Постанова

від 19.03.2020 по справі 659/44/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 659/44/18 Головуючий в І інстанції Цельська О.С.

Номер провадження 22ц - 819/59/2020 Доповідач: Бугрик В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Бугрика В.В.,

Суддів: Базіль Л.В.,

Семиженка Г.В.,

з секретарем Дундич А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 28 лютого 2019 року за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ Приват Банк звернувся з зазначеним позовом з вимогою стягнути з ОСОБА_2 73750 гривень 29 копійки заборгованості за кредитним договором від 13.11.2013 року, б/н. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачкою та складається з наступного - 7317 гривень 65 копійки заборгованості за кредитом, 59344 гривень 53 копійок заборгованості по процентам за користування кредитом, 3100 гривень заборгованість за пенею та комісією та штрафів - 500 гривень (фіксована частина) та 3488 гривень 11 копійок (процентна складова).

Рішенням суду в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ Приват Банк посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про не укладання договору, а відповідач підписуючи анкету-заяву користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ Приватбанк відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг 12.11.2013 р. був укладений договір про надання банківських послуг.

Ухвалюючи рішення про відмову задоволення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що не встановлено, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених саме вищезазначеним кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами саме кредитного договору (у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки Універсальна або про видачу будь - якої іншої банківської картки), крім того, відсутня позначка про отримання та ознайомлення відповідачкою Пам"ятки клієнта, яка повинна була містити також і Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування. Отже суд не може зробити висновку що саме вищезазначені Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідачка, підписуючи загалом Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брала на себе зобов`язання відповідачка з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Проте колегія суддів повністю з зазначеними висновками суду погодитися не може.

Так відповідно до матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 як клієнт банку, підписала надруковану Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку Про те, що вона отримала картку та ПІН код свідчить її підпис у зазначеній анкеті-заяві. Підпис експерта банку в графі відмітки банку свідчить про те, що ним перевірено правильність і достовірність відомостей про клієнта згідно з Порядком ідентифікації клієнтів під час відкриття рахунку і випуску платіжних карт. В анкеті-заяві зазначено, що позичальник згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які викладені на офіційному сайті ПриватБанку www. privatbank.ua, становить між ним і банком договір про надання банківських послуг.

В матеріалах справи наявний витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", який містять положення про процентну ставку, обов`язків щодо щомісячного платежу, сплату пені та штрафу. Однак, серед чотирьох видів кредитних карт не вбачається, який саме із видів обрав для себе позичальник. Також позивачем надано Умови та Правила надання банківських послуг. Тарифи, Умови та Правила підпису позичальника (відповідача) не містять.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.11.2013 р. укладеним між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 21.12.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 73750,29 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 7317,65 грн., заборгованості за процентами в сумі 59344,53 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання в сумі 3100 грн., а також штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) в сумі 500, 00 грн., штраф (процентна складова) в сумі 3988,11 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, зробила такий нижчезазначений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації: - надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору;

- на підставі ч.ч.1 і 2 ст. 207, ст. ст. 626, 628, ч. 1 ст.638, ст. ст. 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить обов`язок сплати процентів за користування кредитом (якщо таке положення відсутнє в заяві), не містить відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань;

- у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України. У ч.ч. 1-3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору;

враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. З іншого боку, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею та штрафом за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на заяву позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим, з урахуванням вказаного висновку Верховного Суду, на підставі ч.ч. 1 і 2 ст. 207, ст. ст. 626, 628, ч.1 ст. 638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи та невизнання відповідачем позовних вимог, можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, які разом з Тарифами відповідачем не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить зазначення про розмір процентної ставки, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Безпосередньо у анкеті-заяві, підписаній ОСОБА_1 , не визначено відсотки за користування кредитом та штрафні санкції за невиконання, неналежне виконання умов договору.

Матеріали справи не містять підтвердження, що саме наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , і якого саме виду кредитної карти та витяг з Умов і правил надання банківських послуг розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ ПриватБанку , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені за прострочення зобов`язання, сплати неустойки (пені, штрафів) та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Відтак, відсутні правові підстави для стягнення з позичальника на користь банку вказаних у розрахунку відсотків за користування кредиту. На підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Заборгованість по тілу кредиту на момент виникнення прострочення по кредиту складає 7110,87 грн. Тобто, саме така сума коштів і має бути стягнута з позичальника на користь банку. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічними є й висновки Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 року у справі № 136/695/17 та від 06.11.2019 року у справі № 755/1927/16-ц, ухвалених у тотожних справах за касаційними скаргами АТ КБ "ПриватБанк" у справах за участю позикодавця АТ КБ "ПриватБанк" та позичальників-фізичних осіб, в яких були винесені заочні рішення судом першої інстанції і в яких судами першої інстанції в задоволенні позовних вимог було відмовлено, а апеляційними судами рішення суду першої інстанції було: в першій справі скасовано й стягнуто тіло кредиту та штраф, а в другій справі - залишено без змін.

Суд першої інстанції вирішуючи спір та відхиляючи позовні вимоги банку, зазначених положень закону та правових висновків Верховного суду, не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав стягнення з позичальника кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приват Банк судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 254,78 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 28 лютого 2019 року за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 7110,87 гривні і витрати по сплаті судового збору в сумі 254,78 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2020 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко