Ухвала

від 23.03.2020 по справі 376/2966/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2966/19

Номер провадження № 1-кс/376/125/2020

УХВАЛА

"23" березня 2020 р. слідчий суддя Сквирського районного суду Київської облсті ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю особи, яка подала клопотання - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

18.03.2020 року в провадження слідчого судді Сквирського районного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_4 , подане через адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді від 14.11.2019 року № 376/2966/19 у кримінальному провадженні № 4201911030000242.

В обґрунтування клопотання представник володільця майна адвокат ОСОБА_3 зазначає, що ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2019 року було задоволено клопотання у кримінальному провадженні № 4201911030000242 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2019 року, та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відкритих в АТ «Райффайзен банк Аваль» (адреса:м.Київ,вул.Лєскова,9),асаме: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Вказують, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту грошових коштів на рахунках ОСОБА_4 не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на положеннях КПК України та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. Згідно ухвал слідчого судді арешт накладено з метою забезпечення зберігання речових доказів в кримінальному провадженні. Разом з тим, в матеріалах клопотання відсутня постанова органу досудового розслідування про визнання грошових коштів на банківських рахунках речовими доказами. Водночас, органом досудового розслідування не доведена можливість використання як доказів арештованих грошових коштів та не вказано, які саме сліди кримінального правопорушення містять на собі безпосередньо грошові кошти на рахунках ОСОБА_4 , як і не надано належних доказів відповідності грошових коштів на рахунках в цілому критеріям, встановленим ст. 98 КПК України. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є явно неспівмірним з обмеженням ОСОБА_4 права користування та розпорядження коштами. Вважає, з огляду на ст. 170 КПК України, що арешт було накладено необґрунтовано та безпідставно, а вжитий захід кримінального провадження перешкоджає здійсненню права власності, що в цілому обумовлює необхідність його скасування.

В судовому засіданні представник володільця майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив його задовольнити.

Прокурор та ініціатор клопотання заступник начальника СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи у удове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення - адвоката ОСОБА_3 , дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що СВ Сквирського ВПГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201911030000242 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2019 року було задоволено клопотання у кримінальному провадженні № 4201911030000242 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2019 року, та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відкритих в АТ «Райффайзен банк Аваль» (адреса:м.Київ,вул.Лєскова,9),асаме: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 14.11.2019 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках ОСОБА_4 слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, а саме те, що грошові кошти на рахунку ОСОБА_4 відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, не надано суду не надано допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину.

Слідчий суддя погоджується з доводами клопотання представника ОСОБА_4 , що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку ( ст. 160, 162 КПК України).

Крім того, слідчий суддя враховує ту обставину, що орган досудового розслідування звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було, в матеріалах по розгляду клопотання відсутня постанова про визнання грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_4 речовими доказами, як і не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них та чи можна взагалі їх використовували як речовий доказ у кримінальному провадженні .

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи пояснення особи, що подала клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для арешту грошових коштів, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання та скасувати арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_4 відкритих у АТ «Райффайзен банк Аваль» (адреса: м.Київ, вул.Лєскова, 9)

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_4 поданого через адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2019 року у справі № 376/2966/19 у кримінальному провадженні № 4201911030000242, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відкритих в АТ«РайффайзенбанкАваль» (адреса:м.Київ,вул.Лєскова,9),асаме: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя