Рішення

від 11.02.2020 по справі 679/1265/19

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/51/2020

Справа № 679/1265/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Стасюка Р.М.,

секретаря судового засідання Федорчук Л.О.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Брянчик Н.О.,

представника третьої особи Форсюка В.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради Хмельницької області, виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - відділ державної архітектурної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Нетішинської міської ради Хмельницької області, виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що згідно договору купівлі-продажу магазину (тимчасової споруди) від 11.06.2004 року придбала магазин, який знаходиться по АДРЕСА_1 (надалі - торгівельний павільйон) і присвоїла назву АВС .

З метою забезпечення діяльності торгівельного павільйону, 22.11.2005 року між ОСОБА_2 та Нетішинською міською радою Хмельницької області було укладено договір оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, згідно якого вона прийняла у строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення - земель житлової та громадської загальною площею 0,0088 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Для встановлення приналежності придбаного магазину до визначених законодавством України категорій будівель та споруд, 25.10.2012 року позивачка замовила в експертній установі відповідне дослідження. Згідно висновку експертного дослідження судово - будівельно - технічних експертиз № 21025/5_ФМ від 07.11.2012 року, складеного ПП "Експерт-Рівне-Консалт", будівля торгового павільйону (магазину) "АБС", який розташований на АДРЕСА_1 є нерухомим майном, відповідає діючим державним будівельним нормам та правилам, які стосуються даного типу будівель та є завершена будівництвом.

Крім того, рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.07.2013 року встановлено факт приналежності будівлі торгівельного павільйону "АВС", який розташований на АДРЕСА_1 до нерухомого майна, завершеного будівництвом та відповідаючого діючим державним будівельним нормам та правилам, які стосуються даного типу будівель.

20 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та Нетішинською міською радою Хмельницької області було укладено додаткову угоду №567 про поновлення дії договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої поновлено дію договору оренди земельної ділянки площею 0,0088 га. (кадастровий №6810500000:02:006:0083) до 21.11.2020 року, на якій розташований торгівельний павільйон "АВС". 02 жовтня 2017 року ТОВ Нетішин інвентаризація виготовило технічний паспорт на торгівельний павільйон "АВС".

Позивачка стверджує, що з 2004 року фактично володіє та користується вказаним майном, що підтверджується укладеними договорами про надання комунальних послуг за адресою торгівельного павільйону, а також різного роду дозволами, отриманими для початку та в процесі його роботи.

Таким чином, маючи у власності та фактично володіючи нерухомим майном - торгівельним павільйоном, вона позбавлена можливості повною мірою розпоряджатися ним на власний розсуд, у зв`язку з відсутністю відповідного правовстановлюючого документа для

реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З метою присвоєння об`єкту нерухомості поштової адреси, що є обов`язковою умовою для здійснення будь-якої операції з нерухомим майном та реєстрацією прав на таке майно, ОСОБА_2 неодноразово зверталася до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області з відповідними заявами, однак постійно отримувала відмову.

Враховуючи те, що наразі правовстановлюючим документом на право власності на торгівельний павільйон є договір купівлі-продажу магазину як тимчасової споруди, це унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно для здійснення позивачкою повної реалізації своїх прав власника у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду із даним позовом.

На підставі наведеного ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - будівлю торгівельного павільйону АВС , яка розташована по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0088 га. (кадастровий номер 6810500000:02:006:0083).

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09.09.2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано строк для усунення недоліків.

19.09.2019 року, на виконання вимог вищевказаної ухвали, надійшла заява позивачки про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 25.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.10.2019 року.

За клопотанням представника позивача підготовче судове засідання відкладалося на 27.11.2019 року, на 11.12.2019 року.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - відділ державної архітектурної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, підготовче судове засідання відкладено на 20.12.2020 року.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року справу призначено до судового розгляду по суті на 21.01.2020 року.

Розгляд справи відкладено на 11.02.2020 року у зв`язку із занятістю головуючого судді в іншій цивільній справі.

16 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив представника відповідачів, в якому вона позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначила, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

21 червня 2018 року позивачка зверталася до компетентного органу місцевого самоврядування щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта торгівельний павільйон АВС , але це звернення не було розглянуто у встановленому законом порядку так як ОСОБА_2 відмовилась від його розгляду заявою від 02 липня 2018 року. Оскільки порушене позивачкою питання про прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації не було предметом розгляду компетентного державного органу та не отримано відмови органу щодо цього, тому немає підстав вважати цей спір спором про право.

Представник вважає, що у ОСОБА_3 відсутні підстави для задоволення позову про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України, оскільки нею не доведено порушення, невизнання та/або оспорення її прав власника майна відповідачами. Згідно з обставинами викладеними у позовній заяві позивачкою не втрачено правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а відсутні документи, які дають право на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Такими документами у розумінні ст.331 ЦК України є документи на прийняття нерухомого майна до експлуатації. Відповідачі не вчиняють для позивачки жодних перешкод в поданні відповідної заяви до відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради.

За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_3 не надала жодних доказів щодо позбавлення її можливості вирішити це питання у позасудовий спосіб представник відповідачів переконана, що права позивачки жодним чином не порушені, а тому обраний нею спосіб захисту прав суперечить загальним засадам цивільного судочинства та не підлягає захисту у судовому порядку, шляхом задоволення позовних вимог.

19 грудня 2019 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - відділу державної архітектурної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, в яких він просив відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки позивачкою обрано невірний спосіб захисту. Зазначив, що в порушення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста від 22.11.2005 року, ОСОБА_2 здійснила її самовільну забудову. Вказане також підтверджується наданим нею висновком експертного дослідження судово - будівельно - технічних експертиз №21025/5-ФМ від 07.11.2012 року, де зазначено, що будівництво торгівельного павільйону здійснювалося без дозволу інспекції державного архітектурно - будівельного контролю. В той же час представник вважає помилковим твердження експерта про відповідність торгового павільйону АВС вимогам будівельних норм і правил. Таким чином, керуючись ч.1 ст.376 ЦК України, відділ державної архітектурної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області вважає, що торгівельний павільйон АВС є самочинним будівництвом та таким, що збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У зв`язку з тим, що питання про прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації не було предметом розгляду компетентного державного органу, як того вимагає чинне законодавство, не отримано відмови від цього органу, тому немає підстав вважати даний спір спором про право. Позивачкою не доведено порушення, невизнання та/або оспорення її прав власника майна відповідачами. Отже, права ОСОБА_2 відповідачами жодним чином не порушені, а тому обраний нею спосіб захисту прав суперечить загальним засадам цивільного судочинства та не підлягає захисту у судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, посилаючись в обставини викладені в позові. Просив позов задоволити повністю.

Представник відповідачів позов не визнала повністю. Просила відмовити в його задоволенні посилаючись на пояснення надані у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - відділу державної архітектурної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на обставини викладені в письмових поясненнях на позовну заяву

Суд, заслухавши пояснення представників позивачки, відповідачів, третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2004 року ОСОБА_2 купила магазин (тимчасова споруда), що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі - продажу магазину (тимчасова споруда) від 11.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Івтушком В.М.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста від 22.11.2005 року, Нетішинська міська рада Хмельницької області надала позивачці в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, площею 0,0088 га., яка розташована на АДРЕСА_1 , строком на 1 рік, для здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг, із забороною самовільної забудови земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради № 425 від 16.12.2004 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розміщення малої архітектурної форми (торгівельного павільйону) згідно з генеральним планом на АДРЕСА_1 , на період дії договору оренди земельної ділянки, до 20 серпня 2005 року.

В подальшому, ОСОБА_2 отримала дозволи Нетішинського МВ УМВС України в Хмельбницькій області, Санітарно - - епідеміологічної станції м.Нетішин на відкриття торгівельний павільйон АВС для здійснення торгівельної діяльності, що підтверджується листами №2462 від 19.04.2005 року, № 232 від 19.04.2005 року. Вказаний павільйон було підключено до електропостачання, централізованого теплопостачання, каналізації, а також забезпечено питною та гарячою водою з міського водопроводу, про що свідчать договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб`єктам підприємницької діяльності №3199н від 17.09.2007 року, договір на подачу питної води та приймання стічних вод до каналізації № 429 від 31.10.2005 року, договір купівлі - продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді № 437 від 25.11.2005 року, договір про надання послуг з централізованого теплопостачання від 01.10.2013 року.

Згідно висновку експертного дослідження судово - будівельно - технічних експертиз № 21025/5_ФМ, складеного 07.11.2012 ПП Експерт - Рівне - Консалт , будівля торгового павільйону (магазину) "АБС", який розташований на АДРЕСА_1 є нерухомим майном, відповідає діючим державним будівельним нормам та правилам, які стосуються даного типу будівель та є завершена будівництвом.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.07.2013 року встановлено факт, що будівля торгівельного павільйону "АВС", який розташований на АДРЕСА_1 є нерухомим майном, завершена будівництвом, відповідає діючим державним будівельним нормам та правилам, які стосуються даного типу будівель.

20 лютого 2017 року було укладено додаткову угоду № 567 про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 22.11.2005 року, згідно якої поновлено дію вищевказаного договору та укладено його на 5 років.

02.10.2017 року на замовлення позивачки, ТОВ Нетішин інвентаризація виготовлено технічний паспорт на торгівельний павільйон АВС , що знаходиться по просп.Курчатова в м.Нетішин Хмельницької області.

Як вбачається з листа виконавчого комітету Нетішинської міської ради № 34/01-22-3478/2017 від 11.10.2017 року та рішення № 553/2017 від 27.11.2017 року, в присвоєнні поштової адреси спірному торгівельному павільйону - відмовлено, у зв`язку з невідповідністю генеральному плану м.Нетішина, згідно якого на даній території не визначено місця під розміщення капітального об`єкта будівництва.

21 червня 2018 року позивачка звернулася до відділу державної архітектурно - будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради із заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - торгівельний павільйон АВС та видачу сертифіката.

Однак, 02.07.2018 року ОСОБА_2 подала заяву про залишення без розгляду заяви щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката, поданої нею 21.06.2018. У зв`язку з цим вказана заява не розглядалася та була повернута позивачці разом з копіями доданих до неї документів листом №01-23/55-вих18 від 02.07.2018.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.1.ч.2.ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема, визнання права.

Згідно ч.1 ст.181, ч.1 ст.182 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з вимогами ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність , будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, визнання судом права власності на самочинно побудоване (реконструйоване) нерухоме майно можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що критеріями самочинного будівництва є: будівництво на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, будівництво, здійснене без дозволу або проекту, будівництво, здійснене з порушенням норм і правил.

Право власності на самочинне будівництво може бути визнане за особою, що вимагає такого визнання, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або право користування земельною ділянкою, що визначають цільове призначення такої ділянки.

Відповідно до роз`яснень викладених в п.п.3, 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30 березня 2012 року, право власності у порядку, передбаченому ч.3 ст.376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля торгівельного павільйону АВС , яка розташована по АДРЕСА_1 , не прийнята в експлуатацію у встановленому порядку, а також право власності на неї не оформлено.

З договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста від 22.11.2005 року та рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради № 425 від 16.12.2004 року вбачається, що земельна ділянка була надана ОСОБА_2 для встановлення торгівельного павільйону, для здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг. Забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Відповідно до роз`яснень викладених в п.12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30 березня 2012 року, у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч.2 ст.375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Крім того, в п.9 вказаної постанови пленуму зазначено, що за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК, ч.1ст.3 ЦПК). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно слід відмовити.

Враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід залишити на сторонах в розмірах, які вони понесли.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради Хмельницької області, виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - відділ державної архітектурної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Судові витрати залишити на сторонах, в розмірах, які вони понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2020 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідачі: Нетішинська міська рада Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул.Шевченка, буд.1 м.Нетішин, Хмельницька область, 30100, код ЄДРПОУ 25939741;

виконавчий комітет Нетішинської міської ради Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул.Шевченка, буд.1 м.Нетішин, Хмельницька область, 30100, код ЄДРПОУ 05399231;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - відділ державної архітектурної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул.Шевченука, буд.1 м.Нетішин, Хмельницька область, 30100, код ЄДРПОУ 40224680.

Головуючий Р.М. Стасюк