Постанова

від 17.03.2020 по справі 913/618/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. Справа №913/618/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

прокурор - Алєкаєв Ю.В., посвідчення №042342 від 29.03.2016,

позивача за первісним позовом - не з`явився,

відповідача за первісним позовом - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (вх.№612 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.01.2020, постановлену у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Зюбановою Н.М., час проголошення ухвали - 14:56год, дата складання повного тексту ухвали - не зазначено, у справі №913/618/19

за позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Донцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, с. Донцівка Новопсковського району Луганської області,

до фізичної особи-підприємця Слюсара Олександра Миколайовича, с. Булавинівка Новопсковського району Луганської області,

про зобов`язання повернути водний об`єкт

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Слюсара Олександра Миколайовича, с. Булавинівка Новопсковського району Луганської області,

до Донцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, с. Донцівка Новопсковського району Луганської області,

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди водного об`єкту

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Донцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про зобов`язання фізичної особи-підприємця Слюсара О.М. повернути Донцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці водного фонду, загальною площею 129, 8034га (кадастровий номер 4423381100:06:002:0108) в межах с. Донцівка Новопсковського району Луганської області.

Відповідач звернувся до місцевого господарського суду із зустрічним позовом, який ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.12.2019 прийнятий до розгляду та об`єднаний в одне провадження з первісним позовом у справі №913/618/19.

У зустрічному позові заявлені вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди водного об`єкту від 14.03.2003, якою пропонується продовжити строк дії договору до 14.03.2023. Нормативною підставою зустрічного позову зазначається частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає поновлення договору оренди землі, укладеного сторонами.

29.01.2020 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.10.2019 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської РДА Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської РДА про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577, 26грн, за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову суду апеляційної інстанції щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.01.2020 провадження у справі №913/618/19 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 30.01.2020, Старобільська місцева прокуратура Луганської області звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу від 30.01.2020 скасувати та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду Луганської області.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що правовідносини у даній справі та справі №912/2385/18, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не є подібними; на думку апелянта, щодо права на звернення прокурором з позовом до суду у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду вже викладено висновок у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18. Крім того, апелянт вважає, що відповідачем не дотримано встановлений господарським процесуальним законодавством порядок подання клопотання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.01.2020 у справі №913/618/19; встановлено учасникам справи строк до 11.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 11.03.2020 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 17.03.2020 о 10:45год.

У встановлений судом строк від учасників справи не надійшло відзивів на апеляційну скаргу; заяв і клопотань у встановлений строк також не надходило.

До початку судового засідання від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2591 від 17.03.2020) у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.03.2020 прокурор оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Щодо клопотання представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, прокурор зазначив, що залишає його вирішення на розсуд суду.

Інші учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались; у судове засідання представники сторін не з`явились, хоча усі учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання (т.2 а.с.111-115).

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У даному випадку відповідач за первісним позовом був належним чином завчасно повідомлений про дату, час і місце цього засідання, про що у матеріалах справи міститься відповідне поштове повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття апеляційного провадження.

Поряд з цим, згідно з частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи за клопотанням учасника справи, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Однак, суд апеляційної інстанції не визнає повідомлені представником відповідача за первісним позовом у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки в судове засідання поважними, оскільки відповідач за первісним позовом не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого свого представника з урахуванням вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 73-74 Господарського процесуального кодексу України), проте, відповідачем за первісним позовом суду таких доказів не надано. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 учасники справи були повідомлені, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату і не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Отже, у суду апеляційної інстанції об`єктивно відсутня можливість відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відтак, клопотання представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, прокурор оголосив доводи і вимоги апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, а неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, про що сторони були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №912/2385/18 за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577, 26грн.

В зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 прийнято до розгляду справу №912/2385/15, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24.03.2020.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення; в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні, яка формує правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права.

Так, згідно з частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Передаючи справу №912/2385/18 на розгляд Великої Палати, колегією суддів Верховного Суду в ухвалі від 16.10.2019 зазначено, що існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Так, закріплені законодавством умови та випадки, коли прокурор має право здійснювати представництво в суді законних інтересів держави ("якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень"), не можна назвати чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні, про що свідчить й неоднозначна та різна судова правозастосовча практика.

Верховним Судом в ухвалі від 16.10.2019 у справі №912/2385/18 також зазначено, що існує й інше питання, що потребує правового висновку, щодо наслідків, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналіз судової практики щодо цього питання також свідчить, що вона не є однаковою.

Механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, що, на думку колегії суддів Верховного Суду, може становити порушення принципу юридичної визначеності, який, як зазначав раніше Конституційний Суд у своїх рішеннях, є складовою конституційного принципу верховенства права, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017, абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 №6-р/2019). Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) у Доповіді "Верховенство права", схваленій на 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25 - 26 березня 2011 року, також зазначала, що однією зі складових принципу верховенства права є юридична визначеність, яка є істотно важливою для питання довіри до судової системи та верховенства права. У цій доповіді також вказано, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункти 44, 46).

Верховний Суд дійшов висновку, що вирішення Великою Палатою Верховного Суду поставленої у справі №912/2385/18 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Приймаючи справу №912/2385/18 до розгляду, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.11.2019 зазначила, що погоджується з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про доцільність розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду.

При постановленні ухвали у даній справі, яка є предметом оскарження, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на частину 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі №913/618/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Щодо доводів апелянта, що правовідносини у даній справі та справі №912/2385/18, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не є подібними, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Апеляційним господарським судом встановлено, що з позовом у даній справі звернувся керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Донцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області про зобов`язання фізичної особи-підприємця Слюсара О.М. повернути Донцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці водного фонду, загальною площею 129, 8034га (кадастровий номер 4423381100:06:002:0108) в межах с. Донцівка Новопсковського району Луганської області.

В обґрунтування позову керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області посилається на факт використання ФОП Слюсарем О.М. водного об`єкту та земельної ділянки площею 129, 8034га (кадастровий номер 4423381100:06:002:0108) без правовстановлюючих документів, про що Донцівській сільській раді відомо з вересня 2016 року, а саме з моменту, коли ФОП Слюсар О.М. у відповідь на лист сільської ради щодо необхідності підписання договору оренди повідомив, що договір оренди водного об`єкту від 14.03.2003 є чинним згідно з пунктом 28 договору.

Оскільки з позовом про повернення Донцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області водного об`єкту, який розташований на земельній ділянці водного фонду, загальною площею 129, 8034га звернувся прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Донцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №912/2385/18, яка переглядається у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", є подібними до правовідносин у цій справі, становлять виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду вже викладено висновок у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, оскільки Верховним Судом зазначено, що у справі №912/2385/18 є питання, які становить виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду.

Поряд з цим, аналогічних висновків щодо необхідності зупинення провадження у справі з цих підстав за позовами прокурора також дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, зокрема у справах 922/3272/18, №922/3042/16.

Щодо доводів апелянта, що відповідачем за первісним позовом не дотримано встановлений господарським процесуальним законодавством порядок подання клопотання про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції таке.

Статтею 169 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 170 Господарського процесуального кодексу України встановлює загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Зокрема, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Господарське процесуальне законодавство не вимагає від учасника справи, який звертається до суду із клопотанням, заявою, у тому числі і про зупинення провадження у справі, додавати до відповідного клопотання докази його надсилання іншим учасникам справи.

Відтак, доводи прокурора, що відповідач за первісним позовом не надіславши прокурору копію клопотання про зупинення провадження у справі, не дотримався порядку його подання, не ґрунтуються на приписах чинного процесуального законодавства.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.03.2020 прокурор надав пояснення, що дійсно немає процесуальної норми, яка б зобов`язувала учасника справи надсилати іншій стороні відповідне клопотання про зупинення провадження у справі, однак, вважає, що не отримання завчасно клопотання унеможливило прокуратурі належним чином підготувати свою правову позицію щодо заявленого клопотання.

Однак, судова колегія зазначає, що у судовому засіданні Господарського суду Луганської області 30.01.2020 прокурор був присутній і згідно протоколу судового засідання надав заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 30.01.2020 у справі №913/618/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.01.2020 у справі №913/618/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 23.03.2020.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза