Постанова

від 19.03.2020 по справі 658/3127/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 658/3127/19-ц Головуючий в І інстанції Терещенко О.Є.

Номер провадження 22ц - 819/436/2020 Доповідач Бугрик В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Бугрика В.В.

Суддів: Базіль Л.В.,

Семиженка Г.В.,

з секретарем Дундич А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на заочне рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області у складі судді Терещенко О.Є. від 10 грудня 2019 року за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Каховського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, який мотивовано тим, що відповідно до заяви № б/н від 25 квітня 2016 року, згідно якої отримано кредит у розмірі 5999,40 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 22 квітня 2019 року має заборгованість у загальному розмірі 19761,83 грн., яка складається з: 5495,12 грн. - заборгованість за кредитом, 2457,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 7033,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 4775, 55 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань та заборгованості не погашає, в зв`язку з чим просив стягну-ти з нього на користь банку вищевказану заборгованість та судовий збір.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитом в розмірі 5495,12 грн. і судові витрати у розмірі 534,23 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків по кредиту і задовольнити вимоги банку у цій частині.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначено, що помилковим є висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, судом допущено грубе порушення вимог статей 1048, 1054 ЦПК України, основоположних норм банківського кредитування. Крім того, заборгованість відповідача в даній справі виникла не з умов договору приєднання, який укладається шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів, а з Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі Генеральна угода).

В такій Генеральній угоді чітко зазначені умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів та штрафів. Позивачем надана до суду копія Генеральної угоди, підписаної Відповідачем. Звертає увагу суду й на те, що підписавши Генеральну угоду, Відповідач особистим підписом підтвердив, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами, а також отримав повну інформацію про умови кредитування.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 квітня 2016 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5999,40 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Отримання відповідачем кредитної картки, користування ним та як наслідок отримання кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умов), підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг дозоляє банку надавати Умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ ПриватБанк , яка підписана сторонами й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, 25.04.2016 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого останій отримав кредит у розмірі 5999,41 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ ПриватБанк надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ ПриватБанк , яка підписана сторонами; генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості; також надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, згідно якого у відповідача станом на 22 квітня 2019 року заборгованість становить у загальному розмірі 19761,83 грн., яка складається з: 5495,12 грн. - заборгованість за кредитом, 2457,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 7033,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 4775, 55 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості наявної у відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 5495,12 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено з тих підстав, що відповідач не підписував Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, які надані позивачем на підтвердження досягнутих між сторонами умов щодо розміру нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за невиконання умов договору.

В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Отже, рішення суду в частині задоволення вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 5495,12 грн., сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені та штрафів, суд першої інстанції посилався на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, зазначив, що відповідач не підписував Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку, а тому вони не можуть застосовуватись при обчисленні його заборгованості по відсоткам.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, АТ КБ ПриватБанк зазначав, що заборгованість Відповідача в даній справі виникла не з умов договору приєднання, який укладається шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів, а з Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі Генеральна угода). В такій Генеральній угоді чітко зазначені умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів та штрафів. Позивачем надана до суду копія Генеральної угоди, підписаної відповідачем.

У пункті 2.1 Генеральної угоди сторони погодили, що Банк надає Позичальнику строковий кредит в сумі 5999.41 грн. на строк 24 місяців з 25.04.2016 по 30.04.2018 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 5999.41 грн. в обмін на зобов`язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,5% на місяць (що дорівнює 18% на рік) на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в Заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 300.21 грн. для погашення заборгованості по Кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат згідно з Умовами та Правилами. Згідно з п.2.2 Генеральної угоди, при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в даній Генеральній угоді, Умовах та Правилах, більше ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за Кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 4775.55 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Позичальником умови кредитного договору не оспорювалися.

Отже, сторони в Генеральній угоді погодили істотні умови договору, а саме: - суму кредиту - 5999.14 грн.; - розмір процентів за користування кредитом (1,5 % в місяць, що дорівнює 18% річних); - строк кредитування (24 місяці); - відповідальність за порушення зобов`язань (сплата штрафу згідно з п. 2.2 Договору в розмірі 4775.55 грн. та сплата пені відповідно до п.2.8 Договору); - порядок та строки погашення заборгованості, розмір щомісячного платежу та ін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, суд першої інстанції послався на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, згідно якого без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З урахуванням зазначеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону№1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на наявну в матеріалах справи копію Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості (а.с.9)

З урахуванням наявності в матеріалах справи вказаної Генеральної угоди, підписаної позичальником, колегія суддів приходить до висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки за процентами, пенею та штрафами, тому в даному випадку, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, не можуть бути застосовані.

Отже, позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем Генеральної угоди, між банком та ним укладено кредитний договір, а також доведено, що відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку, пеню та штрафи за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу.

ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором № б/н від 25 квітня 2016 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, а тому Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка за розрахунками банку станом на 22 квітня 2019 року заборгованість становить у загальному розмірі 19761,83 грн., яка складається з: 5495,12 грн. - заборгованість за кредитом, 2457,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 7033,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 4775, 55 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

За п. 2.2. угоди у випадку порушення позичальником строків погашення заборгованості більше, як на 31 день, строком повернення суми кредиту вважається 32 день з моменту такого порушення, позичальник у такому випадку має сплатити штраф 4775,55 гривні. Таким чином між сторонами у підписаній ними генеральній угоді було передбачено усі необхідні істотні умови спірних правовідносин, які є самодостатніми та не потребують додаткового врегулювання будь-якими іншими умовами чи правилами.

У відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 проценти на суму кредиту можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. За п. 2.1 генеральної угоди відповідач зобов`язаний був внести в погашення заборгованості за кредитом 300.21 гривні не пізніше 25 числа кожного місяця, проте станом на 26 липня 2016 року не виконав такого обов`язку, отже строк повернення всієї суми кредиту настав на 32 день після цієї дати, 27 серпня 2016 року, поверненню підлягають відповідно до наданого розрахунку, 5495,12 гривні кредиту та проценти за користування ним у розмірі 0,05 % на день, що становить 330,64 гривні, всього підлягає стягненню 5825,76 гривні заборгованості за кредитом та процентами.

П. 2.2. угоди між сторонами передбачено обов`язок відповідача сплатити штраф у сумі 4775.55 гривні у разі порушення строків сплати заборгованості більше, як на 31 день.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, у відповідності до висновку Верховного Суду України у справі № 6-100цс14 суд може з власної ініціативи застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення неустойки навіть за відсутності заяви відповідача про це за умови, що розмір нарахованої неустойки значно перевищує розмір збитків. Оскільки розмір неустойки у даному випадку перевищує основний розмір боргу, на думку колегії суддів суму штрафу слід зменшити до 1000 гривень.

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Керуючись ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, не допускається.

За приведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення у справі в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті процентів та штрафу скасувати з постановленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог, в частині стягнення заборгованості по сумі кредиту рішення суду залишити без змін.

Статтею 141 встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1) і що у випадку, коли суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей же суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13). За подачу позову та апеляційної скарги Банком сумарно сплачено 5074 грн. судового збору (1921 грн. + 3153 грн.) оскільки відсоток задоволення позовних вимог складає 34,54% до стягненню підлягає 1218,32 гривні судового збору (1752,55-534,23, що стягнуто судом першої інстанції). Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк - задовольнити частково.

Заочне рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10 грудня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості по процентах та штрафу, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 330,64 грн., та штраф у розмірі 1000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк пропорційно до задоволеної частини її вимог 1218,32 гривні судових витрат.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 березня 2020 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко