5310436100:05:001:0055)

( а.с.15-20)

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 14 травня 2007 року позов ОСОБА_4 до приватного підприємства Агрошляхбуд про визнання права власності на майно задоволено. Зокрема визнано за ОСОБА_4 право власності на будівлю гуртожитку, будівлю газової котельні, будівлю цеху напилення, адміністративну будівлю, будівлю заправки ПММ, будівлю побутового корпусу, будівлю майстерні, будівлю складу, будівлю котельні , що розташовані по АДРЕСА_1 .

25 липня 2007 року КП Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2007 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

( а. с 32-.42,)

Згідно договору дарування нежитлових будівель та споруд від 29 вересня 2016 року , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Григоренко Г.І. реєстровий № 724, ОСОБА_4 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_8 безоплатно прийняла у власність належні дарувальнику нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і в цілому складається з: адміністративної будівлі літ. А,А1 площею 396,2 кв.м; будівлі гуртожитку літ. Б.Б1 , площею 194,4 кв.м.; будівлі котельні літ. Г площею 103,3 кв.м.; будівлі газової котельні літ. Е площею 14,8 кв.м.; будівлі побутового корпусу літ. Ж площею 129,2 кв.м.; будівлі майстерні літ. М.М1,М2 площею 246,5 кв.м., що зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 3078221 згідно Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації , 25.07.2007 за № 15365866 розташовані на землях комунальної власності, кадастрові номери 5310436100:05:001:0326 та 5310436100:05:001:0055, згідно довідки Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області, від 26.08.2016 № 29-1605-99.5-1132/2-16.

( а. с. 21-24,43-44)

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд, які знаходяться на одній земельні ділянці від 11 жовтня 2016 року № НВА 153393 ОСОБА_4 продав ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 нежитлові будівлі та споруду в рівних частках кожному, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , і в цілому складаються з будівлі цеху напилення літ. В,вп,в площею 217 кв.м., будівлі заправки ПММ літ. Д площею 8.4 кв.м., будівлі складу літ. З площею 340 кв.м., що зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером № 3078221 згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме житло, виданого КП Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації 25.07.2007 року № 15365866 розташовані на землях комунальної власності, кадастрові номери 5310436100:05:001:0326 та 5310436100:05:001:0055, згідно довідки Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області, від 26.08.2016 № 29-1605-99.5-1132/2-16.

( а. с. 28-31,)

Протягом 2008 - 2016 років плату за земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:05:001:0326 площею 7327 кв.м. у вигляді орендної плати проводила ФОП ОСОБА_5 , а за земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:05:001:0055 площею 20873 кв.м. у вигляді плати за землю здійснювало Приватне підприємство Міжгосподарська пересувна механізована шляхобудівельна колона № 11 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у період з 25 липня 2007 року по 10 жовтня 2016 року був власником об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та знаходились на земельній ділянці з кадастровими номерами 5310436100:05:001:0326 та 5310436100:05:001:0055.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 як власник нежитлових приміщень, у зв`язку з користуванням спірною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, за відсутності правової підстави зберіг у себе кошти за фактичне користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомості .

Отримана позивачем плата за земельну ділянку від ФОП ОСОБА_5 та Приватного підприємства Міжгосподарська пересувна механізована шляхобудівельна колона № 11 не можуть братися до уваги.

Оскільки розподіл сформованої земельної ділянки під об`єктами нерухомості, що належали відповідачу ним не проводився, при обрахунку розміру завданих збитків Кременчуцькою міською радою Полтавської області була взята площа згідно з кадастрових планів земельної ділянки відповідно до площі земельної ділянки, що знаходиться безпосередньо під нерухомим майном, яке належало відповідачу, а саме: у період з 01 грудня 2015 року по 29 вересня 2016 року 1646 кв. м., а з 30 вересня 2016 по 10 жовтня 2016 року - 505 кв. м.

Апеляційний суд вважає, шо місцевим судом вірно встановлені фактичні обставини справи та застосовано норми матеріального права, однак висновки місцевого суду про задоволення позовних вимог не відповідають встановленим обставинам справи.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

З цих підстав, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Оскільки предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Застосовуючи норми матеріального права місцевий суд вірно врахував правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14 січня 2019 у справі №912/1188/17.

У відповідності з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи суму неотриманого розміру орендної плати, позивач в позовній заяві зазначив, що при обрахунку розміру завданих збитків Кременчуцькою міською радою Полтавської області була взята площа згідно з кадастрових планів земельної ділянки відповідно до площі земельної ділянки, що знаходиться безпосередньо під нерухомим майном, яке належало відповідачу, а саме: у період з 01 грудня 2015 року по 29 вересня 2016 року 1646 кв. м., а з 30 вересня 2016 по 10 жовтня 2016 року - 505 кв. м.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази не містять даних про розмір земельних ділянок, які знаходяться під об`єктами нерухомості.

В матеріалах справи наявний кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:05:001:0055. (а.с.13) та кадастровим номером 5310436100:05:001:0326 (а.с.17). Також наявні викопіровки земельної ділянки без присвоєних кадастрових номерів зроблені на замовлення останніх власників приміщень - ОСОБА_8 на площу 7281 кв.м. та ОСОБА_12 ОСОБА_10 . ОСОБА_11 на площу 6807 кв м. ( а.с.43-46) .

З цих планів неможливо зробити висновок щодо площі земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями.

З інформаційних довідок, та наявних в справі копіях договорів купівлі продажу, дарування, рішення суду можливо зробити висновок лише щодо загальної площі об`єктів нерухомості, однак ці докази не свідчать про розмір площі земельних ділянок на яких знаходяться вказані об`єкти та, що ці площі є рівними.

Згідно з копіями технічних паспортів на будівлі та споруди розташовані по АДРЕСА_1 , вбачається, що окремі з них мають як підвальні приміщення так і два поверхи ( а.с.33-37).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 23.08.2018 року № 1071 затверджено акт по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства в якому зазначено, що в АДРЕСА_1 незаконно використовувалася земельна ділянка площею 1646 кв. м. за період з 1 червня 2015 року по 29 вересня 2016 року та з 29 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року площею 505 кв. м., визначено розмір збитків в сумі 27077, 87 грн. ( а. с. 51-52, 56 ).

Однак, жодної деталізації чи конкретизації об`єктів нерухомості, площі земельної ділянки з відповідним кадастровим номером, яку вони займають не наведено.

В матеріалах справи міститься нормативно грошова оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:05:001:0326 станом на 23.10.2017 року ( а. с. 71). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:05:001:0055 в матеріалах справи відсутня.

Тобто, позивачем належними доказами не підтверджено розмір земельної ділянки , який використовувався ОСОБА_4 без належного оформлення.

Відсутні в матеріалах справи і будь-які докази, які б підтверджували вартість нормативно грошової оцінки земельних ділянок в зазначений період.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем у справі належними доказами не підтверджено, як розмір земельної ділянки який використовувався без належних правових підстав, так і розмір грошового зобов`язання з повернення коштів позивачу на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України, що є підставою для скасування рішення місцевого суду та постановлення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Щодо доводів апеляційної скарги щодо невірного застосування судом норм матеріального права.

Заперечення ОСОБА_4 в тій частині, що суд самостійно змінив підстави позовних вимог чим допустив порушення норм процесуального права, є необґрунтованими.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Такий висновок відповідає правовій позиції ВП Верховного суду у справі №917/1739/17 постанова від 04 грудня 2019 року.

Щодо доводів про недоведеність розміру заподіяних збитків та відсутності доказів розмірів земельної ділянки під об`єктом нерухомості.

Суд вважає, що доводи апелянта в зазначеній частині є обґрунтованими.

Дійсно, матеріали справи не містять доказів про підтвердження розміру земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктами нерухомості, право власності на які належать ОСОБА_4 , відсутні докази щодо нормативно грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 5310436100:05:001:0326 та 5310436100:05:001:0055 .

Детальний аналіз доказів наявних в матеріалах справи викладений вище.

Щодо доводів апеляційної скарги про фактичну сплату коштів за використання землі іншими особами.

Під час розгляду справи в місцевому суді відповідачем в якості доказів сплати на рахунок позивача коштів за вказану земельну ділянку надані платіжні документи Приватного підприємства Міжгосподарська пересувна механізована шляхобудівельна колона № 11 , які підтверджують той факт, що протягом 2007- 2016 років вказане підприємство сплачувало земельний податок за земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:05:001:0055 площею 20351 кв. м .( а.с 115-134, 162, 163), та лист виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 20.03.2019 року за № 01-531/8670, адресований останньому власнику цих приміщень ОСОБА_8 про те, що з врахуванням фактично отриманої плати від Приватного підприємства міжгосподарська пересувна механізована шляхобудівельна колона № 11, проведено звірку та встановлено відсутність заборгованості з плати за землю за 2016 рік . ( а .с. 158).

Зазначені докази мають істотне значення для з`ясування питання наявності чи відсутності заборгованості за 2016 рік, однак як зазначено вище, підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є недоведеність позивачем розміру земельної ділянки, як використовувалася ОСОБА_4 без належного оформлення та недоведеністю розміру плати за цю земельну ділянку.

У відповідності з вимогами п.3 ч.1 ст. ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для з скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2019 року та постановлення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України на користь апелянта підлягають стягненню судові витрати за апеляційний розгляд справи у вигляді сплаченого судового збору 2881 грн. 50 коп.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 376 , 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2019 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Кременчуцької міської ради Полтавської області відмовити.

Стягнути з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 2881 грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 березня 2020 року.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: С.М. Бондаревська

Л.І. Пилипчук

СудПолтавський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення12.03.2020
Оприлюднено23.03.2020
Номер документу88346140
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —524/270/19

Постанова від 12.03.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Абрамов П. С.

Ухвала від 30.01.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Абрамов П. С.

Ухвала від 15.01.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Абрамов П. С.

Рішення від 26.11.2019

Цивільне

Автозаводський районний суд м.Кременчука

Предоляк О. С.

Рішення від 26.11.2019

Цивільне

Автозаводський районний суд м.Кременчука

Предоляк О. С.

Ухвала від 22.02.2019

Цивільне

Автозаводський районний суд м.Кременчука

Предоляк О. С.

Ухвала від 18.01.2019

Цивільне

Автозаводський районний суд м.Кременчука

Предоляк О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні