Постанова

від 11.03.2020 по справі 420/5474/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5474/19 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Дата і місце ухвалення 21.11.2019р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря - Шепель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року по справі за позовом Приватного підприємства Лакі Фенікс до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

18.09.2019 року Приватне підприємство Лакі Фенікс звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару Одеської митниці ДФС №UA500020/2019/000003/2 від 31.07.2019 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500020/2019/00132 від 31.07.2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт зазначив, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, а надані документи містять розбіжності, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2019 року є обґрунтованим та не містить підстав для скасування.

З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Лакі Фенікс" та Компанією "Heris Seramik ve Turism Sanayi A.S." (Туреччина) 28 квітня 2016 року укладено зовнішньоекономічний контракт №2804-16, за яким Компанія "Heris Seramik ve Turism Sanayi A.S." зобов`язується передавати у власність, а ТОВ "Лакі Фенікс" зобов`язується приймати й оплачувати в порядку й на умовах, викладених у даному Договорі, непродовольчі промислові товари.

На виконання умов зазначеного контракту на митну території України був поставлений товар - посуд та прибори столові, кухонні з фарфору, вага "брутто" - 6668,05 кг., вага "нетто" - 6250,75 кг., на загальну суму 16135,87 ЕUR.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, 31.07.2019 року декларантом подано до митного поста ВМО №2 м/п "Одеса-Центральний" Одеської митниці ДФС митну декларацію №UA500020/2019/007951, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту №2804-16 від 28.04.2018 року.

У підтвердження митної вартості товару позивачем до митного органу були надані наступні документи, які підтверджують вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №2804-16 від 28.04.2016 року, пакувальний лист б/н від 18.07.2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) GPR2019000002351 від 18.07.2019 року, домашній коносамент 2019/07/ЕХР/000082 від 18.07.2019 року, автотранспортна накладна №1247 від 31.07.2019 року, навантажувальний документ №530 від 23.07.2019 року, сертифікат про походження товару форми А №С 0868088 від 22.07.2019 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №24/07 від 24.07.2019 року, договір про перевезення № UA-28/12/2017-1 від 28.12.2017 року, акт зважування №329520 від 31.07.2019 року.

За наслідками розгляду поданих позивачем документів, у зв`язку із встановленням розбіжностей у вказаних документах, відсутність всіх необхідних відомостей для визначення митної вартості товарів, Митниця запропонувала позивачу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Так, декларанту запропоновано відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7) копію митної декларації країни відправлення (із перекладом відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

На виконання вимог Митниці позивачем листом від 31.07.2019 року № 1/3107 було повідомлено про надання додаткових документів, саме: банківського платіжного доручення, проформи-інвойса, копії декларації країни відправлення без перекладу, та повідомлено про неможливість надання інших документів, затребуваних митним органом.

За наслідками розгляду додатково поданих документів Одеською митницею ДФС складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС від 31.07.2019 року №UA500020/2019/00132 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2019 року №UA5000120/2019/000003/2.

В рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1. у наданих декларантом до митного оформлення документах (зовнішньоекономічному договорі, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2. декларантом не надано страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування декларантом надано не було, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товарів;

3) відповідно до відомостей, які містяться у наданому декларантом коносаменті, поставка товарів здійснюється на умовах EXW ISTANBUL, відповідно до яких на покупця також покладається обов`язок організації навантаження товарів на транспортний засіб, однак, у наданих декларантом до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товарів, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товарів;

4) відомості, які містяться у наданому декларантом коносаменті, морський фрахт контейнера №CAIU2861247, у якому переміщуються товари, є суперечливими щодо умов оплати перевезення та навантаження: Freight and Charge to be prepared / to be collected (фрахт та навантаження оплачені заздалегідь /підлягає сплаті);

5) відповідно до п. 6.1 зовнішньоекономічного договору Оплата за даним договором проводиться покупцем банківським переказом таким чином: передплата у розмірі 50% чергової партії продукції здійснюється протягом 10 календарних днів із виставлення постачальником покупцю проформи на цю партію продукції; остаточний платіж за цю партію продукції здійснюється після повідомлення постачальником покупця електронною поштою про готовність даної партії продукції до відвантаження покупцю . Проте банківських платіжних документів, які б підтверджували здійснення передплати декларантом не надавалось;

6) відомості щодо виробника товарів та торговельної марки товарів, які наведені у графах митної декларації у наданих декларантом до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, транспортних (перевізних) документах, тощо) відсутні та не підтверджуються.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2019 року № UA5000120/2019/000003/2, позивач з метою випуску Товару, що декларувався у вільний обіг, 01.08.2019 року подав до митного оформлення електронну митну декларацію № UA500020/2019/007994, за якою сплатив митні платежі згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Однак, не погоджуючись з прийнятими Одеською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом митному органу були надані всі необхідні та достовірні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а тому коригування цієї митної вартості спірним рішенням було неправомірним.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вже зазначалось вище, на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів позивачем були надані: зовнішньоекономічний контракт №2804-16 від 28.04.2016 року, пакувальний лист б/н від 18.07.2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) GPR2019000002351 від 18.07.2019 року, домашній коносамент 2019/07/ЕХР/000082 від 18.07.2019 року, автотранспортна накладна №1247 від 31.07.2019 року, навантажувальний документ №530 від 23.07.2019 року, сертифікат про походження товару форми А №С 0868088 від 22.07.2019 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №24/07 від 24.07.2019 року, договір про перевезення № UA-28/12/2017-1 від 28.12.2017 року, акт зважування №329520 від 31.07.2019 року; платіжне доручення №4 від 11.07.2019 року, митна декларація країни експорту №4610057513 від 19.07.2019 року, проформа-інвойс №424786/424798/428999 від 07.03.2019 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав митниці всі документи, які були у нього в наявності, і які не містять в собі ознак підробки чи розбіжностей, які б вказували на невірне визначення митної вартості товарів, що в свою чергу вказує на відсутність у відповідача правових підстав для коригування такої митної вартості.

В свою чергу, посилання митного органу, в якості підстав для коригування митної вартості товарів, на відсутність відомостей про вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрат на навантаження, є необґрунтованими, з наступних підстав:

Так, відповідно до підпункту в пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з п.п. 3.1, 3.2 Контракту №2804-16 від 28.04.2016 року, якість продукції повинна відповідати вимогам світових стандартів. Продукція повинна мати стандартні експортні маркування й упакування, що відповідають міжнародним стандартам, здатні забезпечити збереження продукції при транспортуванні з урахуванням кількаразових перевантажень у шляху різними видами транспорту.

Відповідно до п. 4.1 Контакту поставка продукції за даним договором здійснюється на умовах FСА (пункт поставки - Кютах`я, Туреччина (ІНКОТЕРМС 2010).

Згідно Інкотермс 2010 FCA (Free Carrier/Франко перевізник) означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях чи в іншому обумовленому місці.

Пунктом 7.5 Контракту також передбачено, що продукція доставляється перевізнику, зазначеному покупцем.

Отже, поставка товару на умовах FCA передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі вартість пакування та робіт по здійсненню пакування, навантаження товару на транспорт перевізника в обумовленому місці).

Колегія суддів зазначає, що при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з огляду на зазначене, у ціну продукції включена вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, тобто вказані витрати несе продавець, і їх вартість включається до ціни товару, а це, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність будь-якої інформації щодо даної складової митної вартості.

В свою чергу, згідно вказаного в контракті базису поставки FCA вартість страхування не включена у вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі якщо страхування здійснювалося.

Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів.

В даному випадку представником позивача пояснено, що страхування товару не здійснювалось, у зв`язку з чим відповідні документи і не були надані позивачем до митного органу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Октопус-В 28.12.2017 року був укладений договір транспортної експедиції № UA 28/12/2017-1, згідно якого експедитор зобов`язувався за плату і за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації і забезпечення перевезення експортних, імпортних, транзитних вантажів Клієнта, наступних по території України і інших держав.

Згідно вказаного договору вбачається, що експедитор наділений повноваженнями за окремим дорученням та за рахунок Клієнта здійснювати страхування вантажів, транспортних засобів і відповідальності. Однак, таке зобов`язання виникає у експедитора у разі наявності волевиявлення Клієнта, оформленого окремим дорученням, за його відсутності експедитор відповідного страхування не здійснює.

Для митного оформлення товарів, разом із договором транспортної експедиції від 28.12.2017 року № UA 28/12/2017-1, позивачем була надана довідка перевізника ТОВ Октопус-В від 28.08.2019 року №28/08-1 про транспортні витрат, яка не містить інформації щодо страхування товару. Таким чином, відомості щодо страхування товарів або наявність інших витрат не вказувалось у зв`язку з не здійсненням такого страхування.

З огляду на зазначене, посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу є необґрунтованим.

Згідно наданої довідки перевізника ТОВ Октопус-В від 28.08.2019 року №28/08-1, витрати на транспортування оцінюваних товарів включають всі витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, обробку оцінюваних товарів та інші транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з транспортуванням контейнеру від пункту відправлення до пункту призначення.

Таким чином, наданими документами підтверджено вартість транспортування товарів, а також вартість робіт, пов`язаних із організацією навантаження товарів на транспортний засіб, а тому висновок про відсутність документального підтвердження здійснюваних витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов`язаних із їх транспортуванням є безпідставним.

Що стосується посилання митного органу на суперечливість даних, які містяться у наданому декларантом коносаменті, а саме, щодо умов оплати перевезення та навантаження, оскільки в ньому вказано, що оплата морського фрахту контейнера №CAIU2861247: Freight and Charge to be prepared / to be collected (фрахт та навантаження оплачені заздалегідь/підлягає сплаті), позивач пояснив, що Freight and Charge to be prepared / to be collected є лише назвою графи, яка не була заповнена. На думку позивача, вказані відомості не свідчать про суперечливість даних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутність вказаної інформації не впливає на числове значення складових митної вартості товарів, враховуючи також, що декларантом були надані митному органу документи у підтвердження вартості транспортування та навантаження, перевантаження товарів, які враховані при визначенні митної вартості товарів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган також посилався на ненадання декларантом банківських платіжних документів, які б підтверджували здійснення передплати декларантом, тоді як умовами контракту передбачено здійснення передплати у розмірі 50% чергової партії продукції.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, у разі, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

З матеріалів справи встановлено, що на вимогу митного органу позивачем було надано платіжне доручення на підтвердження передплати товару за інвойсом №424786/424798/428999 від 07.03.2019 року на суму 15715,03 євро.

При цьому, відповідачем зазначено, що у вказаному платіжному дорученні є посилання на проформу - інвойс від 07.03.2019 року №424786/424798/428999, за яким здійснювалася оплата, але асортимент товарів та загальна вартість товарів у цьому проформі-інвойсі та інвойсі від 18.07.2019 року №GPR2019000002351, який надавався на митне оформлення не співпадають.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що проформа-інвойс має попередній характер і застосовується лише у випадках, коли покупець здійснює передплату до моменту відвантаження. В даному випадку у проформі-інвойсі від 07.03.2019 року №424786/424798/428999 постачальником на оплату зазначено кількість певного товару 36 шт., а у комерційному інвойсі 18.07.2019 року №GPR2019000002351 за цією ж товарною позицією включив і фактично відвантажив 72 шт., тобто на 36 шт. більше, у зв`язку з чим вартість товару, зазначена у комерційному інвойсі 18.07.2019 року №GPR2019000002351 порівняно з проформою-інвойсом від 07.03.2019 року №424786/424798/428999 збільшилася на 186,84 євро, та на підтвердження сплати вказаної суми позивачем надано платіжне доручення №5 від 28.08.2019 року.

Таким чином, позивачем надано банківські платіжні документи у підтвердження здійсненої передоплати товарів згідно умов зовнішньоекономічного контракту.

Посилання митного органу на відсутність відомостей щодо виробника товарів та торговельної марки товарів, які наведені у графах митної декларації у наданих декларантом до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, транспортних (перевізних) документах, тощо) колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що відповідач не довів належними доказами, яким чином вказані відомості вплинули на визначення складових митної вартості товарів.

Слід зазначити, що у підтвердження числового визначення митної вартості товарів позивачем були надані транспортні документи, інвойс та інші документи, які містять достатню інформацію про товари та їх вартість.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання митного органу на те, що декларантом не подані документи згідно з переліком відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 Митного Кодексу України, оскільки позивачем були подані до митного органу всі документи, які підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, які були у нього в наявності, і які не містять в собі ознак підробки чи розбіжностей, які б вказували на невірне визначення митної вартості товарів, що в свою чергу вказує на відсутність у відповідача правових підстав для коригування такої митної вартості.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що надані для митного оформлення товару документи не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. В свою чергу відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваного рішення митниці та задоволення позову ПП "Лакі Фенікс".

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук