Ухвала

від 23.03.2020 по справі 911/635/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/635/20

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Надежда Ритейл 2017 (36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 19-Б, код 41022256) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспоінт (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, буд. 24, кв. 96, код 42985748) заборгованості за договором № 1070/17 тр купівлі-продажу нафтопродуктів по обліковим картам через мережу АЗС від 07.10.2019 р. у розмірі 57346,38 грн., з яких: 40580,00 грн. - боргу, 1772,02 грн. - пені, 2227,62 грн. - 30% річних, 121,74 грн. - інфляційних втрат, 12645,00 грн. - штрафу, та крім того 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Надежда Ритейл 2017 звернулось до господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспоінт заборгованості за договором № 1070/17 тр купівлі-продажу нафтопродуктів по обліковим картам через мережу АЗС від 07.10.2019 р. у розмірі 57346,38 грн., з яких: 40580,00 грн. - боргу, 1772,02 грн. - пені, 2227,62 грн. - 30% річних, 121,74 грн. - інфляційних втрат, 12645,00 грн. - штрафу за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, та крім того 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши заяву в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспоінт 1772,02 грн. пені, 12645,00 грн. штрафу, 121,74 грн. інфляційних втрат та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Частина 1 ст. 12 ГПК України визначає, що Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, сума заборгованості складається з боргу у сумі 40580,00 грн., пені у сумі 1772,02 грн., 30% річних у сумі 2227,62 грн., інфляційних втрат у сумі 121,74 грн., 25% штрафу у сумі 12645,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, пеня та штраф не є заборгованістю за договором, а являються штрафними санкціями, вимоги про сплату пені та штрафу за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, відтак, вимоги про стягнення 1772,02 грн. пені та 12645,00 грн. штрафу не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Вказаної правової позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 24.07.2019 р. у справі 911/1042/19.

Також, заявником заявлено вимогу про стягнення з боржника 121,74 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму 50580,00 грн. за період з 08.01.2020 р. по 15.01.2020 р. та на суму 40580,00 грн. за період з 16.01.2020 р. по 12.03.2020 р.

Однак, як вбачається із вказаного розрахунку інфляційних втрат, що міститься у позові, інфляційні втрати за період з 08.01.2020 р. по 15.01.2020 р становили 0,00 грн., а за період з 16.01.2020 р. по 12.03.2020 р. становили -121,74 грн. Тобто, у вказаний період мала місце дефляція, а відтак, не вбачається виникнення права грошової вимоги про стягнення 121,74 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з боржника 121,74 грн. інфляційних втрат на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

В свою чергу, стягнення з ТОВ Транспоінт витрат на правову допомогу за укладеним між ТОВ Надежда Ритейл 2017 та адвокатом Тереховським Дмитром Олександровичем договором про надання правничої допомоги від 10.03.2020 р. суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

В свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи , належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В свою чергу, відповідно до приписів ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, розділ ІІ Господарського процесуального кодексу України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Як вже зазначалось, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Отже, в наказному провадженні розгляд справи не здійснюється, що виключає розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 ст. 13 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів зазначених норм, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Також, частиною 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога про стягнення з ТОВ Транспоінт 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення 1772,02 грн. пені, 12645,00 грн. штрафу та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Надежда Ритейл 2017 (36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 19-Б, код 41022256) у видачі судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспоінт (08135, Київська обл., Коєво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, буд. 24, кв. 96, код 42985748) 1772,02 грн. пені, 12645,00 грн. штрафу, 121,74 грн. інфляційних втрат та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Рябцева