Постанова

від 23.03.2020 по справі 922/3332/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2020 р. Справа №922/3332/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

без повідомлення учасників справи,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (вх.№460Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Ємельяновою О.О., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 27.12.2019, у справі №922/3332/19

за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", м. Київ,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000", м. Харків, 2) ОСОБА_1 , м. Харків,

про стягнення 142 461, 15грн

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 142 461, 15грн та 2 136, 92грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2018 між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000" (Позичальник) був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 150 000, 00грн, а Позичальник зобов`язався погасити кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору та відповідно до графіку, що був встановлений додатком до договору. Крім того, 26.09.2018 між Банком та ОСОБА_1 як Поручителем був укладений договір поруки, згідно з умовами якого Поручитель зобов`язався відповідати перед Банком на засадах солідарного боржника за виконання в повному обсязі Позичальником зобов`язань по кредитному договору. Як вказує Банк, станом на 23.09.2019 розмір заборгованості Позичальника перед Банком за кредитним договором складає 142 461, 15грн; листами Банку Позичальник був повідомлений про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак, заборгованість погашена не була.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у позові відмовлено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000" на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" заборгованість за кредитним договором № ID5311695 від 26.09.2018 року у розмірі 142 461, 15грн та 2 136, 92грн судового збору. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Банк виконав умови кредитного договору №ID5311695 від 26.09.2018 щодо надання Позичальнику кредитних коштів, і Позичальник, взявши на себе зобов`язання щодо своєчасного їх повернення, повинен був виконати взяті зобов`язання у визначений кредитним договором строк; заборгованість Позичальника перед Банком становить суму у розмірі 142 461, 15грн. Судом першої інстанції здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та встановлено, що нарахування здійснено вірно. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до 1-го відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, місцевим господарським судом зазначено, що строк виконання зобов`язань у Поручителя - 2-го відповідача не настав, оскільки строк виникнення обов`язку поручителя розпочинається з події, яка неминуче має настати (надсилання або надання письмового повідомлення про невиконання боржником зобов`язань за договором), а доказів вручення (надсилання) такого повідомлення 2-му відповідачу позивачем до суду не надано. Тому судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ID5311695 від 26.09.2018, забезпеченим договором поруки №НІ 5941 від 26.09.2018.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що листом від 23.09.2019 Поручителю - ОСОБА_1 було скеровано повідомлення про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак, заборгованість погашена не була. Як вказує апелянт, підписантами кредитного договору і договору поруки є ОСОБА_1 . як директор ТОВ "Альфа-Буд 2000" за кредитним договором і як фізична особа за договором поруки. Відтак, вважає, що боржник і поручитель повідомлені про порушення умов кредитного договору та договору поруки належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 поновлено Акціонерному товариству "ТАСКОМБАНК" пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі №922/3332/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі №922/3332/19 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачам строк до 28.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 28.02.2020 для подання заяв і клопотань; постановлено зупинити дію рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі №922/3332/19.

У встановлений судом строк від відповідачів не надійшло відзиву на апеляційну скаргу; заяв і клопотань від учасників справи у встановлений строк також не надходило.

Згідно матеріалів справи, ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства надіслана учасникам справи; у матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення апелянту ухвали суду.

Ухвала апеляційного господарського суду від 05.02.2020 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачам на їх адреси, а саме, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу 1-го відповідача: 61000, м. Харків, вул. Науки, буд. 40, оф. 31; і на адресу 2-го відповідача згідно наданих відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання: 61000, м. Харків, вул. Таращанська, буд. 20/44.

Однак, поштові конверти, які надсилалися відповідачам з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020, повернулися до суду із зазначенням причини "адресат відсутній".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом апеляційної інстанції належним чином та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надіслано на адреси учасників справи копії ухвали про відкриття апеляційного провадження. І не отримання відповідачами копії ухвали, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, їм надіслав та які повернулися в суд у зв`язку з її неотриманням адресатами, причини "відсутність адресату", є належним повідомленням судом відповідачів про розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при розгляді спірних правовідносин і ухваленні оскаржуваного рішення, відтак, при перегляді справи суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.

За результатами перегляду справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 26.09.2018 між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000" (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір № ID5311695 (надалі - кредитний договір).

Пунктом 2 кредитного договору сторони погодили умови кредиту:

підпункт 2.1. Розмір кредиту: 150 000, 00грн; підпункт 2.2. Валюта кредиту: гривня.

Підпунктом 2.3. кредитного договору сторони погодили вартість кредиту: підпункт 2.3.1. розмір процентної ставки за користування кредитом: 0, 0001% річних; підпункт 2.3.2. розмір комісійної винагороди: 1, 75% від суми виданого кредиту (щомісячно).

Термін і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначено у додатку №1 до цього договору (підпункт 2.5. кредитного договору). Термін повернення кредиту: 26.09.2020 року (підпункт 2.6. кредитного договору).

Відповідно до пункту 3 договору, сторони погодили порядок розрахунків.

Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту . Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної в пункті 2.6. цього договору. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації прав банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (підпункти 3.1. - 3.3 кредитного договору).

Кредитний договір було підписано за допомогою електронного цифрового підпису.

У зв`язку із порушенням Позичальником зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків згідно графіку, у Позичальника існує заборгованість, яка, за розрахунком позивача, станом на 23.09.2019 складає 142 461, 15грн:

- заборгованості за тілом кредиту - 81 250, 00грн;

- заборгованість за нарахованими відсотками - 0, 01грн;

- заборгованість за комісіями - 2 625, 00грн;

- прострочена заборгованість за тілом кредиту - 37 500, 00грн;

- прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 0, 05грн;

- прострочена заборгованість за комісіями - 15 308, 30грн;

- пеня - 5 777, 79грн.

Місцевим господарським судом також встановлено, що 26.09.2018 в забезпечення виконання зобов`язань за договором, між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - Поручитель) укладено договір поруки №НІ 5941.

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000" зобов`язань, що виникли або можуть виникнути у майбутньому на підставі заяви-договору про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" №ID5311695 від 26.09.2018, що укладений між клієнтом та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені у майбутньому.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором , у тому числі: 1.2.1. повернути кредитору кредиту у вигляді кредиту у розмірі 150 000, 00грн/доларів США/Євро, у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 26.09.2020; 1.2.2. щомісяця сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у розмірі 0, 0001% річних з урахуванням порядку та розміру їх змін згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором; 1.2.3. сплатити комісії в порядку та в розмірах, встановлених кредитним договором; 1.2.4. сплатити кредитору неустойки, пеню, штраф та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодовувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором; 1.2.5. у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення /сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із кредитного договору; 1.2.6. інших грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі збільшення грошових зобов`язань, які передбачені умовами кредитного договору.

Пунктом 2.1. договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що виникають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що й боржник.

Передбачена пунктом 2.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник порушить зобов`язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого з зобов`язань, зазначених у пунктах 1.2., 1.3. цього договору (пункт 2.2. договору).

Договір поруки було підписано за допомогою електронного цифрового підпису.

Як зазначає позивач, у зв`язку із невиконанням Позичальником зобов`язань за кредитним договором №ID5311695 від 26.09.2018 позивач направив Поручителю повідомлення - вимогу про виконання зобов`язань за договором поруки № НІ 5941 від 26.09.2018, у якій вимагає протягом 5 днів від дня пред`явлення вимоги перерахувати суму заборгованості.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що позивачем хоча й надано для долучення до матеріалів справи повідомлення-вимогу до Поручителя, однак, доказів її надсилання не надано

Непогашення Позичальником та Поручителем заборгованості за кредитним договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 142 461, 15грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до підпунктів 1.1-1.2 кредитного договору, за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору. Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок Позичальника №2600.2.842753.001, відкритий у АТ "ТАСКОМБАНК" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Пунктом 4.2. кредитного договору передбачено, що цей Договір є договором приєднання у визначені статті 634 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим, умови цього Договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http:// www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому.

Згідно з пунктами 4.3., 4.4. кредитного договору, підписання Договору є підтвердженням наміру Позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважаться датою укладання Договору; строк дії Договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК".

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 18.1.16.6 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (надалі - Правила), клієнт доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків, у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за його використання, а також виконання інших зобов`язань перед Банком за використання кредиту, в межах сум, що підлягають сплаті Банку згідно з цим розділом Правил та Цінових параметрів. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається номер, дата і посилання на пункт Правил.

Відповідно до пункту 18.1.19.2. Правил, клієнт надає Банку право на договірне списання з поточних та депозитних рахунків, відкритих у АТ "ТАСКОМБАНК" на умовах та порядку, зазначеному в п. 18.1.16.6 та 18.1.17.7.

Пунктом 18.1.19.3 Правил визначено, що в разі порушення будь-якого зобов`язання клієнта по поверненню кредиту Банк у будь-який час може звернутись за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законодавством порядку.

До заяви-кредитного договору доданий Графік погашення кредиту, відповідно до якого Позичальник мав кожного 26 числа місяця сплачувати суму платежу за кредитом у розмірі 8 875, 01грн, з урахуванням комісії та процентів.

Як вбачається із наданих позивачем виписок по рахункам Позичальника з 29.01.2019 Позичальник не забезпечив наявність на своїх рахунках достатню суму платежу для погашення кредиту, тобто Позичальник є таким, що прострочив виконання зобов`язання у встановлений кредитним договором і графіком строк.

Кредитний договір був укладений Позичальником в особі директора Леонідова Д.В.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником, директором та підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000" з 18.10.2016 є ОСОБА_1 .

Договір поруки був укладений Банком з ОСОБА_1 як фізичною особою, яка поручилась відповідати перед Банком на засадах солідарного боржника за виконання в повному обсязі Позичальником зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя, зазначену в розділі 7 цього договору, та копію надсилає боржнику.

У вимозі вказується: номер і дата цього Договору; дані щодо невиконання боржником своїх зобов`язань та вказівка на обсяг невиконання (несплата суми кредиту та/або процентів, комісій та /або сум збитків, неустойки, інше порушення) (пункт 3.2. договору поруки).

Згідно з пунктом 3.3. договору поруки, поручитель не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати відправлення вимоги кредитора зобов`язаний погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі. Неотримання поручителем вимоги кредитора з будь-яких причин не звільняє поручителя від обов`язку виконати умови цього Договору.

Пунктами 5.1., 5.2. договору поруки передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками кредитора і боржника. Порука за цим Договором припиняється, якщо кредитор протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя.

Пунктом 6.7. договору поруки передбачено, що підписанням цього Договору поручитель свідчить та підтверджує, що ознайомлений з умовами кредитного договору і йому повністю зрозумілі всі його умови, не має зауважень, заперечень або доповнень щодо них. Поручитель повідомляє, що він володіє достатнім об`ємом діє- та правоздатності щодо надання подібного роду поручительства, має право виконувати зобов`язання поручителя за даним Договором.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що листом від 23.09.2019 Поручителю - ОСОБА_1 було скеровано повідомлення про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак, доказів на підтвердження даних доводів апелянтом не надано.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів , належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У спірних правовідносинах апеляційним господарським судом встановлено прострочення Позичальником повернення чергової частики суми платежу за кредитним договором згідно Графіку.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати чергового платежу за кредитним договором, процентів, комісії, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Тобто, відповідно до умов кредитного договору і Правил, а також положень частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України Банк обґрунтовано звернувся до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснений Банком розрахунок заборгованості Позичальника, що складається із суми основної заборгованості, заборгованості за нарахованими відсотками, заборгованості комісії за управління кредитом, простроченої заборгованості за тілом кредиту, простроченої заборгованості за нарахованими відсотками, простроченої заборгованості за комісією, пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про його арифметичну вірність; у Позичальника існує заборгованість, яка станом на 23.09.2019 складає 142 461, 15грн, і підлягає стягненню з 1-го відповідача на користь Банку.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Банку в цій частині.

Щодо позовних вимог до 2-го відповідача суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

В силу статті 546 Цивільного кодексу України, порука є окремим видом забезпечення виконання зобов`язання.

Суть договору поруки полягає у тому, що у разі невиконання боржником основного зобов`язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов`язується виконати борг боржника замість останнього.

У спірних правовідносинах ОСОБА_1 уклавши з Банком договір поруки взяв на себе зобов`язання відповідати перед Банком на засадах солідарного боржника за виконання в повному обсязі Позичальником зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому відповідно до умов укладеного з Позичальником кредитного договору.

Як встановлено статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено місцевим господарським судом, у даному випадку мало місце невиконання Позичальником зобов`язань у строки, визначені кредитним договором (графіком до кредитного договору); розмір заборгованості Позичальника за кредитним договором станом на 26.09.2018 складає 142 461, 15грн.

Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Тобто, кредитор може реалізувати своє право звернення з вимогою виконання обов`язку або лише до боржника, або до поручителя, або солідарно до боржника і поручителя.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, за умовами пункту 3.1 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя, зазначену в розділі 7 цього договору, та копію надсилає боржнику.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає хибним висновок місцевого господарського суду, що оскільки за умовами договору поруки обов`язок поручителя виникає лише після пред`явлення відповідної письмової вимоги, а матеріали справи не містять доказів надсилання банком письмової вимоги поручителю, тому строк виконання зобов`язання у поручителя не настав.

Так, за змістом статті 555 Цивільного кодексу України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Тобто, зазначена норма цивільного законодавства передбачає можливість як пред`явлення кредитором вимоги до поручителя, так і звернення з відповідним позовом.

Однак, судом першої інстанції зазначена норма цивільного законодавства застосована не була.

Аналізуючи положення статті 559 Цивільного кодексу України, яка регулює питання припинення поруки, судова колегія зазначає, що у даному випадку порука є чинною відповідно до пункту 5.2. договору поруки, це не є ключовим питанням у застосуванні зазначеної статті Цивільного кодексу України, але у контексті наведеної норми вбачається, що законодавець застосовує терміни "пред`явлення вимоги" та "пред`явлення позову" як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №905/2475/15 дійшов висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення у контексті застосування термінів "пред`явлення вимоги" та "пред`явлення позову" є однаковим.

Верховним Судом України щодо застосування норми частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в постановах №6-170цс13 від 17.09.2014, №6-53цс14 від 17.09.2014, №6-2662-цс15 від 20.04.2016, №6-623цс17 від 06.09.2017, викладено таку правову позицію:

"з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя".

Верховний суд України розглядаючи справу №6-125цс14 зробив такий висновок: "…пред`явленням вимоги до поручителя є пред`явлення до нього позову".

Досліджуючи норми цивільного законодавства України у їх сукупності і враховуючи у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України правову позицію Верховного Суду України, Верховного Суду, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що кредитор, реалізуючи своє право, передбачене частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, може пред`явити до поручителя як письмову вимогу, так і позовну шляхом звернення з позовом до суду.

При цьому, судова колегія зазначає, що не виключається можливість пред`явлення кредитором до поручителя письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак ненадання позивачем доказів надсилання Поручителю письмової вимоги не може бути підставою для відмови у задоволенні позову кредитора до Поручителя, чого судом першої інстанції враховано не було.

Враховуючи наявність договору поруки, за яким Поручитель зобов`язався виконати обов`язок замість боржника, кредитор на власний розсуд обирає спосіб реалізації свого права щодо звернення до Поручителя, оскільки мета звернення будь-яким способом: або шляхом пред`явлення вимоги, або звернення з позовом до суду, є одна - задоволення вимог за основним зобов`язанням.

І відмова у задоволенні позовних вимог до Поручителя за встановлених судом першої інстанції обставин наявності підстав для відповідальності Поручителя, фактично нівелює укладений договір поруки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк виконання зобов`язань у Поручителя не настав, оскільки згідно з абзацом 7 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі №1-2/2002, обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" слід задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі №922/3332/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ID5311695 від 26.09.2018, забезпеченим договором поруки №НІ 5941 від 26.09.2018, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог з підстав, викладених вище.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги покладаються на 1-го відповідача як боржника за основним зобов`язанням.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі №922/3332/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ID5311695 від 26.09.2018, забезпеченим договором поруки №НІ 5941 від 26.09.2018, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000" (код ЄДРПОУ 40904892, адреса: 61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 40, офіс 31) та фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) солідарно на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором №ID5311695 від 26.09.2018 у розмірі 142 461, 15грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд 2000" (код ЄДРПОУ 40904892, адреса: 61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 40, офіс 31) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5 342, 30грн".

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза