Рішення

від 17.03.2020 по справі 902/145/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2020 р. Cправа № 902/145/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТРАНСФЕР", вул. Хлібозаводська, буд. 3, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код - 38023349

до: Фермерського господарства "БЛАГОДАТНА ФЕРМА", вул. Комарова, буд. 59, с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницький район, Вінницька область, 24834, код - 40531206

про стягнення 14 365,64 грн

В С Т А Н О В И В :

17.02.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТРАНСФЕР" до Фермерського господарства "БЛАГОДАТНА ФЕРМА" про стягнення 14 365,64 грн заборгованості, з яких 9 300,17 грн основного боргу, 4 286,22 грн пені, 779,25 грн інфляційних втрат за договором поставки № 13/04-18Р від 13.04.2018 року.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 13/04-18Р від 13.04.2018 року в частині оплати поставленого товару, в останнього утворилась заборгованість в сумі 14 365,64 грн.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 9 300,17 грн основного боргу, 4 286,22 грн пені, 779,25 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року відкрито провадження у справі № 902/145/20 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.03.2020 року.

13.03.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. № 69 від 13.02.2020 року), в якій останній в зв`язку з високим рівнем завантаженості просить суд проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

17.03.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. № 69 від 13.02.2020 року), в якій останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

В судове засідання 17.03.2020 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату судового зсіданні повідомлялися належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Обізнаність відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке вказує на отримання ухвали суду 27.02.2020 року (вх. №2748).

Отже, відповідача завчасно, з дотримання процесуальних строків. визначених ГПК України повідомлено про розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Вінницької області у справі № 902/145/20 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідною ухвалою у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Враховуючи отримання сторонами ухвали суду, в якій визначено дату та час розгляду справи, встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного отримання сторонами повідомлень про виклик у судове засідання. суд вирішив розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Суд також враховує, що на момент складення повного тексту судового рішення до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. №02.1-34/2666/20).

З відомостей сайту ДП "Укрпошта" судом встановлено, що лист з вказаним клопотанням здано на відділення поштового зв`язку 17.03.2020 о 17.56, тобто, враховуючи дату отримання ухвали суду (27.02.2020 року), поза межами визначеного судом строку для вчинення процесуальних дій (15.03.2020 року).

Тому, вказана заява судом не розглядається.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, в якості підстави вимог посилається на неналежне виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором поставки № 13/04-18Р від 13.04.2018 року в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 9 300,17 грн.

В зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 9 300,17 грн основного боргу, 4 286,22 грн пені, 779,25 грн інфляційних втрат за договором поставки № 13/04-18Р від 13.04.2018 року.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 13.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОТРАНСФЕР" (Постачальник) та Фермерським господарством "БЛАГОДАТНА ФЕРМА" (Покупець) укладено договір поставки № 13/04-18Р від 13.04.2018 року (а.с. 11-16, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити (передати) у власність біологічні препарати (інші біопрепарати, добрива та продукцію) Торгової марки Жива Земля (товар) в кількості, асортименті та за ціною, зазначеної в Специфікаціях на поставку товару, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах, визначених даним договором.

Товар постачається партіями в кількості та асортименті згідно з замовленням Покупця (п. 1.2 Договору).

Умови, строк поставки товару, його асортимент, кількість, вартість зазначаються у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами до даного договору (п. 2.1 Договору).

Поставка товару здійснюється партіями на умовах поставки, відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів INCOTERMS у редакції 2010 року, які зазначені у Специфікаціях (Додатках) на кожну окрему партію (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.3 Договору при передачі товару Постачальник зобов`язаний передати всю необхідну документацію на товар, а Покупець зобов`язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженим представником Покупця та/або дата, зазначена в товарно-супроводжувальних документах Перевізника у відповідності за умовами поставки.

При передачі товару (одночасно з ним) передається Покупцю товарно-транспортна накладна; видаткова накладна, підписана уповноваженим представником Постачальника, скріплена печаткою Постачальника; сертифікат якості (відповідності) на товар (п. 2.3.1 Договору).

Приймання товару по якості та кількості здійснюється на складі Покупця або Перевізника (в залежності від умов поставки, які зазначені у Специфікаціях) з урахуванням положень документів зазначених в п. 2.3.1 (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору вартість одиниці товару та загальна вартість цієї кількості товару визначається у підписаній сторонами специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Загальна сума договору визначається підписаними сторонами всіма Специфікаціями (п. 4.2 Договору).

Оплата товару за даним договором здійснюється у національній валюті України - гривнях (п. 5.1 Договору).

Відповідно п. 5.2 Договору Покупець проводить оплату вартості товару на умовах та в строки, які зазначаються в Специфікаціях, як є невід`ємною частиною даного договору (п. 5.2 Договору).

За змістом п. 5.3 Договору оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу лише на банківський рахунок Постачальника, що зазначений у договорі. Для зміни банківського рахунку Постачальника сторони мають підписати відповідну додаткову угоду про зміну банківських реквізитів. Письмові повідомлення про зміну реквізитів без підписання додаткової угоди не мають юридичної сили.

Оплата вважається здійсненою після зарахування відповідних коштів на рахунок Постачальника.

За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань по цьому договору, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1 Договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару.

У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору (додаткової угоди та/або специфікації) більше ніж 5 календарних днів Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню яка обчислюється з 6 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. 6.2 Договору).

Згідно п. 6.5 Договору оплата сторонами штрафних санкцій та/або відшкодування понесених Постачальником або Покупцем збитків не звільняє сторони від виконання зобов`язань по даному договору.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 10.1 Договору).

23.04.2018 року на виконання умов укладеного договору між сторонами підписано Специфікацію № 1, відповідно до якої сторонами погоджено найменування товару, кількість та ціну. Загальна вартість товару згідно Специфікації складає 8 491,50 грн, в тому числі ПДВ 1 415,25 грн (а.с. 17, т. 1).

24.05.2018 року між сторонами підписано Специфікацію № 2 до договору поставки № 13/04-18Р від 13.04.2018 року, відповідно до якої сторонами погоджено найменування товару, кількість та ціну. Загальна вартість товару згідно Специфікації складає 808,67 грн, в тому числі ПДВ 134,78 грн (а.с. 18, т. 1).

За твердженнями позивача, відповідачу поставлено товар на загальну суму 9 300,17 грн, що підтверджується видатковими накладними № 150 від 19.04.2018 року на суму 8 491,50 грн та № 259 від 24.05.2018 року на суму 808,67 грн (а.с. 19-20, т. 1).

Однак відповідачем не проведено повний розрахунок за поставлений товар.

05.12.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 291 щодо погашення заборгованості за договором № 1/04-18Р від 13.04.2018 року (а.с. 21-23, т. 1), яку отримано Фермерським господарством "БЛАГОДАТНА ФЕРМА" 16.12.2019 року, що підтверджується наявною у справі копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Непроведення відповідачем розрахунків за поставлений товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони маю право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 9 300,17 грн заборгованості за отриманий товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 779,25 грн інфляційних втрат та 4 286,22 грн пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум інфляційних втрат судом помилок не виявлено, в зв`язку з чим вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 286,22 грн пені, нарахованих у період наявності зобов`язальних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, зобов`язання зі сплати пені та її розмір повинен погоджуватись сторонами у підписаному договорі.

Поряд з цим, детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем при її обрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши нарахування пені за межами визначеного вказаною нормою 6-ти місячного строку .

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. При цьому у разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-53гс15; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 909/514/16).

Тобто нормами вказаної статті наділено сторін певною свободою у визначені умов договору стосовно строку на протязі якого може бути здійснено нарахування штрафних санкцій. При цьому законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Разом з тим його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення зобов`язань за договором, в зв`язку з чим при її обрахунку слід виходи із приписів ч. 6 ст. 232 ГК України стосовно обмеження строку її нарахування.

Отже, термін нарахування пені становить період з 01.10.2018 по 01.04.2019 рр.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку пені, судом обчислено за вказаний період пеню в розмірі 1 678,62 грн., що є меншою ніж та що заявлена позивачем.

Враховуючи викладене у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 2 607,60 грн слід відмовити (4 286,22 грн - 1 678,62 грн).

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТРАНСФЕР" підлягає задоволенню частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо часткової відмови у стягненні пені.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 720,45 грн, судові витрати в сумі 381,55 грн - слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "БЛАГОДАТНА ФЕРМА" (вул. Комарова, буд. 59, с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницький район, Вінницька область, 24834, код - 40531206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТРАНСФЕР" (вул. Хлібозаводська, буд. 3, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код - 38023349) 9 300,17 грн - основного боргу за договором поставки № 13/04-18Р від 13.04.2018 року, 779,25 грн - інфляційних втрат, 1 678,62 грн пені та 1 720,45 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТРАНСФЕР" в частині стягнення з Фермерського господарства "БЛАГОДАТНА ФЕРМА" 2 607,60 грн пені.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 381,55 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 23 березня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Хлібозаводська, буд. 3, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

3 - представнику позивача адвокату Василяко Р.О. (вул. Академіка Амосова, буд. 1/34, оф. № 1, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131)

4 - відповідачу ( вул. Комарова, буд. 59, с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницький район, Вінницька область, 24834)