Рішення

від 10.03.2020 по справі 379/1295/18

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/1295/18

2/379/22/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Різник Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та поновлення договору оренди земельних ділянок на новий строк,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся 11.10.2018 до суду з даним позовом, просить суд:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 14 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 5,5754 га, кадастровий номер 3224484000:02:010:0102, що укладений 02.01.2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 15 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 1,0272 га, кадастровий номер 3224487700:02:005:0074, що укладений 02.01.2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ;

визнати поновленим з ТОВ Інтерагроінвест договір оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області площею 5,5754 га, кадастровий номер 3224484000:02:010:0102 та площею 1,0272 га, кадастровий номер 3224487700:02:005:0074, що укладений 10 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 , на умовах, що викладені в додатковій угоді від 27 березня 2017 року до договору № 441 оренди земельної ділянки від 10 листопада 2012 року строком на 7 років;

судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову зазначив, що 10.11.2012 між СТОВ Лучанське-2 та власником земельної ділянки (паю) ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір № 441 оренди двох земельних ділянок під кадастровими номерами 3224484000:02:010:0102 (площа 5,5754 га) та 3224484000:02:005:0074 (площа 1,0272 га). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,6026 га в своїй сукупності становлять три паї та розташовані в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області та використовувались СТОВ Лучанське-2 за цільовим призначенням.

Договір оренди вказаних земельних ділянок зареєстрований 29.12.2012 в управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004007477.

03.07.2017 запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номери записів 21294298 та 21294425. Термін дії договору оренди земельних ділянок з урахуванням дати реєстрації договору, закінчився 29.12.2017.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 441 оренди земельної ділянки від 10.11.2012: Після закінчення строку договору, орендар має першочергове право поновлення його на новий строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством .

Маючи намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельних ділянок з орендодавцем ОСОБА_1 , СТОВ Лучанське-2 , як орендар, 05.04.2017 за вих. № 41 від 27.03.2017 надіслало на адресу ОСОБА_1 , лист-повідомлення з підписаним зі сторони СП Світанок проектом додаткової угоди від 27.03.2017 до договору № 441 оренди земельної ділянки від 10.11.2012 (чотири примірники), відповідно до умов якої строк оренди пролонгується строком на 7 років, до 31.12.2024. Лист з додатками направлений на адресу власника листом з оголошеною цінністю та описом вкладення.

26.04.2017 до СТОВ Лучанське-2 поштовим відправленням надійшла письмова заява ОСОБА_1 , датована 21.04.2017 в якій вона повідомляє про те, що вона не має намірів продовжувати договір оренди на новий строк та просить передати земельні ділянки у власне користування для самостійного обробітку. Жодних інших звернень або ж письмових повідомлень від неї до даного часу не надійшло. Зокрема, жодних листів-повідомлень про прийняте орендодавцем рішення про згоду укласти додаткову угоду або ж обґрунтувань відмови в її підписанні на лист-повідомлення позивача, надісланий ОСОБА_1 05.04.2017, ні до СТОВ Лучанське-2 , ні до ТОВ Інтерагроінвест не надходило.

В лютому 2018 року до СТОВ Лучанське-2 звернувся ФОП ОСОБА_2 з письмовою заявою про те, що 02.01.2018 між ним та ОСОБА_1 укладено 2 договору оренди земельних ділянок, в зв`язку з чим просить передати йому в користування відповідний земельний масив.

Відповідно до наданих ОСОБА_2 договорів оренди та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.01.2018, через три дні після закінчення договору зі СТОВ Лучанське-2 , а саме 02.01.2018, ОСОБА_1 , уклала нові договори оренди на свої земельні ділянки з іншим орендарем - ФОП ОСОБА_2 , а саме:

договір оренди земельної ділянки № 14 від 02.01.2018, площа 5,5734 га, кадастровий номер: 3224484000:02:010:0102, номер запису про інше речове право 24380100, строк дії - 10 років;

договір оренди земельної ділянки № 15 від 02.01.2018, площа 1,0272 га, кадастровий номер 3224484000:02:005:0074, номер запису про інше речове право 24379654, строк дії - 10 років.

Вважає, що відповідач ОСОБА_1 надала СТОВ Лучанське-2 недостовірну інформацію про свої наміри самостійно використовувати належні їй земельні ділянки, оскільки мала намір укласти договори з іншим орендарем. В той же час, в 2017 році СТОВ Лучанське-2 пропонувало їй укласти договір оренди землі на значно кращих умовах. А саме, орендна плата в грошовій формі, яка була запропонована відповідачці в 2017 році від СТОВ Лучанське-2 мала розмір в грошовій формі 10062,2 грн, до видачі 8100,07 грн/пай, а в 2018 році становить - 13043,48 грн, до видачі 10500,00 грн/пай. За свої три паї ОСОБА_1 отримала б вищевказані суми в потрійному розмірі. Розмір же орендної плати до договору з СТОВ Лучанське-2 становить - 14300,88 грн. Таким чином орендна плата в грошовій формі, яка була запропонована ОСОБА_1 в 2017 році СТОВ Лучанське-2 мала розмір в грошовій формі 32848,54 грн, що на 14959,24 грн більше за пропозицію ФОП ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначене, вважає, що є наявний факт порушення переважного права СТОВ Лучанське-2 на поновлення договору оренди земельної ділянки орендодавцем ОСОБА_1 на новий строк. Також позивач зазначає, що СТОВ Лучанське-2 було реорганізовано, а саме приєднано до ТОВ Інтерагроінвест з визначенням останнього правонаступником всіх прав та обов`язків СТОВ Лучанське-2 і що знайшло своє відображення в установчих документах товариства.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 заперечує позов та вважає, що він не підлягає до задоволення, так як 21.04.2017 вона надіслала позивачу лист про те, що вона вимагає повернути належні їй змелені ділянки для самостійного користування. Після отримання цього листа позивач не мав права на продовження договору оренди, тому що такий договір повинен укладатися за її згоди, такої згоди вона не надавала, про що повідомила позивача. Оскільки її згода на переукладання договору оренди була відсутня, то по позивач без такої згоди не мав права на продовження договору. Крім того, позивач надіслав її додаткову угоду, в якій невірно вказані кадастрові номери, розміри земельних ділянок та реквізити державного акту на право власності на земельні ділянки. Також, позивач вказав невірно місце її реєстрації, що додатково давало змогу не підписувати вказаної угоди, а позивачу не надавало право вважати, що така угода була укладена. Зазначає, що договір оренди не може бути продовжено, оскільки орендар (позивач) не виконав вимоги ст. 33 Закону України Про оренду землі та фактично не надіслав її додаткової угоди для продовження договору.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвокат Якименко О.В. зазначає, що ОСОБА_1 02.01.2018 на виконання своїх прав, дотримуючись вимог діючого законодавства, досягнувши згоди з усіх істотних умов, уклала з ФОП ОСОБА_2 договори оренди своїх земельних ділянок. На момент укладення договорів, земельні ділянки перебували у власності та користуванні останньої, а тому вважає ці договори дійсними. Стосовно визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, що укладений 10.11.2012 між ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 , вказує, що в силу п. 3.3 вказаного договору, після закінчення строку договору, орендар має першочергове право поновлення його на новий строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. На виконання вимог п. 3.4 договору оренди від 2012 року ОСОБА_1 26.04.2017 повідомила СТОВ Лучанське-2 про те, що після збору врожаю в 2017 році просить повернути їй належні земельні ділянки для самостійного користування та оброблення. Цей лист є і відповіддю на лист-повідомлення СТОВ Лучанське-2 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, де чітко виражено небажання ОСОБА_1 поновлювати договір оренди землі зі СТОВ Лучанське-2 . Не досягнувши згоди щодо поновлення договору від 10.11.2012, сторони припинили договірні стосунки у вересні місяці після збирання врожаю: позивач повернув ОСОБА_1 її земельну ділянку, а остання стала її використовувати самостійно. Свою земельну ділянку в своїх цілях вона використовувала до 02.01.2018. В січні 2018 року, дізнавшись прос самостійне використання земельної ділянки ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 звернувся до неї з пропозицією здати земельну ділянку йому в оренду. Остання відмовлялася, але істотні умови на яких пропонувалися укласти договори оренди земельних ділянок, біли набагато кращі від умов, на яких СТОВ Лучанське-2 пропонувалося поновити договір. Вважає, що в силу пунктів 3.3 та 3.4 Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 441 від 10.11.2012 сторони договору ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 ставляться в нерівні умови. Так п. 3.3 визначає що, якщо орендодавець не має наміру укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі протягом останніх десяти календарних днів чинності цього Договору. В той же час п.3.4 визначає, що орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Звертає увагу суду, що на момент укладання договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 : спірною земельною ділянкою більше трьох місяців користувалася уже орендодавець ОСОБА_1 , ділянка перебувала у її власності і володінні; на момент пропозиції поновити договір оренди від 10.11.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 на умовах, що викладені в додатковій угоді від 27.03.2017 до договору № 441 оренди земельної ділянки від 10.11.2012 року, не було внесення орендарем відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, які б свідчили про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився; намір укласти договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем у ОСОБА_1 виник лише 02.01.2018 року, в момент його укладання. До цього ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку самостійно; орендодавець своєчасно, протягом місяця, на пропозицію позивача поновити договір, повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення; ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору щодо додаткової угоди. Отже, відсутні будь-які підстави для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок № 14, 15 від 02.01.2018 року, укладених між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

У поданій відповіді на відзив, представник позивача категорично не погодився із наведеними у відзиві представників відповідачів доводами та твердженнями. Останній, наводячи аналогічні обґрунтування, зазначені у позовній заяві, наполягає що позивач був добросовісним орендарем земельної ділянки та виконував всі умови договору оренди. Додатково зазначає, що відповідачі помилково вважають, що заява від 21.04.2018 надіслана позивачу є заявою про відмову у поновленні договору на новий строк, адже позивач є первісним ініціатором листа - повідомлення з проектом додаткової угоди № 41 від 27.03.2017, а відповідач ОСОБА_1 за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі мав би направити до СТОВ Лучанське-2 лист-повідомлення про прийняте рішення (надати відповідь на лист позивача № 41 від 27.03.2017). Таких відповідей позивачу від відповідача не надходило. Крім того, не відповідає дійсності твердження відповідачів про те, що СТОВ Лучасньке-2 та ОСОБА_1 не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося, адже по суті з боку відповідача такі перемовини не велися, на відміну від позивача, який в порядку та строки визначені законодавством дотрималось процедури, що дає право на поновлення договору на новий строк. Не відповідає дійсності і твердження про те, що з вересня 2017 року проведення польових робіт на даній земельній ділянці ОСОБА_1 проводить самостійно, та що орендна плата, запропонована з боку ТОВ Інтерагроінвест , є меншою за орендну плату, запропоновану ФОП ОСОБА_2 .

Вказує, що невірно зазначену інформацію про кадастрові номери земельних ділянок та місце реєстрації в проекті додаткової угоди слід розцінювати виключно як граматичну помилку, адже всі інші реквізити додаткової угоди та зазначення адреси надсилання зазначено вірно. Крім того, отримавши 21.04.2018 року лист - пропозицію з проектом додаткової угоди, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 мала можливість повідомити про це орендаря з метою виправлення граматичних помилок та подальшого підписання додаткової угоди. Більше того, після отримання проекту додаткової угоди ОСОБА_1 зателефонувала до представника підприємства Завгороднього Валентина Івановича та повідомила про те, що міркує над пропозицією товариства, щодо продовження договору оренди та запевнила, що немає наміру укладати договір з іншим орендарем так як планує господарювати самостійно про що вже повідомляла підприємство раніше в своєму листі від 26.04.2017 року (датований 21.04.2017 року). Жодних зауважень з боку ОСОБА_1 щодо змісту додаткової угоди не було. В цій бесіді ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про можливі наслідки в разі укладення нею договору з іншим орендарем, оскільки СТОВ Лучанське-2 в такому разі буде в судовому порядку захищати своє першочергове право на поновлення договору оренди.

З підстав, аналогічних викладеній в позовній заяві, вважає наявний факт порушення переважного права СТОВ Лучанське-2 на поновлення договору оренди земельної ділянки з орендодавцем ОСОБА_1 на новий строк.

В судовому засіданні представник позивача Колибаба І.О. позовні вимоги та викладені у позові та у відповіді на відзив обставини підтримала в повному обсязі. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, направила до суду заяву про проведення судового засідання у її відсутність, позов не визнає та просить відмовити позивачу в позові повністю.

Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, його інтереси у судовому засіданні представляв адвокат Якименко О.В.

Представник відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвокат Якименко О.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, просив стягнути з позивача на користь відповідача ФОП ОСОБА_2 судові витрати.

Крім того, у відповідності до ч. 8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України, до закінчення судових дебатів, представник відповідача - адвокат Якименко О.В. у судовому засіданні заявив, що протягом п`яти днів надасть уточнені документи про витрати відповідача на правову допомогу.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що працює заступником начальника земельного відділу ТОВ Інтерагроінвест . В 2016-2018 роках працював у СТОВ Лучанське-2 юрисконсультом - спеціалістом по земельним питанням. В 2012 році були укладені договори із власниками земельних ділянок. Ці договори у грудні 2017 року закінчувалися. Почали роботу по переукладенню договорів. Декілька власників не з`явилися для переукладення. Орендодавцю ОСОБА_1 була підготовлена пропозиція щодо переукладення договору, зазначили розмір орендної плати, бонуси. Надіслали на адресу ОСОБА_1 , вона отримала пропозицію 21.04.2017 року. 26.04.17 року надішла заява від ОСОБА_1 , в якій вона прохала передати земельну ділянку для самостійного обробітку. Посилання в заяві на їх пропозицію не було. Договір з ОСОБА_1 закінчився у грудні 2017 року. В лютому 2018 року до них з`явися ОСОБА_2 , повідомив, що він тепер є орендарем вказаних ділянок, пред`явив два витягу про реєстрацію права оренди. Також ОСОБА_2 подав письмову заяву про передачу йому вказаних земельних ділянок. В березні 2018 року агроном ОСОБА_8 передав ці земельні ділянки. Потім з договорів оренди між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 дізнався, що умови, запропоновані позивачем, були кращі Жодних зауважень з боку ОСОБА_1 в телефонній розмові до СТОВ Лучанське-2 не було, повідомила, що ОСОБА_2 запропонував більше орендну плату. В 2017 році була письмова заява від ОСОБА_1 про те, що вона не задоволена розміром орендної плати. Давали їй роз`яснення, що орендна плата виплачується відповідно до умов попереднього договору. В березні 2018 року, коли СТОВ Лучанське -2 передавало земельну ділянку, на ній нічого не було засіяно. На даний час вказаними земельними ділянками користується ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він працює провідним агрономом ТОВ Інтерагроінвест . З 2014 року він працював головним агрономом у СТОВ Лучанське-2 . ОСОБА_1 зверталась до СТОВ Лучанське-2 в 2017 році з приводу, що вона хоче забрати землю. Також, в лютому 2018 року надійшов лист від ОСОБА_2 , про те що СТОВ Лучанське-2 повинне віддати відповідну кількість гектар землі, тобто землю ОСОБА_1 . Фактично в натурі земельні ділянки ОСОБА_1 знаходяться в шостому полі, але віддавали землю масивами, щоб не рвати поля. Отже, СТОВ Лучанське-2 віддало відповідну площу у вісімнадцятому полі взамін, оскільки в ОСОБА_2 у вісімнадцятому полі знаходяться свої поля. В 2017 році СТОВ Лучанське-2 сіяло в шостому полі кукурудзу. Після збору врожаю заготовили під наступну культуру, провели дискування. Землю передали в березні 2018 року. Обмін зафіксували актом прийому-передачі. У вісімнадцятому полі в 2017 році була кукурудза. Після збору кукурудзи в листопаді 2017 року на цій землі в вісімнадцятому полі нічого не робили. Коли закінчився договір оренди з ОСОБА_1 не знає, але знали, що земельні ділянки будуть передані ОСОБА_2 . На даний час надані в порядку обміну земельні ділянки обробляє ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши у судовому засіданні вступне слово учасників справи, показання свідків, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши наявні у справі письмові докази, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на спадщину, посвідченого 22.06.2010 державним нотаріусом Таращанської районної державної нотаріальної контори Овраменко Л.В. за реєстровим № 1535, є власником земельних ділянок площею 6,6026 га, кадастрові номера: 3224484000:02:010:0102, 3224484000:02:005:0074, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.130).

10.11.2012 між відповідачкою ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 , правонаступником якого є ТОВ Інтерагроінвест , був укладений договір № 441 оренди земельних ділянок площею 6,6026 га, в тому числі ріллі - 6,6026 га, кадастрові номера: 3224484000:02:010:0102, 3224484000:02:005:0074, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, строком на 5 років, які використовувалися СТОВ Лучанське-2 за цільовим призначенням (а.с.41-46). Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 29.12.2012 в управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004007477. Так, строк його дії, з урахуванням дати реєстрації договору, завершився 29.12.2017 року.

Згідно Додатку №1 до Договору оренди земельної ділянки № 441 від 10.11.2012, Акту приймання-передачі земельної ділянки орендодавець ОСОБА_1 10.11.2012 передала, а орендар СТОВ Лучанське-2 прийняло в строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку.

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер: 91501114 від 08.07.2017, державним реєстратором - приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Київської області Кошинською Л.О. 03.07.2017 зареєстровано інше речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 3224484000:02:005:0074, площею 1,0272 га, номер запису про інше речове право: 21294425. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди земельної ділянки № 441, укладений 10.11.2012 між відповідачкою ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 (позивачем) (а.с.49-50).

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер: 91500542 від 08.07.2017, державним реєстратором - приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Київської області Кошинською Л.О. 03.07.2017 зареєстровано інше речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 3224484000:02:010:0102, площею 5,5754 га, номер запису про інше речове право: 21294298. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди земельної ділянки № 441, укладений 10.11.2012 між відповідачкою ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 (позивачем) (а.с.51-52).

Відповідно, строк оренди земельної ділянки закінчився 29.12.2017.

СТОВ Лучанське-2 , як орендар 05.04.2017 за вих. № 41 від 27.03.2017 надіслало на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з підписаним зі сторони СТОВ Лучанське-2 проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 441 від 10.11.2012 (чотири примірники), відповідно до умов якої строк оренди пролонгується до 31.12.2024. Лист з додатками направлений на адресу власника листом з оголошеною цінністю та описом вкладення, який відповідачка отримала 21.04.2017 (а.с.53-61).

21.04.2017 ОСОБА_1 направила позивачу заяву, в якій вона повідомляє, що в зв`язку з закінченням договору оренди земельної ділянки № 441 від 10.11.2012, просить після збору врожаю в 2017 році повернути належну її вказану ділянку для самостійного користування та оброблення. Заява отримана позивачем 26.04.2017 за вх. № 88 (а.с.62-63).

02.01.2018 після закінчення строку дії договору оренди землі із СТОВ Лучанське-2 , ОСОБА_1 уклала з ФОП ОСОБА_2 договори № 14, № 15 оренди належних їй земельних ділянок площею 5,57537 га, у тому числі - рілля 5,57537 га, кадастровий номер: 3224484000:02:010:0102, площею 1,0272 га, у тому числі - рілля 1,0272 га, кадастровий номер: 3224484000:02:005:0074 (а.с.65-68, 71-74).

Право оренди зареєстровано 11.01.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 24380100, 24379654, строк дії договорів 10 років, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с.69, 75).

02.02.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 направив позивачу заяву, в якій просить передати йому для подальшого обробітку земельних ділянок в адміністративних межах Лучанської сільської ради загальною площею 6,6026 га у зв`язку з укладенням договору оренди з ОСОБА_1 , яка є власником даних земельних ділянок, та в зв`язку з тим, що ділянка до 29.12.2017 перебувала в оренді СТОВ Лучанське-2 (а.с.64).

10.11.2017 року ОСОБА_1 звернулась до СТОВ Лучанське-2 із зверненням щодо передачі земельних ділянок, а також із запитом щодо причин відсутності індексування орендної плати. (а.с. 202).

Вказані обставини встановлено з матеріалів справи, вивчених в ході судового розгляду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Так, у ст. 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.ч. 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.04.2019 № 625/166/18 наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Суд зазначає, що висновок Верховного Суду України № 6-219цс14 від 25 лютого 2015 року, на який посилається позивач, не може бути застосований у даній справі, оскільки різняться фактичні обставини справи.

Так, у вказаній справі Верховний Суд України встановив факт належного виконання ПП Таврія умов договору оренди; дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані ПП Таврія та продовження використання ПП "Таврія" земельної ділянки, отже Верховний Суд України зазначив, що суд апеляційної інстанції на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ПП Таврія переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та порушення цього права у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди від 16 червня 2012 року з іншим орендарем - ФГ Скорук М.А. .

В нинішній справі Таращанський районний суд встановив, що відповідачкою ОСОБА_1 після отримання пропозиції СТОВ Лучанське-2 було направлено відмову в укладенні додаткової угоди. Крім того, позивач в якості підстави позову не зазначав обставини, передбачені ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Отже доводи позивача, що порушено переважне право СТОВ Лучанське-2 через укладання договору відповідачкою ОСОБА_1 на менш сприятливих умовах, є неспроможними.

Крім того, суд критично оцінює доводи представника позивача про більш сприятливі умови, які запропонував СТОВ Лучанське-2 ОСОБА_1 , оскільки для отримання орендної плати в натуральній формі необхідна згода орендаря, що підтверджується додатком № 1 до додаткової угоди (а.с. 61). В грошовій формі пропозиція СТОВ Лучанське-2 складала 16696,68 грн (а.с.57, 61), а пропозиція ФОП ОСОБА_2 - 18927,92 (а.с.65, 71). Отже, навіть з врахуванням бонусів СТОВ Лучанське-2 , пропозиція ФОП ОСОБА_2 є кращою. Доводи представника позивача щодо кращої пропозиції з врахуванням натуральної форми орендної плати є неспроможними, оскільки пропозиція була направлена ОСОБА_1 05.04.2017, а наказ № 15-г про встановлення орендної плати в 2017 році винесений лише 23.08.2017 (а.с.76).

Крім того, суд звертає увагу, що в проекті додаткової угоди від 27.03.2017, який надійшов на адресу ОСОБА_1 зазначені кадастрові номери земельних ділянок, що не належать відповідачці. (а.с.179-180).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2019 № 709/1899/17 при наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами. Також Верховним Судом зазначено про помилковість позиції щодо обов`язку орендодавця обґрунтовувати причини відмови у поновленні договору оренди.

Отже, оскільки зібрані по справі докази безспірно свідчать про факт заявлення ОСОБА_1 заперечення стосовно поновлення договору оренди землі за шість місяців до закінчення строку дії договору оренди, і в місячний термін після отримання пропозиції від позивача, земельна ділянка добровільно в порядку обміну була надана СТОВ Лучанське -2 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , що підтверджено між іншим і показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , суд приходить до висновку про припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року № 910/11518/18 поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми. Належним способом захисту порушеного права, у цьому випадку, є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим, за своєю суттю, є встановленням факту, який має юридичне значення і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, позивачем ТОВ Інтерагроінвест , у даному випадку, обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав в частині визнання поновленим договору оренди земельних ділянок, що укладений 10 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 , на умовах, що викладені в додатковій угоді від 27 березня 2017 року до договору № 441 оренди земельної ділянки від 10 листопада 2012 року строком на 7 років.

Позов складений без викладення змісту додаткової угоди.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання поновленим договору оренди землі незалежно від інших, встановлених судом обставин.

З урахуванням того, що суд не знайшов підстав вважати наявним у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі та відсутність належних та допустимість доказів протилежного, також беручи до уваги невірно обраний спосіб захисту, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстав для визнання недійсними договорі оренди земельних ділянок від 02.01.2018 судом не встановлено.

При таких обставинах суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, ухвалою суду від 14.05.2019 задоволено частково заяву генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест Тертичного О.В. про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішенням у даній справі, звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 кадастровий № 3224484000:02:005:0074, площею 1,0272 га, № 3224484000:02:010:0102, площею 5,5754 га, що розташовані в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області.

Згідно ч.ч. 4, 5, 9, 10 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Судова палата у цивільних справах ВСУ в Постанові від 25.05.2016 р., винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-605цс16), зазначила, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на вищевикладене, в зв`язку з тим, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання ухвали суду, а також що скасування зазначених заходів забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо позову, яким закінчується вирішення спору по суті та для недопущення перешкоджання у використанні за цільовим призначенням земельних ділянок, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду.

Рішення після набрання законної сили підлягає направленню державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, в зв`язку із заявою представника відповідача про неможливість подачі доказів понесених відповідачем судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, та про подачу їх лише після ухвалення рішення по суті позовних вимог суд, керуючись ч. 8 ст. 141, ст.246 ЦПК, - не вирішує.

Керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 15, 16, 526, 626-628, 792 ЦК України, статтями 93, 124 ч. 4, 125 ЗК України, статтями 2 ч. 1, 6, 17, 33 Закону України Про оренду землі , статтями 2, 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 158, 200, 206, 246, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 02.01.2018 року, укладених між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , та поновлення договору оренди земельних ділянок від 10.11.2012 на новий строк - відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову встановлені ухвалою суду від 14.05.2019, а саме скасувати заборону фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішенням у даній справі, звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 кадастровий № 3224484000:02:005:0074, площею 1,0272 га, № 3224484000:02:010:0102, площею 5,5754 га, що розташовані в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області.

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням.

Повне рішення складено 20.03.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін