Рішення

від 18.03.2020 по справі 910/533/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2020Справа № 910/533/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Смігунова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін

про стягнення 162 648, 45 грн,

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Мельніченко А.С.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін про стягнення 162 648, 45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання зі сплати коштів за договором транспортного експедирування №ДКМ-256 від 18.07.2019р., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 40 686, 26 грн, 24 110, 11 грн пені, 4 967,83 грн інфляційних втрат, 2 302, 00 грн 3 % річних, 90 582, 25 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна залишено без руху.

22.01.2020р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2020р. про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 23.01.2020р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено засідання у справі на 19.02.2020р.

17.02.2020р. відповідачем було подано пояснення по справі, в яких зазначено про погашення заборгованості в сумі 40 686, 26 грн., на підтвердження чого було надано платіжне доручення №285 від 28.01.2020р.

19.02.2020р. судове засідання було відкладено на 18.03.2020р.

У судовому засіданні 18.03.2020р. представником позивача було надано усні пояснення по справі та підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 18.03.2020р. не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0103053832222.

У судовому засіданні 18.03.2020р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін (замовник) було укладено договір №ДКМ-256 транспортного експедирування, за умовами п.1.1 якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання транспортно-експедиційних послуг пов`язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, в тому числі, і в міжнародному сполученні, а замовник зобов`язується оплатити надані експедитором послуги.

За умовами п.1.2 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р. виконання послуг експедитором здійснюється на підставі погоджених сторонами письмових заявок замовника, щодо кожного окремого перевезення, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р. визначено, що підставою для організації експедитором конкретного перевезення є надана змовником, але не пізніше ніж за 72 години до моменту подання транспортного засобу під завантаження, заявка на перевезення. В заявці мають бути зазначені умови конкретного перевезення: назва і точна адреса відправника і одержувача, телефони відповідальних осіб, вага брутто, кількість місць, точний опис вантажу, вид упаковки вантажу, його особливі характеристики, дата і час подачі автомобіля, строк доставки, ставка за перевезення, бажаний маршрут перевезення, митний термінал одержувача, вимоги щодо транспортного засобу, особливі вказівки та інші умови перевезення. Заявка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.5.1 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р. замовник зобов`язується оплатити вартість послуг експедитора на умовах цього договору на підставі рахунків останнього протягом 5 банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, ТТН/СМR з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актів виконаних робіт/наданих послуг.

Замовник оплачує рахунки експедитора в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок експедитора, зазначений у даному договорі (п.5.3 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р.).

Відповідно до п.5.3 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р. підтвердженням факту надання послуг є відмітка вантажоодержувача на ТТН/СМR про отримання вантажу.

Пунктом 6.10 укладеного між сторонами правочину визначено, що в разі порушення замовником строків оплати рахунків експедитора, встановлених п.5.1 договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, а в разі прострочення понад 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019р. (п.10.1 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ДКМ-256 від 18.07.2019р.як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання транспортно-експедиторських послуг.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р. сторонами було складено наступні заявки на перевезення вантажу: №563 від 31.07.2019р., №564 від 31.07.2019р., №ЗКМ-591 від 13.08.2019р., №ЗКМ-592 від 13.08.2019р., №ЗКМ-593 від 13.08.2019р., №ЗКМ-594 від 13.08.2019р., №ЗКМ-595 від 13.08.2019р., №ЗКМ-596 від 13.08.2019р., №ЗКМ-597 від 13.08.2019р., №ЗКМ-718 від 18.09.2019р., №ЗКМ-719 від 18.09.2019р., №ЗКМ-779 від 10.10.2019р., №ЗКМ-780 від 10.10.2019р.

За наслідками виконання експедитором вказаних вище заявок було складено наступні СМR з відмітками вантажоодержувачів про отримання вантажу: №02672, №026100, №087785, №087786, №005874, №087783, №101173, №087768, №0000001, №025773, №328793, №1105044, №668144 та акти наданих послуг: №601 від 07.08.2019р. на суму 51530, 22 грн., №602 від 07.08.2019р. на суму 51530,22 грн., №647 від 31.08.2019р. на суму 66 675 грн., №648 від 31.01.2019р. на суму 66675 грн., №649 від 31.08.2019р. на суму 66675 грн., №650 від 31.08.2019р. на суму 66675 грн., №651 від 31.08.2019р. на суму 66675 грн., №652 від 31.08.2019р. на суму 46 675 грн., №653 від 31.08.2019р. на суму 66675 грн., №832 від 10.10.2019р. на суму 40 686 26 грн., №833 від 10.10.2019р. на суму 21699,34 грн., №743 від 23.09.2019р. на суму 24 000 грн., №771 від 26.09.2019р. на суму 24 000 грн.

На оплату послуг за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р. згідно заявок №563 від 31.07.2019р., №564 від 31.07.2019р., №ЗКМ-779 від 10.10.2019р., №ЗКМ-780 від 10.10.2019р. документи було передано у відповідності до п.5.1 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р. у день їх складення. Вказані обставини відповідачем не заперечено.

За твердженнями позивача, останнім було скеровано відповідачу документи для здійснення оплати за заявками №ЗКМ-591 від 13.08.2019р., №ЗКМ-592 від 13.08.2019р., №ЗКМ-593 від 13.08.2019р., №ЗКМ-594 від 13.08.2019р., №ЗКМ-595 від 13.08.2019р., №ЗКМ-596 від 13.08.2019р., №ЗКМ-597 від 13.08.2019р., №ЗКМ-718 від 18.09.2019р., №ЗКМ-719 від 18.09.2019р. засобами кур`єрської служби Нова пошта , на підтвердження чого надано експрес-накладні № 59000450440638 , № 59000453978259 , № 5900045558302 .

24.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін претензію від 24.10.2019р. про погашення заборгованості за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р.

Однак, за поясненнями позивача, в повному обсязі відповідачем розрахунку за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р. станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом проведено не було.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, згідно з п.5.1 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р. замовник зобов`язується оплатити вартість послуг експедитора на умовах цього договору на підставі рахунків останнього протягом 5 банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, ТТН/СМR з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актів виконаних робіт/наданих послуг.

За наслідками виконання експедитором заявок відповідача було складено наступні СМR з відмітками вантажоодержувачів про отримання вантажу: №02672, №026100, №087785, №087786, №005874, №087783, №101173, №087768, №0000001, №025773, №328793, №1105044, №668144 та акти наданих послуг: №601 від 07.08.2019р. на суму 51530, 22 грн., №602 від 07.08.2019р. на суму 51530,22 грн., №647 від 31.08.2019р. на суму 66 675 грн., №648 від 31.01.2019р. на суму 66675 грн., №649 від 31.08.2019р. на суму 66675 грн., №650 від 31.08.2019р. на суму 66675 грн., №651 від 31.08.2019р. на суму 66675 грн., №652 від 31.08.2019р. на суму 46 675 грн., №653 від 31.08.2019р. на суму 66675 грн., №832 від 10.10.2019р. на суму 40 686 26 грн., №833 від 10.10.2019р. на суму 21699,34 грн., №743 від 23.09.2019р. на суму 24 000 грн., №771 від 26.09.2019р. на суму 24 000 грн.

На оплату послуг за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р. згідно заявок №563 від 31.07.2019р., №564 від 31.07.2019р., №ЗКМ-779 від 10.10.2019р., №ЗКМ-780 від 10.10.2019р. документи було передано у відповідності до п.5.1 договору №ДКМ-256 від 18.07.2019р. у день їх складення. Вказані обставини відповідачем не заперечено.

За твердженнями позивача, останнім було скеровано відповідачу документи для здійснення оплати за заявками №ЗКМ-591 від 13.08.2019р., №ЗКМ-592 від 13.08.2019р., №ЗКМ-593 від 13.08.2019р., №ЗКМ-594 від 13.08.2019р., №ЗКМ-595 від 13.08.2019р., №ЗКМ-596 від 13.08.2019р., №ЗКМ-597 від 13.08.2019р., №ЗКМ-718 від 18.09.2019р., №ЗКМ-719 від 18.09.2019р. засобами кур`єрської служби Нова пошта , на підтвердження чого надано експрес-накладні № 59000450440638 , № 59000453978259 , № 5900045558302 .

Проте, оцінюючи вказані експрес-накладні № 59000450440638 , № 59000453978259 , № 5900045558302 , суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, за висновками суду, експрес-накладні №59000450440638, № 59000453978259 , №5900045558302, які надано позивачем на підтвердження направлення документів на оплату послуг на адресу відповідача, вказаних обставин не доводять, оскільки зі змісту накладних вбачається, що відправлення здійснено за адресою: м.Київ, вул.Червоноткацька, 75. Проте, в накладних зазначено, що одержувачем відправлення є приватна особа, проте ніяким чином не Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін .

До того ж, вказані накладні не містять опису вкладення, в яких було б наведено перелік документів, скерованих на адресу одержувача, що нівелює можливість достеменно вважати направленими на адресу замовника оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, ТТН/СМR з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актів виконаних робіт/наданих послуг, з дня отримання яких і визначається строк оплати за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р.

Одночасно, судом вказувалось, що 24.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін претензію від 24.10.2019р. про погашення заборгованості за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р. На підтвердження направлення вказаної вимог позивачем надано суду опис вкладення у цінний лист №0407033896967, поштову накладну та квитанцію Публічного акціонерного товариства Укрпошта .

За даними офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення №0407033896967 було вручено адресату 31.10.2019р.

Наразі, суд зазначає, що за приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р. згідно заявок №ЗКМ-591 від 13.08.2019р., №ЗКМ-592 від 13.08.2019р., №ЗКМ-593 від 13.08.2019р., №ЗКМ-594 від 13.08.2019р., №ЗКМ-595 від 13.08.2019р., №ЗКМ-596 від 13.08.2019р., №ЗКМ-597 від 13.08.2019р., №ЗКМ-718 від 18.09.2019р., №ЗКМ-719 від 18.09.2019р. настав у відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Проте, за поясненнями позивача, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін розрахунку проведено не було, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 40 686, 26 грн., що і стало підставою для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як вказувалось вище, предметом спору у розглядуваній справі є, в тому числі, стягнення 40 686, 26 грн. заборгованості договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р.

17.02.2020р. відповідачем було подано пояснення по справі, в яких зазначено про погашення заборгованості в сумі 40 686, 26 грн., на підтвердження чого було надано платіжне доручення №285 від 28.01.2020р.

Отже, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав закриття провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін про стягнення основного боргу в сумі 40 686,26 грн.

Виходячи з принципу повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 24 110, 11 грн пені, 4 967,83 грн. інфляційних втрат, 2 302, 00 грн. 3 % річних, 90 582, 25 грн. штрафу. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.10 укладеного між сторонами правочину визначено, що в разі порушення замовником строків оплати рахунків експедитора, встановлених п.5.1 договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, а в разі прострочення понад 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Наразі, з огляду на порушення відповідачем строків оплати транспортно-експедиторських послуг згідно заявок №563 від 31.07.2019р., №564 від 31.07.2019р., №ЗКМ-591 від 13.08.2019р., №ЗКМ-592 від 13.08.2019р., №ЗКМ-593 від 13.08.2019р., №ЗКМ-594 від 13.08.2019р., №ЗКМ-595 від 13.08.2019р., №ЗКМ-596 від 13.08.2019р., №ЗКМ-597 від 13.08.2019р., №ЗКМ-718 від 18.09.2019р., №ЗКМ-719 від 18.09.2019р., №ЗКМ-779 від 10.10.2019р., №ЗКМ-780 від 10.10.2019р., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 24 110, 11 грн пені та 90 582, 25 грн штрафу.

Проте, здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, виходячи з висновків суду щодо наявності підстав для визначення строку оплати за заявками №ЗКМ-591 від 13.08.2019р., №ЗКМ-592 від 13.08.2019р., №ЗКМ-593 від 13.08.2019р., №ЗКМ-594 від 13.08.2019р., №ЗКМ-595 від 13.08.2019р., №ЗКМ-596 від 13.08.2019р., №ЗКМ-597 від 13.08.2019р., №ЗКМ-718 від 18.09.2019р., №ЗКМ-719 від 18.09.2019р. у відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, судом встановлено помилковість розрахунку позивача з урахуванням визначеним ним періодів нарахування та даних щодо фактичного погашення заборгованості відповідачем за кожною з заявок. Одночасно, розрахунок позивача за іншими заявниками є арифметично вірним.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача за порушення строків оплати за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р. пені в сумі 10530,91 грн. та штрафу в сумі 48574,75 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено аналогічний розрахунку пені, перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат виходячи з необґрунтованого визначення позивачем початків періодів прострочення виконання грошового зобов`язання за заявками №ЗКМ-591 від 13.08.2019р., №ЗКМ-592 від 13.08.2019р., №ЗКМ-593 від 13.08.2019р., №ЗКМ-594 від 13.08.2019р., №ЗКМ-595 від 13.08.2019р., №ЗКМ-596 від 13.08.2019р., №ЗКМ-597 від 13.08.2019р., №ЗКМ-718 від 18.09.2019р., №ЗКМ-719 від 18.09.2019р.

За наслідками вказаного перерахунку, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1011,31 грн.

Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що при розрахунку інфляційних втрат останнім не враховано таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18, від 10.07.2019р. по справі №910/21564/16, від 26.11.2019р. по справі №914/1318/18.

До того ж, суд звертає увагу, що у грудні 2019р. мала місце дефляція (показник 99,8 згідно з повідомленням від 11.01.2020р. Державної служби України), яка також повинна враховуватись в розрахунку.

Вказані вище обставини під час здійснення розрахунку позивачем враховано не було.

За наслідками здійснення перерахунку, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 62,39 грн

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійщов висновку щодо частково задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін про стягнення 24 110, 11 грн пені, 4 967,83 грн інфляційних втрат, 2 302, 00 грн 3 % річних, 90 582, 25 грн штрафу.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем було заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 200 грн., на підтвердження понесення яких було надано суду: договір №01/2019 від 23.01.2019р. про правову допомогу, укладений з Адвокатським об`єднанням Берген ; додаткову угоду №3 до договору №01/2019 від 23.01.2019р., згідно умов якої виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін за договором №ДКМ-256 від 18.07.2019р.; акт приймання-передачі наданих послуг №13/3 від 18.02.2020р. на суму 10200 грн; акт №14/3 від 28.02.2020р, приймання-передачі наданих послуг на суму 2000 грн.; ордер від 14.01.2020р.; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України; платіжні доручення №4541 від 06.03.2020р. та №4562 від 16.03.2020р.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що останні є належними та достатніми доказами понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 12 200 грн., проте, не 14200 грн. Доказів прийняття замовником (позивачем) послуг адвоката додатково на суму 2000 грн. матеріали справи не містять.

При цьому, позивач не був позбавлений права та можливості заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення шляхом прийняття додаткового рішення у справі.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розподілу за наслідками розгляду справи витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12 200 грн.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на висновки суду стосовно часткового задоволення позовних вимог, витрати на оплату судового збору, а також витрати позивача на правничу допомогу адвоката покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог. При цьому, сума витрат пропорційна вимогам про стягнення основного боргу, провадження за якими закрито, покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін в частині стягнення основного боргу в сумі 40 686,26 грн.

2. Задовольнити позовні вимоги частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Пещерін (02660, м.Київ, вулюЧервоноткатська, будинок 75, ЄДРПОУ 36820911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мейнфрейт Україна (02002, м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, будинок 11, ЄДРПОУ 38308415) пеню в сумі 10530,91 грн., 3% річних в розмірі 1011,31 грн., інфляційні втрати в розмірі 62,39 грн., штраф в сумі 48574,75 грн., судовий збір в сумі 1512,99 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8150,01 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 23.03.2020р.

Суддя Спичак О.М.