Постанова

від 23.02.2020 по справі 910/11412/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа№ 910/11412/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання: Майданевич Г.А.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.02.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 14.11.2019 (повний текст рішення складено 27.11.2019)

у справі №910/11412/19 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк»

про стягнення 187 195, 80 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про стягнення 187 195 грн 80 коп. штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.07.2018 № 286/2/18/65 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано 134 989 грн 80 коп. пені та 52 206 грн 00 коп. штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/11412/19 позов задоволено частково.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 53 138, 25 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 797, 07 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин щодо невірного визнання позивачем періоду, за який нараховується пеня. Крім того, судом зменшено розмір штрафних санкцій, які заявлені позивачем до стягнення, на суму банківської гарантії, яка за рішенням суду у іншій господарській справи присуджена до стягнення з третьої особи на користь позивача у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Класс» зобов`язань за договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні штрафних санкцій у сумі 134057, 55 грн, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що скориставшись своїм правом, передбаченим п. 6.2.4. договору, повідомив постачальника про відмову від подальшого виконання ним зобов`язань по договору, а не про відмову позивача від договору.

Крім того, скаржник посилається на те, що неустойка та гарантія за своєю правовою природою є різними видами забезпечення виконання зобов`язання. Відтак у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розмір неустойки на виплачену банком суму банківської гарантії, оскільки виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представники відповідача та третьої особи відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 23.07.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" (постачальник) укладено договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/18/65 (далі договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (казан електричний для варіння їжі, об`єм 250 л): лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 250 л), а саме: Казан електричний для варіння їжі, об`єм 250 л (КВЕ-250) (далі-товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Пунктом 10.1. договору сторони погодились, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до пункту 1.2. договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, в якій зазначено, строк постачання товару лот 1 обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 250 л), а саме: Казан електричний для варіння їжі, об`єм 250 л (КВЕ-250) - до 15.09.2018 включно у кількості 27 шт.

Згідно з пунктами 2.2., 2.3. договору військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Пунктом 2.4. договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання-передачі, який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього договору становить: 1 006 830 (один мільйон шість тисяч вісімсот тридцять) грн 00 коп. у тому числі: без ПДВ - 839 025 грн 00 коп., ПДВ - 167 805 грн 00 коп. (за загальним фондом).

Відповідно до пункту 5.1. договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо.

Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід`ємною частиною договору.

Водночас, як підтверджено матеріалами справи, листом від 22.11.2018 № 209 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" повідомило Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, що з об`єктивних причин технічного характеру, продукцію у кількості 19 шт. на суму 708 510 грн 00 коп. по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 поставлено не буде.

В свою чергу, листом від 23.11.2018 № 286/6/6161 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України відмовився від прийняття подальшого виконання зобов`язання постачальником на загальну суму 708 510, 00 грн.

Відповідно до листа від 27.11.2018 № 286/7/6210 щодо зняття юридичних зобов`язань за договорами постачання обладнання для потреб Збройних сил України, у зв`язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов, укладеного з позивачем договору в частині поставки товару в строк по 15.09.2018, Міністерством оборони України повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про відмову від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником за договором від 23.07.2018 № 286/2/18/65, з огляду на що з метою ефективного використання бюджетних асигнувань у 2018 році, Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України просив зняти юридичні зобов`язання за вказаним договором на суму 708 830 грн 00 коп.

Листом від 07.12.2018 № 217 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" повідомило Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, що внаслідок технічних причин товариство вимушено частково відмовитися від поставки товару, зокрема, по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 щодо поставки товару у кількості 20 шт. на суму 745 800 грн 00 коп.

Листом від 08.12.2018 № 286/6/6589 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про відмову від подальшого виконання зобов`язань, зокрема, по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на суму 37 290 грн 00 коп.

Листом від 10.12.2018 № 286/7/6646 щодо зняття юридичних зобов`язань за договорами постачання технічного обладнання продовольчої служби для потреб Збройних сил України Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України просив зняти юридичні зобов`язання за договором від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на суму 36 970 грн 00 коп.

Листом від 11.12.2018 № 218 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" повідомило Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, що внаслідок технічних причин товариство вимушено відмовитися від поставки товару по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 щодо поставки товару у кількості 4 шт. на суму 149 160 грн 00 коп.

Листом від 11.12.2018 № 286/6/6693 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про відмову від подальшого виконання зобов`язань по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на суму 149 160 грн 00 коп.

Листом від 11.12.2018 № 286/7/6699 щодо зняття юридичних зобов`язань за договорами постачання технічного обладнання продовольчої служби для потреб Збройних сил України Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України просив зняти юридичні зобов`язання за договором від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на суму 149 160 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 6.2.4. договору у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору замовник в односторонньому порядку має право, зокрема, відмовитися від подальшого виконання зобов`язань постачальником за договором.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що листами від 23.11.2018 № 286/6/6161, від 08.12.2018 № 286/6/6589 та від 11.12.2018 № 286/6/6693 позивач фактично відмовився від договору.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.07.2018 №286/2/18/65, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 134 989 грн 80 коп. пені та 52 206 грн 00 коп. штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.07.2018 № 286/2/18/65 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки товару у кількості 20 шт. на загальну суму 745 800 грн 00 коп. в строк до 15.09.2019, що також не було спростовано відповідачем. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки вказаного товару у встановлений в договорі строк.

Крім того, обставини невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) встановлено також рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/7258/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, за позовом Міністерства оборони України до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 50 341 грн 50 коп. Зазначеним рішення позов у справі №910/7258/19 задоволено у повному обсязі.

Відповідно до частини4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3.6. договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 7.3.6 договору для захисту майнових прав та інтересів позивача.

Так, позивач визначає період нарахування пені з 16.09.2018 по 15.03.2019.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/7258/19 за позовом Міністерства оборони України до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 50 341 грн 50 коп., у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) позов задоволено повністю.

Положеннями статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Отже, за приписами статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є одним зі способів забезпечення виконання зобов`язань.

Гарант відповідає за порушення зобов`язання, а формою його відповідальності за змістом статей 563, 566, 611 Цивільного кодексу України стає сплата заздалегідь визначених збитків та/або неустойки в розмірі суми гарантії.

Разом з тим, з метою запобігання безпідставному збагаченню кредитор має альтернативу звернутися щодо сплати суми гарантії до гаранта або щодо сплати збитків та/або неустойки, спричинених порушенням зобов`язання, до принципала.

Як встановлено Господарським судом міста Києва у справі №910/7258/19, відповідно до банківської гарантії від 18.07.2018 №4015-0718/ERL3v банк безвідклично та безумовно зобов`язується виплатити бенефіціару (Міністерству оборони України) 50 341 грн 50 коп. після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал (Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс") не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару, а саме обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (казан електричний для варіння їжі, об`єм 250 л): лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 250 л) відповідно до укладеного договору № 286/2/18/65.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягнення за рішенням суду суми банківської гарантії у розмірі 50 341 грн 50 коп., у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65, виключає можливість позивача (як кредитора) реалізувати своє право на отримання тієї ж самої суми коштів тільки у вигляді сплати неустойки, яка нарахована, у зв`язку з порушенням боржником зобов`язань.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини відмови позивача від договору № 286/2/18/ від 23.07.2018 65 (лист від 23.11.2018 №286/6/6161) щодо поставки товару у кількості 19 шт. на загальну суму 708 510 грн 00 коп. та поставки товару у кількості 1 шт. на загальну на суму 37 290 грн 00 коп. (лист від 08.12.2018 № 286/6/6589), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, нарахована за період з 16.09.2018 по 22.11.2018 за прострочення поставки товару на суму 708 510 грн 00 коп. у розмірі 48 178 грн 68 коп., та пеня, нарахована за період з 16.09.2018 по 07.12.2018, за прострочення поставки товару на суму 37 290 грн 00 коп. у розмірі 3 095 грн 07 коп. Отже, за перерахунком суду першої інстанції, перевіреним судом апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 51 273 грн 75 коп.

Розрахунок штрафу, наданий позивачем, перевірено судом, встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Разом з тим, місцевий господарський суд,враховуючи обставини стягнення з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на користь Міністерства оборони України суми банківської гарантії у розмірі 50 341 грн 50 коп., у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору, та керуючись положеннями статті 61 Конституції України та частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України, прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 53 138 грн 25 коп. (51 273 грн 75 коп. пені + 52 206 грн 00 коп. штрафу - 50 341 грн 50 коп. сума банківської гарантії = 53 138 грн 25 коп.).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлений факт невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної поставки товару за договором, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, які підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду на суму 53 138 грн 25 коп.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/11412/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/11412/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/11412/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/11412/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.03.2020.

Головуючий суддяА.І. Тищенко

СуддіЮ.Б. Михальська

Т.І. Разіна