Постанова

від 17.03.2020 по справі 191/1361/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3394/20 Справа № 191/1361/19 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс»

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» (далі - ТОВ «Дніпроагроальянс» ) про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину, реєстр. № 2-1463, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 19.06.2015 року Державним нотаріусом Другої синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж., їй належить на праві приватної власності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка площею 9,530 га, що розташована на території Дніпропетровської області Синельниківського району Старовишневецької сільської ради, кадастровий номер 1224888200:01:004:0023.

Зазначена земельна ділянка передана в оренду згідно договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 31.07.2015 року з ТОВ «Дніпроагроальянс» та зареєстрованого 17.08.2015 року Державним реєстратором реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Зуб О.А., номер запису про інше речове право 10881432, строк дії до 17.08.2025 року.

Відповідно по п.4 договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку дії договору, за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати не менше 3 % від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки з урахуванням індексації, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 20 грудня кожного року.

У 2018 році розмір орендної плати за умовами договору оренди землі склав 18 000,00 грн. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2018 році та відповідно нехтує терміном зазначеним в п.4 договору оренди землі, який є істотною умовою.

Станом на 10.01.2019 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості за користування в 2018 році належною позивачці земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2018 рік вона від відповідача не отримувала. Неодноразові звернення до відповідача про здійснення повного розрахунку за договором оренди, останній відповідав відмовою.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд: стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 18 000,00 грн. в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі; розірвати договір оренди землі від 31.07.2015 року; зобов`язати відповідача негайно передати їй земельну ділянку загальною площею 9,530 га, що розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224888200:01:004:0023, в стані придатному для цільового призначення; стягнути з відповідача на її користь витрати на оплату судового збору в сумі 2 154,00 грн.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Дніпроагроальянс» 31.07.2015 року, право оренди зареєстровано в державному реєстрі речових прав 17.08.2015 року, номер запису про речове право 10881432.

Стягнуто з ТОВ «Дніпроагроальянс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за 2018 рік в сумі 11 175,00 грн.

Зобов`язано ТОВ «Дніпроагроальянс» передати ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 9,530 га, що розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224888200:01:004:0023, в стані придатному для цільового призначення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Дніпроагроальянс» , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину, реєстр. № 2-1463, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 19.06.2015 року, позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,530 га, що розташована на території Дніпропетровської області Синельниківського району Старовишневецької сільської ради, кадастровий номер 1224888200:01:004:0023, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зі змісту п.1.1 договору оренди земельної ділянки від 31.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Дніпроагроальянс» вбачається, що орендодавець надає належну їй, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 9,53 га, кадастровий номер 1224888200:01:004:0023, яка знаходяться на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Грошова оцінка земельної ділянки становить 215 454,02 грн.

Відповідно до п.4.1 договору за кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 11 175,00 грн. Сплачується орендна плата один раз на рік не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року.

Відповідно до п.4.8 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня в розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.12.4 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Як вбачається з акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 31.07.2015 року, орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ «Дніпроагроальянс» прийняв в оренду земельну ділянку в розмірі 9,53 га зі складом сільськогосподарських угідь: рілля - 9,53 га. Кадастровий номер земельної ділянки 1224888200:01:004:0023. Земельна ділянка передана у стані придатної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний договір оренди землі від 31.07.2015 року було зареєстровано 17.08.2015 року Реєстраційною службою Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

З наданих ТОВ «Дніпроагроальянс» відомостей від 28.11.2019 року вбачається, що товариство виплатило ОСОБА_1 оренду плату: за користування землею у 2015 році (за договором 11 175,00 грн.): 21.10.2015 року - 6 000,00 грн.; 15.02.2016 року - 5 175,00 грн.; всього - 11 175,00 грн.; за користування землею у 2016 році (за договором 11 175,00 грн.): 08.08.2016 року - 6 000,00 грн.; 02.11.2016 року - 6 075,00 грн.; всього - 12 075,00 грн.; за користування землею у 2017 році (за договором 11 175,00 грн.): 19.12.2017 року - 9 000,00 грн.; 22.03.2018 року - 8 990,00 грн.; всього - 17 990,00 грн.

За користування землею у 2018 та 2019 роках орендна плата не виплачувалася.

Отже, з зазначених відомостей вбачається систематичне невиконання відповідачем договірних зобов`язань, а саме несвоєчасна сплата орендної плати у 2015 році (з запізненням майже на два місяці) та 2017 році (з запізненням майже на три місяці), а також повна несплата орендної плати у 2018 році.

З листа-запрошення № б/н від 25.07.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 запрошується до офісу ТОВ «Дніпроагроальянс» для отримання орендної плати за 2018 рік, але доказів отримання зазначеного листа позивачкою суду не надано. Інших відомостей, які б підтверджували запрошення позивачки для отримання орендної плати не надано.

З листа-запрошення № 89 від 28.11.2019 року наданого представником відповідача вбачається, що ОСОБА_1 запрошується до офісу ТОВ «Дніпроагроальянс» для отримання орендної плати, але доказів отримання зазначеного листа позивачем суду не надано.

Інших відомостей, які б підтверджували запрошення позивачки для отримання орендної плати або отримання нею зазначених запрошень, суду не надано.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неодноразово порушено строки сплати орендної плати у терміни, визначені договором про оренду землі від 31.07.2015 року, а саме несвоєчасна сплата орендної плати у 2015 році (з запізненням майже на два місяці) та 2017 році (з запізненням майже на три місяці), а також повна несплата орендної плати у 2018 році, тому наявні підстави для розірвання спірного договору оренди землі у зв`язку із порушенням товариством свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2015-2018 років, оскільки сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Оскільки суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивачки щодо розірвання договору оренди, обґрунтованою є й інша вимога, зокрема щодо зобов`язання відповідача передати позивачці належну їй земельну ділянку в стані придатному для цільового призначення, що фактично є похідною від первісної вимоги і має на меті відновлення прав позивачки після розірвання вищезазначеного договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, згідно п.4.1 договору оренди землі від 31.07.2015 року, за кожен рік використання землі Орендар виплачує орендну плату у грошовій формі у розмірі, що становить 11 175,00 грн. Сплачується орендна плата один раз на рік не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата за місцем знаходження Орендодавця. Виплата орендної плати оформляється письмово (а.с.6).

Встановлено, що до звернення позивача до суду з цим позовом відповідач протягом 2015-2018 років допускав прострочення виплати орендної плати за договором оренди землі, в апеляційній скарзі відповідач сам зазначає, що порушував строки виплати орендної плати, передбачені договором (а.с.88-91).

Як убачається з матеріалів справи, згідно наданих ТОВ «Дніпроагроальянс» відомостей від 28.11.2019 року вбачається, що товариство виплатило ОСОБА_1 оренду плату: за користування землею у 2015 році (за договором 11 175,00 грн.): 21.10.2015 року - 6 000,00 грн.; 15.02.2016 року - 5 175,00 грн.; всього - 11 175,00 грн.; за користування землею у 2016 році (за договором 11 175,00 грн.): 08.08.2016 року - 6 000,00 грн.; 02.11.2016 року - 6 075,00 грн.; всього - 12 075,00 грн.; за користування землею у 2017 році (за договором 11 175,00 грн.): 19.12.2017 року - 9 000,00 грн.; 22.03.2018 року - 8 990,00 грн.; всього - 17 990,00 грн.

За користування землею у 2018 та 2019 роках орендна плата не виплачувалася. На неодноразові запрошення, ОСОБА_1 відмовляється отримувати належні їй гроші.

Тобто, матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що в 2015 та 2017 роках орендна плата відповідачем сплачувалась, однак із простроченням строку її виплати. У 2018 році орендна плата у визначені договором строки не була сплачена, а була сплачена лише 27.02.2019 року. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2019 році, відповідач продовжуючи користуватись земельною ділянкою позивача орендну плату у визначені договором строки не сплатив та не вчинив відповідних дій визначеним законодавством на виконання умов договору оренди в частині щодо виплати орендної плати.

Встановивши неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 31.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Дніпроагроальянс» , суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що вона розраховував при укладанні договору. Крім того, вважає правильними висновки про те, що неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати у встановлені договором оренди строки також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в повному обсязі, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість з орендної плати за 2015-2018 роки відсутня, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки судом встановлено факт її систематичної несплати у 2015, 2017 та 2018 роках, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» , пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Доводи апеляційної скарги про відсутність систематичної несплати орендної плати, є безпідставними, тому що товариство відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» - залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко