Ухвала

від 23.03.2020 по справі 200/719/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 березня 2020 р. Справа №200/719/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку письмогово провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський творчо-комерційний центр (місце знаходження: пр. Металургів, буд. 56, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 21949197) до відповідачів: відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради м. Маріуполь (місце знаходження: пр. Миру, буд. 114, м. Маріуполь, Донецька область) Маріупольської міської ради (місце знаходження: пр. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 33852448) Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місце знаходження: бул. Машинобудівників, буд. 16, м. Краматорськ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 39767332) про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

14 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольський творчо-комерційний центр , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради м. Маріуполь, Маріупольської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про:

- зобов`язання відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради та Маріупольську міську раду виключити з реєстру речових прав на нерухоме майно право Маріупольськлї міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 1412337200:01:009:0206, розташовану в Приморському районі м. Маріуполя по пр. Нахімова, 41;

- зобов`язання відділ у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області внести відомості щодо права користування ТОВ Маріупольський творчо-комерційний центр земельною ділянкою кадастровий номер 1412337200:01:009:0280, розташовану в Приморському районі м. Маріуполя по пр. Нахімова, 41.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.10.2012 між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Маріупольський творчо-комерційний центр укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться м . Маріуполі по проспекту Нахімова, 41, кадастровий номер 1412337200:01:009:0680, площею 0,1005. Строк дій договору 10 років, до 21.08.2022. Але до теперішнього часу зазначений кадастровий номер не внесений до Державного земельного кадастру, тому що за місцем розташування земельної ділянки що орендована позивачем за договором оренди зареєстровано право за Маріупольською міською радою. На неодноразові звернення про внесення змін у відомості щодо користувача земельною ділянкою, позивач отримав відмову, у зв`язку чим звернувся до суду.

Відповідачі до суду відзив на адміністративний позов не надали.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного від 20 січня 2020 року відкрито провадження по адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

19 жовтня 2012 року між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Маріупольський творчо-комерційний центр згідно до рішення Маріупольської міської ради від 21 серпня 2012 року № 6/21-2354 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться м . Маріуполі по проспекту Нахімова, 41, кадастровий номер 1412337200:01:009:0680, площею 0,1005. Строк дій договору 10 років, до 21.08.2022, земельна ділянка передається в оренду з метою та цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (обслуговування кафе-піцерії).

Листом від 12.06.2019 на звернення директора ТОВ МТКЦ , виконавчий комітет Маріупольської міської ради повідомив директора ТОВ МТКЦ щодо питання внесення кадастрових номерів земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 41 виділеної для обслуговування кафе відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 24.12.2013 № 6/21-2354 до Державного реєстру речових прав наступне. Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 статті 79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка набуває ознак цивільних з моменту її формування. Кадастровий номер підтверджує факт реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з інформацією про її власника, цільове призначення, межі. Для з`ясування причин видалення кадастрового номеру 1412337200:01:009:0680 державним реєстратором з Державного земельного кадастру та його подальшого внесення до Державного земельного кадастру необхідно звернутися до відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Відповідно до листа відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26.09.2019 ТОВ МТКЦ повідомлено, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1412337200:01:009:0680 помилково перенесені до архівного шару відомостей Державного земельного кадастру. Внести відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1412337200:01:009:0680 до Державного земельного кадастру не можливо у зв`язку з перетином її меж з межами земельної ділянки з кадастровим номером 1412337200:01:009:0206. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1412337200:01:009:0206 внесені до ДЗК помилково. Сформувати заяву про перенесення відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1412337200:01:009:0206 до архівного шару ДЗК не можливо у зв`язку з наявністю відомостей про реєстрацію права Маріупольської міської ради на цю земельну ділянку.

Листом від 05.12.2019 відділ у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило директора ТОВ МТКЦ що сформувати заяву щодо виправлення помилки, допущеної у ДЗК внаслідок помилкового перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 1412337200:01:009:0206 не можливо, так як 08.11.2013 щодо цієї ділянки шляхом інформаційної взаємодії з Державним реєстром речових прав отримані відомості щодо реєстрації права власності Маріупольської міської ради реєстраційний номер - 3291424. У разі скасування прав Маріупольської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1412337200:01:009:0206, буде сформовано заяву про перенесення відомостей про земельну ділянку до архівного шару ДЗК.

Позивач вважає що, право власності Маріупольської міської ради зареєстровано помилково, тому звернувся до суду з позовом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав: фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Відповідно до пунктів 1-2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: -хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або -хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або -хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі №815/6945/16, від 17 квітня 2019 року у справі №802/1324/15-а.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Спір, що розглядається у даній справі, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, вчиняючи (приймаючи) оскаржувані дії (рішення) щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, не мали публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачами оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди на земельну ділянку і відсутністю такого права власності у Маріупольської міської ради та, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права на земельну ділянку. Отже, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер

З урахуванням наведеного, суд вважає, що спір про виключення з реєстру речових прав про нерухоме майно право Маріупольської міської ради на земельну ділянку має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Державного земельного кадастру в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також, суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року в справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року в справі N 804/1001/16, від 20 червня 2018 року в справі № 820/4146/17, від 29 серпня 2018 року в справі № 807/719/15, від 4 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року в справі № 823/235/16, від 30 січня 2020 року в справі № 804/6166/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Статтею 239 КАС України передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на викладене, провадження в адміністративній справі належить закрити, одночасно роз`яснивши позивачу, що розгляд таких справ з урахуванням суб`єктного складу належить до юрисдикції господарських судів.

Керуючись ст.ст. 173, 183, 238, 243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський творчо-комерційний центр до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, Маріупольської міської ради, Відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов`язання відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради та Маріупольську міську раду виключити з реєстру речових прав на нерухоме майно право Маріупольської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 1412337200:01:009:0206, розташовану в Приморському районі м. Маріуполя, пр. Нахімова, 41 про зобов`язання відділ у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області внести відомості щодо права користування ТОВ Маріупольський творчо-комерційний центр земельною ділянкою кадастровий номер 1412337200:01:009:0680, розташованою в Приморському районі м. Маріуполя, пр. Нахімова, 41.

Роз`яснити позивачу, що заявлені ним позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Роз`яснити позивачеві право на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви до Донецького окружного адміністративного суду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір .

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 23 березня 2020 року.

Суддя Л.В. Арестова